На разі найслабший том, який більш працює над розширенням світу, аніж над рухом історії. Банн повністю полишає конфлікт Еммі та сім'ї, більше зосереджуючись на взаєминах із Берніс, подругою і водночас наступницею місцевою чаклунки. Виходить, що тепер ми маємо дві молоді відьми, які намагаються з'ясувати, хто з них краще має оберігати Героу від усілякої нечисті (так, це саме добрі відьми або швидше ті, що за ієрархією ближче до порядку, аніж хаосу). Виявляється, що Берніс має дещо інше етичне розуміння природи добра й зла, тому протистояння із Еммі відбувається радше у ціннісній площині, хоча й триватиме недовго.
Історія Банна у жодному разі не втратила своєї атмосферності й містичності, але мені вкрай бракнуло динаміки, тому читати було дещо нудно. Якщо підсумувати, то за дві арки майже нічого не сталось, хоча й без вражаючого відкриття теж не обійтись. Мені подобається Берніс, її особиста історія, але це підійде для окремої спін-оффної історії, адже ми чекаємо як же вирішиться протистояння Еммі з "членами" її сім'ї. Сподіваюсь, що останній том буде більш динамічним і нарешті просуне сюжет до його логічного й непередбачуваного фіналу. Банн, не підведи!