Буває так, що важливі книги випадково потрапляють на полички, ось цю я виграла в благодійній лотереї Мирослави.
Це дуже «незручна» книга, щоб читати зараз. Звісно, як і будь-який кіно-роман, «Крути 1918» наповнені драматичними деталями, (не?)вигаданими романтичними сюжетними лініями… Але увесь час, читаючи книгу, я думала: «Кляті москалі, коли ж ви врешті від нас відчепитесь?!» (як і останні ночі).
До мого глибокого сорому про події на ст. Крути 1918р., я не знала нічого ще років 15 тому. Навіть, якщо на парах з історії про це згадувалось, то вельми побіжно. І дуже шкода…
Цей короткий епізод - ємне зображення всієї довгої війни московської імперії проти України. Як воювали кількістю, а не якістю, так і воюють, як не гребували жодними низькими вчинками, так і не гребують. А українці все так само між молотом і ковадлом, в меншості, але з величезною відвагою … і співаючи той самий гімн…
Не знаю, чи не розчаруюсь, але екранізацію обовʼязково подивлюсь. І обовʼязково, коли прийде час, розповім синові про юних студентів, які могли стати лікарями, співаками чи юристами, а стали на захист також юної, як вони самі України. Стали Героями Крут.
Звісно, події на станції Крути - величезна трагедія, але в той же час - це про наш історичний спадок: волю до свободи, відвагу, віру в перемогу.