У світлі світляків. На порозі ночі

by Ольга Войтенко (Olha Voitenko), Ана Годісь (illustrator)

Що станеться, якщо зникне світло? Інтернет? Зв’язок? Як зміняться міста, країни, планета? Чи зможуть сучасні люди жити в нових умовах?

Троє підлітків – герої книги Ольги Войтенко «У світлі світляків» – змушені перевірити це на власному досвіді. Єві-Лізі доведеться відкласти планшет і вперше за багато років вийти на вулицю, Тімові – полишити улюблені книжки і стати її провідником у пітьмі, а Максові – заново шукати себе.

Які таємниці приховує темрява? Чи зможуть друзі відшукати світло, коли навколо лише холод і нескінченна ніч? Про це — у першій частині трилогії «У світлі світляків» – «На порозі ночі».

Genres: Fantasy, Young Adult

176 pages, Hardcover

Published January 1, 2019

About the author

Українська письменниця та сценаристка

https://www.instagram.com/likeabirdfox/

Reviews

[Анастасія ꒰⁠⑅⁠ᵕ⁠༚⁠ᵕ⁠꒱⁠˖⁠♡ · Rating 5 out of 5]

Книжка дуже цікава, правда мені трішки зіпсувало враження, коли головна героїня та її родина були постійно цілий день в телефонах, і вона дивувалась а навіщо вміти писати, якщо є клавіатура. Але коли вони всі заснули, крім 3 дітей, то отут прям цікаво стало.

[Юлія Бернацька · Rating 3 out of 5]

Історія про дівчинку Єву-Лізу, яка все своє життя була ізольована від суспільства в стінах своєї квартири і не дуже то й поривалася вибратися назовні, бо вважала, що інтернет здатний замінити їй решту життя. Але одного вечора на землю спускається вічна ніч, у всьому містечку Єви-Лізи зникає світло, а всі його жителі впадають у непробудний сон.
Єва-Ліза залишається зовсім одна і вперше за багато років змушена переступити поріг своєї квартири і вийти на вулицю. Там вона знайомиться з хлопчиком Тімом, який теж, з незрозумілих причин не заснув і разом з ним вони намагаються з'ясувати, що сталося у їхньому місті і наскільки поширилася та біда, що накрила їх. Пізніше вони зустрічають ще одного хлопця - Максима, який, здається, вийшов з коми у той самий момент, коли місто впало в летаргічний сон і минуле якого оповите таємницями, про які він сам не здогадується.

Задумка мені дуже сподобалася, хоч драконів і привидів трохи не очікувала)
Але, як на мене, то якась трохи нерівномірна історія вийшла, ніби авторка постійно металася про що саме ця книжка. Якісь дуже різкі абсолютно на рівному місці сюжетні повороти, які, як на мене, краще було б приберегти для наступних частин (так, я про Єву-Лізу), де можна було б їх плавніше ввести і легше перевернути все з ніг на голову.
Взагалі, Тім вийшов найцікавішим персонажем, але тільки за рахунок того, що, занадто багато знає і в моєму хедканоні з ним усе не так просто, як він хоче, щоб Єва-Ліза і Макс думали. Підозрюю, що насправді нічого такого в наступних частинах про нього не буде, але в моєму серці він назавжди буде якось пов'язаний з усіма тими подіями і насправді маніпулюватиме Єво-Лізою та Максом в своїх невідомих, корисливих цілях.

Ще трохи не сподобалося як на початку мало не в кожному реченні проглядалися скарги типу "сучасна молодь не читає, тіко сидять в тих своїх телефонах, книжки - добре, інтернет - зло", не люблю такого поділу на чорне та біле, бо в результаті вийшло, що Тім весь такий майстер на всі руки - Емілі Дікінсон цитує, біографію По розповідає, азбуку Морзе знає, а Єва-Ліза тупа ідіотина, яка не прочитала за все життя жодної книжки і не знає що таке свічка і як виглядають сірники. Не треба так робити, бо персонажі, насправді, непогані, але так їх спрощувати зовсім не круто.

Тим не менше, мені сподобалася атмосфера, мене заінтригувала загадка і мені хочеться знати, що там у них далі, тому буду обов'язково читати продовження.

[Tamara Khokhlova · Rating 5 out of 5]

Хоч ця історія і має деякі моменти абсурдні, це пов'язано з тим що довіритися невідомій людині, це відбувається на перших сторінках, але далі все стає ясніше.
Це чудова книжка в стилі фентезі, пригод, детектива (дуже легкого)

[think for yourself · Rating 4 out of 5]

Львівське видавництво має найкращі обкладинки книжок, які я бачила. Після як я побачила обкладинки цієї серії, в мене з’явилось бажання придбати собі паперову копію книги, навіть не читаючи її. Історія цікава, на мою думку, вона однаково цікава для дітей різного віку та для дорослих. Кожна людина може розглядати її з різних точок зору та по різному оцінити її. Історія повчальна і актуальна зараз у деяких моментах, особливо для тих, хто живе у гаджетах та світі білого не бачить, і використовує гаджети лише як засіб задоволення примітивних потреб. Мій улюблений момент у книзі - роздуми про те, чому варто читати паперові книги, а не лише дивитися фільми.
Ця книга надихнула мене відірватися від Інтернету та побачити життя навколо, полюбити читати та навчатися. Тут також є немало фентезі, який є найпопулярнішим жанром у світі, а також пригоди та дружба. Герої книги дуже розумні, і це вражає. Рекомендую цю книгу, особливо якщо ви хочете читати українських авторів. До речі, це був мій перший сучасний український автор, який мені сподобався майже рік тому.

[Olga Molitska · Rating 5 out of 5]

Класна історія, дуже тепла і добра. Я б теж хотіла мати таких друзів. Хоча насправді ситуація не дуже в них склалася весела, але красиво описана, навіть захотілося там побувати. Мені сподобалося те, що тут багато про книжки, ліс і те, який він гарний, бо ми справді про це забули, про дружбу і те, що все дуже важливе відбувається в дитинстві. А ще про те, що те ким ти є так сильно насправді залежить все від твоєї родини. Ну і звісно окрема любов це Ліхтарник!!! І Нюх і історія Макса. А ще те, як несподівано там усе відбувається, бо в книзі багато незвичайний і неочікуваних поворотів, що класно, бо надоїло, що все так на щось схоже. Отже раджу читати, бо мені прямо не хотілося її відкладати, шкода, що така коротка.

[Сократ · Rating 4 out of 5]

Книга досить цікава, чимось схожа на ситуацію України минулої зими, коли блекаути були по декілька діб. Досить цікава книга з певними елементами фантастики. Чимось схоже на казку, але більш таки казка для підлітків. Також є продовження 2-у частину я вже прочитав скоро буду читати 3-ю. 4 зірки тому що як на мене дії сюжету занадто повільно розвиваються, хотілося б трошки швидше.

[Наташа Костиря · Rating 4 out of 5]

Книга розпочинає трилогію "У світлі світляків". В ній ми знайомимось із трьома друзями-підлітками. Це Єва-Ліза, яка не може жити без інтернету та свого планшета, Тимофій, якого всі вважають диваком, але він знаходить свою втіху в книгах і Максом, який нічого не пам'ятає про себе.
Вам може здатись, що ці троє ніяк не можуть бути друзями. Але стається дещо незвичне, що об'єднує їх.

У містечку, де вони живуть зникає світло і всі мешканці, крім них засинають. І саме на їхню долю випадає знайти відповіді на питання: чому не наступає ранок? та чому посеред літа засніжило?

Книга проста і легка. Читається дуже швидко. А також тут є дрібка фентезі, яке, як на мене, поки не сильно в'яжеться із усім. Тут все надто нормально і лише кілька людей знає про чарівні речі, що як на мене дивно. Але думаю, що далі буде зрозуміліше. Серію не збираюсь кидати, обов'язково прочитаю й інші книги.

[(Ан)тологія · Rating 2 out of 5]

Окей… це було зовсім не те, що я очікувала. По-перше, на обкладинці героїня виглядає старше дванадцяти років, тому я не думала, що читатиму історію про дванадцятирічних дітей. По-друге, в описі нічого не сказано про наркоманію, яка відбуватиметься навколо героїв, що змусило мене повірити в цікавий сетінг з елементами фентезі. В кінці кінців, я отримала півтори години нерозуміння й тотальної розгубленості.

Я все гортала сторінки, чекаючи, коли нам пояснять сенс усього, що відбувається, але, схоже, забагато хотіла. Припускаю, що діти або вмерти, або впали в кому, й тепер бачать передсмертні ілюзії, але, якщо це правда, можна було хоча б натякнути на це.

Взагалі, світ не здається реальним, усі дії здаються безглуздими, а герої — пустими. Якщо авторка намагалася створити атмосферу «Аліси в Країні Див» у своїй історії, вона провалилася. З дуже простої причини — її слова не створюють атмосферу казки, а сюжетні повороти не мають сенсу. Вони усю книгу ходили з місця на місця й, врешті-решт, нікуди не прийшли.

Загалом, це сто пʼятдесят сторінок пустих діалогів та безглуздих дій. Подекуди мені було фізично боляче читати — ну не варто обирати своїми головними героями дітей, якщо не знаєш, як вони спілкуються. Потенціал був змарнований, а атмосфера — зруйнована, через невміння правильно підбирати слова.

Оцінка: 3,5/10

[Анна Дьоміна · Rating 5 out of 5]

Десь у 10-12 років читачі зазвичай знайомляться з романом-катастрофою. Робінзон опиняється сам на острові і вчиться виживати. Але що як зробити катастрофу більш сучасною? У всьому місті гасне світло, дорослі засинають безпробудним сном, а Єва-Ліза навпаки "прокидається". До цього дівчина жила у світі екранів та планшетів, але настав час вийти на вулицю й торкнутися реального життя.
⠀
Світ, осяяний світляками, зачаровує. І трохи лякає, бо хто знає, що може ховатись у темряві? Знаходяться спогади і відповіді, які багато років приховували за електронними приладами... Але ще так багато таємниць лишаються нерозкритими! Треба чекати на продовження трилогії🙂

[Anna · Rating 2 out of 5]

Книга не про що. Сюжет ніяк не розвивається, три підлітка загубилось и ходять щось шукают, а що и нащо ніхто не знає.
Персонажі так собі, не яких монументальних відкриттей. Але почалось все дуже цікаво, як то жити без електріки може буде дуже цікаво, особисти дітям, нажаль ця ідея не розвівається ніяк.

[mira · Rating 2 out of 5]

Чомусь я почуваюсь обманутою: стільки позитивних відгуків, стільки хороших вражень, а мені не зайшло прям зовсім

[Farida Mestek · Rating 2 out of 5]

Відгук для блогу "Книжкові дискусії двох авторок":

Ганна: Скажу чесно, перше, що мене привабило у цій книзі – це її розмір. Надто вже я втомилася від постійних розчарувань. От я й подумала, що принаймні не витрачу на неї багато часу. Потайки я сподівалась, що ця книга нам не дуже сподобається і ми не станемо читати другу та третю частини трилогії, які, як ви мене попереджали, набагато товщі. Проте, неочікувано, ця книга мене таки зачепила і навіть викликала бажання дізнатися, а що ж там буде далі. А це вже дещо для сучасної літератури. Зазвичай, дочитавши отаку книжку в гарній обкладинці, я маю тільки одне бажання – жбурнути її якомога далі і більше ніколи до неї не повертатися. Однак ця книга мені майже сподобалась. Можливо хтось скаже, що “У світлі світляків” має забагато описів, і це дійсно так. Але саме описи і припали мені до душі. Вони, звісно ж, не такі гарні як неперевершені описи природи у Івана Нечуя-Левицького, але авторка таки вміє створювати атмосферу. Наприклад, як переконливо вона зобразила лякаючу непроглядну темряву, яка огорнула головну героїню, коли в усьому містечку вимкнули світло. Як виявилось, ідея цієї книги виникла у авторки у 2014 році, коли у нас почали регулярно відключати електропостачання. Хоча по-справжньому ми відчули, що таке непроглядна темрява тільки зимою 2023-го і оцим спекотним літом 2024-го року. І як ото наші діди та прадіди жили при каганцях та свічках? І ніякого тобі холодильника!


Але я знову не про те. Я ж тільки хотіла вам розказати як мені сподобались оті захоплюючи картинки квіткового поля, яке перетинала блискуча залізнична колія, а також старовинного кладовища, вхід до якого охороняли три кам’ні статуї. Та більш за все мене причарував таємничий старий ліс, освітлений де-не-де місяцем та струмочками світляків. Можливо при такому тьмяному освітленні діти не змогли б побачити стільки деталей та кольорів. Втім, я не хочу бути занадто прискіпливою. Бо ж це перш за все фентезі, і хто знає, що у тому дивному місці можна було побачити чи почути? Воно враз мені нагадало аніме мого улюбленого Хеяо Міядзакі – особливо потяг серед квіткового поля, і дубовий ліс, освітлений світляками, привабливий і лякаючий водночас. Ну, то таке – листяний ліс завжди був моєю слабкістю. Ще у далекому дитинстві я слухала, відкривши рота, матусині розповіді про дубовий ліс, що ріс неподалік від їхнього села. Матуся моя, на жаль, не мирилася зі своїми родичами, тож тільки раз довелося мені там побувати. Навіть боюся зараз уявити, що потім сталося з отим лісом. Мабуть і сліду від нього не лишилося.


Здається я знову не про те. Я ж тільки збиралася поскаржитися, що головні герої, як завжди, не справдили моїх сподівань. Хоча, безперечно, 13-річний Тім, хлопець, який “здавалося, більше вболівав за дерева ніж за жителів міста”, сподобався мені набагато більше ніж двоє його друзів. Такий собі розумний, інтелігентний хлопчик, що полюбляє читати та ще й “завжди має свою думку” і “не вважає за потрібне тримати її при собі”. Пам’ятаю саме такі хлопці мені подобались, коли я сама була підлітком. Здавалося цей хлопчик зосередив у собі усе, що мене завжди приваблювало в людях. Втім навіть у ньому мені ввижається якась штучність. Ну, надто вже він ідеальний, щоб викликати довіру. Так і чекаєш від нього якогось вибрика. Здається от-от він скине з себе отой глянець, яким його так щедро покрила авторка, та почне розмахувати кулаками і сварити своїх недолугих і млявих супутників.


А у тих двох наче і виправдання є. Дівчинка з чудернацьким ім’ям Єва-Ліза забула все, що з нею було до 6-ти років, а потім ще 6 років просиділа вдома, нікуди не виходячи і спілкуючись тільки по Інтернету. Син мера Макс навіть більше постраждав, бо ж на момент катастрофи як раз вийшов із коми і нічогісінько про себе не пам’ятає. Але як авторка не намагалась викликати співчуття до Єви-Лізи та Макса, на мою думку, їй це не вдалося. Бо ж надто вже “дерев’яненько” оті двоє реагували на все, що з ними трапилося. І як же їх тоді пожаліти, коли ти не відчуваєш, що перед тобою живі люди? Сучасні автори наче усі з глузду з'їхали, наче самі забули, що це воно таке – живі люди та живі почуття. Можливо вони, як ота бідолашна Єва-Ліза, теж спілкуються тільки через Інтернет, чи в найкращому разі – по телефону.


Авторка наче й намагалася оживити своїх героїв. Наприклад, Тім, намагаючись розворушити свою подругу, час від часу хапав її за руку чи обнімав. А під кінець вони вже втрьох обнімались наче бейсбольна команда після перемоги у матчі. Усі оті “обіймашки” чомусь не викликали в мене ні довіри, ні співчуття. Проте особливо мене роздратувала фраза “хлопець теж подивився на неї очима, сповненими емоцій”. Не знаю як кому, а мені воно різонуло слух, наче поганий переклад з іноземної мови. Яких емоцій хотіла б я знать? Може він з огидою на неї подивився, бо йому її парфуми не сподобались? Та, якщо без жартів, то авторка, напевно, набагато молодша за мене, але навіть я пам’ятаю дещо про моє перше кохання, і як тоді хлопці дивилися на дівчат. І на те, що авторці просто словникового запасу не вистачило, щоб нам про це розказати, теж начебто не схоже. Хоч убийте мене, але не можу я здогадатись у чому тут річ. Ну, а у вас які враження? Та більш за все хотілося б знати чи варто нам братися за другу книгу трилогії?


Фаріда: Що я можу сказати про цю книгу? Загалом нічого – окрім того, що це абсолютно типова книга від Видавництва Старого Лева: без сюжету, без змісту, без цікавих персонажів, проте із великою часткою повчань та алюзій на речі, про які сучасне покоління дітей та підлітків мабуть ніколи навіть не чуло. Погоджуся, що безперечним плюсом цієї книги є її невеликий розмір, а стиль авторки настільки простий та невибагливий, що читається достоту легко – хоч і нудно. Щодо описів, то мені не здалося, що їх було аж так багато, проте я зловила себе на думці, що вони зовсім не проникали до моєї свідомості і мені доводилося перечитувати їх по декілька разів, бо картинка в голові все ніяк не проявлялася.


Взагалі, в мене багато запитань до цього незрозумілого світу в який авторка напхала все що тільки можна було напхати, і, загалом, неважливо, чи потрібно воно там чи ні. Ця книга належить до серії ВСЛ “наше фентезі” (до речі, як і сумнозвісна “Реальність Баргеста”, якщо пам’ятаєте, де гарною була лише обкладинка), проте навіть попри наявність на її сторінках дракону, я не відчула, що читаю щось, що можна віднести до жанру фентезі. Так, дійсно, авторка дуже хитро закінчила книгу на такому моменті після якого хочеться запитати «А що далі?», проте мені абсолютно байдуже, що там далі, бо я впевнена, що наступна частина буде такою самою невиразною та недолугою як і ця.


Якби я хотіла описати цю книгу одним словом, то запо��ичила б з англійської мови дуже влучне слово «rambling» як прикметник чи «ramblings» як іменник – це коли персонажі впродовж всієї книги тупо вештаються містом і де пригода є еквівалентом чергової зустрічі чи розповіді. І якщо вже мова зайшла про слова, впродовж всієї книги мені не давало спокою, що авторка постійно використовувала слово «етика» в значенні слова «етикет». Колись давно в школі в нас був такий шкільний предмет який так і називався “Етика та етикет” і я дуже добре пам’ятаю як на самому першому уроці наша викладачка пояснила нам різницю між цими двома поняттями.


Взагалі, з усього що ми з вами прочитали за останні роки, стає очевидним, що за дуже незначними винятками в сучасній українській літературі велика проблема з сюжетами та персонажами. ��ені здається, що авторка цієї книги намагалася створити таке собі ”golden trio” на кшталт Гаррі, Рона та Герміони, проте їй це не вдалося. Можливо, якби вона спочатку розробила цікавий сюжет замість цього постійного моралізування (від якого тільки й хотілося що закотити очі та сказати «Ну, годі вже!»), то і персонажі б краще себе розкрили за зовсім інших обставин, проте на сторінках цієї книги їм просто не надали такої можливості – наче акторам з поганим сценарієм їм просто не було з чим працювати.

[yarkaty · Rating 4 out of 5]

Непогана приємна історія для дітлахів.
Трохи дратувало на початку надмірне моралізаторство, типу Єва-Ліза така тупа, бо не читає книг, а Тім такий розумний, бо читає, але потім все згладилось.
Думаю, найкраще буде для 6-7 класу, хоча 7 вже може й задитяче. Коли протестую на семикласниках, допишу тут ps)

[Tess · Rating 4 out of 5]

Якби я була підліткою, то читала б з абсолютним захватом, але навіть зараз я відпочила з цією історією

[Irene Korotun · Rating 5 out of 5]

Я закохалась у цю книжку! Якби я зараз була підлітком, це була б найкраща книжка в світі! Незвичайна, не банальна, легка і породжує багато роздумів

[Kira Sakhno · Rating 5 out of 5]

Перечитала. Цікаво, що багато хто пише, що ця книжка для дітлахів. Я взагалі так не думаю. Може тому, що я читала і третю частину і вона ну точно не для дітлахів.

Читаючи другий раз і знаючи, що буде далі, помітила як тут все продумано і як часто кинута ніби випадково фраза чи навіть рух - спрацьовують у наступоних частинах. Це стало відкриттям перечитування.

Мені знову сподобалась наївність і чистота цієї книжки. До речі, читала, що тут є сексизм. А мені здається тут є натяк на те, що ті, хто думають головою і переоцінюють знання - помиляються. Але це знову розуміння, коли знаєш, про що інші дві частини - і це відкриття мене ошелешило. Виходить, що Єва-Ліза ніби вчиться відчувати і слухає себе, а не оті всі "розумні штуки". І врешті виявляється, що вона була права. Зараз навіть думаю, наче її мама це планувала, бо бачила до чого призвело надто сильне вірування в мозок.

Ну і, звісно - відсутність світла, це те, що тепер робить цю книжку особливо близькою. Тепер я прямо розумію героїв і можу бути з ними набагато ближче.

Отже - перечитування сила. Поверхове зашорене читання - слабкість. Як і в цій книжці - серцем треба відчувати, а не покладатись лише на мозок.

[Sofia · Rating 4 out of 5]

Цікава книга про трьох підлітків: Єву-Лізу, Макса, Тимофія, які опинилися в умовах апокаліпсису, де зникло світло, інтернет, електрика і настала цілковита ніч. Вони обʼєдналися в одну команду, хоча всі були з різних «світів».
Єва-Ліза – дівчинка, яка ніколи не виходила з дому і не бачила світу за вікном, їй здавалось, що це все нецікаве, не потрібне. Все, що їй було потрібно - планшет і інтернет. Макс - хлопець, який був у комі протягом 7 років, нічого не памʼятав про себе, тільки дивний спалах. Тимофій - хлопець, якого в школі всі обзивали заучкою, мав завжди свої нестандартні погляди на життя, які часто засуджували дорослі та був найкращим другом Єви-Лізи. Вони обʼєднались і роблять все можливе і неможливе заради того, щоб сонце знову зʼявилось за небокраєм. Вони є прикладом того, що справжня дружба може перемогти навіть найтемнішу ніч.

[Ivan · Rating 5 out of 5]

Чудово

[Sibilla Librum · Rating 3 out of 5]

Тільки-но прочитала цю книжку. Не скажу, що це було погано. Авторський стиль дуже легкий до сприйняття і я не помічала, як гортала сторінки. Але багато питань з приводу сюжету. Так, книга закінчилася так би мовити "інтригою", але для мене вона була трохи натягнутою за вуха. Персонажі були прописані дуже слабо. Можливо, читатиму другу частину, аби відпочити від першого шкільного тижня.

Я не скажу, що історія жахлива, навпаки раджу її прочитати, але не очікуйте на щось над над дивовижне. Проста історія на один-два дні для відпочинку та ознайомлення. Не більше.

[Ека Удальцова · Rating 4 out of 5]

Красиво написана, дещо химерна казка, яку мені дуже подобалося слухати в навушниках перед сном. Ця історія — ніби дивний сон. Чомусь викликає в мене невиразні спогади про щось із дитинства. Приходять на думку «Neverending Story» або, може, «Міст у Терабітію».
Мені подобається. А якби мені зараз було років 15 — взагалі була б у захваті. Продовжуватиму серію.

[Оленка Весна · Rating 4 out of 5]

Гарна розмірена історія, яка могла б сподобатись підліткам. Я б навіть віднесла цю книгу до затишного фентезі. Історія читається легко, має якісь таємниці та інтриги, навіть несподівані повороти. Цікаво, чому ж зникло світло і що відбуватиметься далі.
Дуже прикольний дракон, який уявлявся мені нічною фурією з "як приручити дракона".
4/5

Прочитано в рамках марафону #сучукрліто

[Настасія Євдокимова · Rating 4 out of 5]

Якщо зникне електроенергія, настане суцільна темрява, випаде сніг, усі дорослі заснуть, а ми (підлітки) залишимося самі — впораємося? Звісно, бо до нас прилетить дракон!

Добра історія, яка має потенціал: герої ростуть, змінюються, а читачі ростуть разом із ними. Прекрасна пригода для п’ятикласиків!

[Катянґенс · Rating 4 out of 5]

Я поки до кінця не знаю, як ставлюсь до цієї історії. Бо моментами вона прямо дуже захоплює, а моментами я читаю з отаким виразом: 🤨 Можливо, далі стане все зрозуміліше, але поки отак.
Зате книга читається легко і швидко.
До речі, я б поставила книзі 3,5 зірки, бо так само вагаюсь між 3 і 4.

[Anna · Rating 3 out of 5]

Сумніваюсь, що діти у 12 років можуть відремонтувати вітряки, but whatever the author says. До того ж, я розумію, що Єва-Ліза провела декілька років лише вдома. Проте той факт, що вона не знає, що таке сірники чи те що вона ніколи не дивиться у вікно - це просто абсурд.

[Anna Kolos · Rating 5 out of 5]

Чудова підліткова книжка для тих підлітків яких цікавить щось дуже загадкове і дуже незвичне. Це перша книжка. Я із нетерпінням чекала на продовження

[Zee · Rating 5 out of 5]

Много вопросов, но при этом, довольно хорошо зацепило интерес и хочется читать дальше. Интересно, в чём же причина такого всеобщего "выключения" и почему Макс, Ева-Лиза, и Тим стали исключением?

[Ganna Shylo · Rating 5 out of 5]

Дуже цікава книжка

[Ekaterina Kosinskaya · Rating 4 out of 5]

дуже гарна книга. дитяча, але сповнена важливих сенсів 💔

[Yana Bednarska · Rating 5 out of 5]

Інтернет, світло, затишок, головні потреби Єви - Лізи. Але що ж станеться, якщо всього цього не буде? Коли світло зникне назавжди, сонце не буде сходити, інтернету, зв'язку та того бажаного затишку не буде, коли усі люди в місті заснуть, і не прокинуться? Лишиться лише вона та незнайомець з чорним, страшенно - красивим волоссям, з котрим вона піде шукати дивні ліхтарі, далеко в лісі. Тоді вона дізнається, що живими є не лише вони, а й різні, дивні створіння.