Ця книга є спробою представлення історії Донбасу ХІХ–ХХІ ст. через призму життя мешканців і творців промислових мономіст. Саме наполеглива праця не тільки робітників, але й управлінців і бізнесменів веде до успіху, який, однак, теж має свою ціну – виснаження людських і природних ресурсів. Книга розповідає про те, ким були мешканці мономіст, якими були їхнє буденне життя, робота, відпочинок та як вибудовувалися стосунки між людьми і різними соціальними групами. Особливу увагу приділено природним, забудованим та соціальним ландшафтам Донбасу – як вони мінялися у процесі індустріалізації та урбанізації, а також як мінялося їхнє сприйняття і культурне осмислення – як з погляду самих мешканців, так і прибульців. Важливим матеріалом для аналізу цих змін стали фотографічні джерела – вони виступають у книзі не лише як ілюстрації, але також як матеріал до роздумів про стратегії візуальної репрезентації індустріального міста ХІХ–ХХІ ст.
Збірку видано розкішно – прекрасний дизайн і верстка, більше двохсот ілюстрацій. Вісім статей торкаються різних питань переважно соціальної історії Донбасу: історія розвитку регіону в контексті потреби держави в природних ресурсах, зміна природного ландшафту, звикання до незвичних в степу форм просторового освоєння території, містобудівні експерименти, мешканці мономіст (роль жінок, залучення праці неповнолітніх, пенсіонери), соціальна напруга та конфлікти, оброблення приватних ділянок у вільний час, різні форми дозвілля, страйковий рух, екологія і професійні хвороби, презентація Донбасу і шахтарів на фото в якості засобу пропаганди.
Безумовні переваги книжки – вичерпна ілюстративність і велика кількість питань, які хоч і коротко, але розглянуті авторами.