Что значит «жить своей жизнью»? Как просыпаться каждый день с ожиданием чего-то великого? Почему опыт святости нуждается в дружбе? Как поверить, что в каждой, даже мимолетной, встрече возможна евангельская глубина? Можно ли представить что-либо ценнее снежинки? Из внимания к этим и подобным вопросам складывается удивительная мозаика жизни, которую Александр Филоненко называет «педагогикой удивления». Книга «Океан тайны» является лабораторией такой педагогики: в серии публичных встреч украинского профессора с итальянскими слушателями становится очевидным, каким образом философия, наука и богословие отвечают на нужду человека в переживании величия жизни. https://duh-i-litera.com/bookstore/ok...
З Олександром Філоненком я познайомилася ще минулого року на лекції. Тоді його слова про педагогіку та місію вчителя видавалися, як недосяжна мрія. Бо він переконаний, що вчитель має заходити в клас і дивувати дітей, "приносити за собою гору нових відкриттів". Бо школу руйнує не лінь дітей, а нудьга на уроках.
У книзі від якраз і описує своє спілкування з дітьми, ситуацію з сучасними школами та стосунками батьки-діти. І книга не тільки про дітей! Вона про глибокі сенси, які і в дорослому житті не так просто зрозуміти. Наприклад, чи своє життя я проживаю, чи не зникла у мене здатність дивуватися будь-яким речам (наука, релігія, кіно, люди, всесвіт чи краплинка води на листочку). Саме мистецтво дивуватися (а це вміють дуже добре робити діти, поки дорослі не вб'ють у них зацікавленість та жагу пізнання цього світу) відкриває цей світ щоразу заново; краса у кожній деталі, але чи бачимо ми її?
Ключовим для мене були тези про надію, як один з постулатів християнства, яку сучасне покоління людей геть не знає. До війни ми всі думали про стабільність і безпечне (читай: консюмеристське життя), але зараз оптика змінилася. Нам всім треба надія! Саме вона дає відповідь на базове екзистенційне питання -а для чого я живу?
Книга, що випромінює позитив, надію, спокій. Найкраще читається під час повітряних тривог у ванній.
Зняла одну зірочку за нехронологічність викладу текстів, бо це важливо, як мені здається.
"Океан таємниці" Філоненка - це практична інструкція з подолання депресії та втоми від життя, себто з видобування живого вогню з серця та запалення його у ближніх. "Якщо вам сумно - шукайте зацікавлених навколо себе" каже Олександр. Вогонь цікавості (і любові до чогось чи когось) розпалюється від контакту з людиною, що щиро бачить красу навколо себе, себто передається від людини до людини. Примітно, що однією з вправ, що пропонує Олександр Філоненко під час навчання в університеті - це дати змогу кожному студенту обрати найнуднішу для себе тему і знайти кут зору під яким вона стає цікавою. Зазвичай, цей шлях починається з запитання "а як люди про це дізналися?", чи "чому це взагалі хтось став досліджувати?" - себто з пошуку людини, що вперше запалала цим вогнем. Автор нагадує нам, що справжня наука - не холодна абстрактна сила, а перш за все конкретні люди. Роздування і плекання вогника цікавості в собі (себто щоденне культивування уваги до краси в своєму житті) і є шляхом до того, щоб бути по-справжньому живим; з цього вогника зростає Віра, Надія, Любов та інші чесноти в житті людини. Важко висловити наскільки ця книга сповнена живою любов'ю. Неможливо не відчути щиру радість життя читаючи її. Тож всім рекомендую та щиро дякую Олександру Філоненко за чудову роботу!