У ваших руках чудова гумористична повість про життя і пригоди школярів із села Великі Чаплі. На сторінках цієї книги переплелись: дружба і перше кохання, вірність і перший поцілунок, дуель і перше побачення. Героїчні, а часом і безглузді вчинки підказують Вітьку Горобцю шлях до серця Галі Козачок. Повість входить до шкільної програми та буде цікавою широкому колу читачів.
Сама розповідь, може, і непогана, але я читала в рамках нової шкільної програми, і в шоці, що в школі будуть читати цитування лєрмонтова, махровий мачізм і використання зброї підлітками.
Книга сама по собі непогана, наповнена кумедними історіями, але тут є декілька строк російською... що саме по собі вже трохи псує враження, насправді книга мене збентежила, просто треба звернути увагу на те що відбувається поза фоном самої книги, відчувається трохи по іншому коли перечитуєш вже усвідомлено
Як на мене, трохи застаріла для сучасних дітей. В 14 років вони вже не настільки наївні, щоб не знати якихось слів або ходити свататись. Але самі їх почуття і переживання, здатність на все ради кохання описані напрочуд влучно. Дуже гарні ліричні вставки.
Не можу зрозуміти, яку таку користь несе ця слабко написана та вкрита мохом радянщини повість! Для чого вона у шкільній програмі? Про перше кохання справді необхідно і читати, і говорити, але підлітки чують фальш! Автор хотів написати з гумором, а вийшло натягнуто і придуркувато. Мій чотирнадцятирічний син прочитав і зробив висновок, що в 1964 році всі були такі тупуваті. А оці Чижики-пижики і Лєрмонтови навіщо нашим дітям зараз? А хто із сучасних вчителів знає, що таке мішок дерті? І таких реалій колгоспного «раю» повна книга! Поставила дві зірки, бо українське. А в програмі з зарубіжки тим часом капітан Немо і Робінзон Крузо…
http://whatsread.pp.ua/work/332 Повість одночасно і сподобалась загалом і трохи розчарувала. Розчарувала, бо не відповідала очікуванням. А очікувалося щось ліричне, що щемить за промайнулою молодістю. Тут же трохи наївна, але загалом гумористична розповідь. Адже Чемерис і починав як гуморист і багато сил присвятив гумору та сатирі, друкувався у "Крокодилі" та "Перці". Ось і тут розповідь часто нагадувала гумореску із цих журналів. А мені хотілося чогось серйознішого. Сподобалося ж, бо історія добра, безпосередня і в кількох місцях справді викликала чистий і щирий сміх, без єхидства та підковирки, що, на жаль, рідко трапляється.
Твір входить до шкільної програми восьмого класу в Україні. Сюжет простий і невигадливий, так що і обговорювати особливо нічого. Хоча усвідомлення того, що це не вигадана історія, а так би мовити, за реальними подіями та від одного з учасників, теж додає трохи шарму. 8/10