«Пів'яблука. Інші пів'яблука» — історія жіночої дружби, що дозволить читачеві поглянути на звичні речі по-новому, оповідь про долі чотирьох подруг — таких різних, але однаково близьких. Одного разу вони знаходять незвичайний сувенір. Те, що спершу здавалося просто цікавою іграшкою, починає у дивовижний спосіб змінювати життя жінок, виконуючи найпотаємніші бажання кожної з них... Знахідка стане початком нових пригод, вона покаже, чого насправді бажають подруги. Хто зміг створити цей шедевр? І чому майстер Пінзель, найзагадковіший галицький скульптор XVIII століття, що далі помітніше впливає на тих, хто живе у XXI столітті? Дізнайтесь усі таємниці, прочитавши цю чудову книжку. Романи «Пів'яблука» та «Інші пів'яблука», з якими свого часу дебютувала Галина Вдовиченко, — вперше під однією обкладинкою, у новій авторській редакції.
Гали́на Костянти́нівна Вдовиче́нко (*народилась21 червня 1959, Кольський півострів) — українська журналістка та письменниця у 1959 році на Кольському півострові за Полярним колом. У дитинстві разом з родиною часто переїжджала з місця на місце. Навчалась у школах Івано-Франківська, Надвірної, Рави-Руської, Москви, постійно бували у бабусі з дідом у селі Отинія Коломийського району Івано-Франківської області, на батьківщині батька. Закінчила філологічний факультет Львівського національного університету ім. Івана Франка.
Живе у Львові.Працює заступником головного редактора щоденної газети «Високий Замок». Має доньку та сина.
Галина Вдовиченко дебютувала у 2008 році - з романом «Пів’яблука», який вийшов у видавництві «Нора-Друк» (Київ) і став лідером продажів на стенді видавництва під час роботи Львівського Форуму видавців-2008. Перший тираж книжки розійшовся протягом місяця. Відзнаки:
- Спеціальна відзнака конкурсу «Коронація слова-2008» «Вибір видавців» (перша в історії конкурсу) - за роман «Пів’яблука».
- Диплом «Дебют 2008 року» у номінації «Кращий автор» від книготоргової мережі ЕМПІК
- 2-е місце у конкурсі «Найкраща українська книга-2009» за версією читачів та журі тижневика «Кореспондент» (роман «Пів’яблука»).
- Роман «Замок Гербуртів» (Тамдевін») отримав 1-шу премію у номінації «романи» на Всеукраїнському конкурсі романів, п’єс та кіносценаріїв «Коронація слова»-2009.
- Спеціальна відзнака «Гранд-Коронація слова» (роман «Хто такий Ігор?»).
- Перше місце у номінації «Оригінально оформлене та проілюстроване видання» на Міжнародному дитячому фестивалі у Львові (травень 2011), відзнака «Книжкового Левеня» (казкова повість «Мишкові миші»).
- 2-е місце у номінації «Світ дитинства» та 3-є місце у номінації «Мистецтво друку» у національному конкурсі «Краща книга України» (2011), засновник - Держкомтелерадіо України (казкова повість «Мишкові миші»).
- Короткий список Літературної премії Бі-бі-сі-2011. Роман «Бора» - у п’ятірці фіналістів.
- 1-а премія у номінації «прозові твори для дітей» у Всеукраїнському конкурсі романів, п’єс та кіносценаріїв «Коронація слова»-2012 – за казкову повість «Ліга непарних шкарпеток».
Перша частина - "Пів'яблука" - це пречудове чтиво для вечорів, коли хояеться розслабитись й поринути в неквапливу історію, повну затишку, цікавих персонажок, львівської кави й загадкового мистецтва. Вона дійсно чудова, персонажки й персонажі прописані змістовно, чотири неординарні жінки з кар'єрами, пригодами, хобі й взагалі життям за межами дому, жіноча багаторічна дружба як вона є, такий собі зріз життя "а що, і так можна було?". Друга ж частина - "Інші пів'яблука" - виглядає недолугою спробою заробити на впізнаваній історії, докладаючи мінімуму зусиль. Ледь не третина її - переказ подій першої частини, сюжет відверто притягнутий за вуха й тріщить з кожним поіоротом сторінки. Першу частину раджу, а замість другої ліпше піти кави попити
Перша частина читається дуже легко: тепла розповідь про щодення (за виключенням декількох надто супергеройських епізодів) подруг зі Львова. Магічне яблуко Пінзеля лише фоново проходить крізь сюжет. Але в другій частині вже з самого початку помітно, як сильно змінився і стиль письма, і фокус історії. Друга частина вже зовсім не про подруг, а про Пінзеля, при цьому в ній ну дуууже багато непотрібних деталей в розгорнутих описів - читала через півтора рядка і нічого не пропустила. Відверто дратував стиль письма з опущенням підмета в реченнях - він пасує тексту, якщо його використовувати дозовано, але не в кожному другому реченні цілої частини. Після першої частини була готова радити і ставити 4.5, але після другої 3 максимум. Хочу повернути день, коли вибрала, купувати лише першу частину чи обидві, і взяти лише першу.
Для тих, хто хоче зберегти смак теплої історії про 4х подруг - раджу лише першу частину. Експозиція роману спокійна: у прекрасному місті Львові жили-були чотири подруги: журналіст Галина, дизайнер Ірина, коректор Магда і телеведуча Луїза – оригінальні, творчі, активні особистості. Жили – не тужили, бо на перший погляд, усе в житті кожної склалося добре, а проблеми – в кого їх тепер нема? Криза середнього віку залишила чоловіче співтовариство і рушила в бік жінок. Читач знайомиться з подругами, коли їм уже по… ( промовчимо), коли давно відшуміли студентські роки, а діти виросли. І раптом… (так починається казка ) подругам до рук потрапляє дерев’яне яблуко, яке давній майстер (у романі – це Пінзель) зробив із секретом: ,,Воно було розміром з натуральне, але неправильної форми. Схоже на золотий ранет, шершаве, помережане малюнком старого дерева. На верхівці була колись якась деталь – швидше за все гілочка або листочок. Зараз із маківки яблука стирчав тупий уламок зі згладженими краями”. Письменниця любить своїх героїнь, і тому вибудовує сюжетну фабулу роману в кращих традиціях романтичного стилю – наділяє яблуко дивовижною ознакою виконувати найпотаємніші бажання кожної з подруг по черзі. Так воно й відбулося в романі – як у казці: Магда народила давно очікувану дитину, Галина заснувала престижний журнал, про який мріяла, і нарешті, за покликом душі, написала роман, Ірина повернулася до коханого чоловіка, а Луїза вберегла Того Самого, Єдиного від страшної згуби. І хоч подальші події, що відбулися з подругами, не вельми правдоподібні, (не забуваймо, що ми у казці) – це не має жодного значення, бо саме в цьому приховано своєрідний і дещо призабутий шарм впливу на читача. Направду кажучи, кожна з подруг заслужила свій happy end, бо працювала, по крихті добираючи досвід, зберігаючи дружбу, вірність, кохання, але без казкового яблука це була би зовсім інша історія! Роман ,,Пів’яблука” – виразно розважального характеру, але я вжила це означення без негативу. Авторка психологічно точно, небагатослівно, не поспішаючи, без жодного відтінку солодкавості й фальші, через призму жіночого досвіду розповідає про можливе і неможливе в нашому тверезо-практичному суспільстві.
This entire review has been hidden because of spoilers.
На жаль, мені зовсім не сподобалась книга. Прочитала ледве першу і не очолила другу. Для мене нудно і забагато зайвих, як на мене, описів, деталей, які мене ні до чого цікавого не привели. Було лише два цікавих моменти, які тримали увагу: поява дитини і казино. Але історії лишились не розвинутими ( це засмутило. Продовження читати не хочу. Герої не тримають.