What do you think?
Rate this book
Квіти цикорію
Уже десять років після драматичних подій він намагається втекти від себе. Але всі зусилля марні — він безвихідно бродить по колу, катується відчуттям вини, пригнічений і майже зламаний спогадами. Самотність висушила його душу. Зробила байдужим до всього і, як здавалося йому, — назавжди. І раптом несподівана зустріч з юною дівчиною змінює все в його житті. Очі інакше стали бачити світ. Він по-новому починає відчувати себе. І знаходить розуміння, що село, де мав надію сховатися від випробувань життям, — осередок великого світу. А в людей, які поруч, — чисті й гарячі душі. І цикорій, який багато хто звикло вважає бур’яном,(— горда й ніжна польова квітка. Чарівна, як небеса. Міцне коріння дає їй силу і стійкість. Для тих, хто багато пережив, вона — неоціненний скарб.
256 pages, Hardcover
Published January 1, 2018
1 person is currently reading
3 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 3 of 3 reviews
June 17, 2020
Приємне легке чтиво для відпочинку, має гарне закінчення.
Залишає теплі відчуття чогось дуже справжнього та глибокого.
Окрема подяка авторці за чудову мову наповнену ніжними описами природи та сільського побуту.
Книга буде особливо приємна тим, хто народився та виріс в селі.
Дуже легко читається.
Залишає теплі відчуття чогось дуже справжнього та глибокого.
Окрема подяка авторці за чудову мову наповнену ніжними описами природи та сільського побуту.
Книга буде особливо приємна тим, хто народився та виріс в селі.
Дуже легко читається.
August 28, 2022
Люди як квіти цикорію
Давно не читала таких глибоких імпресіоністичних текстів з розкішними описами та психологічно прописаними характерами. І яку ж насолоду отримала. На думку одразу ж спадає проза Оксани Сайко - така ж наповнена зимною криничною водою, свіжим літнім вітром, пронизана яскравими променями сонця. Ще й захопив символізм квітів цикорію: "Дістаю з кишені квітку цикорію. Коріння цієї рослини використовують як замінник кави, листя додають до салатів, а от квіти нікому не потрібні. З них не роблять букети, ними ніхто не милується, бо хіба можна милуватися бур'яном. Дивлюся на шматок неба в себе на долоні. У нього довге й міцне коріння, що глибоко проникає в землю. Нікуди не вирватись, не полинути вдалечінь, залишатись на своєму місці, на пустирі, на полі, на узбіччі".
Квіти цикорію нікому не потрібні, і вони символізують героїв повісті Ольги Лілік: "Роблю кілька кроків назад - і люди стають квітами. У яких болить душа. Які відчувають гостріше. На якусь мить квіти здаються мені схожими на синіх птахів. Вони летять високо в небі як нездійсненні мрії, що назавжди залишаться прекрасними".
Герої повісті - мешканці села Линовиця на Чернігівщині. Авторка не згадує про це у тексті. Але той факт, що тут є маєток Якова де Бальмена, друга Тараса Шевченка, легко гуглиться і виводить на місце дії повісті. Та й через селище проходить залізнична лінія Бахмач-Гребінка.
Повість починається з маленьких сценок, а потім захоплює все більшими й більшими уривками про героїв та їхні проблеми - сімейні стосунки, непрестижність для молоді залишатися в селі, тому вона тікає до міста, втрата зв'язку людини з природою, втеча від себе та від свого минулого тощо. Та й інтригує романтична історія Петра та Іви, яка є найбільшою загадкою тексту.
Ось ще кілька цитат:
- У минуле тікати небезпечно.
- Небезпечно жити у нашому сьогоденні.
Той, хто кожного вечора спостерігає захід сонця - найщасливіша людина на світі.
Давно не читала таких глибоких імпресіоністичних текстів з розкішними описами та психологічно прописаними характерами. І яку ж насолоду отримала. На думку одразу ж спадає проза Оксани Сайко - така ж наповнена зимною криничною водою, свіжим літнім вітром, пронизана яскравими променями сонця. Ще й захопив символізм квітів цикорію: "Дістаю з кишені квітку цикорію. Коріння цієї рослини використовують як замінник кави, листя додають до салатів, а от квіти нікому не потрібні. З них не роблять букети, ними ніхто не милується, бо хіба можна милуватися бур'яном. Дивлюся на шматок неба в себе на долоні. У нього довге й міцне коріння, що глибоко проникає в землю. Нікуди не вирватись, не полинути вдалечінь, залишатись на своєму місці, на пустирі, на полі, на узбіччі".
Квіти цикорію нікому не потрібні, і вони символізують героїв повісті Ольги Лілік: "Роблю кілька кроків назад - і люди стають квітами. У яких болить душа. Які відчувають гостріше. На якусь мить квіти здаються мені схожими на синіх птахів. Вони летять високо в небі як нездійсненні мрії, що назавжди залишаться прекрасними".
Герої повісті - мешканці села Линовиця на Чернігівщині. Авторка не згадує про це у тексті. Але той факт, що тут є маєток Якова де Бальмена, друга Тараса Шевченка, легко гуглиться і виводить на місце дії повісті. Та й через селище проходить залізнична лінія Бахмач-Гребінка.
Повість починається з маленьких сценок, а потім захоплює все більшими й більшими уривками про героїв та їхні проблеми - сімейні стосунки, непрестижність для молоді залишатися в селі, тому вона тікає до міста, втрата зв'язку людини з природою, втеча від себе та від свого минулого тощо. Та й інтригує романтична історія Петра та Іви, яка є найбільшою загадкою тексту.
Ось ще кілька цитат:
- У минуле тікати небезпечно.
- Небезпечно жити у нашому сьогоденні.
Той, хто кожного вечора спостерігає захід сонця - найщасливіша людина на світі.
December 14, 2019
Чудовий мальовничий роман, який дихає любов'ю до села, в якому відбуваються події.
Displaying 1 - 3 of 3 reviews