What do you think?
Rate this book
Людина без людей
Єва гнівається на тата, який покинув їхню родину. І на матір, яка дозволила йому це зробити. Повінь різних переживань жене її з дому. У велике і незнайоме місто. Там Єва зустрічає дивакуватих людей, які наближають її до осягнення себе. Обділена батьківською увагою, вона шукає тепло в обіймах різних чоловіків. Із кожним цвіте по-різному. Ненаситна в любові, холодна й ніжна, вільна й скована комплексами, Єва відчайдушно випробовує свою долю. Намагається збагнути світ незбагненних людей. Бореться зі своїм другим «я». І завжди чинить так, як нашіптує серце. Випадковості приводять її на Майдан. Спонукають думати про людську свободу, життя і смерть.
Вона по-новому відкриває любов. І себе в любові.
Вона по-новому відкриває любов. І себе в любові.
144 pages, Hardcover
Published January 1, 2018
2 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 2 of 2 reviews
April 3, 2019
Книжка, жоден з героїв якої мені не сподобався, але щось у серці відгукувалося на історії кожного з... Напевно, це одна з тих душевних книг, у якій кожен знайде щось цінне для себе.
Сюжет про Єву з роздвоєною особистістю, яка прагне збагнути світ, у якому ми живемо, служить лише канвою для вплетення думок і питань читача. Якщо не замислюватися, себто просто стежити за розвитком подій, буде часом нудно. Однак, коли читаєш, входиш у цю історію поволі і плавно, наче у річку, то усе кінематографічно відбувається у голові.
Єва шукає себе і сумнівається. У кожного з нас теж є свої «єноти сумління». Коли читаєш про те, що вони здатні розгризати залишки твоєї впевненості, то нутром відчуваєш, що так, це правда, так і є. Книга заряджає вірою – ні, не в те, що все буде добре і вийде як задумувалось (бо шанси на провал рівно такі ж), а в те, що квіти ростуть із серця, а вже якими вони проростуть – з шипами та колючками чи ніжними пелюстками – залежить від нас. Це книга гірких відкриттів у тому числі, але у тому є свій меланхолійний сплін, подекуди кричущий – як у історії Яблуневої і того, хто пахне м’ятою.
Окремо варто виділити стилістику роману. Метафори тут настільки повнокровні, що я була зачарована символічністю розповіді, її силою, оригінальним стилем письма загалом. Точні і вивірені речення, ніби їх вирізали з рідкісного дерева з ощадливістю до матеріалу, втім подекуди звучить особливо схвильовано і щиро.
Відважний серцем Довгокосий, розгублений Марк, спостерігаючий за грою світла у вітражах чорно-білий Ян, обравша слизький шлях Магда – усі вони нагадують, що немає нічого справжнього, універсального, аби спрацювало для всіх, а про життя взагалі не можна думати у дефініціях «добре» або «погано». Насправді може бути як завгодно, експериментуй – і відкриєш те, що спрацює саме для тебе, навіть якщо ти зараз – людина без людей.
Сюжет про Єву з роздвоєною особистістю, яка прагне збагнути світ, у якому ми живемо, служить лише канвою для вплетення думок і питань читача. Якщо не замислюватися, себто просто стежити за розвитком подій, буде часом нудно. Однак, коли читаєш, входиш у цю історію поволі і плавно, наче у річку, то усе кінематографічно відбувається у голові.
Єва шукає себе і сумнівається. У кожного з нас теж є свої «єноти сумління». Коли читаєш про те, що вони здатні розгризати залишки твоєї впевненості, то нутром відчуваєш, що так, це правда, так і є. Книга заряджає вірою – ні, не в те, що все буде добре і вийде як задумувалось (бо шанси на провал рівно такі ж), а в те, що квіти ростуть із серця, а вже якими вони проростуть – з шипами та колючками чи ніжними пелюстками – залежить від нас. Це книга гірких відкриттів у тому числі, але у тому є свій меланхолійний сплін, подекуди кричущий – як у історії Яблуневої і того, хто пахне м’ятою.
Окремо варто виділити стилістику роману. Метафори тут настільки повнокровні, що я була зачарована символічністю розповіді, її силою, оригінальним стилем письма загалом. Точні і вивірені речення, ніби їх вирізали з рідкісного дерева з ощадливістю до матеріалу, втім подекуди звучить особливо схвильовано і щиро.
Відважний серцем Довгокосий, розгублений Марк, спостерігаючий за грою світла у вітражах чорно-білий Ян, обравша слизький шлях Магда – усі вони нагадують, що немає нічого справжнього, універсального, аби спрацювало для всіх, а про життя взагалі не можна думати у дефініціях «добре» або «погано». Насправді може бути як завгодно, експериментуй – і відкриєш те, що спрацює саме для тебе, навіть якщо ти зараз – людина без людей.
May 15, 2019
Симпатичні, як герой старого мультика, єноти та інші герої роману Ольги Семиляк заворожують і поглинають уже з перших сторінок, не відпускаючи до останньої. Вони будують вавилонські вежі й бережуть своє "я" не тільки в кишенях. Вони дивні й інакші (а хто з нас не інакший?:) Одна квітне зсередини - друга сповнена тіней, Той носить м'яту у кишенях - а цей прилітає на повітряній кулі, понтові дружать із дивакуватими, а літо продають за акційними цінами. А ще є містика, і трилер, і Майдан. І якщо ви досі не впевнені, куди покаже флюгер - ця книга для вас.
Displaying 1 - 2 of 2 reviews