Стефан Грабинський (1887—1936) — відомий свого часу львівський письменник, який писав польською мовою, хоча походив з української родини. Життя його було коротке і повне смутку. Завше в чорному вбранні, з блідим, аж прозорим обличчям, з якого були наче виссані всі барви, він, здавалося, дивився своїми голубими очима з якогось іншого світу: сухоти, ця фатальна хвороба для європейських письменників початку століття, не обминула і Стефана. Звичайно, цей факт наклав свій відбиток на все, що він написав, — моторошні твори письменника впливають на читача передусім своїм настроєм, недарма його називали «польським По» та «польським Лавкрафтом». Творчість Стефана Грабинського дуже влучно схарактеризував польський дослідник Артур Гутнікевич: «Будучи представником глибокої провінції, він створив особливий вид фантастики — «галичанський», а тому залишався чужим для літераторів із-поза Галичини». Однак на початку ХХІ сторіччя читачі знову зацікавилися творами С. Грабинського.
До цієї книжки вибраного увійшли оповідання зі збірок «Демон руху» (1919), «Шалений подорожній» (1920), «Несамовита оповідь» (1922), «Книга вогню» (1922) та повість «Саламандра».
Грабинський - відомий свого часу, але практично забутий письменник в сьогоденні. Знаний раніше у Львові, писав польською, тепер же перекладений здебільшого паном Юрієм Винничуком. Перекладений дуже майстерно та смачно, дуже так, по-галицьки.
Для мене Стефан відкрився як прекрасний автор короткої прози, з дуже цікавими та оригінальними ідеями. Його називали "польським По" та "польським Лавкрафтом", але для мене його ідеї та їх втілення більше схожі на роботи сучасного мангаки Дзюндзі Іто, аніж на роботи ровесників Стефана - По та Лавкрафта.
Шанувальникам горору та бажаючим познайомитись ближче з літераторами Галичини, ця збірка дуже рекомендована.
А от щодо самої книги в мене є зауваги - дуже тонкий, та неякісний папір котрий надто сильно піддається заломленню. Проблемний друк, нижні рядки на багатьох сторінках надруковані з дефектом і тяжко читаються. Також кілька сторінок були склеєні за межею можливості розділити їх без надривання власне сторінок... "Фоліо" явно схалтурили.
Прочитав, можливо, 20% книги - далі не зміг. Перше, що хотілося відзначити - традиційно жахлива якість видання від "Фоліо", тут вони тримають марку. По-друге, стиль автора дійсно нагадує Е.А. По, із галицьким флером і галицьким же діалектом, однак, на відміну від американського метра, тут ще більший перекіс у містику. Зрештою, я розумію, чому С. Грабинський не вийшов у перший ешелон ні польських, ні українських письменників, хоча виразити це розуміння досить складно. Прочитання розповідей із цієї збірки викликало у мене незрозумілу тривожність, водночас читати було не цікаво, тому вирішив не змушувати себе далі.
«З деякого часу в моє життя вторглися загадкові сили – є якісь знаки, либонь, безневинні, вбрані в затишний покров буденності» Атмосферно, дивно та до біса химерно…
Можливо, ви ніколи не замислювалися, але часто у наше швидкоплинне життя вриваються випадкові люди, які перевертають його з ніг на голову. Водять незрозумілими манівцями, перекреслюють всі майбутні плани та змінюють долю. І видається, таке відоме нам «завтра» втрачає свої обриси в ранком тумані.
Так і стається з головним героєм повісті «Саламанда» – паном Єжи, якому одного дня ввижаються три дивні постаті на мості Святого Флоріана. Наступного дня, на лекції він зустрічається з інтелектуалом Анджеєм Вєрушем, який запрошує до себе в гості на продовження дискусії, що переросте в дружбу між чоловіками. На буремному маскараді доля зводить Єжи з фатальною жінкою Камою Броніч, яка живе за тією ж адресою, що й Вєруш, але не все так однозначно. І саме там головному герою передрікають, що він ніколи не одружиться зі своєю нареченою Гальшкою Гвоздецькою.
Повість «Саламандра» – це квінтесенція сюжетів та історій творчості майстра польської «темної літератури» Стефана Ґрабінського, де у наше життя вплітається крихта химерного та незбагненного. Метафізика, містика та повсякденність створюють химерну історію, де герой не може пристати до правильного берега: розібратися зі своїми почуттями та відчуттям реальності. І тоді надзвичайно важко зрозуміти: де закінчується примарна буденність, а починається моторошна межа божевілля. Так що, вимкни wi-fi, читай книги. Видавництво Фоліо