What do you think?
Rate this book
Crumley Mysteries #1-3
Трилогія Смерті: Смерть - діло самотнє. Цвинтар для божевільних. Нехай усі уб’ють Констанс
Усі три романи Бредбері, що подані в цьому томі, об’єднані одними і тими самими персонажами, епохою, а головне — химерністю та непередбачуваністю подій. Загадкова смерть витає над усіма, а невблаганний фатум вибирає свої жертви тільки за йому зрозумілим алгоритмом. Аби залишитися в живих, не конче добре володіти зброєю, — таке не допоможе, бо це не класичний детектив. Із виру приголомшливих на небезпечних перипетій головним героям допомагає вибратися саможертовність, сприйняття світу і себе з поблажливою іронією та, як не дивно, певна божевільність учинків.
- GenresFiction
632 pages, Hardcover
Published November 1, 2018
9 people are currently reading
127 people want to read
About the author
Ray Bradbury
1,368 books25.2k followersRay Douglas Bradbury was an American author and screenwriter. One of the most celebrated 20th-century American writers, he worked in a variety of genres, including fantasy, science fiction, horror, mystery, and realistic fiction.
Bradbury is best known for his novel Fahrenheit 451 (1953) and his short-story collections The Martian Chronicles (1950), The Illustrated Man (1951), and The October Country (1955). Other notable works include the coming of age novel Dandelion Wine (1957), the dark fantasy Something Wicked This Way Comes (1962) and the fictionalized memoir Green Shadows, White Whale (1992). He also wrote and consulted on screenplays and television scripts, including Moby Dick and It Came from Outer Space. Many of his works were adapted into television and film productions as well as comic books. Bradbury also wrote poetry which has been published in several collections, such as They Have Not Seen the Stars (2001).
The New York Times called Bradbury "An author whose fanciful imagination, poetic prose, and mature understanding of human character have won him an international reputation" and "the writer most responsible for bringing modern science fiction into the literary mainstream".
Bradbury is best known for his novel Fahrenheit 451 (1953) and his short-story collections The Martian Chronicles (1950), The Illustrated Man (1951), and The October Country (1955). Other notable works include the coming of age novel Dandelion Wine (1957), the dark fantasy Something Wicked This Way Comes (1962) and the fictionalized memoir Green Shadows, White Whale (1992). He also wrote and consulted on screenplays and television scripts, including Moby Dick and It Came from Outer Space. Many of his works were adapted into television and film productions as well as comic books. Bradbury also wrote poetry which has been published in several collections, such as They Have Not Seen the Stars (2001).
The New York Times called Bradbury "An author whose fanciful imagination, poetic prose, and mature understanding of human character have won him an international reputation" and "the writer most responsible for bringing modern science fiction into the literary mainstream".
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 4 of 4 reviews
May 7, 2020
Читати довго книгу можна з двох причин: або тобі важко продертися крізь її чащі, або ти навмисно розтягуєш задоволення, тільки би вона не закінчувалася занадто швидко. У випадку із Бредбері - це однозначно другий варіант. Тому ти робиш все - читаєш речення кілька разів, потім сторінку кілька разів, можеш навіть подекламувати уголос, перегортаєш назад і читаєш попередні розділи ще раз і ще раз - все, буквально все, аби книга не кінчалась!
Бредбері - це не тільки автор "Марсіянських хронік" та "451 за Фаренгейтом". Бредбері - це автор усього (як на мене). Фантастики, детектива, містики, гумору, антиутопії, життєвої прози та автобіографічних есе. Оповідань, романів, серіалу з повестей, репортажу. Батько фрази "непрочитані книги вміють мститися", екзистенційний батько Того Самого Метелика.
Вперше я читала Бредбері такою українською, яку просто відчувала десь під шкірою, за що особливо дякувати перекладачам Видавництво НК Богдан. Вперше я дістала свій склєрознічек, як я називаю нотатник, куди зазвичай виписую слова, не чуті й не бачені у інших книгах (авторів), аби записати слова перекладача (!), а не виловлені у романах Мирослава Дочинця чи Юрія Винничука, як це було до цього
І не вперше я відмічаю собі, що так і не начиталася Бредбері, і буду його гортати й надалі, поки не замордую сам папір
Бредбері - це не тільки автор "Марсіянських хронік" та "451 за Фаренгейтом". Бредбері - це автор усього (як на мене). Фантастики, детектива, містики, гумору, антиутопії, життєвої прози та автобіографічних есе. Оповідань, романів, серіалу з повестей, репортажу. Батько фрази "непрочитані книги вміють мститися", екзистенційний батько Того Самого Метелика.
Вперше я читала Бредбері такою українською, яку просто відчувала десь під шкірою, за що особливо дякувати перекладачам Видавництво НК Богдан. Вперше я дістала свій склєрознічек, як я називаю нотатник, куди зазвичай виписую слова, не чуті й не бачені у інших книгах (авторів), аби записати слова перекладача (!), а не виловлені у романах Мирослава Дочинця чи Юрія Винничука, як це було до цього
І не вперше я відмічаю собі, що так і не начиталася Бредбері, і буду його гортати й надалі, поки не замордую сам папір
September 16, 2019
Мабуть краще б було написати огляд на кожен з романів окремо, але так буде легше, а я лінивий. Також оцінка в 3/5 це "моя" оцінка, в більшості людей буде зовсім інша оцінка романів. Просто так вийшло, що для мене дана книга стала розчаруванням. Але почнемо з хорошого...
"Смерть - діло самотнє" це шедевр, абсолютний і незаперечний. Рей Бредбері вміє писати атмосферні твори, і це вершина атмосферності. Навіть не треба було налаштовуватись для того щоб опинитись в туманом Венецію (ту що в голівуді). Декілька абзаців і в кімнату просто заливається туман, за вікном здіймається місяць, а в місті починає коїтись щось не те. Не буду вдаватись в подробиці, сюжет не надто складний, як на детектив, але атмосфера... Рекомендую всім і кожному.
І от після такого, наступний роман читався просто жахливо. Бо в "Цвинтарі для божевільних" Рей вирішив використав всі можливі метафори і гіперболи, при цьому до такої міри, що вони повністю приховують сюжет. Не можливо зрозуміти де закінчується уява головного героя і починається реальність. Коли друг головного героя помер, я зрозумів це аж сторінок через сорок, коли про це ще раз згадали. І так з усіма, і навіть з головним героєм - де метафора, а де ні. І коли прийшов час "несподіваних" поворотів - вони не були несподіваними, бо я не розумів що було до цього повороту. Додайте ще те що дія відбувається в Голлівуді в 50-тих, від якого я віддалений і в часі і в просторі, а ще я не захоплююсь кінематографом так як Бредбері. Так що цей роман був зовсім не для мене, я реально читав через силу.
Третій роман найкоротший, і розказувати про нього не має чого. Не такий атмосферний, як попередні два, але і не такий заплутаний як "цвинтар". Відсилок до Голлівуду не поменшало, але зрозуміти про що йдеться не складно.
І от, в середньому - шедевр, халтура і середнячок. Тому три з п'яти.
"Смерть - діло самотнє" це шедевр, абсолютний і незаперечний. Рей Бредбері вміє писати атмосферні твори, і це вершина атмосферності. Навіть не треба було налаштовуватись для того щоб опинитись в туманом Венецію (ту що в голівуді). Декілька абзаців і в кімнату просто заливається туман, за вікном здіймається місяць, а в місті починає коїтись щось не те. Не буду вдаватись в подробиці, сюжет не надто складний, як на детектив, але атмосфера... Рекомендую всім і кожному.
І от після такого, наступний роман читався просто жахливо. Бо в "Цвинтарі для божевільних" Рей вирішив використав всі можливі метафори і гіперболи, при цьому до такої міри, що вони повністю приховують сюжет. Не можливо зрозуміти де закінчується уява головного героя і починається реальність. Коли друг головного героя помер, я зрозумів це аж сторінок через сорок, коли про це ще раз згадали. І так з усіма, і навіть з головним героєм - де метафора, а де ні. І коли прийшов час "несподіваних" поворотів - вони не були несподіваними, бо я не розумів що було до цього повороту. Додайте ще те що дія відбувається в Голлівуді в 50-тих, від якого я віддалений і в часі і в просторі, а ще я не захоплююсь кінематографом так як Бредбері. Так що цей роман був зовсім не для мене, я реально читав через силу.
Третій роман найкоротший, і розказувати про нього не має чого. Не такий атмосферний, як попередні два, але і не такий заплутаний як "цвинтар". Відсилок до Голлівуду не поменшало, але зрозуміти про що йдеться не складно.
І от, в середньому - шедевр, халтура і середнячок. Тому три з п'яти.
November 24, 2024
Події всіх трьох повістей відбуваються у Голлівуді 30х - 50х років. І хоч знаменитості того часу не є безпосередніми героями, про них та їх фільми дуже багато згадок. Цікаво, як швидко все забувається, колишні зірки німого кіно блякнуть і стають нікому не відомими іменами та прізвищами. Та і сам процес створення фільмів з того часу дещо змінився. Було пізнавально подивитися, як це відбувалось до ери комп'ютерної графіки.
Найбільше мені сподобалась перша повість - "Смерть - діло самотнє". Молодий письменник зустрічається у нічному трамваї із загадковим чоловіком, а згодом знаходить труп у воді. Та це лише перша жертва із цілої серії дивних зникнень та смертей. Розслідуванням справи займається місцевий поліцейський Крамлі, який згодом стає приятелем письменника. Здається, що у маленькому містечку орудує справжній маніяк чи психопат. Розкрити його особу вдається завдяки... запаху та одному винятковому носу. Бредбері чудово описує зовнішність та характери персонажів. Туманна Каліфорнійська Венеція створює містичну атмосферу. Місцями було дійсно страшно.
Друга повість - "Цвинтар для божевільних" присвячена таємницям та інтригам Голлівуду. Вже знайомий нам молодий письменник (тепер він сценарист) напередодні Хеловіна отримує записку із запрошенням прийти на місцевий цвинтар. Те, що він побачив, спонукає його пригадати грандіозну автотрощу і загибель голлівудського директора, яка трапилась багато років тому. Згодом, разом із другом, вони бачать у ресторані спотвореного чоловіка, справжнє страховисько. Виглядає так, наче хтось хоче аби таємниця того злощасного Хеловіна 1934 року була розгадана.
Третя повість - "Нехай усі уб'ють Констанс" оповідає про вигадану актрису Констанс Реттіган. Колись вона була зіркою Голлівуду, а зараз, постарівши, живе у розкішному будинку на березі океану далеко від людей. Молодий письменник - один із небагатьох її друзів. Одного дня вона показує йому записники із іменами та телефонами давно померлих зірок. А згодом просто зникає. Полісмен Крамлі спочатку без ентузіазму, а тоді все з більшим інтересом долучається до пошуків Констанс та розгадки її минулого. Виявляється, вона жила цікавим життям не лише на сцені.
Як на мене, друга повість трохи обтяжена історією Голлівуду. Багато дрібних деталей за якими губиться загальна картина. А ще згадки про росіянських письменників. Не те щоб зовсім не умісні, але і без них можна було обійтись.
Найбільше мені сподобалась перша повість - "Смерть - діло самотнє". Молодий письменник зустрічається у нічному трамваї із загадковим чоловіком, а згодом знаходить труп у воді. Та це лише перша жертва із цілої серії дивних зникнень та смертей. Розслідуванням справи займається місцевий поліцейський Крамлі, який згодом стає приятелем письменника. Здається, що у маленькому містечку орудує справжній маніяк чи психопат. Розкрити його особу вдається завдяки... запаху та одному винятковому носу. Бредбері чудово описує зовнішність та характери персонажів. Туманна Каліфорнійська Венеція створює містичну атмосферу. Місцями було дійсно страшно.
Друга повість - "Цвинтар для божевільних" присвячена таємницям та інтригам Голлівуду. Вже знайомий нам молодий письменник (тепер він сценарист) напередодні Хеловіна отримує записку із запрошенням прийти на місцевий цвинтар. Те, що він побачив, спонукає його пригадати грандіозну автотрощу і загибель голлівудського директора, яка трапилась багато років тому. Згодом, разом із другом, вони бачать у ресторані спотвореного чоловіка, справжнє страховисько. Виглядає так, наче хтось хоче аби таємниця того злощасного Хеловіна 1934 року була розгадана.
Третя повість - "Нехай усі уб'ють Констанс" оповідає про вигадану актрису Констанс Реттіган. Колись вона була зіркою Голлівуду, а зараз, постарівши, живе у розкішному будинку на березі океану далеко від людей. Молодий письменник - один із небагатьох її друзів. Одного дня вона показує йому записники із іменами та телефонами давно померлих зірок. А згодом просто зникає. Полісмен Крамлі спочатку без ентузіазму, а тоді все з більшим інтересом долучається до пошуків Констанс та розгадки її минулого. Виявляється, вона жила цікавим життям не лише на сцені.
Як на мене, друга повість трохи обтяжена історією Голлівуду. Багато дрібних деталей за якими губиться загальна картина. А ще згадки про росіянських письменників. Не те щоб зовсім не умісні, але і без них можна було обійтись.
December 28, 2022
I really liked how the author writes, but I truly loved only one of three stories.
Displaying 1 - 4 of 4 reviews