What do you think?
Rate this book
The Witcher (Dark Horse Comics) #4
The Witcher, Vol. 4: Of Flesh and Flame
Ґеральта запрошує його старий знайомий, щоб допомогти розгадати таємницю, яка пов’язана із його донькою. Однак, приїхавши розслідувати ситуацію, Ґеральт знаходить Любистка і двійка давніх знайомих раптово опиняється в зовсім іншому місці. Відьмак намагається подолати темні сили, які спричинили все це неподобство, але ситуаціє стає лише гіршою…
104 pages, Kindle Edition
First published July 16, 2019
31 people are currently reading
869 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 192 reviews
August 23, 2019
These Witcher comics are much better than any video game comic has a right to be. I've never played the game. This stands on its own as a fun, D&D type adventure. This volume had some humor in it as well with the return of an old friend. The art is solid as well.
August 13, 2019
تا قبل از این کمیک گرالت توی کل عمر طولانیش هیچوقت همچین قیافه ای به خودش نگرفته بود
February 4, 2020
An engaging, well-written, and reasonably well-drawn tale of action, treachery, and twists. Nice ending, too.
December 6, 2021
Another fine Witcher quest, too short to be complicated and with the exotic setting it reminds me of some Conan adventure. Not much to say here, the art is decent, good in focused details and bad in backgrounds, colourful and with properly executed drawings. It was sometimes funny and a bit thrilling. You must be a Witcher fan to enjoy this and forgive its quirks.
2nd Read edit - playing W3 - Hearts of stone will give you little context. I don't know if that's the reason, but I enjoyed it more this time.
2nd Read edit - playing W3 - Hearts of stone will give you little context. I don't know if that's the reason, but I enjoyed it more this time.
August 14, 2019
Literally my only lament is I want to read the next book...and it doesn't exist yet. Man I hope they continue this series. Tried to see if next issues were being talked about and couldn't find anything yet...
October 13, 2021
Мабуть, поступове розчарування в улюбленій франшизі/сетингу/всесвіті — це Шлях, як у мандалорців, його просто потрібно пройти. На жаль, «Плоть і пломінь» не є винятком у цій естафеті посередностей та паразитуванні на легендарному циклі, схоже, з цим потрібно просто змиритися і сподіватися на краще.
Та без паніки «Відьмак. Плоть і пломінь» цілком у стилі попередніх томів і являється органічним продовження основної серії мальописів по Відьмаку від Dark Horse Comics. Попередні частини також не безгрішні, та треба віддати належне: робота дуету Тобін / Куеріо мені припали до смаку значно більше, аніж наступні мальописи циклу. «Дім зі скла» й «Лисячі діти» виглядали значно органічніше й відповідали характеру першоджерела, але не надто тішили фанів оригінальним контентом. «Прокляття воронів» та «Плоть і пломінь» пішли далі, автори спробували розвинути сюжет, пофантазували над новими мотивами, локаціями й пригодами. Місцями це вдалося, а десь виглядало відверто вторинно, якщо не сказати примітивно.
У «Плоть і пломінь» польський дует у складі сценаристки Александри Мотики та художниці Маріанни Стриховської теж вирішили створити оригінальну історію, лиш подекуди спираючись на книжковий та ігровий лор. Основні сюжетні перипетії коміксу відбуваються в Офірі й базуються на ігровому квесті з офіційного доповнення Hearts of Stone до комп’ютерної гри The Witcher 3: Wild Hunt, не буду конкретизувати на якому саме, щоби уникнути спойлерів. Загалом Александрі Мотиці вдалося достатньо органічно вибудувати сюжет, спираючись на відомі книжкові та ігрові епізоди, і навіть закласти кілька непоганих сюжетних «віражів» у дусі оригінальної серії. Та все ж коміксу не вистачає подробиць, які б перетворили безбарвний, сухий сценарій на атмосферну історію. Здавалося б, авторкиня змішала правильні інградієнти, щоби приготувати повноцінний еліксир. У мальописі в достатній кількості присутні екшн-сцени, монстри, почуття та цілком стерпний сценарій із детективною складовою, та все це чомусь не працює, й історія повсякчас розвалюється та натикається на кути, неначе п’яний краснолюд.
Ось так ми й підійшли до художньої складової твору, що по суті і є тією субстанцією, яка мусить єднати вищезгадані інгредієнти в шалений декокт наративу. Та схоже, цього разу, плоть окремо, а пломінь сам по собі, бо малюнок Маріанни Стриховської, у цьому випадку, важко назвати навіть задовільним. Я б оцінив роботу художниці від посередньої до поганої. Стиль Стриховської у «Плоть і пломінь» настільки невиразний та малозмістовний, що здається, що деякі панелі просто згенеровані штучним інтелектом, настільки вони беземоційні та пласкі.
Загалом цей мальопис здатен розважити читача, але потішити фаната Ґеральта й Ко — навряд.
Та без паніки «Відьмак. Плоть і пломінь» цілком у стилі попередніх томів і являється органічним продовження основної серії мальописів по Відьмаку від Dark Horse Comics. Попередні частини також не безгрішні, та треба віддати належне: робота дуету Тобін / Куеріо мені припали до смаку значно більше, аніж наступні мальописи циклу. «Дім зі скла» й «Лисячі діти» виглядали значно органічніше й відповідали характеру першоджерела, але не надто тішили фанів оригінальним контентом. «Прокляття воронів» та «Плоть і пломінь» пішли далі, автори спробували розвинути сюжет, пофантазували над новими мотивами, локаціями й пригодами. Місцями це вдалося, а десь виглядало відверто вторинно, якщо не сказати примітивно.
У «Плоть і пломінь» польський дует у складі сценаристки Александри Мотики та художниці Маріанни Стриховської теж вирішили створити оригінальну історію, лиш подекуди спираючись на книжковий та ігровий лор. Основні сюжетні перипетії коміксу відбуваються в Офірі й базуються на ігровому квесті з офіційного доповнення Hearts of Stone до комп’ютерної гри The Witcher 3: Wild Hunt, не буду конкретизувати на якому саме, щоби уникнути спойлерів. Загалом Александрі Мотиці вдалося достатньо органічно вибудувати сюжет, спираючись на відомі книжкові та ігрові епізоди, і навіть закласти кілька непоганих сюжетних «віражів» у дусі оригінальної серії. Та все ж коміксу не вистачає подробиць, які б перетворили безбарвний, сухий сценарій на атмосферну історію. Здавалося б, авторкиня змішала правильні інградієнти, щоби приготувати повноцінний еліксир. У мальописі в достатній кількості присутні екшн-сцени, монстри, почуття та цілком стерпний сценарій із детективною складовою, та все це чомусь не працює, й історія повсякчас розвалюється та натикається на кути, неначе п’яний краснолюд.
Ось так ми й підійшли до художньої складової твору, що по суті і є тією субстанцією, яка мусить єднати вищезгадані інгредієнти в шалений декокт наративу. Та схоже, цього разу, плоть окремо, а пломінь сам по собі, бо малюнок Маріанни Стриховської, у цьому випадку, важко назвати навіть задовільним. Я б оцінив роботу художниці від посередньої до поганої. Стиль Стриховської у «Плоть і пломінь» настільки невиразний та малозмістовний, що здається, що деякі панелі просто згенеровані штучним інтелектом, настільки вони беземоційні та пласкі.
Загалом цей мальопис здатен розважити читача, але потішити фаната Ґеральта й Ко — навряд.
September 14, 2020
This one is less wordy and more cartoonish than the previous three, with easily interpretable facial expressions for comic timing. It is less dark, too, but perhaps that’s very fitting as it’s a romp of an adventure with Geralt and Dandelion, as the latter once again inadvertently gets them into trouble. Lots of fun banter is had and I enjoyed it a lot.
October 31, 2022
Прочитана ще одна відьмацька пригода «Відьмак: Плоть і пломінь» #1–4, яка виявилася занадто короткою та непереконливою в руках сценаристки Александри Мотики та художниці Маріанни Стриховськиої, щоб стати більш складнішою і проникливою історію.
Ця історія Ґеральта розпочинається в Новіґраді, де після сутички з місцевими жителями він зустрічає старого друга, який підозрює, що деякий вампір відвідує його доньку вночі. Ґеральт пропонує свої навички відьмака, щоби пролити світло на таємницю, визначити, чи це, справді, вампір чи загроза все ж таки походить від людини. Однак, прибувши для розслідування, Ґеральта дивує зустріч із ще одним другом із минулого, і незабаром Відьмак потрапляє в регіони, які перевершують його початкові очікування.
Налаштування й передумови нової пригоди досить прості. Тут не має неймовірно високих ставок і комікс не несе великого багажу. Але заради правди — це формат коротких завдань, які ми могли бачити в збірці оповідань «Останнє бажання» чи квестів в серії відеоігор. Александра Мотика досить добре адаптує книжковий та ігровий всесвіти. Історія має повільний сюжет, який набуває все більшої тяги в міру просування із розв’язуванням проблеми. Але використання знайомих персонажів, намагання слідувати формату й атмосфері книжок чи відеоігор — не завжди означає ідеальну формулу для власної історії. Мені не вистачало від польскої сценаристки Александри Мотики більш продуманих діалогів, більше деталей саме другорядних героїв та інших цікавих подробиць, які б змогли підняти цю посередню історію на щабель вище.
Звісно, такі речі може частково забезпечити художня частина. Але стиль польської художниці Маріани Стриховської є спрощеним і не в змозі зобразити всі деталі того, що оточує героїв коміксу, які мені хотілося б бачити. Хоча маюнок є технічно досить хорошим, але виразам персонажів бракує деталей, а фонові лінії персонажів є грубими. Мені це не дуже сподобалося. А герої в коміксі зазвичай нудні й не цікаві у своєму вигляді. Тому закрити певні огріхи сюжету малюнок так і не зміг.
Хоча «Відьмак: Плоть і пломінь» точно не є найкращою історією із Ґеральтом із Рівії в головній ролі, але, як мінімум, посередньою. Просто все виглядає невиразним і прохідним, як ще один другорядний квест у серії відеоігор, де ми не влазимо сильно в деталі завдання, де маємо спрощені діалоги, які легко можна пропустити, де просто доводимо місію до завершення, і біжимо виконувати основне завдання. Але, що ж… Для фанатів всесвіту цей комікс має лежати на полиці та припадати пилом. Адже ми фанати цього відьмацького всесвіту.
Ця історія Ґеральта розпочинається в Новіґраді, де після сутички з місцевими жителями він зустрічає старого друга, який підозрює, що деякий вампір відвідує його доньку вночі. Ґеральт пропонує свої навички відьмака, щоби пролити світло на таємницю, визначити, чи це, справді, вампір чи загроза все ж таки походить від людини. Однак, прибувши для розслідування, Ґеральта дивує зустріч із ще одним другом із минулого, і незабаром Відьмак потрапляє в регіони, які перевершують його початкові очікування.
Налаштування й передумови нової пригоди досить прості. Тут не має неймовірно високих ставок і комікс не несе великого багажу. Але заради правди — це формат коротких завдань, які ми могли бачити в збірці оповідань «Останнє бажання» чи квестів в серії відеоігор. Александра Мотика досить добре адаптує книжковий та ігровий всесвіти. Історія має повільний сюжет, який набуває все більшої тяги в міру просування із розв’язуванням проблеми. Але використання знайомих персонажів, намагання слідувати формату й атмосфері книжок чи відеоігор — не завжди означає ідеальну формулу для власної історії. Мені не вистачало від польскої сценаристки Александри Мотики більш продуманих діалогів, більше деталей саме другорядних героїв та інших цікавих подробиць, які б змогли підняти цю посередню історію на щабель вище.
Звісно, такі речі може частково забезпечити художня частина. Але стиль польської художниці Маріани Стриховської є спрощеним і не в змозі зобразити всі деталі того, що оточує героїв коміксу, які мені хотілося б бачити. Хоча маюнок є технічно досить хорошим, але виразам персонажів бракує деталей, а фонові лінії персонажів є грубими. Мені це не дуже сподобалося. А герої в коміксі зазвичай нудні й не цікаві у своєму вигляді. Тому закрити певні огріхи сюжету малюнок так і не зміг.
Хоча «Відьмак: Плоть і пломінь» точно не є найкращою історією із Ґеральтом із Рівії в головній ролі, але, як мінімум, посередньою. Просто все виглядає невиразним і прохідним, як ще один другорядний квест у серії відеоігор, де ми не влазимо сильно в деталі завдання, де маємо спрощені діалоги, які легко можна пропустити, де просто доводимо місію до завершення, і біжимо виконувати основне завдання. Але, що ж… Для фанатів всесвіту цей комікс має лежати на полиці та припадати пилом. Адже ми фанати цього відьмацького всесвіту.
September 25, 2020
What a trainwreck, I loved it! It was a fun one to read, and oh, the art was lovely.
August 16, 2022
The art was OK, the story was better, but everyone talking Yoda-like annoyed the hell out of me. But I still liked the author's choice of Eastern motives.
March 1, 2022
Beautiful art! Average story but good overall!!!
April 15, 2019
Read as single issues. Like previous ones, I loved this one the same. Funny - that Geralt's facepalm made me really laugh. Action, good interesting story.
October 21, 2021
На жаль, доволі посередня історія, майже повністю позбавлена шарму оригінальних творів Сапковського.
December 25, 2021
Podla mna zatial nahkrajsie ilustracie, oproti jednotke sa ro vyrazne zlepsilo, a vyrazne zacalo podobat na hru. Pribeh sice slabsi oproti ostatnym, ale pacilo sa mi, ze sa to odohrava v Ofire, pre zmenu je tu namiesto Ciri Jaskier/Dandelion/Marigold. Len jedne problem som s tym mala - Geralt bol osobnostne trochu iny. Menej chladny a viac taky ochrankarsky a mily. Inak ak mate radi Zaklinaca, tieto graficke romany su super doplnok 😉
May 1, 2020
Lectura entretenida y con un lenguaje sencillo que no me ha dificultado la comprensión. Aunque la historia es algo previsible la he disfrutado y me ha encantado ver a Dandelion con su particular forma de ser al igual que el humor tan suyo de Geralt.
December 7, 2021
Zasazení orientu bomba, příběh který se nám načrtává je taky super, tak proč to nemůže vyjít víc ze stínu? Předně, je to dost kraťoučké na to vyprávět příběh o pletichaření na královském dvoře.
Spíš je to taková milá pohádka, je tady poměrně dost humoru, kresba to podporuje a finále příběhu je takovej obří joke.
Ale fakt to není špatný (až na lettering, ten je).
Spíš je to taková milá pohádka, je tady poměrně dost humoru, kresba to podporuje a finále příběhu je takovej obří joke.
Ale fakt to není špatný (až na lettering, ten je).
December 31, 2022
W tym momencie czwarta część jest moim absolutnym faworytem!
Historia była stosunkowo ekscytująca i zabawna. Ale szczególnie podobały mi się piękne ilustracje i naprawdę ładny dobór kolorów.
Jestem naprawdę zachwycona!
Historia była stosunkowo ekscytująca i zabawna. Ale szczególnie podobały mi się piękne ilustracje i naprawdę ładny dobór kolorów.
Jestem naprawdę zachwycona!
January 24, 2024
Niestety najsłabszy z dotychczasowych przeczytanych przeze mnie komiksów o Wiedźminie. Prosta historia podana w dość chaotyczny sposób, sporo seksizmu (co ciekawe komiks został napisany i narysowany przez kobiety, więc tym bardziej mnie to dziwi) i dość brzydkie rysunki.
April 17, 2024
I'm always happy when my boy Dandelion shows up.
July 28, 2024
Tie ilustrácie 😍🤯❤️
January 30, 2022
Pro mě zatím nejzábavnější ze série zaklínačských komiksů. Povedená kresba, vtip, zajímavé postavy, lokace i monstra (boj s odkazem na hry), kouzla, řádná dávka intrik i pěkné a logické zakončení. Tak si to představuju.
January 21, 2021
اگه شما هم با ویچر زندگی کردید، بازی هاشو بازی کردید، کتابا رو خوندید و به عبارتی هر چیزی راجب به ویچر رو می بلعید، صد درصد با این کمیک هم خیلی حال می کنید.
October 22, 2022
Правильний підхід, CDPR, якщо продаєте комікс за серією ігор, то нехай цей комікс продає доповнення до однієї з них ("Кам'яні серця" - дуже хороше доповнення, у дечому навіть краще за основний сюжет третьої частини, але ж блін).
Сюжет тут хороший, із гумором, але при тому і повністю ігровий: знову квазідетективчик, суто ігрові ужимки персонажів, Ґеральт, який водночас із пасом руками чомусь волає вголос назви відьмачих знаків - дивна особливість усіх цих коміксів, що має зацікавити читачів у ґеймплеї.
А малюнок... Середній. Добрий, але не цікавий.
У поєднанні з "Прокляттям воронів", ця арка створює вже цілком точну тенденцію щодо ґеймифікації серії. Не круто, не зле, як є.
Додаю огляд на сайті UaGeek
Сюжет тут хороший, із гумором, але при тому і повністю ігровий: знову квазідетективчик, суто ігрові ужимки персонажів, Ґеральт, який водночас із пасом руками чомусь волає вголос назви відьмачих знаків - дивна особливість усіх цих коміксів, що має зацікавити читачів у ґеймплеї.
А малюнок... Середній. Добрий, але не цікавий.
У поєднанні з "Прокляттям воронів", ця арка створює вже цілком точну тенденцію щодо ґеймифікації серії. Не круто, не зле, як є.
Додаю огляд на сайті UaGeek
May 7, 2024
While the art style here wasn't my favourite style - it being rather plain (reminding me of budget "visual-novel" video games) the story I quite enjoyed. It ties in with the Hearts Of Stone DLC from The Witcher 3, and is our first glimpse of Ofir, which was pretty cool.
Geralt and Dandelion are involuntarily whisked away and brought before the King of this far off land. There are murders, curses and court intrigues, and the perspective jumps between our two characters at a brisk-pace.
While this story has a lot of the typical Witcher tropes and clichés, I thought it was fun, and while the artwork as a whole didn't appeal to me, the full page monster artwork was awesome.
Also, I liked the way the in-world language translation was handled. It would have been easy to skip it and not address it, but the stilted language really added to the feeling of being far away from everything familiar and comforting. So props for that.
Overall though this was rather middle of the road for me. Quite fun, a few great little easter eggs and nods to smaller moments from elsewhere in the series, but nothing staggering or philosophical or particularly thought provoking.
3 stars.
Geralt and Dandelion are involuntarily whisked away and brought before the King of this far off land. There are murders, curses and court intrigues, and the perspective jumps between our two characters at a brisk-pace.
While this story has a lot of the typical Witcher tropes and clichés, I thought it was fun, and while the artwork as a whole didn't appeal to me, the full page monster artwork was awesome.
Also, I liked the way the in-world language translation was handled. It would have been easy to skip it and not address it, but the stilted language really added to the feeling of being far away from everything familiar and comforting. So props for that.
Overall though this was rather middle of the road for me. Quite fun, a few great little easter eggs and nods to smaller moments from elsewhere in the series, but nothing staggering or philosophical or particularly thought provoking.
3 stars.
April 23, 2024
To była bardzo szybka historia, może trochę za szybka, bo czasami niektóre sceny zaczynały się i kończyły na jednej stronie, ale była to całkiem ciekawa opowieść ze świata Wiedźmina. Rozrywka bardzo dobra. Może nie porywająca i zachwycająca, ale bardzo przyjemna. I kreska mi się podobała, bardzo czytelna.
March 11, 2020
A short 4-issue story of another Gerald adventure, this time in an exotic kingdom he found himself, after a magical box (!) transported him there. I liked that it didn't rely heavily on sex (like the series do, a lot), but I thought it was kinda short.
January 1, 2022
A more exotic location than most Witcher tales are set in, and the story thrives in the variety.
January 20, 2024
Досить посередній сюжет, невиразна мальовка з декількома дійсно хорошими ілюстраціями. Сетинг не дуже чіпляє, герої діють максимально шаблонно. Одним словом не найкраща історія про Геральта з Рівії. Надіюсь інші випуски з серії (а це перший для мене) кращі.
January 26, 2021
Puanı neden düşük bilmiyorum ama bence gayet eğlenceli ve güzeldi tek kötü yanı biraz ince olması olabilir...
August 3, 2023
Невеличка і доволі проста, а кльово намальована відьмача історія, яка чудово відволікла під час повітряної тривоги. :)
Displaying 1 - 30 of 192 reviews