What do you think?
Rate this book
Il giorno del giudizio: Conflitti, guerre di potere e scandali. Chi vuole lo scisma nella Chiesa?
Con documenti esclusivi e testimonianze inedite sul caso Viganò e la richiesta di impeachment per papa Francesco
Il tentato "golpeˮ contro Francesco esplode come "bomba mediatica" a Dublino, la mattina del 26 agosto 2018, durante il viaggio-lampo in Irlanda per l'incontro delle famiglie, che nelle intenzioni del pontefice doveva servire anche a chiedere perdono per lo scandalo degli abusi su minori e seminaristi.
È l'invettiva dell'arcivescovo Carlo Maria Viganò, che coinvolge gli entourage di ben tre papi e che accusa Bergoglio di aver coperto il cardinale Theodore McCarrick, arrivando a chiedere le dimissioni del papa.La "bomba" è solo la deflagrazione più forte e recente di una lunga guerra che si combatte negli anni del pontificato di papa una battaglia senza esclusione di colpi che coinvolge gruppi di potere e attraversa la curia vaticana e le conferenze episcopali del mondo.
Nel rigurgito magmatico di clericalismi, lobby gay e ansie scismatiche, non si può tuttavia leggere quel che accade oggi nella Chiesa con lo schema amici-nemici di Francesco. Occorre andare in profondità, occorre capire cosa c'è di vero e di falso, e quali omissis svelano la strumentalità di tante operazioni mediatiche, del tentativo di bollare come eretico Francesco e della rete politico-economica internazionale che sostiene la battaglia contro di lui, alleata con settori della chiesa statunitense e con appoggi anche nei palazzi vaticani. Occorre leggere documenti, scoprire retroscena e ascoltare le inquietanti versioni dei fatti dei tanti protagonisti chiamati in causa da questa inchiesta.
Il tentato "golpeˮ contro Francesco esplode come "bomba mediatica" a Dublino, la mattina del 26 agosto 2018, durante il viaggio-lampo in Irlanda per l'incontro delle famiglie, che nelle intenzioni del pontefice doveva servire anche a chiedere perdono per lo scandalo degli abusi su minori e seminaristi.
È l'invettiva dell'arcivescovo Carlo Maria Viganò, che coinvolge gli entourage di ben tre papi e che accusa Bergoglio di aver coperto il cardinale Theodore McCarrick, arrivando a chiedere le dimissioni del papa.La "bomba" è solo la deflagrazione più forte e recente di una lunga guerra che si combatte negli anni del pontificato di papa una battaglia senza esclusione di colpi che coinvolge gruppi di potere e attraversa la curia vaticana e le conferenze episcopali del mondo.
Nel rigurgito magmatico di clericalismi, lobby gay e ansie scismatiche, non si può tuttavia leggere quel che accade oggi nella Chiesa con lo schema amici-nemici di Francesco. Occorre andare in profondità, occorre capire cosa c'è di vero e di falso, e quali omissis svelano la strumentalità di tante operazioni mediatiche, del tentativo di bollare come eretico Francesco e della rete politico-economica internazionale che sostiene la battaglia contro di lui, alleata con settori della chiesa statunitense e con appoggi anche nei palazzi vaticani. Occorre leggere documenti, scoprire retroscena e ascoltare le inquietanti versioni dei fatti dei tanti protagonisti chiamati in causa da questa inchiesta.
230 pages, Kindle Edition
Published November 6, 2018
1 person is currently reading
11 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 2 of 2 reviews
April 5, 2019
я, звісно, розумію, що більшості здорових людей (навіть католиків) не дуже цікава історія архієпископа карло віґано та його маніфесту проти папи франциска*, але ця книжка варта читання бодай тому, що тут добре показано застосування в політичній боротьбі емоцій, напівправд і вибіркової пам’яті. загалом же це захоплива розповідь про внутрішньоцерковні інтриги (і часом скандали).
торнієллі з валенте пишуть про кілька цікавих схем, із яких моя улюблена – призначення американських кардиналів.
контекст: папу обирають на конклаві, а конклав складається з кардиналів-виборців, яким іще не виповнилося 80 (папа не мусить належати до цієї компанії чи й узагалі бути священиком, але таких уже давно не обирали). кардиналів призначає папа, що дає йому, по суті, інструмент для обрання наступних пап (наприклад, із десяти наймолодших на сьогодні кардиналів вісьмох призначив франциск; зовсім наймолодшому лише 52, тож у нього купа шансів на участь у конклаві; також восьмеро з цих десяти – не з європи і сша).
так от, у штатах довго були дієцезії, очолити які з великою ймовірністю означало невдовзі стати кардиналом. скажімо, кардиналами стали всі архієпископи філадельфійської архідієцезії, призначені у хх столітті (таких було п’ять штук). єпископів призначає папа, часто спираючись на список прізвищ, який йому передає від місцевих єпископів нунцій. отже, правильний список ⇨ правильні єпископи ⇨ правильні кардинали ⇨ шанс на правильного папу; американський неоконсервативний католицизм цією повільною грою цікавиться от уже півстоліття. от тільки з папою франциском щось пішло не так, і він скористався правом призначати єпископів, яких хоче, а не які у списку. і ви, мабуть, уже здогадалися, що поточний архієпископ філадельфійський у свої 74 – досі не кардинал, а годинник-то цокає. поняття не маю, за що франциска можуть не любити консерватори.
текст містить багато розлогих цитат і повторів, а в другій половині добряче вповільнюється. але загалом торнієллі й валенте вдалося написати дуже пристойний нон-фікшн трилер, хай і ніби без покійників.
*якщо зовсім коротко: був такий собі американський священик / єпископ / архієпископ / кардинал, який щонайменше на двох перших із цих етапів сексуально харасив семінаристів і не тільки; було двоє пап, які, вочевидь, знали про звинувачення супроти нього, але провели його цими етапами кар’єрної драбини; був третій папа, який публічно наклав на нього санкції й позбавив кардинальського сану; і саме цей третій папа, запевняє віґано, винен у покриванні сексуального злочинця, тому мусить піти у відставку. і ведуться ж. мені воно трохи нагадує зітхання про долар по вісім.
торнієллі з валенте пишуть про кілька цікавих схем, із яких моя улюблена – призначення американських кардиналів.
контекст: папу обирають на конклаві, а конклав складається з кардиналів-виборців, яким іще не виповнилося 80 (папа не мусить належати до цієї компанії чи й узагалі бути священиком, але таких уже давно не обирали). кардиналів призначає папа, що дає йому, по суті, інструмент для обрання наступних пап (наприклад, із десяти наймолодших на сьогодні кардиналів вісьмох призначив франциск; зовсім наймолодшому лише 52, тож у нього купа шансів на участь у конклаві; також восьмеро з цих десяти – не з європи і сша).
так от, у штатах довго були дієцезії, очолити які з великою ймовірністю означало невдовзі стати кардиналом. скажімо, кардиналами стали всі архієпископи філадельфійської архідієцезії, призначені у хх столітті (таких було п’ять штук). єпископів призначає папа, часто спираючись на список прізвищ, який йому передає від місцевих єпископів нунцій. отже, правильний список ⇨ правильні єпископи ⇨ правильні кардинали ⇨ шанс на правильного папу; американський неоконсервативний католицизм цією повільною грою цікавиться от уже півстоліття. от тільки з папою франциском щось пішло не так, і він скористався правом призначати єпископів, яких хоче, а не які у списку. і ви, мабуть, уже здогадалися, що поточний архієпископ філадельфійський у свої 74 – досі не кардинал, а годинник-то цокає. поняття не маю, за що франциска можуть не любити консерватори.
текст містить багато розлогих цитат і повторів, а в другій половині добряче вповільнюється. але загалом торнієллі й валенте вдалося написати дуже пристойний нон-фікшн трилер, хай і ніби без покійників.
*якщо зовсім коротко: був такий собі американський священик / єпископ / архієпископ / кардинал, який щонайменше на двох перших із цих етапів сексуально харасив семінаристів і не тільки; було двоє пап, які, вочевидь, знали про звинувачення супроти нього, але провели його цими етапами кар’єрної драбини; був третій папа, який публічно наклав на нього санкції й позбавив кардинальського сану; і саме цей третій папа, запевняє віґано, винен у покриванні сексуального злочинця, тому мусить піти у відставку. і ведуться ж. мені воно трохи нагадує зітхання про долар по вісім.
December 3, 2019
Książka jest bardzo ciekawa i można ją śmiało polecić ☺
Jednak sądzę, że może przynieść efekt odwrotny do zamierzonego przez autorów, którzy – to trzeba jasno powiedzieć – są wybitnymi znawcami tematyki watykańskiej. W mojej ocenie oni bardzo chcieli pokazać wspaniałego Franciszka i Kościół itp. a z całości wyłania się obraz Organizacji, która jest i zawsze była mocno zgniła i chora, natomiast „wiernych” także zawsze (może z wyjątkiem pierwszych czterech wieków) uważała za „ciemny lud, który wszystko kupi”, żeby podeprzeć się klasykiem PiS-ów
Nie piszę tej opinii tylko jako zwykły samozwańczy krytyk religii i Kościoła ale przede wszystkim jako teolog. Już wiele lat temu dostrzegłem jak bardzo faryzejska i otulona hipokryzją jest ta na wskroś klerykalna organizacja.
Jeżeli mogę coś radzić to przeczytanie dwóch książek w dowolnej kolejności – „Dzień sądu” i „Sodoma” wtedy obraz KK (kościoła katolickiego) będzie znacznie bardziej klarowny i prawdziwy. Oczywiście wszyscy, którzy kochają tę tradycyjną organizację zapewne odrzucą to co z lektury wypływa, czyli totalne „Bankructwo Moralne” podpierające się usilnie autorytetem Jezusa. Natomiast dla tych, którzy wierzą ale są uczciwi w ocenie tej ludzkiej organizacji na pewno będzie to ważny głos i może nawet wezwanie do zdecydowanego przeciwstawiania się zachowaniu „Status Quo”.
Jednak sądzę, że może przynieść efekt odwrotny do zamierzonego przez autorów, którzy – to trzeba jasno powiedzieć – są wybitnymi znawcami tematyki watykańskiej. W mojej ocenie oni bardzo chcieli pokazać wspaniałego Franciszka i Kościół itp. a z całości wyłania się obraz Organizacji, która jest i zawsze była mocno zgniła i chora, natomiast „wiernych” także zawsze (może z wyjątkiem pierwszych czterech wieków) uważała za „ciemny lud, który wszystko kupi”, żeby podeprzeć się klasykiem PiS-ów
Nie piszę tej opinii tylko jako zwykły samozwańczy krytyk religii i Kościoła ale przede wszystkim jako teolog. Już wiele lat temu dostrzegłem jak bardzo faryzejska i otulona hipokryzją jest ta na wskroś klerykalna organizacja.
Jeżeli mogę coś radzić to przeczytanie dwóch książek w dowolnej kolejności – „Dzień sądu” i „Sodoma” wtedy obraz KK (kościoła katolickiego) będzie znacznie bardziej klarowny i prawdziwy. Oczywiście wszyscy, którzy kochają tę tradycyjną organizację zapewne odrzucą to co z lektury wypływa, czyli totalne „Bankructwo Moralne” podpierające się usilnie autorytetem Jezusa. Natomiast dla tych, którzy wierzą ale są uczciwi w ocenie tej ludzkiej organizacji na pewno będzie to ważny głos i może nawet wezwanie do zdecydowanego przeciwstawiania się zachowaniu „Status Quo”.
Displaying 1 - 2 of 2 reviews