Драматична історія про героїзм українських юнаків, заснована на реальних подіях. Вони хотіли кохати та жити, але взяли до рук зброю та стали на захист Батьківщини. Січень 1918 року видався по-справжньому холодним. От-от на Київ мали рушити більшовицькі загони. Сини генерала контррозвідки УНР Андрій та Олекса опиняються серед оборонців залізничної станції Крути. Такі схожі, але й такі різні брати, обоє до нестями закохані у курсистку Софію, брати без роздумів рушили захищати Україну. Раптом стається непередбачуване: спалахує повстання на заводі «Арсенал». І на боротьбу із заколотом направляють елітні боєздатні частини. Супроти вишколеного війська Муравйова на станції крути лишаються тільки необстріляні студенти і юнкери. Ходять чутки, що серед українських загонів є агент більшовиків, який передає інформацію «червоним». Андрій ще не знає, що йому добре відоме обличчя зрадника… У горнилі бою, не шкодуючи власних життів, змагаючись за незалежність та любов. Сто років тому, як і сьогодні, без страху та сумнівів вони підуть у бій захищати найдорожче…
Книга з фільму чи фільм по книзі? Мені не ясно. Якщо коротко, то розповідається про передумови бою під Крутами, як все відбувалося зсередини і до яких наслідків призвело. Сюжет на фоні кохання (вигаданих?) братів Олекси та Андрія до Софії. Єдиний момент в книзі викликав сльозу, коли батьки прийшли на вокзал зустрічати після боя свої дітей. Багато реальних спогадів учасників, які вижили, з того дня. Історичне тло з сухим датами, подіями мене втомило. Я б віднесла книгу до документальної літертури, ніж до художньої. Загальне враження не однозначне. Треба подивитися фільм для точної оцінки)) Але поки 3/5.
...Їм би тільки кохати та жити, але вони взяли до рук зброю.
Всього декілька годин, але такої мужньої нерівної боротьби із чотиритисячною навалою червоної армії під проводом Михайла Муравйова.
Битва під Крутами - це взірець справжнього героїзму, нескореної відваги та відданості Українській державі.
Там під Крутами 103 роки тому молоді хлопці полягли в нерівному бою, відстоюючи ідею Української Народної Республіки.
Найболючіше було вже після бою надвечір: близько 30 студентів-добровольців заблукали та потрапили у полон до Муравйова.
Юнаки, стоячи під пильним дулом автоматів та заглядаючи у очі смерті, відважно на повні груди заспівали наш гімн України:
"Душу й тіло ми положим за нашу свободу і покажем, що ми, браття, козацького роду..."
А потім...А-а-агонь і гримнув постріл...
"...Падав сніг і легким покривалом лягав на обличчя студентів, укутуючи їх, забираючи зі страшного січневого ранку туди, де їхні імена залишаться назавжди. І де їх завжди можна буде зустріти веселими. І де вони знову й знову повторюють слова гімну України..."
Герої битви під Крутами стали першими воїнами, які протистояли червоній більшовицькій системі...
Буває так, що важливі книги випадково потрапляють на полички, ось цю я виграла в благодійній лотереї Мирослави. Це дуже «незручна» книга, щоб читати зараз. Звісно, як і будь-який кіно-роман, «Крути 1918» наповнені драматичними деталями, (не?)вигаданими романтичними сюжетними лініями… Але увесь час, читаючи книгу, я думала: «Кляті москалі, коли ж ви врешті від нас відчепитесь?!» (як і останні ночі).
До мого глибокого сорому про події на ст. Крути 1918р., я не знала нічого ще років 15 тому. Навіть, якщо на парах з історії про це згадувалось, то вельми побіжно. І дуже шкода… Цей короткий епізод - ємне зображення всієї довгої війни московської імперії проти України. Як воювали кількістю, а не якістю, так і воюють, як не гребували жодними низькими вчинками, так і не гребують. А українці все так само між молотом і ковадлом, в меншості, але з величезною відвагою … і співаючи той самий гімн… Не знаю, чи не розчаруюсь, але екранізацію обовʼязково подивлюсь. І обовʼязково, коли прийде час, розповім синові про юних студентів, які могли стати лікарями, співаками чи юристами, а стали на захист також юної, як вони самі України. Стали Героями Крут. Звісно, події на станції Крути - величезна трагедія, але в той же час - це про наш історичний спадок: волю до свободи, відвагу, віру в перемогу.