Маруся

by Григорій Квітка-Основ'яненко

Ще одна повість про нелегкі соціально-побутові умови життя українського селянства в ХІХ столітті. Це історія кохання на перешкоді якій стоїть довга, в двадцять п’ять роки, служба в армії, та як наслідок, для дівчини, важка доля дружини солдата. Знайшовши вихід із ситуації Василь вирушає на заробітки, щоб на отримані гроші викупити себе у пана, але повернувшись через два роки його чекає жахлива звістка...

Genres: Ukrainian Literature, Classics, Fiction, Short Stories, Drama, Audiobook

165 pages, Paperback

First published January 1, 1834

About the author

Український прозаїк, драматург, журналіст, літературний критик і культурно-громадський діяч. Як письменник, видавець, літературний критик і публіцист виступав в оборону художніх можливостей української літературної мови.
Найвидатніші твори: "Конотопська відьма", "Маруся", "Сватання на Гончарівці", "Сердешна Оксана", "Ганнуся" та інші.

Reviews

[Стех · Rating 4 out of 5]

Звісно, що повна всюдисуща і всеохопна журба.
Але, прости господи, четвірка — зірку за Наума Дрота, зірку за Настю, зірку за Марусю і зірку за Василя. П’яту можна було б боженьці поставити (бо він тут все рішає, для всіх є першопричиною та останньою інстанцією), але він, падла, несправедливий, обійдеться без зірочки.

[Oreon · Rating 5 out of 5]

Дуже поетична та драматична історія, до написання якої автора підштовхнуло бажання показати, що українською мовою можливо, і нічим не гірше, створювати різнопланові, сильні тексти: і звичайні, і високі, драматичні та сентиментальні. Втіленням цих думок і стала ця повість. У ній уживаються та показані реалістичний побут, обряди, мова селянських сіл поблизу Харкова того часу та висока духовність, віра в Бога; ця історія спочатку сентиментальна, потім драматична.

Якщо говорити про мої особисті враження, то автор виписав два ідеали, яких навряд чи можна зустріти в житті, особливо сучасному, а, звичайно, шкода. Більший акцент в описах ідеалу зроблено, безперечно, на користь української, начебто звичайної сільської дівчини Марусі. І, якщо чесно, не можу згадати більш ідеально-бездоганно виписаної героїні, причому не обмежуючись лише українськими дівчатами. Але й Василь, поряд із такою героїнею, теж має виглядати відповідно. В іншому б творі, така підкреслена ідеальність, мене швидше за все відштовхувала б, але тут автору вдалося якось настільки органічно, самобутньо, душевно виписати ці образи і характери, що усвідомлюючи всю слабку їх реалістичність, проте читаючи, хотілося вірити, що десь є, чи колись існували такі люди.

Звичайно, образ Марусі сучасним вимогам, що диктуються з обкладинок глянсових журналів і всією поп-споживчою культурою, а-ля супер-модель-ноги від вух, яка мужиків змінює як рукавички і більшу частину дня проводить у спа-салонах, бутіках, за макіяжем і покупками, м'яко кажучи, не зовсім відповідає. А сучасний денді-мачо, швидше за все зле посміявся б з неї, як з простої селянки. Але на те ця книга, крім усього іншого, і духовна.

Сам автор у свій час планував пов'язати своє життя зі служінням Богу і навіть пробував стати ченцем. І не знаю як в інших, але в цій його книзі дуже добре відчувається, що це прагнення відклало яскравий відбиток на його творчість. Глибокою вірою в Бога наскрізь перейнята вся книга. І навіть у фінальних рядках звучить, що якщо не в цьому світі, то в іншому, герої книги повинні зустрітися і здобути своє щастя, а шляхи Господні несповідні і потрібно лише вірити в Його мудрість і спрямовувати життя своє відповідно до Його завітів. 9/10

[Yeliz YILDIRIM · Rating 3 out of 5]

3,5⭐️

[Rina Riedel · Rating 4 out of 5]

⭐️ 4.3

[gottika · Rating 5 out of 5]

Не ходіть під дощем

[Лізочка Sulffuur · Rating 4 out of 5]

Сподобався початок, де автор пояснює, чому не можна ні до чого прив'язуватись та чому все і всі з часом зникають.
А далі він описав трагічне кохання, у якому Василь та Маруся поринають в одне одного. Усе йшло ладно, та поки чоловік не повинен був поїхати до Москви.
Було зрозуміла, що Маруся дуже прив'язалась до хлопця, про це свідчить те, як автор описував її стан.
На жаль, одного разу дівчина застудилась, а згодом померла, не дочекавшись свого чоловіка. А коли він приїхав та зустрів її вже у труні, то , певне, хтів повторити долю Ромео та Джульєтти, тож помер у монастирі.

Повість зачепила. Тепер ось після цього не хочу ні до кого прив'язуватись, аби не повторити їхніх дій. Дякую, Григорію Квітко-Основ'яненко, тепер до смерті я житиму одна

[Анна Шляхова · Rating 5 out of 5]

Книга виявилася несподівано цікавою і з напруженим сюжетом, що відзеркалює моральні ідеали а також традиції Слобожанчини тих часів.

[halfie · Rating 4 out of 5]

Я люблю українську мову

[Taya · Rating 3 out of 5]

Я добре розуміла, що тримаю в руках драматичну повість з життя українського селянства, тому була готова до сумної історії. Після сатиричної «Конотопської відьми» якраз і хотілось глянути на талант автора з другого боку.

«Я написав «Марусю» і довів, що від малоросійської мови можна розчулитися»
— Григорій Квітка-Основ'яненко

[Валентина Алякіна · Rating 3 out of 5]

Що тут скажеш? Багато слів, а толку мало) Дуже багато сторінок надано описам обрядів сватання, весілля і похорон. Складається враження, що заради цього і писалося. Дуже побожна історія. Важко сприймати так сліпу віру у Бога в наш час. Та колись на цьому життя і трималось (мабуть).

[Valentyna Merzhyievska · Rating 4 out of 5]

Мене особисто не надто захоплюють такі сюжети, але зірочки ставлю за те, як автор впорався з челенджем :)
Подробиці тут: https://youtu.be/lq37w23NNdI

[Elena · Rating 5 out of 5]

Надзвичайно цікава!

Незважаючи на те, що деякі параграфи доводилось читати зі словником, через особливості мови, від деяких сторінок неможливо було відірватися.

Однозначно рекомендую!!!!

[Данило Петров · Rating 5 out of 5]

Дуже чуттєвий, сентиментальний та цікавий твір. Написаний справжньою українською народною мовою. Всім раджу до прочитання!

[Reader]

Та й ми самi що? Сьогоднi жив, завтра — що бог дасть! Адже ж, живучи промеж людей, тiльки й чуєш: там дзвонять по душi, там голосять по покiйнику, там справляють старцям обiд... Що в бога день тобi говорять: ось той недуж, той вмира, а той вмер... Ти i не оглядишся i незчуєшся, як зоставсь сам собi на свiтi: хоч i з людьми i промеж людей, та ба!
...
А пiсля такої думки чого ж би нам, невiчним, та пристращатись до уременного? Чому б так не робить: наградив тебе бог щастям, що батько й мати твої живуть при тобi i дякують добрим словом, що ти їх при старостi i кохаєш, i поважаєш, або жiнкою до тебе доброю, послухною, хазяйкою невсипущою, або дiточками покiрними та слухняними — хвали за се бога i лягаючи, i устаючи, а їх шануй i кохай, i для них не жалiй не тiльки нiяких трудiв, худоби, та, коли нужда звелить, душу свою за них положи, розпинайся, умри за них, та усе-таки пам'ятуй, що й вони на сiм свiтi такi ж гостi, як ти i усякий чоловiк, — чи цар, чи пан, чи архирей, чи салдат, чи личман
...
Коли отец�� наш милосердний кого з нас покличе, проводжай з жалем, та без укору i попрьокiв; перехрестись та й скажи, як щодня у отченашi читаєш: ."Господи! буде воля твоя з нами грiшними!"

[Vasyl Poberezhnyk · Rating 4 out of 5]

Досить цікавий опис традицій, обрядів та побуту. Сама історія не викликає відчуття того, що це вигадка і можна повірити, що така історія могла відбутися насправді. Також, варто додати, що враження від прочитаного будуть залежати від віку читача, оскільки читав повість двічі з різницею в 10-12 років і враження дещо відрізняються. Якщо опис традицій та драматична складова виконані так, що викликають захоплення, а сюжет залишається в пам'яті, то причини тієї самої драми будуть сприйматися інакше.

[Nataliia Prysiazhniuk · Rating 5 out of 5]

Квітка-Основ'яненко майстер сентиментальний романів. І "Маруся" точно не виключення.
Автор дуже вміло маніпулює почуттями і смерть Марусі досі, після кожного перечитування, заставляє плакати. Однозначно 10 із 10

[Helen Nesteriuk · Rating 5 out of 5]

Мені не дуже подобається сама історія, та й стиль письма автора, але! В "Марусі" ви знайдете багато цікавих побутових і обрядових деталей. Які строї носили, що їли, як побут вели, як проходили обряди сватання, весілля, поминання.

[Alla · Rating 5 out of 5]

Слухала аудіо книгу, у виконанні Василя Мазура. Твір вразив мене та дуже сподобався. Зацікавив світогляд героїв, який можливо відображає загальний світогляд тих часів. Дуже сподобалась мова автора та описи традицій.

[Mary Shevchuk · Rating 5 out of 5]

Чудова повість.
Ледве стримувала сльози..

[Anna · Rating 5 out of 5]

Це перша повість в українській літературі. Сюжет драматичний, мова автора передає емоції, які він хоче викликати в читача: замилування, страждання, співчуття.

[Simpatishnikova · Rating 5 out of 5]

Дуже пронизливо і дуже красиво

[Roman Mavrin · Rating 5 out of 5]

Безпросвітний морок й темрява. Смуток, туга та журба.

[Lena in_ua · Rating 4 out of 5]

😢

[Анастасія]

ДА БЛЯТЬ ВСМИСЛЄ ВОНИ ПОМЕРЛИ

[Viktoria Neborikina · Rating 5 out of 5]

Все починалось з любові. Любові до Бога, любові до батьків, а потім до чоловіка. Але доля непередбачувана, може вивернути тобі руки й не мигне.

Впертість може вилізти боком, ото й наглядно показано у творі. Основ'яненко любить життя, світ та бога, транслює це в своїх героїв.

Мені здається, що є в ній наука. Якою б набожною не була людина, кара очікує на всіх. А як ми відійдемо то залежить від самого життя.

[Ira · Rating 5 out of 5]

Буду відвертою: я люблю читати книжки, від яких сльози рікою. Залюбки проплакала ще раз. І ще колись не раз проплачу, щоб нагадати собі)