What do you think?
Rate this book
Ледяная скорлупа
Книга относится к жанру твердой научной фантастики. Ее герои — пытливые жители глубин океана спутника Юпитера Европы, покрытого многокилометровым льдом. Они обделены большой физической силой, но обладают разумом, сходным с человеческим, завидным упорством и забавным, но местами непереводимым языком. Живя во мраке, изначально разбавляемом лишь тусклой биолюминесценцией, они развивают ремесла, технологии, узнают устройство своего Мира, обнаруживают соседние миры и в конечном счете прорубают окно во Вселенную. Хроника развития европиан охватывает период от подобия нашей античности до развитой технологической цивилизации, развитой, но тем не менее переживающей серьезные кризисы.
- GenresScience Fiction
ebook
Published January 1, 2018
2 people are currently reading
7 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 of 1 review
December 23, 2024
Прочитав би я цю книгу, бувши школярем молодших класів, вона мені певно дуже сподобалася б. А прочитавши її влітку 2024, головне, що можу сказати: книга весела, подекуди пізнавальна, але місце їй десь у журналах часів Перебудови.
До речі, фантастів Борисів Штернів (було) двоє і автор цієї ‒ це той Штерн, що астрофізик.
Книга науково-популярно викладає різні ідеї, обрамляючи все в історію розвитку розумних креветок, які мешкають під кригою Європи, супутника Юпітера. Описано це з гумором, але дуже просто, лубочно, щоб демонструвати як же це класно, розвивати науку. Ні слова про відповідальність за прогрес. Місцева атомна чи то гідроударна бомба взагалі суцільне благо, призначене для знищення ворогів просвітництва.
Ось, діточки, в нас тут розумні креветки, в яких очевидно немає вогню, поняття про горизонт і багато чого, звичного людям. Але за велінням автора вони швидко винаходять усе, що він вважає за потрібне для виходу в космос. І не якісь альтернативи, а дуже навіть людські технології з незворотним поступом креветочної думки. Катастрофа Бронзової доби їм точно не загрожує. Прямо-таки не фантастичний роман, а сеанс гри в "Цивілізацію" чи в Spore.
Ближче до кінця Штерн вирішив відірватися на конспірологах. Його креветки висміюють кулястість Європи, розказують, що вилазки на поверхню криги не було, а місцевий фантаст намагається уявити землян. Смішно, але так і чується за кожною теорією змови креветок Задорнівське "ну типиииє". І взагалі просто зажерлося прогресивне кревецтво, а інакше літало б уже до зірок. Принаймні, висновок автора такий. Європеанського Трохима Лисенка читачі не побачать.
На подібну тему вже є "Глибина в небі" Вернора Вінжі. І хоча тамтешні розумні павуки теж доволі людиноподібні за мисленням і технологіями, за їхнім розвитком цікавіше спостерігати. Бо там є перепони і боротьба, а в "Крижаній шкаралупі" прямі рейки з тимчасовими зупинками.
До речі, фантастів Борисів Штернів (було) двоє і автор цієї ‒ це той Штерн, що астрофізик.
Книга науково-популярно викладає різні ідеї, обрамляючи все в історію розвитку розумних креветок, які мешкають під кригою Європи, супутника Юпітера. Описано це з гумором, але дуже просто, лубочно, щоб демонструвати як же це класно, розвивати науку. Ні слова про відповідальність за прогрес. Місцева атомна чи то гідроударна бомба взагалі суцільне благо, призначене для знищення ворогів просвітництва.
Ось, діточки, в нас тут розумні креветки, в яких очевидно немає вогню, поняття про горизонт і багато чого, звичного людям. Але за велінням автора вони швидко винаходять усе, що він вважає за потрібне для виходу в космос. І не якісь альтернативи, а дуже навіть людські технології з незворотним поступом креветочної думки. Катастрофа Бронзової доби їм точно не загрожує. Прямо-таки не фантастичний роман, а сеанс гри в "Цивілізацію" чи в Spore.
Ближче до кінця Штерн вирішив відірватися на конспірологах. Його креветки висміюють кулястість Європи, розказують, що вилазки на поверхню криги не було, а місцевий фантаст намагається уявити землян. Смішно, але так і чується за кожною теорією змови креветок Задорнівське "ну типиииє". І взагалі просто зажерлося прогресивне кревецтво, а інакше літало б уже до зірок. Принаймні, висновок автора такий. Європеанського Трохима Лисенка читачі не побачать.
На подібну тему вже є "Глибина в небі" Вернора Вінжі. І хоча тамтешні розумні павуки теж доволі людиноподібні за мисленням і технологіями, за їхнім розвитком цікавіше спостерігати. Бо там є перепони і боротьба, а в "Крижаній шкаралупі" прямі рейки з тимчасовими зупинками.
Displaying 1 of 1 review