Країна за Збручем

by Олександр Бойченко

Чому «Країна за Збручем»? Тому що новелістичні есеї та есеїстичні новели, з яких ця збірка складається, впродовж двох останніх років планомірно – тобто відразу з думкою про майбутню книжкову композицію – писалися для сайту zbruc.eu і журналу «Країна». За решту потенційних читацьких асоціацій, конотацій та аберацій автор відповідальності не несе.

«Хто пише, той знає, яке це щастя - писати. Більшим за щастя писати є тільки щастя не писати. Читати, дивитися, слухати - і не мусити з жодного приводу висловлювати своєї неоціненної думки, не втрачати жодної чудової нагоди промовчати» (Олександр Бойченко).

В оформленні обкладинки використано картину Ежена Ізабе «Дерев'яний міст».

Genres: Nonfiction

208 pages, Hardcover

First published November 10, 2018

About the author

Олександр Бойченко (15 листопада 1970) - український письменник, літературний критик, перекладач, есеїст, колумніст, педагог

В 1992 році закінчив Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича за спеціальністю «Російська мова та література». У 1997–2010 роках доцент Чернівецького університету, викладач зарубіжної літератури, а також співредактор інтернет-часопису «Потяг 76», колумніст «Українського Журналу» (Прага), журналу «Країна» (Київ), газети «Молодий буковинець» та інших.

З 2010 року зосереджується на творчій роботі: художній редактор декількох книг, автор шести збірок есе та кількох сотень публікацій у наукових і періодичних виданнях, перекладів на українську з польської та російської.
Член журі премії «Книжка року».
Перший лауреат «Книжки року» у номінації найкращий медіакритик.
2015 року за книгу «Більше / Менше» присуджено премію імені Юрія Шевельова, за художню та наукову есеїстику.

Reviews

[Kate Tolokolnikova · Rating 4 out of 5]

Коли розгорнула це красиве видання й прочитала перші тексти, одразу згадалося, за що я люблю колонки Олександра Бойченка ще зі студентських часів. Це схоже на оте особливе відчуття, коли зустрічаєш доброго старого друга, і сповнюєшся радості. Коли насолоджуєшся текстом як таким, точністю кожного дібраного слова, побудовою речень, цікавими прийомчиками для поєднання тем, потрібною кількістю особистої складової... І водночас неймовірною простотою викладу. Це той випадок, коли навіть якщо в дечому з автором не погоджуєшся (я, наприклад, не вважаю, що нам варто відмовитися від непідконтрольних територій Донбасу та Криму), але поважаєш його думку. Смакуєш і надихаєшся на власне писання.

Мої улюблені тексти: "Достатня підстава", "Зовсім остання територія", "Плюс-мінус креоли", "Знову не сплю і думаю", "З цього можна було зробити 24 романи", "Чи є життя після Криму?", "Ви, білі", "I'll never outgrow it", "Ми восени такі похожі", "Росла собі ялиночка", "Як їх писати".

Раджу всім і кожному, незалежно від віку, професії і політичних поглядів 🙂

[Богдана Неборак · Rating 4 out of 5]

Бойченка я читаю так, наче сиджу в старій-добрій Дзизі. Хочу сваритися, обурюватися, а потім одразу: "Ох і лепсько закрутив!", а потім ще вина, будь ласка, а потім заспівати оту, лемківську. Словом, сиджу гарно.

[Joice · Rating 5 out of 5]

Чудова книга, іронична та з влучними спостереженнями, просто насолоджувалась її читанням і безумовно буду перечитувати уривками, відкриваючи будь який есей

[Олена Рябченко · Rating 5 out of 5]

Найпрекрасніше в цій книжці, що я прочитала її не своїм внутрішнім голосом, а іронічним голосом Олександра Бойченка.

В процесі читання підсадила на книжку Ведмедя. Потім забрала книжку назад. Потім переказувала книжку, обговорювали ідеї. Планували українізовувати світ. Традиційно ідейно сварилися. Мирилися. Потім плюнула на все, бо знала що Ведмідь не встигне прочитати більше ніж десять сторінок і читала вголос. Сміялися з одеських студенток, хотіли в Португалію, і в село, і в оперу, і на весілля. Дайте ще.

[vhatos · Rating 4 out of 5]

Загалом цікава збірка невеликих есеїв та міркувань автора про певні актуальні вітчизняні суспільні та особисті проблеми. Часто автор проводить аналогії між певними сучасними суспільними явищами, поведінкою людей та описаними у творах відомих письменників різного часу сюжетами. Читається швидко. Багато з чим можна погодитися.

[Mariana Semenyshyn · Rating 5 out of 5]

Я читала цю збірку колонок і сміялася, і плакала, і раділа, і сумувала. Бо якось так проходить життя і Олександр Бойченко вміє про це написати.

[Kristy Kravchenko · Rating 3 out of 5]

Що тут сказати. Пару есе цікавих, можна прям роздруковувати і на стіну вішати. Кілька моментів було, коли я вголос сміялась. Але в цілому я б цю книгу не рекомендувала.

[Марія Горбач · Rating 4 out of 5]

Влучно, дотепно та цікаво)

[Мартин Якуб · Rating 5 out of 5]

Читається швидко і легко. Не полишає враження, що особисто Бойченко сидить навпроти і тобі все це розказує. А як розкаже, то чекаєш, що ось ось дістане гітару і заведе "Верше, мій верше..."

[Arkadii Tkachuk · Rating 5 out of 5]

В оцінці цієї книги я не можу бути об'єктивним, адже вкрай упереджено ставлюся як до автора, так і до його текстів. А саме обожнюю їх (і автора, і тексти - не знаю навіть, що/кого поставити на перше місце).

Щоб не здатися підлабузником, обмежуся тільки тим, що скажу наступне. Не знаю нікого іншого, хто б висловлювався настільки сміливо й водночас ненав'язливо, іронічно як щодо предмету висловлювання, так і щодо самого себе. Таке враження, що автор здатний "розжувати" навіть найбільш проблемні питання для найбільш "тугих", але відразу помітно, що до найбільш "тугих" він не бачить сенсу звертатися. Абсолютний чемпіон у суперважкій вазі літературної публіцистики - якби такі титули в принципі могли існувати.

Беручи приклад із самого автора, помрію. І думаю собі таке, що якби я став президентом, то змусив би прочитати його збірки кожного українця. Хоч і підозрюю, що найпалкішим критиком такого мого президентського указу став би сам Олександр Бойченко.

[Dmytro Vizir · Rating 4 out of 5]

Не сказав би, що я був ярим поціновувачем автора – читав зрідка щось на "Збручі" та деінде.
І тут несподівано для себе побачив цю книжку в бібліотеці на стенді "Нові надходження". Трохи погортавши, захотілось познайомитись з доробком автора у більшому об'ємі.
Ну, власне, не прогадав. Є над чим посміятись, подумати або впасти у розпач. Часто в межах одного тексту. Вирішив придбати і собі примірничок, як вдалу іронічну фіксацію поточного стану нашої країни.

[Mykhailo Shumylo · Rating 1 out of 5]

Ну, не знаю… може це просто не моє. Цікавий, подекуди іронічний стиль написання, але загалом все зводиться до субʼєктивного ставлення автора до подій, які відбувалися у 2016-2017 роках чи десь біля цього роках.
Автор не приховує, а чітко пише, що це колонки для журналів і газет, так воно і є. Може раз на місяць чи тиждень читати колонку ок, а от у книзі ні.
Мені не зайшло…

[Andrii Krokhmalnyi · Rating 5 out of 5]

Бойченко прекрасний, як завжди. Його філософія життя ідеально лягає на мою. Це у мене вже 3-тя чи 4-та його книжка. Рекомендую.

[Ганна Халімон · Rating 3 out of 5]

Далеко не з усім згодна, але автор змушує мізки ворушитися

[Bogdan Obraz · Rating 5 out of 5]

Збірка невеликих творів має досить контроверсійну назву, але насправді це ті статті соціально-політичного контексту, які друкувалися на сайті Збруч та у часописі Країна з 2016 по 2018 роки. Одні тво��и виявилися пророчими, інші є мемуарами автора чи відомих персоналій. Так чи інакше, книжка є аналізом ситуації, що відбувається в нашому суспільстві останнім часом. І не хочеться щоб деякі передбачення справдилися...
Хоча є певні думки автора з якими важко погодитися, зокрема про Крим і Донбас. Але тим не менше, ця книга зачаровує вишуканим стилем та оригінальним і тонким гумором.