Одні з найжахливіших сторінок давнього минулого малюють справи страшної на всю Росію XVIII віку Таємної Канцелярії. Що ж таке була Таємна Канцелярія, що вона робила, чому її так боялись, які стосунки мала до України – на ці та інші питання дає відповідь книга, видана 1930 року, а потім надовго заборонена і забута з бажання стерти з людської пам’яті знання – своєрідний оберіг проти підступу, зради, смертельної небезпеки.
сприймається як продовження праці Ореста Левицького "Нариси народного життя...", яку Горбань переклав і видав під назвою"По судах Гетьманщини" (до речі, обидві книги з'явилися того ж, 1930-го року). але який же контраст! 17-те століття на козацькому Лівобережжі - це громадське життя, суди незаформалізовані. так, було зловживання суддів і козацько-старшинської адміністрації, які сприймали судочинство як джерело прибутків, але це не російське НКВД 17-18 ст. під назвою Тайная канцелярія. дуже корисно побачити як відрізнялася політична культура Московії/Росії і Речі Посполитої чи Війська Запорозького. головне завдання Тайної канцелярії - оберігати авторитет влади, викривати явні і уявні змови, а найчастіше - просто розмови зп'яну. привід для ув'язнення - донос, засіб слідства - тортури: кнут, диба тощо. вирок (заслання, покарання кнутом - часто з смертельним результатом, плєтью, вириванняніздрів, таврування, заслання, шпіцрутени, солдатчина етц) встановлювали самі кати, а затверджували царі/імператори (чи їх временщики). книжка базуєтьсятільки на архівних "слідчих" справахіє джерело для розуміння побуту, неформальних зв'язків, деяких способів урядування, а ще більше - доносительства. неостанню роль у цьому відігравало православіє (головного мозку). важка і необхідна для істориків і для тих, хто хоче розуміти історію того часу ("ґалантного", хе-хе) 18 століття зокрема, книжка.
Приступаючи до книги, сподівався на історичну розвідку, але фактично книга - збірник оповідань про страждання, заподіяні таємною канцелярією і тільки вступ - дуже коротенька історична довідка про власне таємну службу.