Природа

by Olha Kobylianska, Ольга Кобилянська

«Природа» Ольги Кобилянської — лірична новела, написана в романтичному стилі. Для твору характерні натурфілософські мотиви, адже природа виступає тут не як пейзажне тло, а як дійова особа, авторка осмислює її як початок світу.

Genres: Classics, Fiction

Audiobook

First published January 1, 2000

About the author

A pioneering Ukrainian modernist writer; sister of Yuliian Kobyliansky. A self-educated and well-read woman, her first novellen were written in German, beginning in 1880. From 1891 she lived in Chernivtsi. Her travels and acquaintance with Lesia Ukrainka, Nataliia Kobrynska, Osyp Makovei, Ivan Franko, Vasyl Stefanyk, and Mykhailo Kotsiubynsky changed her cultural and political outlook, and she became involved in the Ukrainian women's movement in Bukovyna and began writing in Ukrainian. Many of her works—including the novels Liudyna (A Person, 1891) and Tsarivna (The Princess, 1895)—have as their protagonists cultured, emancipated women oppressed in a philistine, provincial society; semiautobiographical elements and the influence of the writings of George Sand and Friedrich Nietzsche are evident. A neoromantic symbolist, she depicted the struggle between good and evil and the mystical force of nature (eg, the short story ‘Bytva’ [Battle]), predestination, magic, and the irrational in many of her stories of peasant life and in her most famous novels, Zemlia (Land, 1902) and V nediliu rano zillia kopala (On Sunday Morning She Gathered Herbs, 1909). Her works are known for their impressionistic, lyrical descriptions of nature and subtle psychological portrayals.

Kobylianska's works have been published in many editions and selections. The fullest collections were published in 1927–9 (9 vols) and 1962–3 (5 vols). In 1944 a literary memorial museum dedicated to her was opened in Chernivtsi.

Reviews

[Віта · Rating 5 out of 5]

Ольгу Кобилянську, як виявилося, можна читати не тільки як класикиню, феміністку, авторку перших відвертих описів сексу в українській літературі, екологиню (вирубування Карпатського лісу в неї читається, як епічна сцена з «Володарів кілець», у якій дерева стають на бій проти зла, тільки у Кобилянської зло – люди, ще й представники релігійного синдикату). Ганна Улюра пропонує також називати її  перформансисткою, нашою Мариною Абрамович.

І ще Ольга Кобилянська етнологиня/етнографиня, бо про гуцулів вона зафіксувала щось абсолютно нове. А ще новели добре сприймаються після перегляду фільму «Довбуш», бо харизматичні чоловіки у неї – часто якраз мешканці Карпат.

«Двері від хати отворилися, і вийшов, трохи зігнувшись, молодий гуцул із сокирою, закиненою недбало на плечі, та й поглянув, задуманий, у далечінь. Високий, гибкий, кріпко збудований, як усі його одноплемінники, мав він лице чудно гарне. Воно було мрачно задумане, навколо уст ніжне і в верхній частині слов'янське, то є трохи широке, та се красі не вадило. Його чорне волосся було, як є звичай, підстрижене до брів і закривало чоло. Його одяг підносив красоту його тіла. Червоні холошні й біла як сніг сорочка з вишиваним ковніром і рукавами, з-під котрих видко було кріпкі, жилуваті рамена. Груди, шия й руки були окрашені срібними й мосяжними ланцюгами та хрестиками, а широкий пестрий ремінь обвішаний наперсточками, монетами; за ним була застромлена люлька й деяке оружжя».

Оці «окрашені срібними і мосяжними ланцюгами і хрестиками» руки – якраз приклад того, що не зустрінеш в дослідників. Описам Кобилянської можна вірити, вона гори сходила вздовж і впоперек, тож спостерегла чимало. Тому в тексті на 30 сторінок безліч звичаєво-обрядових, побутових, а також магічних картинок з життя гуцулів. А ще описане все екзальтовано, як і належить послідовниці романтичної німецької традиції і відданій фанатці жіночих бестселлерів німкені Євгенії Марлітт. (Це ще один факт про Ольгу Кобилянську, яким завдячуємо Ганні Улюрі).

Вся ця емоційність гарно сприймається, допоки йдеться про природу, чи дівочі кризи, але на "Землі" я зламалася. Як добре, що її у шкільній програмі нарешті замінили на "Меланхолійний вальс".

[Yara Kucherenko · Rating 4 out of 5]

This Barbie is horny

[Kateryna Sobolieva · Rating 5 out of 5]

Вчуся потрошки читати малу прозу і ця новела дуже сподобалася. Такий чарівний цей ліс і ця зустріч. Я ледь не магію відчула)

«Звичайно прислухаюся, як шумить ліс. Він шумить, як море, лише далеко слабше. Ти не знаєш, як море шумить... Я й сама того не чула, та знаю, як воно шумить...»

«Який християнин іде в ліс слухати, як він шумить?» 🙂

[Debalina · Rating 4 out of 5]

I enjoyed this single.

When the book started and from the style of the writing, I wondered if this story would be able to hold my attention, and found a few sentences where I could imagine the Ukrainian version to read better. However as the story progressed I started loving the combination of the original writing by Olha Kobylianska and the translation by Lesya Budna. The beautiful descriptions of nature, of the 'Ruthenian Madonna's' own nature and spirit and her tryst with the handsome Hutsul.

I am completely unaware of the historical significance of this story. So people learned in that literature, please pardon my ignorance. As per my interpretation, the handsome Hutsul will seem pretty toxic in modern age. The part of writing that was passionate, although very well done, will seem to question the theme of consent. I will let go of that aspect as of now.

I can understand why the Ruthenian Madonna, even though enamored by the handsome Hutsul, feared a loss of will in his presence. Haven't we all felt that sometime in life in presence of a man of a particular shade of character? His passion, zest, although beautifully written and appealing were scary to me. Even as he was going to the forest to cut another spruce to try and find the woman of his dreams, I still had hope that this would be a delirious (delicious) romance. But alas, ain't she a witch? He should have gone to the priest! Such an anticlimactic end! Good job, Olga. You have my respect, and a correct representation of the nature of men. Is that why the story is called 'nature'?

Any Ukranian, German friends to rescue? Please? Pretty please?

Happy reading! :)

[Dinosauryha · Rating 3 out of 5]

Почула про це оповідання в тік тоці, до того ж не своєму, але до теми: авторка відео запевняла, що Кобилянська писала непогані spicy сцени у свій час і гаряче так описала ту історію.

Що отримала я натомість: гарну, чудову історію з цікавим тоном і повідомленням. Я, здається, навіть помітила момент спроби зґвалтування в один момент.

Що я можу ще сказати. Чоловік, якому не дали, і він одразу назвав жінку відьмою — повний мен момент.

Ну а щодо письма Кобилянської, то воно у неї дуже цікаве, лексика незвична. Більшість слів ми б зараз назвали кальками, але так говорили в той час і це найбільше дивує. Як змінюється мова.

Але сказати, що це дуже spicy книга — Ні. Там навіть не було такої сцени. Лише роздуми і бажання, хоча й вони досить, досить-таки HOOOOT. 

[Ihor Khomiak · Rating 1 out of 5]

ні про шо.

[ang · Rating 5 out of 5]

weird book

[Anastasiia ☆₊˚.⋆⁺ · Rating 5 out of 5]

Із назви не скажеш, але цей текст Ольги Кобилянської дуже дотепний. Окрема зірочка звукорежисеру радіовистави за цим твором на Радіо Культура ⭐️

[Julia · Rating 5 out of 5]

Дуже шикарно написано

[Olena · Rating 5 out of 5]

Я природничник і мені став цікавим цей твір. З назви. Він виявився більш глибоким, бо я очікувала, що це буде лише опис природи. Відносини між чоловіком і жінкою, відьомська сила, душа природи у поваленому дереві. Трохи перекликається з теперішньою ситуацією, коли рубають ліси. Чи можливо, що у лісорубів якісь такі мотиви, схожі як у головного героя? Загалом відчуваю політ думки. Цього твору хоч і не було в шкільній програмі, та я із задоволенням заповнила цю прогалину, серед потоків інформаціі повертаючись до укр. літератури.