Средневековые алхимики бились над созданием философского камня, способного превратить обычные металлы в золото. Сталинскому руководству удалось создать его подобие. Философским камнем советской индустриализации стали магазины «Торгсин», в которых в голодные годы первых пятилеток советские граждане вынужденно меняли золото, валюту, изделия из драгоценных металлов на ржаную муку, крупу, сахар и нехитрый ширпотреб. Торгсин стал циничным способом пополнения бюджета Советского государства, которое начало модернизацию страны будучи банкротом, не имея золотовалютного запаса. Стремительный скачок крестьянской страны в индустриальное будущее был в з
Одна з найбільш вражаючих книжок про 30-ті роки СССР, які я читала, а читала я їх багато. Надзвичайно вдало вибрана тема - мережа магазинів Торгсін, яка існувала кілька років у 30-ті роки по всьому СССР. Ця тема надзвичайно яскраво показує ставлення влади до народу, побутові умови проживання населення, недієспроможність планової економіки від самого її початку, її тіньову сторону, а також ницість і хижацтво радянської влади щодо свого народу. В цій книзі дуже багато нових для мене і вражаючих фактів про 30-ті роки і написана вона так, що читається на одному диханні. Хочу занотувати кілька цікавих фактів, які вразили мене із цієї книги. 1. Торгсін (Торговля с иностранцами) насправді майже повністю торгував з селянами та іншими радянськими людьми і більше половина його продажів була не за рахунок делікатесів чи модних штучок, а за рахунок продажу хліба людям, які помирали з голоду в 30-ті. 2. Торгсін відомий нам із "Майстра і Маргарити" як дзеркальний магазин товарів для розкоші, був таким лише у великих містах, але мережа магазинів нараховувала кілька тисяч по всьому союзу і в малих містах це були убогі лавки, які торгували товарами першої необхідності (в основному продуктами) по страшно спекулятивним цінам. 3. Торгсін продавав товари за свою власну валюту, яку можна було отримати в обмін на іноземну валюту або дорогоцінності - перш за все золото, срібло, діаманти. Дорогоцінності купувалися у населення по спекулятивній ціні і враховуючи надзвичайно низьку споживчу спроможність тогочасного рубля, в якому оцінювали дорогоцінності від населення, люди міняли золото та ін. за копійки, а хліб та інші базові продукти продавалися в Торгсіні в 5 разів дорожче, ніж на експорт! До того ж, в певні роки Торгсін був найдорожчим магазином не лише в СССР, але й одним із найдорожчих у світі. 4. Найвищі ціни у магазинах Торгсіну були на початку 1933 року, коли населення масово помирало з голоду. 5. Торгсін приймав у людей дорогоцінності, більшість яких йшла на лом. Цілими для подальшої перепродажі іноземцям приймали лише антикварні дорогоцінності, такими на 1930-ті роки вважалися предмети від 18 століття. Дорогоцінні вироби фірми Фаберже, що існувала на початку 20-го століття не йшли на лом лише у певних випадках. Таким чином була втрачена велика кількість унікальних шедеврів мистецтва. Також, у людей були викачані практично будь-які золоті сімейні реліквії і це одна з причин, чому практично ні в кого з нас не залишилося золотих виробів від наших предків до 30-х років. 6. Ще у 1932 році Радянський союз дозволяв своєму населенню викупитися і виїхати за кордон назавжди за баснословні 270-570 доларів (при ціні за грам чистого золота 60 центів на той період). 7. При всій неймовірності за часів сталінізму існували підпільні мільйонери і велика тіньова економіка, люди наживалися на наданні послуг і товарів на сторону, приторговували на основному робочому місці власними товарами і тд.
Если вы хотите понять, какой неописуемой, поганой, лицемерной мерзостью был Советский Союз, прочитав одну книгу, не читайте "Архипелаг ГУЛаг", ознакомьтесь лучше с "Алхимией советской индустриализации".
Another very interesting and important historical work from a Russian historian.*
(* Елена Осокина looks like a more reliable “Russian historian” to me by default, as she has been living and working in the US since 2003. She was still writing her books mostly for the Russian book market and has published them in Russia all these years. Anyway, this work about “Торгсин” is quite unique. Wikipedia: “Использовав в качестве основного источника материалы из Российского государственного архива экономики, впервые в научной литературе написала о деятельности объединения Торгсин, оценила роль его доходов для финансирования индустриализации СССР.”)
It is dedicated to a very specific and short-lived phenomenon, shops named “Торгсин,” and it may look like a small thing, but in order to talk about them, you should understand the whole Soviet economics, principles and purposes of their work, and the methods with which the Soviet government tried to solve problems that would look “unsolvable” for any civilized society. Елена Осокина provides a good general overview of these things and focuses specifically on one of the biggest challenges for the Soviets: the deficit of gold and other precious valuables that would strengthen the economics and make them “relevant” internationally (and thus ensure the long-term survivability of this abominable “state”).
“Торгсин” was a unique and totally mind-boggling invention of the Soviets, and I think the phenomenon should be studied as widely as possible, as it reveals some crucial aspects of the nature of this state. “Торгсин” shops turned out to be a brilliant (from the point of view of an utterly inhumane regime) way of “making gold”: they aggressively “extracted” it from private deposits of people (wedding rings, baptism crosses, a dozen of golden coins hidden somewhere under the bed, etc.). How did they do it? By creating an artificial famine and leaving no other ways to survive except for exchanging gold for food. You might wonder how much gold can any state “make” in this way? A LOT. More than you can even imagine. More than this state could make by mining gold from its rich natural resources, selling out world-class art, and trading wheat and wood (taken from people almost for free) all over the world. Millions of people giving away their miserable personal valuables cumulatively created a wealth of gold for the state. Елена Осокина provides lots of mind-blowing statistics about the efficiency of “Торгсин” shops, and you can see from it that the Soviets made incredible money on them — more than any healthy and flourishing economics might make doing business in normal ways.
The book is very well-written — maybe sometimes slightly on the “populist” side (i.e., trying to be “entertaining”) but not much, and I would recommend reading it both if you have no idea about all these things (as it provides a decent introduction to the problem overall) and if you already understand the phenomenon in general (especially how it relates to the artificial famines of the 1930s) and want to learn a lot of supportive statistics and explanations from the economic point of view. I actually believe that this book should accompany any serious studies of the Holodomor and thus is especially useful for us, Ukrainians (although the author herself never focuses on Ukraine in the book; from her point of view, the famines and associated use of “Торгсин” shops were all-Soviet phenomena, and as she uses materials from the Russian archives, you might be left under impression that these things relate mostly to Russia, but we know very well that everything she talks about was especially significant and wide-spread in Ukraine).
You might notice one peculiarity there: the author often talks about “Торгсин” shops as a way that allowed people to survive and thus was a relatively “positive” thing. (“Но для поколения 1930‐х годов, заложников индустриальных амбиций сталинской власти, магия Торгсина заключалась в том, что он дал миллионам людей возможность выжить.”) This is not true, of course, and any reader should have a very clear idea that “Торгсин” shops were not a “survival mechanism”: they were invented and maintained EXACTLY BECAUSE OF THE ARTIFICIAL FAMINES and as their “twin brother,” and the purpose of this devilish machine was to break people, to stop all those peasant uprisings that were a massive demonstration of people’s resistance to the Soviets in the 1920s, and to extract as much money and produce from dying people who would never do this in any other circumstances.
It’s difficult to say for me whether this “little misconception” was a conscious “history bending” by the author, as it is usual for Russian historians, or she sincerely didn’t understand this aspect and considered it a small and insignificant “nuance” (as she concentrates mostly on purely economic aspects professionally but has no idea about the artificiality of the famines and the desire of the state to end people’s resistance). And she admits herself in other places in her book that “Анализ цен продажи на продовольствие и товары — свидетельство того, что Торгсин был создан не в помощь умиравшим от голода людям. Как и в случае с ценами скупки, продажные цены в Торгсине должны были обеспечить валютные накопления для индустриализации.” Anyway, if you are able to understand and appreciate all the other things in this book, you would probably “filter it out” yourself. In other aspects, the book is very useful and illuminative about many important things.
Это больше публицистика, чем история, но зато читается занимательно. Конечно, ожидалось, что будет больше ссылок на источники, на которых автор основывает свои выводы, но все равно книжка отличная. Многое оцениваешь по новому, например, у меня Торгсин из романа "Мастер и Маргарита" Михаила Булгакова никак не ассоциировался с лавками, где в годы голода можно было купить хлеб, но вот цитата: "В 1932 году, тоже голодном, люди принесли в Торгсин почти 21 т чистого золота, что превысило половину промышленной добычи золота в тот год. Следующий, 1933‐й, год стал горьким триумфом Торгсина. Люди снесли в Торгсин золота на 58 млн рублей, перевыполнив его гигантский валютный план. Это почти 45 т чистого золота. Для сравнения, «гражданская» промышленная добыча дала в тот год 50,5 т, а гулаговский Дальстрой — менее тонны чистого золота."
И что самое страшное: "Так, во время массового голода в 1933 году товары «хлебной группы» стоили в Торгсине в пять раз больше их экспортной цены....Кроме того, составители отчета признались, что товары на сумму 40 млн рублей — почти половина проданного — были неэкспортабельными. Из-за низ��ого качества они не могли быть проданы за границей."
Торгсин («Торговля с иностранцами») — сеть магазинов, обменивавшая валюту и драгметаллы на товары и просуществовавшая пять лет (1931–1935). Рассчитанная на выкачивание иностранных денежных знаков из туристов и экспатов, она быстро переориентировалась на соотечественников. Помог голод 1932–1933 годов, когда люди понесли сдавать и царские золотые червонцы, а на сданные ценности покупали не предметы роскоши, а муку, картошку и мясо. Именно в те голодные годы появились «черные копатели», доставшие из курганов массу изящных вещей, пошедших на переплавку. Советская власть не растерялась и продавала своим товары в 3,3 раза дороже, чем при их экспорте за границу. Вырученные сверхприбыли государство потратило на индустриализацию и покупку технологий, за которые надо было платить золотом.
Прочёл запоем, но чёт на «отлично» не оценю. 1930-е, Торгсин — механизм выкачивания народных кубышек. Существовал пять лет, задачу свою выполнил. Но выполнял её так, что ну капец. Та ещё организация.
Проблема книги в огромном количестве самоповтора и в небольшом количестве документального материала. Ну т.е. для жанра «популярная история» норм, но хотелось бы больше. Ну и где картинки, а? Тем не менее, лакуну в знаниях закрывает, почву размышлениям даёт.
Недавно заглянул в раздел «Buy Bonus» на платформе https://www.azartoff1.com/ru/lobby/bo... . Удобно: сразу видно игры, где можно купить бонус-раунд, пропуская основной геймплей. Интерфейс понятный, фильтры работают — легко найти нужное. Но важно помнить: покупка бонуса — это риск, ставки могут вырасти. В целом интересный вариант для тех, кто хочет ускорить игру и получить новые эмоции.
Как суметь трижды обокрасть свое население? Как сделать так чтобы люди сами несли свое последнее и просили его купить? Название идеально, ведь кроме как магией или действительно алхимией (делания денег из ничего), те события и не назовешь.
Великолепный нон-фикшн про систему Торгсина в первой половине 1930-х: как ее придумали, запустили и использовали на благо советского народа (ха-ха, конечно). Очень плотный и содержательный текст, много цифр (в хорошем смысле, то есть уместно и для наглядности, а не просто понатыкано), есть небольшой блок с фотографиями. Прекрасная, четко структурированная и в высшей степени доступно написанная книжка, вот просто 11 из 10. Почему стоит прочесть? Вы хотели поподробнее узнать, как советская власть заботилась о людях.
Потрясающая книга, не оторваться. Читать про курс обмена золотого рубля на советский, и сколько муки можно купить за одно золотое колечко так просто и интересно, как будто это детектив (не люблю детективы, но допустим). И хотя уже понятно, что убийца - дворецкий, на советской власти клейма ставить негде, но какая же Елена Осокина великая, всегда после ее книг кажется, что стал немного умнее и лучше. Ну и спокойнее.