Options

by Robert Sheckley

« Je suis en train de perdre la tête. »
« Ce sont les problèmes inexistants qui sont les plus réels. »
Deux affirmations. Avec elles, n'importe qui peut voir le monde autrement. C'est-à-dire, à coups de délires logiques, en prenant les vessies pour des lanternes, son double pour un interlocuteur valable, les robots pour des créatures dignes de confiance, les savants pour des gens qui ne savent rien. Et la vie du côté de l'errance.
Il faut s'appeler Tom Mishkin et être le héros de ce livre pour croire encore que les voyages forment la jeunesse.

Genres: Science Fiction, Fiction, Humor, American, Fantasy, Ebooks

Mass Market Paperback

First published June 1, 1975

About the author

One of science fiction's great humorists, Sheckley was a prolific short story writer beginning in 1952 with titles including "Specialist", "Pilgrimage to Earth", "Warm", "The Prize of Peril", and "Seventh Victim", collected in volumes from Untouched by Human Hands (1954) to Is That What People Do? (1984) and a five-volume set of Collected Stories (1991). His first novel, Immortality, Inc. (1958), was followed by The Status Civilization (1960), Journey Beyond Tomorrow (1962), Mindswap (1966), and several others. Sheckley served as fiction editor for Omni magazine from January 1980 through September 1981, and was named Author Emeritus by the Science Fiction and Fantasy Writers of America in 2001.

Reviews

[Vit Babenco]

To face the problems similar to space salesman Mishkin’s, one should depart for the Lesser Magellanic Cloud… The main drive of his spaceship unexpectedly fails and to repair it the astronaut has to land on an alien planet…

“Alien planets are dangerous, you know, because alien things happen on them, and one does not know how to respond, and by the time one figures out what the situation is and how to deal with it, it has already come and gone and maybe killed you.”

The planet is named Harmonia and all kinds of disharmonious things start occurring there… All the mechanisms serving the warehouse of spare parts are provided with artificial intelligence… And their artificial intelligence thinks that it is real intelligence… And in his adventures our clueless hero is accompanied by a clueless robot… So a lot of absurd troubles and preposterous mishaps ensue… Their trip is outright hallucinatory…

The robot was a good-hearted sort and not nearly as mechanical as his appearance would lead one to believe. Years afterward, when he was quite red with rust and his hands had the telltale cracks of metal fatigue, he would speak to the robot youngsters about Mishkin. “He was a quiet man,” the robot said, “and you might have thought he was a little simpleminded. But there was a directness about him and a willingness to accept his own condition that was endearing in the extreme. Taken all in all, he was a man; we shall not see his like again.”

If one starts flying too high one’s reasoning turns into delirium.

[Maryna Ponomaryova]

Дуже смішний початок і не менш феєричний кінець. Але посередині дратуюча плутанина - іноді складалось враження, що читаєш якийсь пазл, частинки якого переплутались з іншими пазлами, ти не знаєш де які, і онамаєш. Але потім вони прегарно складаються в картинку, якось так.

[Володимир Демченко]

«Психічне здоров’я, це питання консенсусу»

Ну ніяк не очікував наткнутися на черговий зразок абсурдистської літератури, коли вчергове брав з полиці книгу наугад. Ну не від фантаста Шеклі, але ось тобі - маєш!

Класична «пригода», якою мала би стати подорож головного персонажа Мішкіна, перетворюється на позбавлену логіки і змісту какафонію з усіма ознаками кислотного тріпу. Правда Шеклі чесно попереджає в початковій примітці: правила нормальності будуть тимчасово скасовані! А в заголовку першого розділу: «використання «простих засновків» названо хибним».

Взагалі новела своїм сюжетом нагадала мені «Сирени Титану» Воннегута і, здається, Шеклі свідомо перегукується з цим твором, бо ж і там і там головний герой приречено чекає коли йому доставлять потрібну деталь для космічного корабля, і там і тут вся «фішка» сюжету полягає в розвитку варіантів доставки цієї деталі. Але на відміну від Воннегута, який свій сюжет вибудував найкарколомнішим способом, Шеклі свій розриває на шматки ніби дитина яка псіхонула і порвала невдалий малюнок, а шмаття розкидала навколо і ще попутньо втрапила в манну кашу.

Доходить до того, шо Шеклі вводить в сюжет автора який вибачається, що у нього не вийшло порятувати героя, звертається до «басейну колективного несвідомого» з якого дістає «людину з тисячею облич» Джозефа Кембела, дістає Протея і тд. Наприкінці книги він вдається до останньої спроби вибудувати логічну історію і знову «невдалу», хоча по факту якраз вдалу…важко пояснити. Треба читати.

[Craig]

Options is something of an absurd ramble that Sheckley crammed full of clever crazy cuteness and senseless silliness, but then forgot to add a comprehensible plot. He was a very successful humorist over the span of his career, but this one was somewhere under left field. There's a guy named Tom Mishkin who has to go get a part for his spaceship but melts into a dimension designed by Peter Max and scripted by R.A. Lafferty when they'd overdosed on Monty Python instead. It's a rather short novel but could've worked better with either a shorter edit or a little more logic and a little less loony.

[Stuart]

This book was a huge influence on me: taught me what a novel might be able to be.

Surreal, insane, anarchic: one of the most unusual sci-fi novels ever written.

[Newly Wardell]

This is such a zany book. Plot if you call making it impossible for a guy to get an auto part a plot then yea there is a plot. But it is a very loose plot. Development of characters and subplots just so that it can be completely discarded for absolutely no reason there is plenty of that. This book will not appeal to everybody. The Special Purpose Environmental Response robot is prolly my favorite robot since Marvin from HHGTTG. The writer is a character in the book. It makes about as much sense as this review. The ending is a complete and total cop out. It's like someone said Dude,you cant end a book like that. So Sheckley just threw a cliche together. Funny thing is, it works. It is a totally logical explanation to the insanity. Funnier thing is this book is for all its flaws is fantastically funny. A guy is stuck on a dangerous planet (autoshop) trying to get a part that is only a couple of miles away. He is ill equipped and optimistic. So instead of sending out a distress signal and waiting (months or years) for help, he has to go out and face a planet with nothing but a robot with settings for another planet. The SPER robot is supposed to alert the guy (Mishkin) to danger but the robot cant recognize danger because of its setting. From there it just gets weirder and weirder. It just gets gloriously absurd. Apparently is was Bob's first book after a long break and he was like WHATEVER! I had never read anything like this and I really enjoyed it. This book is a trip and some of the ideas inside push the envelope to breaking point. If its not you cuppa, no worries even the writer gave up!

[David]

SERIOUSLY ..., Read this book ONLY IF you are SeRiouSLY cRaZy on reading about the nature of its neva-sirius hAPHAzRD an' aBSUrD content !! HAH!

[Serhiy]

Претензійний текст, місцями з потугами на інтелектуальний гумор, на тлі щойно прочитаного Діка виглядає особливо безпомічно.

[Daniel Swensen]

I've come to think of this as Robert Sheckley's version of The Illuminatus Trilogy. Confusing, schizophrenic, and bursting with invention and genius.

[Oleh Bilinkevych]

Принаймні, це було весело😅

[Iryna]

Певно найдивніша книга, що я читала в житті. Карколомні переміщення з реальності в реальність збивають з пантелику. Добре, що вони настільки короткі, що встигаєш лише дивуватися, але часу на розуміння не вистачає. Шокова терапія в читанні.

Хочете чогось непередбачуваного, ніби нарізку кадрів з різних sci-fi фільмів, що в рандомну порядку укладено довкола одного персонажу - читайте її, це вона!

[Andriana]

“— Як довго тривають галюцинації? — […]
— Не досить довго.”

так і з цією історією, ніби сон з температурою. абсолютно психоделічний безлад. любов

[Volodymyr Stoyko]

Приліжкові наркотики

[Olha]

3,5⭐️ Початок історії про подорож на іншу планету абсурдний, веселий та іронічний, чимось схожий на «Футураму» ( Мішкін і його РДОЗ-робот наче прототипи Фрая та Бендера). Далі сюжет дуже просідає та перетворюється на калейдоскоп фрагментів галюцинацій. І хоча вони різні, у мене склалося враження, що я читаю одне й те саме по колу.
Автор явно надихнувся книгою Кемпбелла «Тисячоликий герой»😏 І, можливо, 🚬кілька сторінок 🤨В ті часи вживання «стимулякрів»(назвемо це так) було популярним методом написання експериментальних творів.
На щастя, Шеклі зміг феєрично закінчити цю місцями захопливу, а місцями - bad trip, космічну подорож.
І хоча мені дуже подобаються оповідання Шеклі, але « Варіанти» - сюрреалістичний експеримент з реальністю та свідомістю, який хотілось кинути і не дочитувати саме через погано пропрацьовану основну частину книги

[monkeysdontlaugh]

Бувають книжки, про які мені важко написати щось доладне. Ця історія є однією з таких.

Протягом читання у мене дуже коливався настрій. Спочатку все подобалось, та потім щось сталось і вона почала здаватись мені нудною. Та в кінцевому підсумку після прочитання я ставлю їй 5/5 😅

Як на мене, то примітка чудово описує книжку.
"Правила нормальності будуть тимчасово скасовані, поки розробляють нові правила. Нові правила можуть бути не такими, як старі. Годі навіть здогадатись, якими вони будуть."

Читати історію краще за раз. Я розділила її на два вечори і трохи жалію про це.

[Mogilmar]

Науково-фантастичний постмодернізм. Фантасмагорично. Смішно, але через сум. Сподобалось.

[Marharyta]

Чудовий вибір, щоб завершити ним цей абсурдний 2022 рік.

[Bogdan Korytskyi]

Після книги залишається відчуття, що Шеклі вирішив просто подразнити Філіпа Діка, бо ось це відчуття нереальності/фантасмагорії мов з Убіка.
Чесно кажучи десь на половині книги я перестав взагалі розуміти, що відбувається і просто насолоджувався стилем та гумором Шеклі, який, як завжди, на висоті

[Іван Синєпалов]

Отаку наркоманію я люблю, це вам не Берроуз.

[Оксана Ярушевська-Гарагудз]

Ось ця цитата дасть вам уявлення про що книга:
«-Як довго триватимуть галюцинації? - спитав Мішкін.
-Яеі галюцінації?»
Я не знаю, чим «надихався» автор, коли писав цю книгу, але після її прочитання я відчуваю, що мені просто необхідно «заземлити» свій мозок!

[Rog Petersen]

Utter madness, sheer lunacy, acid artistry and wild wordplay heaped heavily onto every pathological page.
Highly recommended to fans of Moebius’ Airtight Garage period.

[Anna Kushnir]

Я розумію, шо то все алюзії на гру деміурга зі своїм творінням, але... Забагато абсурду і нагромадження слів. Не мій тип дічі, а от традиційний Шеклі до душі.

[m.]

«відсутність речі зумовлює її присутність.»

перша порада: читати книгу варто за один, максимум, два рази. так набагато краще сприйматиметься уся історія і легше буде в голові прокручувати події, що відбулися. тим паче, читається доволі легко, та й просто.

десь на середині, в голові починає постійно крутитися черв'ячок «WTF! до чого це все?!», але щойно минувши 2/3 подій книги починаєш відчувати неймовірне задоволення від того, як ж просто розплутався клубок подій.

«– Що таке реальність?
– Одна з багатьох можливих ілюзій.»

[dejah_thoris]

Another mixed review. On the one hand, I burned through this book due to its short chapters, and my desire to figure out what is happening. On the other hand, it's extremely surreal, and I feel like I'm missing the humor. (Is there any besides the snarky robot?) Keeping in the collection for the time being because it looks like it could be a first paperback edition. Only recommend reading if you like Philip K. Dick.

[Sasha Katzenjammer]

Я шукала шось абсурдніше ніж все те, шо відбувається навколо - я знайшла шось абсурдніше ніж все те, шо відбувається навколо.

«Раніше я боявся, що зʼїду з глузду. Тепер я боюся, що не зʼїду з глузду.»

[Yurii Riabchuk]

Very fun in the beginning, but gets a bit old by the end.

[Ksenija]

Що це було?!)

[S. Gilborson]

What a pile of pretentious toss. I wish I had the... option of going back in time to tell myself not to read it. Loved Dimension of Miracles. This was terrible in my opinion.

[Vanya Hrynkiv]

6.5 / 10

це не було погано, але і не легко, це сюрреалізм, звідти і складність до розуміння тексту, якщо повністю його зрозуміти взагалі можливо, але мені сподобався початок, по відчуттям це було ніби ретелінг малого принца робить Воннеґут чи Дуглас Адамс, тільки тут ще більше абсурдності, але менше якісного гумору, тут може бути все, навіть автор може ввірватися у книгу з поліцією та зброєю

[Stephen Rowland]

Bizarre and unique novel that has prompted me to reevaluate my opinion of Sheckley, which was previously close to loathing.