Стус для мене надто в крайнощах. Є вірші, які хочеш перечитувати, повторяти і обдумувати, а є ті (більшість), які хочеться перегорнути і забути. Перенасичена мова (цим страждали більшість радянських поетів та письменників), спрощені уявлення і тотальний морок.
Кілька філософських чи світоглядних творів я дуже люблю, але у більшості він мені повторяється. Стус дисидент? Так! Політичний в‘язень? Так! Крутий поет? Ну, не упевнена!