Олеся рано стала сиротою. Листи - ось і все, що лишилося їй від мами. Дівчинка живе лише цими листами. Тільки вона і подруга Карина допомагають Олесі пережити труднощі; пияцтво батька, жорстокість мачухи, ненависть зведеного брата. Одного разу Олеся приїздить із Кариною до Сєвєродонецька і там зустрічає Ігоря. Два серця єднаються в танці кохання. Але настає буремний 2014 рік, Ігор йде добровольцем в АТО...Чи зустрінуться закохані знову? Доля наготувала їм випробування часом та відстанню. Та справжнє кохання здатне подолати все...
Народжувати від ґвалтівника, виходити за нього заміж, за зведеного брата, який спотворив твоє життя? Заради чого!
Дурне-дурне дівчисько. Шкода її. Розчаровує! Зберегти плід - не обов'язок. Вибір. І це має знати і розуміти кожна жінка! Кожна! Навіть не буду приховувати під «спойлер», бо є люди, які прочитають про згусток крові, який ніби пересував ручками, поки лікарі бездушно сміялися і ткнули в нього пінцетом.
Майдан, кадирівці, померла мати! Як з такої чудової ідеї, як з листів, які мали б надихати мм дійшли до цього?
Намагатися подружитися з сусідкою, яку зґвалтували четверо таких, як твій чоловік. Переконувати її в своїй доброті. А їй це треба?
Дівчата, жінки, які це читають, книгу чи відгук, - ви маєте право обирати, виходити заміж чи ні! Ви маєте право закохуватися і розлюбляти! Маєте повне право казати ні, звертатися до поліції! Не терпіти!
Не терпіти зґвалтування заради схвалення. Заради папірця, який не вартий нічого! Нічого, у порівняні з життям.
Ця книга просякнута несправедливою насильницькою поведінкою спочатку щодо дитини, потім щодо підлітка, потім щодо дорослої жінки.
Батько - тряпка! Жодного прощення, жодного покаяння! І вина не менша, ніж у Раїси Петрівни чи Костика.
Скільки разів намагалася врятувати ту кляту теку! Малолітнє дівчисько. Хоч би раз подумало про себе, про дитину, про країну, а не набір листів! Який нічого, ще раз, нічого не вартий у порівнянні з цим!
Піти до людини зі скаліченою долею! Самозакохано думати, що світ крутиться навколо тебе! Коли тобі розказують про ледь не смертельне поранення, купу загиблих друзів на його очах, а ти у відповідь питаєш, чи пам'ятає він пісню вашого кохання... Яке сама покинула.
Не відчуваю жодної приязні до героїв, крім Ігоря та його мами. На жаль, для них нема щасливого фіналу.
Попри мою повагу до Світлани Талан, але на найближчий час дорога для її творчості для мене перекрита..
Назва книги: "Матусин оберіг" Автор: Світлана Талан Видавництво: @ksd_bookclub Кількість сторінок: 288 Жанр: соціально-побутовий роман Особиста оцінка: 5/5 Ця книга неймовірна...Мені просто бракує слів, щоб описати всі емоції які охоплювали мене коли я читала цю книгу. Вона переповнена справжніми, міцними мов кава, а часом й солодкими як шоколад емоціями.Ти переживаєш всі емоції разом з героями книги... Скажу так: я плакала на 1⃣2⃣ сторінці книги!! Такого ще не було ніколи! #Марічкакниголюб рекомендує обов'язково прочитайти "Матусин оберіг" Світлани Талан 👏👏👏👏👏 "Олеся дуже рано залишилась сиротою...Листи — це все що залишилося їй від матусі... Дівчинка живе цими листами.Бо саме вони й вірна подруга Карина допомагають Лесі подолати труднощі: пияцтво батька, жорстокість мачухи та ненависть зведеного брата. Якось Олеся приїзджає з Картинкою до Сєвєродонецький і зустрічає Ігоря, в якого шалено закохується. Але в буремного 2014-го свої плани..Ігор іде добровольцем в АТО... Чи зустрінуться закохані ? Доля приготувала їм багато перешкод. Але ж недарма кажуть, що справжнє кохання долає все!?! "
Письменниця зачіпає багато важливих тем у романі: втрата матері і виховання в інтернаті при живому батьку, пошук свого коріння і місця під сонцем, аб'юзивні стосунки в родині, початок рос.-української війни у 2014 році, поділ одного народу на два різні табори. ⠀ Книга читається легко і викликає бурю емоцій. ⠀ Але... ⠀ Забагато подій, як для одного роману. Оповідь то тупцює на місці довкола чогось незначного, то стрімко скаче серед важливого, але не розкритого. ⠀ Я люблю сюжети, пов'язані з листами/щоденниками найрідніших (у даному випадку це мама дівчинки Олесі), які підтримують і допомагають вижити серед бурь. Втім цього разу історія мене не вразила. ⠀ Постійні намагання викликати жалість до героїні (вдалі) викликали, врешті, обурення. ⠀ І фінал. Ніжно-Ванільний. Солодко-казковий. Квітучий-квітучий. ⠀ Книга виявилася не моєю. Але такі казки теж потрібні. Для багатьох вони можуть стати розрадою.
Книга легко читається і це найкраще що в ній є. Сюжетна лінія досить проста, герої особливо не прописані і діалоги подекуди якісь ніби штучні. Це друга книга автора, яку я читаю, і думаю, що остання. Судячи з того, що я читала, то таким є стиль автора. Напевно, декому подобається. Мені не дуже. Трохи нагадує стиль оповідок примітивних жіночих журналів. Хоча, щасливий кінець таки потішив :)
Про любов матері, яка попри хворобу, біль і страждання через хворобу залишила для своєї доньки листи-підказки до 20 років. Кожного року в свій день народження Олеся відкривала лист і він як підтримка супроводжував її кожен наступний рік. Все що мати не встигла сказати за життя, говорила доньці і готувала до дорослого життя. Про любов дівчини до хлопця, яку ніхто не зруйнує. Про любов до країни, через яку можеш втратити найцінніше, але збережеш Батьківщину.