На Западном фронте без перемен / Три товарища

All Quiet on the Western Front/The Road Back #1,3

by Erich Maria Remarque, Эрих Мария Ремарк, Юрий Афонькин (Translator)

В романе «На Западном фронте без перемен», одном из самых характерных произведений литературы «потерянного поколения», Ремарк изобразил фронтовые будни, сохранившие солдатам лишь элементарные формы солидарности, сплачивающей их перед лицом смерти.
Мужская дружба и любовь как последние прибежища против враждебных сил — трагическая концепция романа «Три товарища».

Genres: Fiction, War, German Literature

544 pages, Hardcover

First published January 1, 1985

About the author

Erich Maria Remarque was a German novelist best known for All Quiet on the Western Front (1929), a landmark anti-war novel based on his experiences in World War I. The book became an international bestseller, defining a new genre of veterans’ literature and inspiring multiple film adaptations. Its strong anti-war themes led to condemnation by the Nazi regime, which banned and burned his works.
Born Erich Paul Remark in 1898, he adopted the surname Remarque to honor his French ancestry. He served on the Western Front during World War I, where he was wounded, and later pursued various jobs, including teaching, editing, and technical writing. After the massive success of All Quiet on the Western Front, he wrote several other novels addressing war and exile, such as The Road Back, Three Comrades, and Arch of Triumph. His outspoken opposition to the Nazi regime forced him into exile in Switzerland and later the United States, where he became a naturalized citizen in 1947.
Remarque’s personal life included high-profile relationships with actresses Marlene Dietrich and Paulette Goddard, the latter of whom he married in 1958. In 1943, his youngest sister, Elfriede, was executed by the Nazis for anti-regime remarks, an event that deeply affected him. He spent his later years in Switzerland, where he continued writing. His final completed novel, The Night in Lisbon (1962), was another bestseller.
He died in 1970 at the age of 72, leaving behind a literary legacy that continues to shape discussions on war and its consequences.

AKA:
Эрих Мария Ремарк (Russian)

Reviews

[Hymerka · Rating 3 out of 5]

Цей затяганий, брудний і, певно, не раз читаний двотомник Ремарка, який ще мої батьки купували — один з моїх книжкових "боргів". Як на мене, обидва ці романи можна і треба читати в школі і найкраще спрацюють вони саме для підлітків. Я чула, що Ремарк був шалено популярний у Радянському Союзі, це конкретне видання я бачила на полицях багатьох домашніх книгозбірень, тож сподіваюся нікому не найспойлерю цим "нещасливим кінцем".
Отож, "Три товариші". Від творіння з такою назвою я сподівалася гарної хлопчачої розповіді про пригоди друзів, тут вони ще й фронтові товариші, як вони допомагають одне одному пережити травми війни і вижити у дуже скрутні для Німеччини міжвоєнні роки. І все це тут ніби й є, але десь так, на фоні. Адже це, виявляється, справжнісінький любовний роман. Гм. Не мій улюблений жанр. Відверто кажучи, з історії про — spoiler alert — вмираючу кохану для мене все же давно витиснули інші письменники. Одразу згадується прекрасне "Шумовиння часу" Бориса Віана, яке просто розбило мені серце. Прочитавши ту книжечку за один вечір, я ще кілька днів ходила наче прибита. А тут... Ну, вмерла Пат, що там далі почитати?.. Не знаю, може, проблема в тому, що як героїня Пат погано виписана (як і решта жіночих персонажів у книзі)? Вона така досконала, що аж нудить. Precious little angel, як люблять злорадствувати англомовні книгомани. Крім того, я була вражена тим, скільки в цьому романі пиячать. А після цього абсолютно спокійно сідають за кермо. Прибила б!..
Гаразд, напишу ще про те, що найбільше сподобалося: це опис реалій міжвоєнних років в Німеччині. Тотальне безробіття і безгрошів'я, а звідси й відчай, велика кількість самогубств, алкоголізм, активізація криміналітету, і там уже десь маячіє нацистська ідеологія, яка замінює собою релігію. Якщо когось турбує питання, як звичайні, хороші, розумні люди могли піддатися подібній пропаганді — ця книга може допомогти вам зрозуміти.
А ще в цьому романі знайшлися деякі крилаті фрази, походження яких я раніше не знала, як от "останній романтик".

[Олена Гриньків · Rating 5 out of 5]

До цієї книги увійшли мабуть найвідоміші романи Е.М. Ремарка - "На Західному фронті без змін" і "Три товариші". Перший дуже докладно описує побут німецьких солдатів Першої світової війни, другий розповідає про те, як склалося їхнє життя опісля неї. "Трьох товаришів я читала достатньо давно, тому свіжими враженнями від цього роману поділитись, на жаль, не можу. В основному в цього твору жіноча аудиторія читачів, хоча автором його є чоловік і пропонує він власне чоловічий погляд на кохання та стосунки. Що б там не мав на увазі письменник, а "Трьох товаришів" часто відносять до класичних романів про любов. Однак, в ньому Е.М. Ремарк скоріше намагається представити любов, як щось плинне, нестійке, нездатне до збереження. Все, що вона може дати людині - це марну надію, а потім порожнечу, коли та надія розвіється. Натомість немає нічого міцнішого за (чоловічу) дружбу. Вона - єдине, на що може покластися представник "втраченого покоління", колишній солдат. Дружба - це засіб боротьби з наслідками війни, але водночас - єдине її досягнення.
Навряд чи в 1914 р. від війни очікували саме таких результатів. З "На Західному фронті без змін" складається враження (думаю, правдиве), що тодішнє життя в Німеччині було просто просякнуте воєнною пропагандою. Молодих хлопців, які навіть не встигли закінчити школу, переконували в героїчності їхнього вибору піти на війну. Тоді (як і тепер)бойові дії на чужих територіях можновладці подавали, як захист своєї Батьківщини. Поза службою солдати мали багато неписаних привілеїв. Цивільні їх особливо поважали, запрошували до дискусій, очікували від них кумедних воєнних історій. Війна для мирного населення була чимось звичним, легким, простим і зрозумілим. Вважалося, що солдати добре харчуються (значно краще, ніж можуть собі дозволити звичайні люди у тилу, які працюють, щоб забезпечити фронт усім необхідним), одягаються і взагалі проводять час на війні з особливим комфортом. Виявилось, що це не так. І тоді брехлива пропаганда не встояла перед реальністю.
Війна зображається письменником надзвичайно реалістично, а тому жахливо і жорстоко. Харчів не вистачало, чистого одягу - теж. Зате було вдосталь типово фронтових болячок, поранень і смертей. А потім з'ясувалося й найважливіше - те, що абсолютного зла, якого потрібно подолати, як такого немає. Ремаркові герої не відчувають жодної ненависті ні до ворога-француза, ні до ворога-росіянина. Одного вони намагаються врятувати від смерті, з іншим діляться отриманими від рідних гостинцями. В результаті уся ненависть німецького солдата спрямована на його командира, шкільного вчителя, який агітує йти в добровольці, військового лікаря, що відправляє на фронт каліку. Мабуть, в тому і криється причина поразки Німеччини в Першій світовій. Ті, котрі обирають головним інструментом мотивування до воєнних дій пропаганду, ніколи не виграють війну. Шкода тільки, що усвідомлення цього (як і усвідомлення неправдивості пропаганди) приходить занадто пізно.
Тому роман "На Західному фронті без змін" дуже актуальний зараз. Незважаючи на емоційну тяжку атмосферу книги, вона вселяє маленьку, але іскорку надії.

[Dmytro Gorbyk · Rating 4 out of 5]

Роман "На Западном фронте без перемен" очень понравился, фильм Нетфликса не отображает и половину событий. "Три товарища" - посредственно, хотя в совке читали все.

[Ильяс Джаз]

13/25

Мне понравилась книга.
В течении всей книги автор то поднимает настроение, то втаптывает его. Некие эмоциональные горки.

Понравились описания поколения молодых ребят, которые только начав жить сталкиваются с войной.
Понравились описания самой войны, не стратегии и тактики, а простое описание простого солдата, которому сказали бежать и он бежит, сказали лежать и он лежит.

Понравились рассуждения о бессмысленности войны для рядового гражданина.
Есть такой сорт книг, которые создают некую атмосферу, как только начинаешь их читать, вот Ремарка это хорошо получается.

Нравится, что даже в страшной войне человек может найти маленькие радости жизни.
Еще когда читал книгу прям видел сцены из фильма "Спасение рядового Райна".

Книгой доволен, получил удовольствие, но с оттенком грусти. Подобное читать больше не буду, как и в трех товарищах все равно осадок такой негативненький... добрая грусть

[Ilona Halunka · Rating 5 out of 5]

Три товариші

[Yaroslava Yakovenko · Rating 5 out of 5]

Эрих Мария Ремарк «На западном фронте без перемен».

Чуть ли не единственная книга трепетно любимого мною Ремарка, которая долго числилась в недочитанных.

Язык, стиль, структура... все держат в напряжении. Ремарк пишет о том, что видел своими глазами. «Что они ждут от нас, когда наступит время без войны?», ведь Первая Мировая губила даже тех, кому удалось уцелеть. Ремарк по-прежнему не нуждается в оценке. Сквозь страницы слышно как ломаются герои, как рвутся нервы. Выжить сегодня и завтра, если повезет – вот те мысли, которые солдатам приходилось до утра ворочать в голове, как сено. А пока что — на Западном фронте без перемен.