What do you think?
Rate this book
Щоденник пані Ганки
Останній твір відомого польського письменника Т.Доленга-Мостовича, який трагічно загинув в перші дні Другої світової війни. Поклавши в основу роману чисто детективний сюжет, автор водночас із дошкульною іронією викриває нікчемний, пустопорожній спосіб життя своєї героїні - типової представниці `вищого світу` панської Польщі
Hardcover
Published January 1, 1973
1 person is currently reading
5 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 2 of 2 reviews
December 21, 2023
Новий рік виправдав свою назву – він дійсно приніс щось досі незнане.
Звістку про те, що її чоловік – двоєженець.
⠀
Саме з цього стартує жвавий роман Тадеуша Доленги-Мостовича «Щоденник пані Ганки» - саме з цієї прикрої звістки вищезгадана пані Ганка починає свій 1939 рік.
⠀
Ця книжка – абсолютний вир пригод авантюрної головної героїні, які відбуваються за крок до Другої світової війни. Тут вона таємно вирішуватиме проблеми скандального минулого її чоловіка-дипломата, маневруватиме романтичними інтригами, необережно потрапить в політичні пригоди, переживе змови, тривоги, стреси, страхи, щоб зрештою переможно закрутити голову усьому вищому світу Польщі і вибагливому читачу!
⠀
Текст має формат щоденника, пані Ганка пише просто й має настільки насичене подіями життя, що слідкувати за її турботами та веселощами хочеться безперестанку. Вона той тип героїні, якою, як я думала, буде Анжеліка з однойменного циклу подружжя Голон. Легковажна, охоча до цікавих оказій кокетка, яка не має жодних проблем із самооцінкою - той тип персонажок, які попри відсутність особливої глибини думок і поверховості суджень, усе-одно притягають мою любов до себе тим, як легко вони ставляться до життя. І попри це, не можна сказати, що пані Ганка – пустушка; вона бездоганно розуміється на взаєминах у вищому класі, вміє ефектно самопрезентуватися, інтуїтивно й інстинктивно відчуває людську психологію, може вчасно себе стримати й іноді таки має дійсно цікаві внутрішні дискусії щодо етики, суспільної думки, пробачення й стосунків.
⠀
Вона - не демониця і не свята, вона - зріз суспільства - свого класу, свого часу - яка демонструє, яким легким (попри всі незгоди та проблеми) було життя до війни - яким по-справжньому безтурботним усе було. Адже з приходом Другої світової клопоти щодо залицяльників, шлюбу, суконь, ревнощів вже не видавалися тим, на що доцільно гаяти час. Але до нападу на Польщу ще 9 місяців, тож пані Ганка, двадцятитрирічна юнка, переймається насущними ситуаціями і намагаючись самотужки й непомітно владнати обурливе питання двоєженства свого чоловіка, потрапляє в дещо бажані, небезпечні, ризикові - й показові - історії, про які чесно (ну, може не зовсім) пише у своєму щоденнику. Ця добродійка протягом читання може й буде здаватися вам необачною, вітряною, пустопорожньою - але лише моментами; і більшість цих відчуттів виникатимуть тільки через те, що вельмишановна Ганка – бранка свого становища і виховання. Як тут не думати, що ти надзвичайна, коли всі постійно тобі про це торочать? Певною мірою було б непогано запозичити її непохитну віру в свою красу та знання, бо це явно полегшує життя.
⠀
Автор мимохідь (непомітно й побіжно) викриватиме проблеми необізнаності щодо політичного становища, соціального розподілу, фемінізму тощо й все це можна ненароком побачити у судженнях головної героїні. Ця легка форма подачі важливих тез виразніше підкреслює стан життя польської еліти у 30-ті роки 20 століття – простота, як у примітках зізнається нам автор, ліпше сприяє тому, щоб читачі зрозуміли головний задум. У Тадеуша Доленги-Мостовича дійсно вийшло зробити так, щоб форма, зміст та ідея ідеально поладнали між собою. А справедливі пропорції детективних, романтичних, шпигунських, громадсько-правових елементів додали книзі невпинної динаміки та лише зростаючого рівня цікавості читачів.
⠀
Загалом, це достоту захопливе читання, з добрим гумором, яке полонить атмосферою постійного руху й бурхливої інтриги і ти відчуваєш себе у середовищі поважних людей, скандалів, пристрастей та насиченості. Яскраво й невимушено, браво!
Звістку про те, що її чоловік – двоєженець.
⠀
Саме з цього стартує жвавий роман Тадеуша Доленги-Мостовича «Щоденник пані Ганки» - саме з цієї прикрої звістки вищезгадана пані Ганка починає свій 1939 рік.
⠀
Ця книжка – абсолютний вир пригод авантюрної головної героїні, які відбуваються за крок до Другої світової війни. Тут вона таємно вирішуватиме проблеми скандального минулого її чоловіка-дипломата, маневруватиме романтичними інтригами, необережно потрапить в політичні пригоди, переживе змови, тривоги, стреси, страхи, щоб зрештою переможно закрутити голову усьому вищому світу Польщі і вибагливому читачу!
⠀
Текст має формат щоденника, пані Ганка пише просто й має настільки насичене подіями життя, що слідкувати за її турботами та веселощами хочеться безперестанку. Вона той тип героїні, якою, як я думала, буде Анжеліка з однойменного циклу подружжя Голон. Легковажна, охоча до цікавих оказій кокетка, яка не має жодних проблем із самооцінкою - той тип персонажок, які попри відсутність особливої глибини думок і поверховості суджень, усе-одно притягають мою любов до себе тим, як легко вони ставляться до життя. І попри це, не можна сказати, що пані Ганка – пустушка; вона бездоганно розуміється на взаєминах у вищому класі, вміє ефектно самопрезентуватися, інтуїтивно й інстинктивно відчуває людську психологію, може вчасно себе стримати й іноді таки має дійсно цікаві внутрішні дискусії щодо етики, суспільної думки, пробачення й стосунків.
⠀
Вона - не демониця і не свята, вона - зріз суспільства - свого класу, свого часу - яка демонструє, яким легким (попри всі незгоди та проблеми) було життя до війни - яким по-справжньому безтурботним усе було. Адже з приходом Другої світової клопоти щодо залицяльників, шлюбу, суконь, ревнощів вже не видавалися тим, на що доцільно гаяти час. Але до нападу на Польщу ще 9 місяців, тож пані Ганка, двадцятитрирічна юнка, переймається насущними ситуаціями і намагаючись самотужки й непомітно владнати обурливе питання двоєженства свого чоловіка, потрапляє в дещо бажані, небезпечні, ризикові - й показові - історії, про які чесно (ну, може не зовсім) пише у своєму щоденнику. Ця добродійка протягом читання може й буде здаватися вам необачною, вітряною, пустопорожньою - але лише моментами; і більшість цих відчуттів виникатимуть тільки через те, що вельмишановна Ганка – бранка свого становища і виховання. Як тут не думати, що ти надзвичайна, коли всі постійно тобі про це торочать? Певною мірою було б непогано запозичити її непохитну віру в свою красу та знання, бо це явно полегшує життя.
⠀
Автор мимохідь (непомітно й побіжно) викриватиме проблеми необізнаності щодо політичного становища, соціального розподілу, фемінізму тощо й все це можна ненароком побачити у судженнях головної героїні. Ця легка форма подачі важливих тез виразніше підкреслює стан життя польської еліти у 30-ті роки 20 століття – простота, як у примітках зізнається нам автор, ліпше сприяє тому, щоб читачі зрозуміли головний задум. У Тадеуша Доленги-Мостовича дійсно вийшло зробити так, щоб форма, зміст та ідея ідеально поладнали між собою. А справедливі пропорції детективних, романтичних, шпигунських, громадсько-правових елементів додали книзі невпинної динаміки та лише зростаючого рівня цікавості читачів.
⠀
Загалом, це достоту захопливе читання, з добрим гумором, яке полонить атмосферою постійного руху й бурхливої інтриги і ти відчуваєш себе у середовищі поважних людей, скандалів, пристрастей та насиченості. Яскраво й невимушено, браво!
February 5, 2025
Мене дратувала головна героїня - більшу частину роману вона була не дуже кмітлива. І тільки в кінці «порозумнішала». Не дуже сподобалась книга.
Displaying 1 - 2 of 2 reviews