Госпожа Бовари. Саламбо

Flaubert

by Gustave Flaubert, Гюстав Флобер

Роман "Госпожа Бовари" стал энциклопедией французской провинциальной жизни XIX века. Его публикация принесла Гюставу Флоберу статус мастера французского реализма. Жена лекаря, Эмма Бовари, мечтает о светской жизни, и встреча с владельцем поместья Родольфом Буланже, известным покорителем сердец, дает ей такую надежду. Она влюблена, готова ради своей любви на все, но исход этой страсти непредсказуем... Характер Эммы Бовари — "тоска несостоявшейся женщины" — до сих пор вдохновляет писателей и художников.
После долгих лет изнурительной работы над "Госпожой Бовари" Флобер взялся за написание книги об одной из наименее изученных в то время цивилизаций древнего Средиземноморья — Карфагене. Роман "Саламбо" стал блестящей литературной реконструкцией бурных событий Пунических войн с его буйством красок, ароматов и чувств. Прекрасная Саламбо и неустрашимый Мато встречаются на пиру. Любовь ливийского воина и дочери карфагенского полководца становится сильнее долга и приводит к страшным событиям.

Genres: Fiction, Classics

605 pages, Hardcover

Published January 1, 2018

About the author

Gustave Flaubert was a French novelist. He has been considered the leading exponent of literary realism in his country and abroad. According to the literary theorist Kornelije Kvas, "in Flaubert, realism strives for formal perfection, so the presentation of reality tends to be neutral, emphasizing the values and importance of style as an objective method of presenting reality". He is known especially for his debut novel Madame Bovary (1857), his Correspondence, and his scrupulous devotion to his style and aesthetics. The celebrated short story writer Guy de Maupassant was a protégé of Flaubert.

Reviews

[Андріан · Rating 3 out of 5]

Атмосфера давнього Карфагену епохи Пунічних війн. Якщо викинути з книжки детальні описи доргоцінних каменів та прикрас, предметів розкоші та екзотичних тварин то вона помітно схудне. Флобер виконав неймовірну роботу для того, щоб передати культуру включно до таких дрібниць як ритуальні жести чи татуювання. Від цього виникає враження ніби ти тримаєш в руках скриньку для прикрас, яка вражає тендітністю та деталізацією.

Можливо на читачів попередніх епох справляли враження жорстокість дитячих жертвоприношень богам в імʼя перемоги, канібалізм воїнів в безвихідній ситуації чи жорстокість переможців над переможеними, але сумніваюсь, що зараз подібні речі здивують когось.

Мені було складно розібратися в батальних сценах через велику кількість племен, які перебігають від варварів до карфагенців і назад, подекуди ти просто втрачаєш нитку сюжету спостерігаючи енний раз, як в бою застосовуються слони або з пастки в якій загинула половина війська ті, хто вижили в якийсь момент рятуються без зайвої допомоги.

На Саламбо можна поглянути з одного боку як втілення богині та символ Карфагену або як дівчинку випещену багатством, яка не усвідомлює власних почуттів. Виникає враження, що автор вводить її в сюжет як одну з оздоблених статуй язичницьких богів для того, щоб милувати око, бути даром за перемогу у війні союзнику або здобиччю варвара.
«Від кісточок до стегон її охоплювала густа, лускувата сітка, що мінилась, як перламутр; яскравий синій пояс стискав стан, а крізь два прорізи, подібні до місяця, видно було груди, що їх кінчики ховалися за карбункуловими підвісками. Зачіску оздоблювало павине пірʼя, поцятковане зірками з самоцвітів. Широкий сніжно-білий плащ спадав позад неї; притиснувши лікті, зімкнувши коліна, з діамантовими браслетами високо на руках, вона сиділа, випростана в священній позі».

[Ana Dias]

«Teriam só aquilo para dizer? Nos olhos de ambos, todavia, desenhava-se um diálogo mais sério; e, enquanto se esforçavam por encontrar frases banais, sentiam a mesma languidez invadi-los aos dois; era como um murmúrio da alma, profundo, ininterrupto, que dominava o das vozes. Tomados de espanto por aquela nova sensação de suavidade, não pensavam em comunicá-la nem em descobrir-lhe o motivo. As felicidades futuras, como as margens dos rios tropicais, projectam na imensidade que as precede a sua indolência natural, espécie de brisa perfumada, e nessa embriaguez adormecemos, sem nos inquiertarmos com o horizonte que ainda se não vê.»

[Джорджия · Rating 1 out of 5]

Ле-ле мале, не искам друго такова четиво...