Дуже гарне чтиво, щоб розслабитись, а також пороздумувати над темою відносин батьки-діти. Тут є багато такого як я люблю - і гарний гумор (від 12-річної дівчинки), і підліткова тема з притаманними комплексами і пошуками себе (17 років), і спочатку незрозумілі стосунки батьків, а під кінець ти все розумієш і співчуваєш (і це трохи нагадує одного з персонажів Великої маленької брехні, але тут героїня, хоч і не зразу, але зробила правильний вибір), і подорожі, з гарними описам�� природи Норвегії та інших гастрономічних і туристичних принад країн, якими подорожують герої, а ще тут є класна бабуня і милі, трохи крімінал, дідусі 😁
"Не знаю, з якого віку ми розгублюємо свої мрії, але сподіваюся, що ніколи цього не дочекаюся."
"Наші діти нам не належать, ми наче опікуни, які доглядають за квітами й допомагають їм вирости. Дитина, яка відлітає в самостійне життя, - це винагорода."
"Він успадкував батькову тютюнову крамницю і тепер, вочевидь, переконаний, що роботу приносять лелеки, які вчасно переорієнтувалися, коли капуста і трояндові кущі почали витісняти їх із ринку постачання дітей."
"Батьки, як ті канатоходці: тримаючи в руках крихкий пакунок, обережно просуваються линвою, напнутою між надмірністю й недостатністю."