What do you think?
Rate this book
Together: Why Social Connection Holds the Key to Better Health, Higher Performance, and Greater Happiness
In this groundbreaking book, Former Surgeon General of the United States, Vivek Murthy argues that loneliness is the underpinning to the current crisis in mental wellness and is responsible for the upsurge in suicide, the opioid epidemic, the overuse of psych meds, the over-diagnosing and pathologizing of emotional and psychological struggle. The good news is that social connection is innate and a cure for loneliness. In Together, the former Surgeon General will address the importance of community and connection and offer viable and actionable solutions to this overlooked epidemic.
352 pages, ebook
First published January 1, 2020
2035 people are currently reading
23831 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 1,053 reviews
January 25, 2021
I highly recommend this book to anyone interested in the science behind social connectivity. Vivek does an amazing job connecting together concepts like ACE’s, shame, social infrastructure, natural disasters, medical problems, and cultural differences to form a cohesive story about loneliness. As someone relatively well versed in many of these topics I thoroughly enjoyed the way they were expanded and weaved throughout this book. Bringing medical knowledge, personal experience, and the work of others, Vivek brought a well rounded perspective to this book.
January 31, 2025
something missing
After a while, I started wondering if something was wrong with me because I like being alone and being on my own, and I rarely feel lonely. I kept wondering if I’m supposed to be lonelier. I felt like an outlier in the book. I began to question if I should go back into therapy to explore if there was something wrong with the way my heart was wired. I concluded that there isn’t, that I’m an emotionally healthy, resilient, self-reliant and independent introvert with strong ties to my community, with friends who’ve been with me for decades regardless of location, and with brothers who may not be as close to me as I would like but who I trust would do whatever it took at the drop of a pin if I needed them, and that I am first and foremost my own best friend. But the book was effective in making me self-reflect like that. I wish it would’ve addressed people like me more, people who value solitude and don’t necessarily feel lonely as much in frequency or intensity (one short chapter would’ve been sufficient) to say that we represent on the normal spectrum too. So I guess I’m taking a moment here to say it on Murthy's behalf.
Otherwise, the book was full of lots of practical advice that’s easy enough to implement. I think it’s a helpful book for most people, and if you are an outlier like me, you may want to read it to understand how to be more available and helpful to the people in your life.
After a while, I started wondering if something was wrong with me because I like being alone and being on my own, and I rarely feel lonely. I kept wondering if I’m supposed to be lonelier. I felt like an outlier in the book. I began to question if I should go back into therapy to explore if there was something wrong with the way my heart was wired. I concluded that there isn’t, that I’m an emotionally healthy, resilient, self-reliant and independent introvert with strong ties to my community, with friends who’ve been with me for decades regardless of location, and with brothers who may not be as close to me as I would like but who I trust would do whatever it took at the drop of a pin if I needed them, and that I am first and foremost my own best friend. But the book was effective in making me self-reflect like that. I wish it would’ve addressed people like me more, people who value solitude and don’t necessarily feel lonely as much in frequency or intensity (one short chapter would’ve been sufficient) to say that we represent on the normal spectrum too. So I guess I’m taking a moment here to say it on Murthy's behalf.
Otherwise, the book was full of lots of practical advice that’s easy enough to implement. I think it’s a helpful book for most people, and if you are an outlier like me, you may want to read it to understand how to be more available and helpful to the people in your life.
May 9, 2021
Vivek Murthy was the US Surgeon General from 2014 to 2017. After his term had ended, he decided to write a book about one of the main health scourges he had encountered while travelling around the country. Not smoking, or the opioid crisis, but loneliness.
Murthy was shocked by the number of lonely patients he met and their struggles really moved him. He tells the story of James, a baker who worked hard at his job and was good at it. He was single but lived among a community of people that he liked and felt appreciated for who he was. Then James won the lottery, and everything changed. He quit his baking role and moved to a luxury house by the ocean. But his life was no longer fulfilling - he didn't know anybody in this new location and he became withdrawn and angry. Spending most of his time alone at home, he put on lots of weight, contracted diabetes and ended up absolutely miserable.
There is scientific evidence that loneliness is a danger to our health. Murthy points to a study carried out by Dr Julianne Holt-Lunstad of Brigham Young University. It found that people with strong social relationships are 50 per cent less likely to die prematurely than people with weak social relationships. It also discovered that the impact of loneliness on reducing life span is equal to smoking 15 cigarettes a day, and that it poses a greater risk than obesity or excessive alcohol consumption.
However, Murthy also claims that loneliness "serves a vital function by warning us when something essential for our survival - social connection - is lacking." Connecting with other people is the key to beating this hardship, he concludes:
So who is this book for? It's not really a self-help guide for lonely folk. It's more an examination of a heartbreaking condition, providing examples of the suffering it has caused and describing the ways in which it can be tackled. Loneliness is something that many people feel shame about admitting to, and maybe a book like this is a valuable way of opening the discussion, and helping us understand that it is far more common affliction than anybody realises. I wouldn't call Together a groundbreaking work full of stunning observations. But it is a compassionate, thought-provoking read, and I hope it provides inspiration to those who chose to fight this silent, deadly epidemic.
Murthy was shocked by the number of lonely patients he met and their struggles really moved him. He tells the story of James, a baker who worked hard at his job and was good at it. He was single but lived among a community of people that he liked and felt appreciated for who he was. Then James won the lottery, and everything changed. He quit his baking role and moved to a luxury house by the ocean. But his life was no longer fulfilling - he didn't know anybody in this new location and he became withdrawn and angry. Spending most of his time alone at home, he put on lots of weight, contracted diabetes and ended up absolutely miserable.
There is scientific evidence that loneliness is a danger to our health. Murthy points to a study carried out by Dr Julianne Holt-Lunstad of Brigham Young University. It found that people with strong social relationships are 50 per cent less likely to die prematurely than people with weak social relationships. It also discovered that the impact of loneliness on reducing life span is equal to smoking 15 cigarettes a day, and that it poses a greater risk than obesity or excessive alcohol consumption.
However, Murthy also claims that loneliness "serves a vital function by warning us when something essential for our survival - social connection - is lacking." Connecting with other people is the key to beating this hardship, he concludes:
"Our greatest moments of joy involve other people - the birth of a child, finding love, reunions with dear friends. And our moments of greatest sorrow often involve separation and loss of those connections - the death of a loved one, a romantic breakup, an irreconcilable dispute with a close friend."
So who is this book for? It's not really a self-help guide for lonely folk. It's more an examination of a heartbreaking condition, providing examples of the suffering it has caused and describing the ways in which it can be tackled. Loneliness is something that many people feel shame about admitting to, and maybe a book like this is a valuable way of opening the discussion, and helping us understand that it is far more common affliction than anybody realises. I wouldn't call Together a groundbreaking work full of stunning observations. But it is a compassionate, thought-provoking read, and I hope it provides inspiration to those who chose to fight this silent, deadly epidemic.
January 24, 2022
Єднаймося, бо ми того варті!
Одна з причин чому я раніше не часто звертався до нонфіку - це свідомий обман у назві твору. Коли береш книгу яка зацікавила тебе за назвою, а там виявляється зовсім інше або банальний переказ основних тез по темі. Тут видавець також свідомо вдався до цього маркетингового ходу, проте проблема якої торкаються у роботі дуже резонує зі мною. Самотність зараз дійсно можна віднести до хвороби (та навіть пандемії), бо це дуже поширений стан у сучасному суспільстві і як глобально зарадити цьому мало хто знає. Але автор намагається на прикладах пояснити як навіть маленька ініціатива у суспільному житті може творити дива і зацікавити людей у спілкуванні та об'єднанні у всілякі громади. Бо саме належність до спільнот дає нам відчуття причетності до чогось глобального і не залишає на самоті зі своїми проблемами та потребами. Тут також є поради як налагодити стосунки з родиною та друзями, проте основний фокус більше робиться на суспільному житті людини, бо самоорганізація завжди нас рятувала.
Одна з причин чому я раніше не часто звертався до нонфіку - це свідомий обман у назві твору. Коли береш книгу яка зацікавила тебе за назвою, а там виявляється зовсім інше або банальний переказ основних тез по темі. Тут видавець також свідомо вдався до цього маркетингового ходу, проте проблема якої торкаються у роботі дуже резонує зі мною. Самотність зараз дійсно можна віднести до хвороби (та навіть пандемії), бо це дуже поширений стан у сучасному суспільстві і як глобально зарадити цьому мало хто знає. Але автор намагається на прикладах пояснити як навіть маленька ініціатива у суспільному житті може творити дива і зацікавити людей у спілкуванні та об'єднанні у всілякі громади. Бо саме належність до спільнот дає нам відчуття причетності до чогось глобального і не залишає на самоті зі своїми проблемами та потребами. Тут також є поради як налагодити стосунки з родиною та друзями, проте основний фокус більше робиться на суспільному житті людини, бо самоорганізація завжди нас рятувала.
July 12, 2020
Good book, very anecdotal, lots of stories...
Talks about how COVID right now is changing us and the social needs that we have as humans.
It's made me more empathetic and understanding to people that suffer from loneliness and the lack of human social connection. Connection is so important to our lives, health, and wellbeing.
I feel like I read a lot and it's interesting but I didn't take any notes lol
Loneliness kills...
Talks about how COVID right now is changing us and the social needs that we have as humans.
It's made me more empathetic and understanding to people that suffer from loneliness and the lack of human social connection. Connection is so important to our lives, health, and wellbeing.
I feel like I read a lot and it's interesting but I didn't take any notes lol
Loneliness kills...
May 28, 2023
Як на мене, книзі таки ліпше пасує її оригінальна назва «Together. The healing power of human connection in a sometimes lonely world”)
Для мене було дещо багато якихось obvious речей, але менше з тим, цікаво. Скоріше як закріплення раніше відомого/нагадування + не можу встояти, коли автори використовують дані досліджень для підтвердження будь-чого ❤️
Для мене було дещо багато якихось obvious речей, але менше з тим, цікаво. Скоріше як закріплення раніше відомого/нагадування + не можу встояти, коли автори використовують дані досліджень для підтвердження будь-чого ❤️
December 31, 2023
This was a special gift from a special person and turned out to be a pretty special book about kindness, compassion and the power of connecting with other people.
May 23, 2020
I’ve given this book a low rating mainly for the structure and format of the writing, not necessarily the content itself. The content is fine (little new information here if you’ve read anything on the topic previously), but the structure of chapters renders the book sinfully dull. I think this could have benefitted from a stronger editor and a clearer vision for what each chapter and section would achieve. The points feel opaque; they’re hidden behind incoherent approach. Personal stories are mixed with stories from others, along with actual findings from studies. This means you’ve often spent 20 minutes reading to get to a fairly simple point.
I found this a frustrating read. I’ve heard the author interviewed and was really excited to read the book. I feel let down by the layout and editing. The second half of the book is better than the first, but only marginally.
Read this if you’ve read nothing else on the topic previously, and if you don’t mind taking a meandering path to simple concepts.
I found this a frustrating read. I’ve heard the author interviewed and was really excited to read the book. I feel let down by the layout and editing. The second half of the book is better than the first, but only marginally.
Read this if you’ve read nothing else on the topic previously, and if you don’t mind taking a meandering path to simple concepts.
June 11, 2020
Heavy on theory, light on the practical. I was impressed by this former US Surgeon General on a Freakanomics podcast promoting this book about the epidemic of loneliness in the world. He’s surely doing a public service by shining the light and lightening the stigma from something that’s very real and we all experience at one time or another. If you don’t believe loneliness is a universal malady with significant personal and societal consequences, read this book and you shall be convinced. If instead you’re like me and already there, don’t bother. The Dr. provides very little in the way of prescriptions here.
February 7, 2021
Як же хочеться знайти баланс між «власними межами», які активно пропагує індивідуалізм та тим, що має велике значення для психічного здоров‘я – близькість з рідними, вразливість, здорова прив‘язаність, коли поруч не зі страху бути самому, а тому що любиш.
Ці речі важко поєднати. «Жалітися», «нарікати», «нити» – це ті слова, якими людина думає про свої проблеми, замість того, щоби вчитися про них говорити прямо з рідними. Це буває боляче. Доведеться часто «не мати рації». Тож видається, що легше агресивно захищатися, ніж переживати складні емоції від зустрічі зі справжністю.
Помітив за собою, що маю друзів, але «не вмію дружити». Надто захоплений собою, своїми проєктами та ідеями. Життя «несеться», я за ним, рідні десь позаду.
А наодинці з собою часом понад усе прагну зв‘язку і того, що пропустив на швидкості.
Вівек Мурті написав книгу, яка потрапила у мій нерв. Як бути собою, мати зв‘язок з собою, але бачити інших поруч і працювати над зміцненням зв‘язків, а не над відвойовуванням «власних територій».
Це чистий формат сторітелінгу – велика кількість наукової інформації та власного досвіду читаються легко завдяки тому, що автор розповідає їх через історії.
Буду повертатися до цієї книги, коли відчуватиму, що знову надто заграюся своїм «я», забуваючи про не менш цінне «ми».
Дякую видавництву Лабораторія за таку потрібну роботу 🤘
Ці речі важко поєднати. «Жалітися», «нарікати», «нити» – це ті слова, якими людина думає про свої проблеми, замість того, щоби вчитися про них говорити прямо з рідними. Це буває боляче. Доведеться часто «не мати рації». Тож видається, що легше агресивно захищатися, ніж переживати складні емоції від зустрічі зі справжністю.
Помітив за собою, що маю друзів, але «не вмію дружити». Надто захоплений собою, своїми проєктами та ідеями. Життя «несеться», я за ним, рідні десь позаду.
А наодинці з собою часом понад усе прагну зв‘язку і того, що пропустив на швидкості.
Вівек Мурті написав книгу, яка потрапила у мій нерв. Як бути собою, мати зв‘язок з собою, але бачити інших поруч і працювати над зміцненням зв‘язків, а не над відвойовуванням «власних територій».
Це чистий формат сторітелінгу – велика кількість наукової інформації та власного досвіду читаються легко завдяки тому, що автор розповідає їх через історії.
Буду повертатися до цієї книги, коли відчуватиму, що знову надто заграюся своїм «я», забуваючи про не менш цінне «ми».
Дякую видавництву Лабораторія за таку потрібну роботу 🤘
December 26, 2020
Людині потрібна людина.
Навіть коли здається, що на самоті нам ведеться найкраще – у нашому житті повинні бути люди, які можуть підтримати нас у скрутну хвилину, і яким ми можемо навзаєм простягнути руку допомоги. Саме так я резюмувала б прочитане у книзі колишнього Генерального хірурга США Вівека Мурті «Самотність. Сила людських стосунків».
Сьогодні суспільство потерпає від двох крайнощів: від «життя онлайн», яке створює ілюзію що нам не потрібно бути наодинці взагалі ніколи, та від дедалі більшого дистанціювання між людьми в реальності. Таких прикладів вистачає у моєму оточенні: людям простіше гортати стрічку в соцмережах та відписувати сотням людей у мессенджерах, аніж будувати інтимні стосунки оффлайн. Під інтимними стосунками я маю на увазі не лише романтичні, а й стосунки, які називаються близькою дружбою. Мурті зазначає: змістовні стосунки потрібні всім; просто темпи, частота й інтенсивність соціалізації будуть різними, залежно від того, на якій позначці спектра перебуває наша особистість. Так, екстравертам комфортно у великах групах людей і вони «заряджаються» від такого спілкування. А інтровертам достатньо однієї близької людини, аби не почуватись самотньо.
Зізнаюсь, книга Мурті далась мені важко: я читала її поволі і часом дратувалась через стиль оповіді. Тема і приклади із життя друзів та колег Мурті мене зацікавили, але щойно починався виклад фактажу із цифрами, це збивало мене з пантелику. Хотілося більшої лаконічності, хотілося менше аналізу історії людей, про яких згадував Мурті, адже вони самі по собі надзвичайно промовисті. «Розбір» історій наблизив книгу до класичного зразку жанру нон-фікшн, де читач «пливе» у воді слів, а міг би направду насолодитись корисною інформацією та перейняти досвід згаданих у книзі героїв.
Саме через це мені важко рекомендувати цю книгу широкому колу читачів, хоча у ній є чимало вартісних думок. В деяких прикладах я побачила саму себе, в деяких - своїх близьких чи знайомих. Найперше я рекомендувала б цю книгу тим людям, чия професія мала б бути людиноцентричною, але в силу одноманіття часто перетворюється на «відбування» часу із людьми: лікарям, вчителям, адвокатам, соціальним працівникам. Якщо ви один із них і не відчуваєте потреби у тому, аби приділяти трохи більше часу своїм пацієнтам/учням/клієнтам, ніж того вимагає ваш розклад – Мурті покаже вам важливість і силу людських стосунків.
Дякую видавництву @labaratoria.ua за якісне видання, за чудовий переклад, та й загалом – за ваш підхід до видавничої справи. Тішить, що українські читачі мають змогу читати нон-фікшн не лише про «успішний успіх», але й про важливість психічного здоров’я.
Навіть коли здається, що на самоті нам ведеться найкраще – у нашому житті повинні бути люди, які можуть підтримати нас у скрутну хвилину, і яким ми можемо навзаєм простягнути руку допомоги. Саме так я резюмувала б прочитане у книзі колишнього Генерального хірурга США Вівека Мурті «Самотність. Сила людських стосунків».
Сьогодні суспільство потерпає від двох крайнощів: від «життя онлайн», яке створює ілюзію що нам не потрібно бути наодинці взагалі ніколи, та від дедалі більшого дистанціювання між людьми в реальності. Таких прикладів вистачає у моєму оточенні: людям простіше гортати стрічку в соцмережах та відписувати сотням людей у мессенджерах, аніж будувати інтимні стосунки оффлайн. Під інтимними стосунками я маю на увазі не лише романтичні, а й стосунки, які називаються близькою дружбою. Мурті зазначає: змістовні стосунки потрібні всім; просто темпи, частота й інтенсивність соціалізації будуть різними, залежно від того, на якій позначці спектра перебуває наша особистість. Так, екстравертам комфортно у великах групах людей і вони «заряджаються» від такого спілкування. А інтровертам достатньо однієї близької людини, аби не почуватись самотньо.
Зізнаюсь, книга Мурті далась мені важко: я читала її поволі і часом дратувалась через стиль оповіді. Тема і приклади із життя друзів та колег Мурті мене зацікавили, але щойно починався виклад фактажу із цифрами, це збивало мене з пантелику. Хотілося більшої лаконічності, хотілося менше аналізу історії людей, про яких згадував Мурті, адже вони самі по собі надзвичайно промовисті. «Розбір» історій наблизив книгу до класичного зразку жанру нон-фікшн, де читач «пливе» у воді слів, а міг би направду насолодитись корисною інформацією та перейняти досвід згаданих у книзі героїв.
Саме через це мені важко рекомендувати цю книгу широкому колу читачів, хоча у ній є чимало вартісних думок. В деяких прикладах я побачила саму себе, в деяких - своїх близьких чи знайомих. Найперше я рекомендувала б цю книгу тим людям, чия професія мала б бути людиноцентричною, але в силу одноманіття часто перетворюється на «відбування» часу із людьми: лікарям, вчителям, адвокатам, соціальним працівникам. Якщо ви один із них і не відчуваєте потреби у тому, аби приділяти трохи більше часу своїм пацієнтам/учням/клієнтам, ніж того вимагає ваш розклад – Мурті покаже вам важливість і силу людських стосунків.
Дякую видавництву @labaratoria.ua за якісне видання, за чудовий переклад, та й загалом – за ваш підхід до видавничої справи. Тішить, що українські читачі мають змогу читати нон-фікшн не лише про «успішний успіх», але й про важливість психічного здоров’я.
December 3, 2021
В оригіналі книга називається «Together: The Healing Power of Human Connection in a Sometimes Lonely World». Та український переклад дуже промовистий. Слово «самотність» таке сильне, воно кожного з нас робить украй вразливим.
📖Мені ця книга трапилась надзвичайно вчасно. Останнім часом я часто думаю про важливість стосунків, про якість стосунків, про тривалість стосунків. Я кажу не лише про стосунки з найважливішими людьми, але й з тими, що належать до так званого «зовнішнього кола». Навіть кількасекундні стосунки з незнайомими людьми впливають певним чином на наше життя. Це може бути усмішка сусідки в ліфті чи злий коментар у транспорті. Я уже мовчу про касирів в АТБ. І день уже складається певним чином. Ми несемо з собою на роботу чи додому усмішку або гнів.
👩🏽🎓Завдяки книзі я прийняла і відрефлексувала свою самотність у шкільні роки. На позір я була ніби в колі друзів, та часто відчувала себе неприйнятою, недостатньою, намагалась завоювати прихильність згодою з чиєюсь думкою чи поганими звичками. Я добре пам‘ятаю явище, про яке згадує Вівек Мурті у книзі, «самотність у повній кімнаті людей».
🗣Самотність — це те чого всі бояться і водночас бояться в цьому зізнатися. Боятися самотності означає, що нам потрібен ще хтось, що цей хтось матиме над нами певну владу, що ми вразливі, бо відкриваємось іншим. Але разом з тим у нас є можливість отримати підтримку, любов, співчуття. Ми соціальні створіння. Спілкування життєво необхідне для нас.
🙅🏼♀️Зараз, коли глобалізація розвивається як ніколи раніше, я все частіше помічаю як люди дистанціюються одне від одного (розумію що в період пандемії це навіть не так і погано, але загалом погано). Я помічаю це по собі. Текстові повідомлення, щоб уникнути особистої розмови, знайомство з сусідами - це максимум привітатись, родичі живуть далеко, а деяких я взагалі не знаю, друзі зникли з радарів одразу після того як у нас народилась дитина. Моя самотність загострилась, як виразка, і я згадала оте відчуття зі шкільних років. Відчуття неналежності до групи. А від того посилення тривоги і фрустрації.
👉Уникаючи справжніх соціальних зв‘язків ми тільки створюємо ілюзію своєї самодостатності та невразливості. Насправді це призводить до депресії та інших хвороб. На смертному одрі люди найвище цінують не свої статки чи робочі досягнення, а саме стосунки.
🤝Якщо повернутись від моїх спогадів юності до відгуку, то напишу, що у книзі дуже багато історій від людей, з якими спілкувався автор коли був головним хірургом США. Це люди, що усвідомлюють цінність стосунків і токсичність самотності. Вони роблять усе можливе у своїй громаді, щоб підтримувати цілющі зв‘язки між людьми. Також він часто посилається на учених, що досліджують цю тему. А ще говорить про свої почуття та свою сім‘ю. Це додає +100 довіри до слів, що він написав у цій книзі.
🪢Я погоджуюсь, що спілкуватись та налагоджувати контакти, іноді буває пекельно важко. Особливо з агресивними людьми чи тими, хто не вбачає вашої цінності. Та серед усього поганого досвіду ми можемо знайти справді значущі для себе стосунки. Коханого, що розділить найкращі і найважчі миті життя; друзів, які будуть цікавитись вашими справами, а не тільки ставити лайк в соцмережі; сусідів, що приглянуть за вашою квартирою, поки ви будете у відпустці; колег, з якими не страшні будь-які дедлайни.
👤Не потрібно недооцінювати силу стосунків. Людина — це найвища цінність. Саме так і тільки так.
📖Мені ця книга трапилась надзвичайно вчасно. Останнім часом я часто думаю про важливість стосунків, про якість стосунків, про тривалість стосунків. Я кажу не лише про стосунки з найважливішими людьми, але й з тими, що належать до так званого «зовнішнього кола». Навіть кількасекундні стосунки з незнайомими людьми впливають певним чином на наше життя. Це може бути усмішка сусідки в ліфті чи злий коментар у транспорті. Я уже мовчу про касирів в АТБ. І день уже складається певним чином. Ми несемо з собою на роботу чи додому усмішку або гнів.
👩🏽🎓Завдяки книзі я прийняла і відрефлексувала свою самотність у шкільні роки. На позір я була ніби в колі друзів, та часто відчувала себе неприйнятою, недостатньою, намагалась завоювати прихильність згодою з чиєюсь думкою чи поганими звичками. Я добре пам‘ятаю явище, про яке згадує Вівек Мурті у книзі, «самотність у повній кімнаті людей».
🗣Самотність — це те чого всі бояться і водночас бояться в цьому зізнатися. Боятися самотності означає, що нам потрібен ще хтось, що цей хтось матиме над нами певну владу, що ми вразливі, бо відкриваємось іншим. Але разом з тим у нас є можливість отримати підтримку, любов, співчуття. Ми соціальні створіння. Спілкування життєво необхідне для нас.
🙅🏼♀️Зараз, коли глобалізація розвивається як ніколи раніше, я все частіше помічаю як люди дистанціюються одне від одного (розумію що в період пандемії це навіть не так і погано, але загалом погано). Я помічаю це по собі. Текстові повідомлення, щоб уникнути особистої розмови, знайомство з сусідами - це максимум привітатись, родичі живуть далеко, а деяких я взагалі не знаю, друзі зникли з радарів одразу після того як у нас народилась дитина. Моя самотність загострилась, як виразка, і я згадала оте відчуття зі шкільних років. Відчуття неналежності до групи. А від того посилення тривоги і фрустрації.
👉Уникаючи справжніх соціальних зв‘язків ми тільки створюємо ілюзію своєї самодостатності та невразливості. Насправді це призводить до депресії та інших хвороб. На смертному одрі люди найвище цінують не свої статки чи робочі досягнення, а саме стосунки.
🤝Якщо повернутись від моїх спогадів юності до відгуку, то напишу, що у книзі дуже багато історій від людей, з якими спілкувався автор коли був головним хірургом США. Це люди, що усвідомлюють цінність стосунків і токсичність самотності. Вони роблять усе можливе у своїй громаді, щоб підтримувати цілющі зв‘язки між людьми. Також він часто посилається на учених, що досліджують цю тему. А ще говорить про свої почуття та свою сім‘ю. Це додає +100 довіри до слів, що він написав у цій книзі.
🪢Я погоджуюсь, що спілкуватись та налагоджувати контакти, іноді буває пекельно важко. Особливо з агресивними людьми чи тими, хто не вбачає вашої цінності. Та серед усього поганого досвіду ми можемо знайти справді значущі для себе стосунки. Коханого, що розділить найкращі і найважчі миті життя; друзів, які будуть цікавитись вашими справами, а не тільки ставити лайк в соцмережі; сусідів, що приглянуть за вашою квартирою, поки ви будете у відпустці; колег, з якими не страшні будь-які дедлайни.
👤Не потрібно недооцінювати силу стосунків. Людина — це найвища цінність. Саме так і тільки так.
March 13, 2024
З того, що можу пригадати про себе, то я познайомився із самотністю ще в школі. Відбувалося це десь у 7 класі, коли я був змушений розпочати носити окуляри. Таких людей у нашій сільській школі було лише двоє, тож дуже образливе, як на моє тодішнє сприйняття, слово "очкарик" переслідувало мене ще багато років потому.
Зараз це либонь називають "булінгом", але тоді я просто носив уродські окуляри, був вчительською дитиною і вочевидь дуже потерпав від самотности та соціальної ізоляції.
Цікаво, що буквально декілька років перед тим ще все було гаразд: у величезних дитячих компаніях взимку ми каталися на санчатах, а влітку грали біля клубу в "пекаря" або сиділи на черешнях.
Особливо пекельних рис моя самотність набула в універі, коли почалися перші закоханості (невзаємні й невдалі) і тривали різноманітні варіаціх насильства та психологічного тиску.
В той самий час, всі найкращі спогади теж були пов'язані із перебуванням серед людей — спільною діяльністю або розвагами.
Ми грали у волейбол та футбол після пар, доки було видно м'яча, а в Героїв Меча та Магії — по ночах — на єдиному на весь поверх компі і я досі пригадую це як щось гарне, хай навіть не згадаю жодного з імен тих людей...
Мене трохи насмішив переклад основної назви книги, бо ж в оригіналі це звучить, як TOGETHER. А втім, як ще можна було її перекласти, якщо у нас немає жодного підходящого слова про співбуття з людьми.
Вівек Мурті, лікар і колишній високопосадовець зі США, індієць за походженням, препарує поняття самотності, досліджує її причини, класифікує та розказує, як можна навчитися долати цей стан.
Книга читається легко, бо містить чимало життєвих історій, справжнього людського досвіду.
Досвіду насильства, жорстокості, залежностей, депресивних розладів, різноманітних стресових ситуацій, котрі часто породжені самотністю, якій ми не вміємо давати раду.
Звісно, існують і позитивні варіанти досвіду, в моєму випадку це було перебування в Пласті, танцювальному колективі, у подорожах і мандрівках в гори, а також натхненна спільна праця з людьми.
Вівек Мурті стверджує, що від кожного з нас залежить, чи житимемо ми у більш згуртованому, відкритому, толерантному світі, насолоджуючись його рвзноманітними відтінками together, яке варте того, щоби прагнути самому позбутися само��ності і допомагати з цим іншим...
Хороша книжка, давайте читайте.
Зараз це либонь називають "булінгом", але тоді я просто носив уродські окуляри, був вчительською дитиною і вочевидь дуже потерпав від самотности та соціальної ізоляції.
Цікаво, що буквально декілька років перед тим ще все було гаразд: у величезних дитячих компаніях взимку ми каталися на санчатах, а влітку грали біля клубу в "пекаря" або сиділи на черешнях.
Особливо пекельних рис моя самотність набула в універі, коли почалися перші закоханості (невзаємні й невдалі) і тривали різноманітні варіаціх насильства та психологічного тиску.
В той самий час, всі найкращі спогади теж були пов'язані із перебуванням серед людей — спільною діяльністю або розвагами.
Ми грали у волейбол та футбол після пар, доки було видно м'яча, а в Героїв Меча та Магії — по ночах — на єдиному на весь поверх компі і я досі пригадую це як щось гарне, хай навіть не згадаю жодного з імен тих людей...
Мене трохи насмішив переклад основної назви книги, бо ж в оригіналі це звучить, як TOGETHER. А втім, як ще можна було її перекласти, якщо у нас немає жодного підходящого слова про співбуття з людьми.
Вівек Мурті, лікар і колишній високопосадовець зі США, індієць за походженням, препарує поняття самотності, досліджує її причини, класифікує та розказує, як можна навчитися долати цей стан.
Книга читається легко, бо містить чимало життєвих історій, справжнього людського досвіду.
Досвіду насильства, жорстокості, залежностей, депресивних розладів, різноманітних стресових ситуацій, котрі часто породжені самотністю, якій ми не вміємо давати раду.
Звісно, існують і позитивні варіанти досвіду, в моєму випадку це було перебування в Пласті, танцювальному колективі, у подорожах і мандрівках в гори, а також натхненна спільна праця з людьми.
Вівек Мурті стверджує, що від кожного з нас залежить, чи житимемо ми у більш згуртованому, відкритому, толерантному світі, насолоджуючись його рвзноманітними відтінками together, яке варте того, щоби прагнути самому позбутися само��ності і допомагати з цим іншим...
Хороша книжка, давайте читайте.
September 26, 2020
This book made me teary eyed more than once. It is so beautifully written, and it also helped me see my own struggles through the lens of loneliness, something I hadn’t considered before.
Dr. Murthy talks about the prevalence of loneliness, its effect of our health and the ripple effects it has in our lives: our personal relationships, our professional lives, and our spiritual lives. He writes in an extraordinarily compassionate way while providing factual information and an abundance of references.
In hindsight, it is not surprising that, as a society- a global society- we are increasingly more lonely. Our brains have evolved to depend on smaller communities, and we are wired to belong to our tribes. But our lives today, for most of us, are in stark contrast to those basic evolutionary necessities. We’re increasingly more isolated, and the pervasive loneliness prevents us from forming meaningful relationships in a time where digital connectedness seemingly offers opportunities to be more connected than ever. But this book explains how being connected and belonging to a community are so different, and offers hope for restoring our shared humanity.
It’s one of the most beautiful books I have read.
Dr. Murthy talks about the prevalence of loneliness, its effect of our health and the ripple effects it has in our lives: our personal relationships, our professional lives, and our spiritual lives. He writes in an extraordinarily compassionate way while providing factual information and an abundance of references.
In hindsight, it is not surprising that, as a society- a global society- we are increasingly more lonely. Our brains have evolved to depend on smaller communities, and we are wired to belong to our tribes. But our lives today, for most of us, are in stark contrast to those basic evolutionary necessities. We’re increasingly more isolated, and the pervasive loneliness prevents us from forming meaningful relationships in a time where digital connectedness seemingly offers opportunities to be more connected than ever. But this book explains how being connected and belonging to a community are so different, and offers hope for restoring our shared humanity.
It’s one of the most beautiful books I have read.
September 22, 2022
Чудова книга, викликає бажання більше Бачити і Відчувати навколо. Автор пропонує дієві способи щодо попкредження/подолання самотности. Багато його ідей видаються мені природніми і такими, що властиві нашій культурі, але дуже необхідній у західній.
May 20, 2020
p.23 – What is loneliness, anyway? […] Many people think of loneliness as isolation, but the difference between these two terms is substantial. Loneliness is the subjective feeling that you’re lacking the social connections you need. It can feel like being stranded, abandoned, or cut off from the people with whom you belong – even if you’re surrounded by other people. What’s missing when you’re lonely is the feeling of closeness, trust, and the affection of genuine friends, loved ones, and community.
Researchers have identified three “dimensions” of loneliness to reflect the particular type of relationships that are missing.
Intimate, or emotional, loneliness, is the longing for a close confidante or intimate partner – someone with whom you share a deep mutual bond of affection and trust.
Relational, or social, loneliness is the yearning for quality friendships and social companionship and support.
Collective loneliness is the hunger for a network or community of people.
Unlike the feeling of loneliness, which is subjective, isolation describes the objective physical state of being alone and out of touch with other people. Isolation is considered a risk factor for loneliness simply because you’re more likely to feel lonely if you rarely interact with others. But physically being alone doesn’t necessarily translate into the emotional experience of loneliness. Many of us spend long stretches by ourselves when we’re so involved in our work or creative pursuits that we don’t feel at all lonely.
p.24 – This is what makes loneliness distinct from solitude. When we feel lonely, we’re unhappy and long to escape this emotional pain. Solitude, by contrast, is a state of peaceful aloneness or voluntary isolation. It is an opportunity for self-reflection and a chance to connect with ourselves without distraction or disturbance. It enhances our personal growth, creativity, and emotional well-being, allowing us to reflect, restore, and replenish.
Developing comfort with solitude is an essential part of strengthening our connection to ourselves and by extension enabling our connection with others. Solitude, paradoxically, protects against loneliness.
p.25 – Many people use drugs, alcohol, food, and sex to numb the emotional pain of loneliness.
p.97 – Chapter 4 – Why Now? – “Lots of people want to ride with you in the limo, but what you want is someone who will take the bus with you when the limo breaks down.” (Oprah Winfrey)
p.110 – Authenticity helps build strong connections.
To be real is to be vulnerable, and this takes courage, especially if we believe that others will like us more if we hide or distort who we truly are.
Researchers have identified three “dimensions” of loneliness to reflect the particular type of relationships that are missing.
Intimate, or emotional, loneliness, is the longing for a close confidante or intimate partner – someone with whom you share a deep mutual bond of affection and trust.
Relational, or social, loneliness is the yearning for quality friendships and social companionship and support.
Collective loneliness is the hunger for a network or community of people.
Unlike the feeling of loneliness, which is subjective, isolation describes the objective physical state of being alone and out of touch with other people. Isolation is considered a risk factor for loneliness simply because you’re more likely to feel lonely if you rarely interact with others. But physically being alone doesn’t necessarily translate into the emotional experience of loneliness. Many of us spend long stretches by ourselves when we’re so involved in our work or creative pursuits that we don’t feel at all lonely.
p.24 – This is what makes loneliness distinct from solitude. When we feel lonely, we’re unhappy and long to escape this emotional pain. Solitude, by contrast, is a state of peaceful aloneness or voluntary isolation. It is an opportunity for self-reflection and a chance to connect with ourselves without distraction or disturbance. It enhances our personal growth, creativity, and emotional well-being, allowing us to reflect, restore, and replenish.
Developing comfort with solitude is an essential part of strengthening our connection to ourselves and by extension enabling our connection with others. Solitude, paradoxically, protects against loneliness.
p.25 – Many people use drugs, alcohol, food, and sex to numb the emotional pain of loneliness.
p.97 – Chapter 4 – Why Now? – “Lots of people want to ride with you in the limo, but what you want is someone who will take the bus with you when the limo breaks down.” (Oprah Winfrey)
p.110 – Authenticity helps build strong connections.
To be real is to be vulnerable, and this takes courage, especially if we believe that others will like us more if we hide or distort who we truly are.
April 25, 2020
A lot of the points that the book discusses are facts we already know, but Murthy does a great job in delving into scientific research as to how our brains function from social interaction or lack thereof. The solutions he proposes may be idealistic but serve as a reminder of the frameworks and definition of "community" we should use as we continue to advance society as technology innovates at a rapid rate.
On a personal note, it was comforting to read about why we may be feeling strange or confused during isolation.
On a personal note, it was comforting to read about why we may be feeling strange or confused during isolation.
December 22, 2020
Loneliness isn't exactly the first thing that comes to mind when you think of global health issues, but this silent epidemic has exploded during the socially distant Covid-19 era, and thrown a huge monkey wrench into human mental and physical health issues. In the United States, which prides itself as an individualistic culture, loneliness has become the disease people don't want to talk about because it makes them seem weak.
What is loneliness? In a world with billions of human beings running around, is it even possible to feel alone? Absolutely. Loneliness isn't the lack of people to hang around with. It's the lack of meaningful social connection with those who are all around you. It's not being comfortable looking at someone in the eye, smiling, waving, or asking for their name. It's feeling the weight of the world on your shoulders and not being able to reach out for help. It's being cut off from friendship, conversation, and sharing interests with others that make the social emotional side of our beings alive and whole.
In the movie, Cast Away, Tom Hanks masterfully plays a man going through madness as he's left on an island all alone. His only relationship is with a volleyball that he calls Wilson talking to it daily, and finally deciding to embark on a suicidal ocean voyage rather than fae another day of loneliness. Imagine for just a minute how you would feel if stranded far away from all other human beings- unable to communicate in any way- and how lonely and painful that might feel. For many of us, the opportunities to reach out are everywhere, but we don't take advantage of them. Many of us prefer to stay safe and alone, making our pet dog or cat the closest relationship in our lives.
Vivek Murthy was the US Surgeon General under Barack Obama, and has recently been appointed to the same post by Joe Biden. This is his first book and I find it curious that of all the health-related topics he could have chosen, he chose loneliness. I have previously written here about Johann Hari's book, Lost Connections, and Robert Putnam's book, Bowling Alone, both of which cover the same territory. Many of our health problems- anxiety, depression, drug abuse, heart disease and even cancer- can be traced to the lack of meaningful connections in people's lives.
Humans are a social animal, able to build the most complex community structures, and our unique abilities to communicate, share emotions, and create meaning have been our secret sauce in building giant economies and nation-states. We are wired to connect to each other, and when we're separated from that connection, we feel real, physical pain.
The saddest reality is that loneliness is a vicious cycle. When we are rejected by others, we feel real, intense pain. This pain causes us to look at others not as potential friends, lovers, or colleagues, but as potential threats and sources of even more pain. People coming off of a toxic relationship take a long time to be able to trust others again, if they ever can. In the meantime they question their own likeability, and whether they deserved receiving the pain in some twisted way. Being rejected causes a stress response, making one hyper-vigilant against future possible rejections. It's a trap that can be hard to escape from.
The book tries to answer the question of why things seem to be so bad now. What changed in the past generation to make us so disconnected? Murthy points a finger at the usual suspects- the internet, less interaction on the job, and a much faster pace of change that keeps us from staying with the same people too long. He added one other cause that I hadn't thought of before- the fact that many of our connections today are front-loaded with information from dating sites, the internet, and the flood of information out there. The very act of learning about people slowly, while you're interacting with them, is what creates real connection. Front-loaded data makes you think you know that person more than you actually do, and robs you of the chance to learn deeply what makes that person tick.
Murthy describes a theory of three bowls of human interactions. In the first bowl, the widest, everybody needs plenty of space and attempts to operate as rugged individuals who need little to no help from anyone else. The second bowl is a collectivist culture that is very, very narrow, where the well-being of the group is paramount and everything is interconnected. The third bowl of culture, which Murthy prefers, is in the middle of the wide and narrow ones- enough space for people to feel unique, but enough connectivity so that no one feels ashamed or embarrassed about reaching out for help. This is the happy medium that seems so elusive in so many parts of life.
The book looks at the works of Robin Dunbar, who divided our circles of connection into three groups. Our intimate connections are the ones we spend the most time with, and sometimes they're rewarding but often they aren't. Then there's the relational circle, which includes about 150 people of co-workers, extended family, and neighbors- people who you would say hello to on the street and spend small amounts of time with. Then there's the collective circle, that includes anybody else you might know by sight, but not much else, including people like your mailman, folks at church, very extended family members, and people we interact with on a very limited basis. I would add a fourth circle- celebrities and virtual people who we interact with online only, but never meet in reality and get next to no connection value from.
Probably the best and most inspirational part of this book is its stories. Murthy tells stories about people who've gone out of their way to create connection for themselves and their communities. For instance-
- A Jewish young man who kept inviting a KKK member to dinner and gradually won him over with simple gestures.
- A young woman who had a large table set up in her back yard and invited hundreds of random neighbors from the Nextdoor App to come and share meals there. Many accepted the offer, and the gatherings grew.
- A family of a bullied, disabled, young girl who died, that set up a non-profit, Beyond Differences, that has grown into a national organization with the mission to Inspire students at all middle schools nationwide to end social isolation and create a culture of belonging for everyone.
- The amazing men's shed project, a non-profit that has spread worldwide with the goal of connecting lonely, retired men with building projects to make them feel connected and useful again.
- The community gardening movement that gives lonely people a plot of land and fellow gardeners to socialize with while growing healthy food and beautiful flowers.
- A lonely college student who started up conversation groups called Space Gatherings, where no cell phones were allowed and honest conversation was encouraged.
- A delicatessen called Zingerman's that purposely created an employee oriented workplace where communication is key.
Together looks in depth into schools, the workplace, and families to examine why these structures that should offer connection often make things worse. Co-workers and classmates used to be the main source of connection for many, and now they are seen as potential threats to be neutralized. The book looks at political polarization, where the different camps ascribe evil motives to their opposition, and not just good-faith disagreements.
This is the third book I've read and reviewed on the loneliness epidemic this year and it's clear that there are very real repercussions for not taking it seriously. Loneliness and lack of meaningful connections cause serious health and mental health problems, but few political or thought leaders seem to want to address it. The Covid epidemic has made the problem even worse by shutting down so many venues where people were able to gather, and making us afraid of even being in the same room with each other. It will take a concerted effort to counter this disconnection, and the stories from Together provide some welcome examples.
Murthy closes the book with this letter from a parent to a child.
"The greatest gifts you'll ever receive will come through relationships. The most meaningful connections may last for a few moments or for a lifetime, but each will be a reminder that we were meant to be a part of one another's lives, to lit one and another up, to reach heights together greater than any of us could reach on our own.
"Our hope is that you will always have friends in your lives who love and remind you of your innate beauty, strength, and compassion. Equally as important, we hope you will do the same for others.
"You are precious precisely because you have the ability to give and receive love. That is your magic. And it is our mission as parents to make sure you know that no one can ever take that away from you."
To combat the pain of rejection, we need to fool our brains into getting back out into the world again. We need to find causes to work with others on, so that the focus isn't totally on us, but instead on the shared project. It's in those micro-moments, working on shared causes, we can get to know people with their guard let down, and make some real connections. We can't just go out on Facebook and ask everybody to be our friend. We need to create intentional events and projects that allow connections to return organically, so that we can all thrive and feel loved and appreciated again.
December 4, 2022
The general concept of the Surgeon General highlighting connections is well-intentioned. But this book is neither fish nor fowl. It's a mish-mash of anecdotes, "thought leader" advice, and "studies show" reports. For a good Surgeon General memoir, I would recommend either of the ones I've read: Koop: The Memoirs of America's Family Doctor Joycelyn Elders, M.D. : From Sharecropper's Daughter to Surgeon General of the United States of America.
. I also think there are better popular science books on the importance of social connections for health:Bowling Alone: The Collapse and Revival of American Community
Lost Connections: Uncovering the Real Causes of Depression - and the Unexpected Solutions
The Status Syndrome: How Social Standing Affects Our Health and Longevity
Nerd addendum:
With respect to the science, one thing that caught my attention as potentially valuable new information was the RULER program out of Yale that supposedly improves academic performance in children by giving them socio-emotional training. So I looked it up and the website doesn't cite anything for the academic performance aspect, so I searched the literature and found one paper that found some effect on school grades but concluded it was preliminary stuff and rigorous evaluation was needed, and it turns out they are currently doing a big randomized trial that will end in 2023! So maybe talk about it then, but why now?
In the meantime, there are completed randomized studies (by Lonigan et al) that have found no benefit of a socio-emotional learning curriculum vs. comprehensive education for school readiness. The implications of these divergent results are huge for how we focus resources to try to improve educational results, and particularly to decrease disparities in the US.
. I also think there are better popular science books on the importance of social connections for health:Bowling Alone: The Collapse and Revival of American CommunityLost Connections: Uncovering the Real Causes of Depression - and the Unexpected Solutions
The Status Syndrome: How Social Standing Affects Our Health and Longevity
Nerd addendum:
With respect to the science, one thing that caught my attention as potentially valuable new information was the RULER program out of Yale that supposedly improves academic performance in children by giving them socio-emotional training. So I looked it up and the website doesn't cite anything for the academic performance aspect, so I searched the literature and found one paper that found some effect on school grades but concluded it was preliminary stuff and rigorous evaluation was needed, and it turns out they are currently doing a big randomized trial that will end in 2023! So maybe talk about it then, but why now?
In the meantime, there are completed randomized studies (by Lonigan et al) that have found no benefit of a socio-emotional learning curriculum vs. comprehensive education for school readiness. The implications of these divergent results are huge for how we focus resources to try to improve educational results, and particularly to decrease disparities in the US.
January 27, 2023
Дуже важлива книга для усвідомлення проблеми, що стосується багатьох, навіть якщо вони про це не підозрюють. На жаль, як подолати цю самотність, жодна книжка не розкаже...
May 5, 2020
Reading this book was like a balm on an old wound for me. It is vastly interesting, introspective, and heartfelt. The personal stories collected and explored by Dr. Murthy really resonated with me, and I suspect they would with most of us, who have all experienced loneliness in our very different lives and craved love and connection, especially in this digital age. Somehow, in the middle of a global pandemic, reading about loneliness made me feel like human connection is only as far as reaching.
April 5, 2023
Спочатку ця книга мене дратувала своїми безконечними історіями, потім я зрозуміла, що наукова вижимка не така й велика, але саме історії доводять, що автор не обманює і що нам справді потрібні щирі близькі стосунки з людьми. Щось, що зараз актуалізувалося в моєму житті й зокрема тому зачіпає.
Читаючи цю книгу, є над чим замислитися. Напевно до неї потрібно буде ще раз повернутися
Читаючи цю книгу, є над чим замислитися. Напевно до неї потрібно буде ще раз повернутися
December 3, 2021
Дуже потрібна книга! Прям дуже. ДУЖЕ!
April 24, 2023
This will probably be the book I recommend all of my friends to read this year. This book is written by a doctor on the social epidemic of loneliness and what happens when we don’t have social connection. He tells patient stories, shares studies researchers have done, and in both you see small examples that you can implement. I loved the mix of stories and research. His point- human connectivity is key and a lot of what the world is experiencing today is because we are lacking deep connection to others.
February 22, 2024
we get it
January 28, 2022
Книга, яка нагадує про найважливіше - силу наших стосунків з іншими людьми. Мені здається, що навіть найчерствіших людей ця книга змусить стати трошки добрішими.
В книзі дуже мало того, що я не люблю в нон-фікшинах, це "отсєбятіна". Тут більше опис різних кейсів, де зв'язки з іншими змінювали життя. Багато прикладів як створювалися різні спільноти та об'єднання.
Одна з таких мене найбільше вразила і надихнула - це автраліські майстерні для чоловіків-пенсіонерів. Жінка-засновниця побачила, що чоловіки сидять в машинах, поки їх жінки беруть участь в семінарах і вирішила об'єднати їх в гаражі. Чоловікам легше робити щось разом, ніж говорити про свої емоції. З маленької ініціативи одної небайдужої, Астралія схвалила чоловічі майстерні як частину національної політики охорони здоров'я чоловіків.
В цей час буму технологій, нам не так легко зберігати стосунки один з одним і це наша відповідальність не задовільнятися поверховим спілкуванням в інтернеті,а робити зусиллям та підтримувати справжній зв'язок з друзями і ця робота здатна принести такі переваги, які онлайн дружба не має сили.
"Технології можуть зробити соціальну взаємодію низької якості шляхом найменшого супротиву"
Також цікаві дослідження про те, як самотність і відсутність близьких стосунків впливає на імунітет та здоров'я людини.
В книзі дуже мало того, що я не люблю в нон-фікшинах, це "отсєбятіна". Тут більше опис різних кейсів, де зв'язки з іншими змінювали життя. Багато прикладів як створювалися різні спільноти та об'єднання.
Одна з таких мене найбільше вразила і надихнула - це автраліські майстерні для чоловіків-пенсіонерів. Жінка-засновниця побачила, що чоловіки сидять в машинах, поки їх жінки беруть участь в семінарах і вирішила об'єднати їх в гаражі. Чоловікам легше робити щось разом, ніж говорити про свої емоції. З маленької ініціативи одної небайдужої, Астралія схвалила чоловічі майстерні як частину національної політики охорони здоров'я чоловіків.
В цей час буму технологій, нам не так легко зберігати стосунки один з одним і це наша відповідальність не задовільнятися поверховим спілкуванням в інтернеті,а робити зусиллям та підтримувати справжній зв'язок з друзями і ця робота здатна принести такі переваги, які онлайн дружба не має сили.
"Технології можуть зробити соціальну взаємодію низької якості шляхом найменшого супротиву"
Також цікаві дослідження про те, як самотність і відсутність близьких стосунків впливає на імунітет та здоров'я людини.
September 13, 2020
Informative read about the importance of social connection. Interesting anecdotes and lessons to be had, but the structure of the book could use some tightening up. Although the content began to drag at the end, it's an inspiring read overall and a reminder to practice empathy as often as possible.
Some parts of the book felt very personalized as the author went to my high school in Miami and the bullying he experienced as a young Asian child hit close to home. The story about the 5'6 Chinese American Penn student's struggle to find authentic connection or non-shallow conversations in a coldly hierarchical, hyper-competitive school also had me chuckling at the accuracy. But I digress..
Some parts of the book felt very personalized as the author went to my high school in Miami and the bullying he experienced as a young Asian child hit close to home. The story about the 5'6 Chinese American Penn student's struggle to find authentic connection or non-shallow conversations in a coldly hierarchical, hyper-competitive school also had me chuckling at the accuracy. But I digress..
May 7, 2020
What a timely book for quarantine! Definitely worth reading now, more than ever.
March 12, 2025
I truly believe in the importance of building community and connection— both for the communities and for individuals. I’ve long admired Vivek Murthy’s work on the impact of social media and importance of service, and this book was lovely and motivating too.
April 29, 2023
3.5/5
I enjoyed this book, although it was a bit too anecdotal at times. The first half had great insights, especially around the topics of socio-political animosity and the values and downsides of traditional and modern societies when it comes to social connection and community. At times, I wish the author would've better developed the subjects he tackled, rather than viring off into somewhat irrelevant or half-baked anecdotes.
In conclusion, I think it's a nice read, gathering valuable thoughts regarding the subjects of connection, community, and loneliness, but it does not go deep enough for people that have been tackling these issues before.
I enjoyed this book, although it was a bit too anecdotal at times. The first half had great insights, especially around the topics of socio-political animosity and the values and downsides of traditional and modern societies when it comes to social connection and community. At times, I wish the author would've better developed the subjects he tackled, rather than viring off into somewhat irrelevant or half-baked anecdotes.
In conclusion, I think it's a nice read, gathering valuable thoughts regarding the subjects of connection, community, and loneliness, but it does not go deep enough for people that have been tackling these issues before.
Displaying 1 - 30 of 1,053 reviews