Бубна-козир. Тибет.

by Володимир Єшкілєв, Ігор Бондар-Терещенков

У книжці серії "Схід–Захід", проза знову поєднана з поезією.
Повість іванофранківця Володимира Єшкілєва "Тибет", що є повною версією тантричної повісті "П’ять тіл богині", газетна публікація уривків з якої свого часу викликала бурю емоцій на засіданні Київради, а також щоденники тибетських подорожей автора, котрі багато в чому сформували творчий світ Єшкілєва і стали джерелом його літературно-містичних історій.
Книжка презентує оригінальну, в чомусь провокативну й особливу за стилем "прозу свідчень" письменника, яка в останні роки знаходить чимраз більше поціновувачів.
Нагадаємо, що Володимир Єшкілєв (нар. 1965 р.) – автор дванадцяти романів, серед яких «Адепт», «Втеча майстра Пінзеля», «Шлях Богомола», «Ефект Ярковського», трилогія «Фаренґо», а також збірок прози, есе та публіцистики, упорядник резонансних антологій, письменник з числа відомих літераторів Станіславського феномену.
Натомість поезія Ігоря Бондаря-Терещенка (знаного в літературних колах як ІБТ) віддзеркалює український неомодерн. Вона образно-ущільнена, ускладнена мовними експериментами. В поезії ІБТ розгортається протест особистості проти зануреного у міфи і марення світу "надто звичайних людей", проти щоденної сірості, за якою ховається сильне і неспляче зло.
Ігор Бондар-Терещенко (нар. у 1964 р.) – поет, літературний критик, драматург, літмейкер. Автор низки поетичних збірок та літературознавчих досліджень. Живе в Харкові.

136 pages, Hardcover

First published January 1, 2016

About the author

Володимир Єшкілєв - український прозаїк, поет, есеїст, організатор літературного процесу.

Народився 23 травня 1965 р. у Івано-Франківську, Українська РСР. Закінчив історичний факультет Івано-Франківського державного педагогічного інституту ім. В. Стефаника (тепер — Прикарпатський університет імені Василя Стефаника) (1988). У 1988—1998 рр. працював учителем історії і правознавства (в івано-франківських середніх школах № 18 і № 12) та викладачем (з 2001 р. — старшим викладачем, з 2004 до 2011 рр. — на посаді доцента) Західно-українського економіко-правничого університету.
З 2018 р. активно займається кінодраматургією.

Reviews

[Iryna Paprotska · Rating 2 out of 5]

Мені хотілось прочитати Тибет Єшкілєва тому що з давніх ще часів я пам'ятаю, що ця книжка була нашумівша. Якщо бути конкретним, то коротко витяг відгуків про книжку є таким: "«Тибет» - збірка прози Володимира Єшкілєва (нар. у 1965 році), у якій зібрані новели, написані автором у різні роки. Центральне місце в книжці займає повість «П’ять тіл богині», публікація уривків з якої у газеті «Вечірній Київ» у 2008 році викликало бурхливу дискусію на засіданні Київради. Деякі поборники суспільної моралі з числа депутатів столичного парламенту навіть пропонували оголосити Єшкілєва персоною нон-грата у Києві. «П’ять тіл богині» уперше друкується у повному варіанті."

Прочитала.

Розчарувалась.

Так.. Єшкілєв звісно не боїться слова "секс" в тексті, але оповідання хаотичні і важко читаються, багато символізму і світу зрозумілого тільки автору. Чомусь ідеальний читач цієї книжки у моїй голові це студент-інтелектуал, який живе у гуртожитку і тримає Дереша настольною книгою, ходить на гуртки читання сучасної літератури і в театр Курбаса, і всім розповідає як багато він розуміє про цей світ, і як мало розуміють всі навколо.. Не знаю, можливо я занадто далека зараз від цього, а може просто переросла. Але книжка мені не лягла. Хоча дослідження про масонів і про сприйняття подорожі в Тибет цікаво було прочитати.

Те саме на жаль можу сказати про поезію ібт. Не моє. Все таки мені ближче мелодійні вірші, в мелодійних віршах я бачу більше душі. Запам'яталось тільки 4 рядка, якось вони відчулись ближче за все, що було в книжці :
щоби стала ти джерелом
щоби стався цей перелом
дай долоню насиплю сну
дай спитаюся про весну

[Абрахам Хосебр · Rating 4 out of 5]

"Текст є сином розчарування і ненависті. Принцом у Домі Голоду, тарганом у піцерії, місцем на узбіччі, куди ти вийшов із авто посцяти і зрозумів, що тут до тебе вже посцяла незліченна кількість."

Я не помилюся, якщо назву цю збірку текстів Єшкілєва найскандальнішою. Все через цикл "П'ять втілень богині" де аж забагато всяких речей котрі з легкістю можуть подразнити читача: описи сексу з проститутками, моторошні тортури ахеменідів, іронія і сарказм в максимальній концентрації. Але так воно виглядає тільки на перший погляд, адже окрім цього there are more things... Наприклад раптово геніальний гностичний вірш про подорож до Сходу, або множина окультних та езотеричних посилань. Ці оповідання викликали бурю емоцій на засіданні у Київраді, а тим часом значно гидкіші і примітивніші літературно вимріяні походеньки "йобаря" (пряма цитата з "Весняних ігор в осіннії садах") Винничука отримують премію BBC)

Серед рідкісних текстів також натрапляю на постмодерну оповідку "Нумерологія" - символічне постмодерне розчарування-перенасичення текстом (сексом) і писанням (щось схоже в збірці Джона Барта "Загублений у кімнаті сміху", там же - писання на піску своїх творів з допомогою струменя сечі). Цікаво читати щоденник мандрів Тибетом із однойменною назвою. Есеї "Локатор", "Князь жаху" (один із найулюбленіших) і "Масонський проект Україна" перекочували сюди із попередніх збірок.

Тим не менш, мені найбільше сподобався останній розділ під назвою "Карна". Бо він містить в собі дві нові історії з мого найулюбленішого циклу в Єшкілєва "Мандри Солтиса"! Коли оповідання про Сутність Дзу-Міна, я вже читав раніше то наступне - про аналогію між футболом і символікою Таро абсолютно нове. В своїй неперевершеній манері Єшкілєв знову поєднує, здавалося б непоєднуване. Футбольне поле, як Сефірот і Кліпот, Двійка Мечів і Місяць, розклади анх і молодша жриця. Мені просто цікаво, чи хоча б один з читачів зрозумів ці блискучі посилання їх одночасну іронію і метатекстуальність? Ну і третє оповідання це вже справжнісінька історія Теогонія про походження та перевтілення Великої Богині, її цнотливість, розпусність та войовничість. Ну і як же ж тут не згадати Тетраморфеуса, браття і сестри? "Далі – сотні тисяч років, як одне закривавлення повіки («Скільки ти спав, пророче? » «День або частину дня»), і вже Кібела, Рея, Понтія Терон – мчить на колісниці, в кожній руці по змії, а в упрязі все ті ж шаблезуби, не забуваймо про ту, що прийшла з Фракії і сотню днів затримувала душі біля витоків Стіксу, троїсту богиню роздоріж, суку, якій приносили цуценят і кристалізовані рубіни менструальної крові, Іо бідкається синові Япета, і той пророкує їй майбутнє обожествлення, тоді на Острові Філе, що близ Асуану, постає святилище великої відьми, тої, що отруїла, а потім вилікувала вогняного сокола і забрала його ім’я, над її головою все частіше з’являються східці храму, а не широкі роги, округлений спіральний ув’язок зіккурату на голові многогрудої Артеміди Ефеської, образи богинь виникають на стінах, релігійні сюжети, ілюстрації обрядів та містерій. "

Ще один цікавий факт: оповідання описує епоху Великої зими, коли кочівникам приходилося долати "безкрайні рівнини де дмуть крижані вітри, а демони набули подоби велетенських білих ведмедів, чию шкіру не пробивають найважчі з кам'яних сокир." Досконалий короткий опис сюжету "Терору" і демона Туумбаґа! Синхронізм у всій красі, адже лиш вчора я дочитав крижаний шедевр Сіммонса!
Загалом, я вже звик до того, що кожна наступна книжка доповнює попередню, так щей перегукується із моєю.

Тексти Єшкілєва в книзі займають 96 сторінок, наступні 40 - вірші Ігоря Бондара-Терещенка. Вірші, звісно, постмодерні, але їх проблема в тому, що вони блякнуть на фоні віршів того ж Єшкілєва (їх автор наводить в прозових текстах).
Сподобався хіба один з мальовничим описом самопомочі:

декамерон

збігає рідиво, що з нього всяка рость
закльовується як в декамероні
але не в лоні
а лише у ґроні
п'ятірному чи може п'ятірному?
бо пересвідчитися нам не довелось

збігає рідиво чи може просо збіг?
дружин обставин обхідних доріг
чи манівців якими з гірки збіг
вкусивши яблуко за гіркуватий бік