У спогадах уродженця Львівщини, українського полководця, командувача Галицької армії, генерала-чотаря Мирона Тарнавського (1869–1938) уважний читач знайде цікаві спостереження про його дитинство, юнацькі роки, військову службу в австро-угорській армії, події з історії Галичини напередодні та під час Першої світової війни, перипетії фронтового життя, формування і вишкіл леґіону Українських січових стрільців, розвал Габсбурзької монархії, проголошення і перші місяці державотворення в Західноукраїнській Народній Республіці, будівництво її збройних сил, події на фронті українсько-польської війни, складні обставини бойового шляху Галицької армії 1919 року – її похід на Київ і Одесу, перебування у Вінниці і Балті.
Для істориків, краєзнавців, усіх небайдужих до історії національно-визвольної боротьби у ХХ ст., українського гене-ралітету і минулого Збройних сил України часів 1914–1919 рр.
Достатньо коротка, але дуже насичена книжка спогадів, в якій генерал Тарнавський розповідає про своє життя, від сільського дитинства і до поразки визвольних змагань після Першої світової. Написана дуже живо, просто і безпосередньо, повна тонкої іронії і цікавих повсякденних спостережень – Тарнавський направду чудовий оповідач; читаючи, я часто ловив себе не думці, що дуже хотів би почути його наживо. Окремо варто виділити дуже своєрідну галицьку мову австро-угорського періоду, послуговуючись якою, він вимальовує просто неймовірні стилістичні фігури! Практично на кожні сторінці було як мінімум одне речення, яке хотілося перечитувати знову й знову.