Час смертохристів: Міражі 2077 року

Трилогія Час #1 of 3

by Yuri Shcherbak, Юрій Щербак

Роман визначного українського письменника Юрія Щербака «Час смертохристів. Міражі 2077 року» — це блискучий гостро­­­сюжетний політичний трилер, дія якого розгортається напере­додні «Чет­вертої глобальної війни». Різкий сигнал тривоги, яскрава антиутопія, у якій за гротеск­ною формою і фантастичністю ситуацій стоїть реальна масштабність можливих гео­політичних подій майбутнього. Написаний вісім років тому, цей один із найвиразніших творів сучасної літератури провіс­тив, зокрема, чимало трагічних моментів наших днів. Вагомої пере­конливості твору надає також і та обставина, що Юрій Щербак як колишній Надзвичайний посол України у США, Канаді, Мек­сиці та Ізраїлі має широкий кут зору на проблематику міжнародних відносин. У своєму романі він щедро викорис­товує цитування таємних документів, які розкривають цинізм і подвійні стандарти гравців світової політичної сцени, і подає своє парадоксальне бачення того, що може статися з Украї­ною і світом у майбутньому. «Час смертохристів» — перший роман із трилогії «Час».

Genres: Fiction

488 pages, Hardcover

First published January 1, 2011

About the author

See:
Ukrainian Юрій Щербак
Russian Юрий Щербак
Latvian Jurijs Ščerbaks

Ukrainian writer, screenwriter, publicist, epidemiologist, politician, diplomat, and environmental activist. Doctor of Medicine (1983), Laureate of Y. Yanovsky Literary Prize (1984) and O. Dovzhenko State Prize (1984).

Reviews

[Андрій Гулкевич · Rating 4 out of 5]

Український Цугцванг

Перша книга настільки громістка, що не так просто написати відгук. Спочатку книга складала дивне враження, але чим далі втягуєшся в світ 2077 р усвідомлюєш, що се таке криве дзеркало на сучасні події, потенційного майбутнього та взагалі відображення української історії. Чимало алюзій на різні історичні події, деякі твори та явища. Автору вдалося, напевно, відобразити певні страхи чи то пак припущення щодо геополітики сьогодення і завтрашнього дня. Одразу відчувається певна неприязнь до США та люта нелюбов до РФ, хоча автор радше бачить останніх як майбутню мусульманську державу. України взагалі перебуває в доволі дивному статусі, де панує гетьман, ареопаг і наявні кріпаки. Попри великий обсяг книги, бракувало деяких пояснень щодо тих держав, що там існували.

Протагоніст – Ігор Гайдук – аж занадто потужний. Він потрапляє в такі карколомні пригоди, що приводять його до кардинальних змін у світі. Йому доводиться тікати, служити, боротися і навіть влипнути в змову, яка не надто вдало завершиться. Очевидно від дій І. Гайдука залежить доля світу, проте все вже давно сплановано і Сірий князь грає свою гру.

Водночас Україна дещо гіперболізована, але не визначена. То вона потужна, то слабка, аналогічно потугу США важко визначити, натомість Чорна орда (своєрідна РФ) виглядає могутньою. В той же час і релігія відіграє велике значення у геополітиці всесвіту трилогії, аж навіть занадто.

Хай там як роман вартий уваги. Стилістика видалася дещо подібна до стилістики М. Кідрука, тому шанувальникам творчості цього українського письменника може припасти до душі «Час смертохристів».

[Daria Fujino · Rating 4 out of 5]

Перші сторінок 200 взагалі не розуміла що відбувається і хто всі ці люди. Думала вже закинути, аж тут трапилась доповідь про те як розвалилась московія. Читати стало цікавіше, хоча й те що утворилося після московії несло ще більшу небезпеку. Одним словом це не дуже мій жанр, але мені сподобалось. Тим паче після такої кінцівки я просто мушу читати продовження.
Особливо лякає те, що автор не просто так усі ці події видумав. Майбутнє, описане в книзі, базується на реальному теперішньому - автор дуже добре розуміється на світовій геополітиці. І це лякає більше ніж будь який горор, що я читала.

[Bohdan Didov · Rating 5 out of 5]

Чесно кажучи цю книгу я вирішив прочитати коли в описі побачив що в ній московія розпалася. Але коли почав читати то дізнався що з тим недолугими місцем сталися навіть гірші події, та, на жаль, це не означало що зникли й всі москалі, вони залишилися і продовжували творити зло. Україна з одної сторони подається як могутня і сучасна держава, а з іншої що її розриває корупція, кримінал, рабство та інші вороги, як внутрішні так і зовнішні. Боротьба головного героя за свободу та незалежність, за саме існування України викликає багато різних емоцій, особливо в час великої війни. А круті сюжетні повороти в кінці першої книги заохочують бажання прочитати і наступні книги.

[Kris · Rating 5 out of 5]

Книга-гротеск, книга-алюзія, книга-хроніка... Здається, цю книгу можна розбирати по складах як джойсівського Уліса. Автор під прозорим і майже невидимим прикриттям чи то фантастики, чи то антиутопії відверто вивертає сучасне і минуле України і значної частини світу. В книзі можна знайти море відсилок на найрізноманітніші історичні події. Геополітика в книзі вивернута і посилена так, як хочеться авторові, але і тут по великому рахунку вигадано не багато, все дуже нагадує сучасний світ. А абревіатури? Такого відвертого сарказму і знущання над найрізноманітнішими поняттями ще треба пошукати.
Що ж в книжці поганого? Власне фантастика - вона викликає посмішку жалю. Але сила цієї книги точно не в фантастиці. Я взагалі не впевнений, чи можна її вважати фантастикою. Ну і ще те, що непідготовлена людина (без достатніх знань історії, політики і взагалі життєвого досвіду) навряд чи багато зрозуміє в цій книзі.

[Olesya · Rating 5 out of 5]

Варто одразу починати читати цю книжку з розумінням історії автора: колишній надзвичайний Посол України у США, Канаді, Мексиці та Ізраїлі не може не наповнити написане отверезливим реалізмом. Попри те, домінуюча в книжці футуристика абсолютно вражає. Цікавим є те, що по ходу читання зростає інтерес і градус розвитку подій,- зв‘являється відчуття, ніби «розганяєшся».
Окремо треба виділити фінальну розмову головного героя із вченим Вебером - несподівано і мудро.
Хоч антураж дуже постапокаліптичний, дуже виділяється важливе від другорядного.
Не здивуюся, якщо у 2077 все буде саме так.
Принаймні, television debility‘s virus вже вирує на повну...

[Dr.Husaim · Rating 4 out of 5]

У цьому світі, цій Україні, вам наврядчи захочеться жити. Та на щастя, це 2077 і нам наврядчи доведеться це побачити. В цьому світі є також і позитив, наш "люблячий" східний сусід розсипався і поділений між Китаєм і Ордою... Та Гетьман, під впливом Сірого, намагається грати в нейтралітет і багатовекторність, як грав колись Кучма, але це шлях в нікуди. Це шлях жертви, особливо коли держава збудована хабарниками і корупціонерами.

Ця книга нагадує похмуре пророцтво, досить точне і жорстоке, але правдиве пророцтво - застереження. Чи зрозуміємо ми що таке справжній націоналізм? Чи осягнемо користь віри і небезпеку її нищення? Чи пізнаємо якою має бути демократія майбутнього? Чи зробимо ми правильні висновки, чи і далі будемо спотикатися?

P.S. Одним словом - це дуже потужна книга, тому в одному вікні я пишу цей допис, а в іншому завантажує продовження.

[Олексій Нужин · Rating 3 out of 5]

Неймовірно цікава ідея. Читаючи у 2022 можна помітити багато паралелей з подіями в Україні і світі.
Стиль написання доволі важкий - це суміш доповідей і листів з художнім текстом. У автора була ідея зробити коктейль з трилеру, фантастики, політичних, любовних та релігійних інтриг. В результаті це нагадує більше начерк, або чернетки роману, ніж роман як такий.

[Helga Victim · Rating 1 out of 5]

Дійшла аж до 82 сторінки і просто не змогла продовжити через блювачки. Статті роснявою, Україна як частина чи то росії, чи то якоїсь орди, втф? Гетьман, кріпаки, протистояння з Америкою? Хтось постійно з кимось злягається, водночас когось вбивають, це просто венігрет. Навіть якщо далі там щось просто неймовірне, то в поточний час читати це для мене просто неможливо.

[mavka]

Розумні завжди знають як буде, але все одно роблять як краще.

[Hanna Kyrychenko · Rating 4 out of 5]

Специфічно написана антиутопія, треба звикнути але як призвичаєшся до того що розстановка сил у світі навколо і в середині України передається у формі доповідних записок до ГГ, Гетьмана, президентів і чиновників то летить дуже швидко. Моя 70-ти річна мати проковтнула 3 томи тижня за 2. Там купа всього намішано: рососія розпалася внаслідок чорного лебедя, зі сходу на Україну наступає Чорна Орда, окремі національності живуть своїми ідеальними життями у відокремлених ��ериторіях звідки можна вийти максимум на тиждень раз на рік (зате з садком вишневим, у хатах і з іншими атрибутами раю уявлення 19ого століття), також завелася секта смертихристів які вірять що труп знайдений у печерах Лаври то тіло Ісуса а отже всі заповіді не мають значення (ріж-убивай-грабуй аби державу не чіпали), гетьман України відірваний від реальності і будує державу зразка Гетьманщини яка абсолютно не пасує сучасному світу зйого викликами від ісламістів, корпорацій і наркобаронів, замолоду ГГ спав з дружиною теперішнього презика США і тепер той хоче його усунути з життя...
Трохи дивним був лист-сповідь до Ісуса у кінці. Таке враження що автор не те щоб збирався писати продовження.

[Mykola · Rating 3 out of 5]

Роман розповідає про майбутнє світу, де відбувся перерозподіл влади і утворилися нові країни або навіть імперії. Цікаво подані переписки між агентами і урядами різних країн, але здається враження, що всі правителі - монархи, котрі контролють абсолютно все. Ніяких серйозних переворотів або цікавих схем не варто очікувати.

Мені важко було дочитати книгу. Можливо це не мій жанр, але чогось глибокого в цій книжці я не побачив. Головним героєм являється Гайдук, секретний агент, котрий вміє все - і гарний коханець, і супер військовий, а такий розумний, що аж диву даєшся як він швидко приймає рішення. Насправді, звичайний протагоніст з усім найкращим. Тому побачити розвиток його здібностей або покаяння за усе жалюгідне, що він наробив - не вийшло. Знаю, що в наступних книгах продовжується розкриття його як героя, але не готовий витрачати свій час.

Книжка непогана для підлітків, але рекомендувати цю книгу для старшої аудиторії не можу.

[Olga · Rating 2 out of 5]

нащо я це читала..

[Artem]

Було цікаво, що читає Залужний

[Арсен Гребенюк · Rating 4 out of 5]

"Час смертохристів" вийшов для свого часу книгою-попередженням, що вже незабаром стала сприйматися книгою-передбаченням. Її вигаданий світ - це гіперболізована реальність часів Януковича, місцями антиутопія, місцями пародія, в фіналі з часткою утопізму.

Описаний Щербаком світ спочатку доволі переконливий. Національні держави об'єднуються у союзи, глобалізація стирає кордони, а Третя світова війна відбулася як серія локальних конфліктів. Наближається новий поділ світу, в якому на світове панування зазіхає Чорна орда, що вже поглинула розвалену Росію та середній Схід. Деталі побуту майже не містять фантастики, це сучасність, трохи продовжена ніби не на 66 років, а 10-15. Далі починається сатира. Головний герой Ігор Гайдук живе в Україні трагічно-карикатурній. Країна не входить до союзів, хоча постійно кудись збирається. Вона розділена між олігархами, які встановили феодалізм з кріпаками та дрібкою "жахів лібералізму" на догоду західним партнерам. Існування країни підтримується експортом зброї, зерна та картинкою хуторянської ідилії в стилі гопци-гопци-оковита-козачок-сало. Розколу України на користь Орди сприяє секта смертохристів, які вірять, що Христос помер і похований у Києві, отже християнська мораль, заснована на вірі у воскресіння, безглузда. Ріж-грабуй, живи одним днем. Все це було б дотепним, якби не любов автора до абревіатур типу УСРАН чи ЗОМБІ. Усі персонажі говорять їх із такою серйозністю, що миттєво зникає будь-яка довіра до подій.

Гайдук є типовим героєм бойовика — пошарпаний життям досвідчений боєць, який опиняється у центрі подій світової значущості. Адже насувається світовий голод та українські чорноземи життєво потрібні всім. Взагалі персонажі роману досить шаблонні і легко діляться на "хороших" і "поганих". Гайдук намагається бути антигероєм, адже працює одночасно на Україну та США, проте у своїх рішеннях керується зовнішніми впливами. Він майже нічого не робить сам, не має мотивів до якоїсь діяльності, йдучи дорогою, яку хтось уже проклав для нього. А потім карається-мучиться-сповідається, що міг зробити більше. Добре, що він хоч це усвідомлює.

Інші персонажі за загальної шаблонності "підмальовані" рисами, які роблять їх скоріше комічними. Так, дволикі негативні персонажі доречно і недоречно твердять про культуру і етнічне коріння. Так само як позитивні до діла та без діла згадують про рідних, віру, історію, щоб читачі не забули, хто тут хороші хлопці.

Кульмінація відбувається в стилі deus ex machina з позитивним висновком, що українці мають універсальні цінності, котрі дозволяють їм попри все виживати і процвітати при першій нагоді. Підсумок нагадує початок 2022, але в реальності все відбулося таки успішніше для України. Зрештою недоліки можна списати на те, що все описане - це, як виявляється, спогад з точки зору 2177 року. Тому весь сюжет є такою собі легендою, в якій частка правди змішана з вигадкою.

Неважко зрозуміти, чому "Час смертохристів" свого часу підняв ажіотаж. Адже книга перебільшено зображала проблеми України кінця десятиліття і попереджала, що суспільство, яке шукає власний шлях, мусить робити все на повну та щиро, інакше зусилля героїв будуть заглушені. Зараз її можна хвалити за передбачення Майдану та Великої війни. Однак, надмірний гротеск не дозволяє сприймати її так серйозно, як це мало би бути.

[Марія Кондратьєва · Rating 4 out of 5]

Почну з того, що читання не було морально легким. Книга написана в 2010-2011 роках, видана в 2019, а читаю я її в 2025. Ці дати теж пишу я тут не просто так, а для кращого розуміння сюжету книги.

Отже, 2077 рік, час після третьої глобальної війни, коли в світі немає звичної для нас політичної карти світу. Україна – військово-козацька федеральна держава з жорсткою вертикальною системою військової влади, де верховним органом влади є Ареопаг, який обирає Гетьмана України.
А фактично – це кримінально-олігархічна країна, в якій залишки українців по духу поселили в ЗЕКах (зонах етнічної консолідації).

Загалом автор дуже цікаво називає різні організації та об'єднання, скорочені назви яких характеризують їхню суть:
– Українська секція російської академії наук (УСРАН),
– Східно-Українська Комуністична Асоціація,
– Українсько-російська об'єднана держава (УРОД) і гасла про неї (УРОД - наше майбутнє) та інші.

Головний герой Ігор Гайдук довгий час працював в Америці і тут неочікувано отримує наказ повернутись в Україну. Він опиняється в самому серці владної верхівки України, стає об'єктом ненависті, замахів на вбивство, підкупу та зради. Україна має нейтральний статус, їй пропонують приєднатися до демократичного об'єднання, в той же час Чорна Орда, яка панує на сході Євразії ставить свій ультиматум – приєднатися до них або бути знищеними.

В книзі є багато наказів і листів високопосадовців, які дуже вдало розкривають продажність і дводушність певних осіб. І не лише в середині країни, а й на міжнародному рівні.

Цікаво, що тут йдеться й про те, що вчені дослідили вплив телебачення на людей і дійшли висновку, що є телевізійний вірус, який вражає мозок людей і призводить до його деградації.

Ще цікавий момент з виборами, які вирішили провести за допомогою телефонів, комп'ютерів і т.п , щоб не витрачати великих коштів (нічого не нагадує?), але дивним чином при натисканні кнопки "проти" програма змінювала голос на "за".

Коли війська Чорної орди зайшли під Київ, їм вчинили супротив "чим викликали велику паніку серед російських найманців, яким обіцяли легку прогулянку" (це жесть, бо те саме було в 2022 році).

Читати часто було морально важко, бо дещо з описаного в книзі вже є реальним, дещо може бути, дещо страшно, що станеться. Цікаво, що б написав автор, якби писав зараз цю книгу.

Великий недолік, і це провина видавництва Абабагаламага в тому, що присутній англійський, польський та російський текст не має перекладу. В книзі є стаття російською аж 11 сторінок, яку я не читала, бо гидую читати язик. А може там було щось важливе? І це видання 2019 року. Що це за неподобство? Саме це зіпсувало частково враження від тексту.

[Yuliia · Rating 4 out of 5]

Це така собі політична антиутопія про майбутнє нашої неньки, яке так схоже на теперішнє, фантастики там майже немає. Пан Щербак - не лише лікар та письменник, а ще й політик та посол України в США, Канаді, Ізраїлі та Мексиці, а тому я не здивуюсь, якщо в 2077 буде все саме так як він описав. І велике щастя, скажу вам, що я скоріше за все до того не доживу.

Україна 2077 року все ще не може визначитися зі своїми відносинами з іншими країнами, там влада знаходиться в руках кримінальних авторитетів, там виготовляють галушки з коньяком, там борців за мову і культуру відправляють у спеціальні місця, де можна вільно орати землю, пасти корів і говорити українською без права на виїзд і контактування із суспільством. Гарна новина - наш гидкий сусід в 2077 році вже не існує.

Загалом - книга крута. Стиль своєрідний: звичайна оповідь переплітається з переписками між керівниками різних країн та їх підлеглими, і це додає свою родзинку. Автор постібався над деякими гілками влади за допомогою абревіатур, наприклад, СУКА - Східно-Українська Комуністична Асоціація і т д. На кожному етапі читання було цікаво, що буде далі. Тому, хто цікавиться політикою, ця книга взагалі дуже зайде.

Мінуси: автор трохи переборщив з головним героєм - надто ідеальний, і скрізь у нього є родичі й знайомі. Як мінімум треба було прибрати сцени, де всі, крім нього, гинуть.
Любовна лінія - відверто слабка. Спочатку ГГ просто не розумів, що то за дівчина біля нього, а потім раз і він її кохає. Там і без любовної лінії можна було б прекрасно обійтися. (Хто читав цю книгу, ви зрозуміли, нащо Божену взагалі посадили на той літак, знаючи, що він скоріше всього не долетить, а не відправили будь-яким іншим?)
І останнє - складалося враження час від часу, що автор просте хоче бути в тренді. Оці цитати аля «Fuck you - подумав він» іноді не в тему.

За ці мінуси я знімаю одну зірочку і готова поставити оцінку 4, бо загалом читання принесло мені задоволення, а також бажання взятися за наступну частину.

[Olena Sprite]

Починається бодренько, десь першу третину - сатирично (в дусі Крістофера Баклі) і екшеново (а-ля бойовики нульових). Попри описане досить мілітаризоване майбутнє, присутньо і немало смішних елементів: Україну очолює гетьман, заклики певних політичних сил "УРОД - наше майбутнє!" (тобто, Україно-російська об'єднана держава, так що навіть акронім показує, що чекати від такого об'єднання); Східно-Українська комуністична асоціація складається в СУКА і т.п. Влучно описані навіть другорядні чи випадкові персонажі - це робить людей в книзі живими, органічними (а читання приємним - в усякому випадку в мене проскочила зловтішна думка: "Ось як, Ребекко Кван та Ярославе Мельник, треба описувати персонажі та ідеї!").
До речі про ідеї - філософська база закладена дуже правдоподібна, і на жаль - вірогідно схожа на реальність, в усякому випадку для наших узьких сусідів. Враховуючи час написання книги (2012 рік) не можуть не дивувати певні передбачення, наприклад, що правдива інформація не матиме значення, а важитиме лиш те, наскільки вона емоційно-голосна та енергійно переконлива (маніпулятивна). Або що корпорація ЕнРос (енергетична русія) почне агресію проти України під приводом "захисту газотранспортної системи проти українсько-американських націоналістів". Це приблизно в другій третині, де ідеї розкриваються і політичні ситуація нагнітається. Тут історія не може визначитись, чи вона йде в романтику попри політику чи все-таки напрямок постійної політінформації (тобто градус цікавості падає).
Третя частина найважча, бо вже зрозуміло, що війна, фактично безнадійна. Мародерство, евакуації-втечі, зради і повна розгубленість, на кого покладатись і що ж допоможе вирулить цей стан. Власне (окрім того, що тригерно) атмосфера так сильно описана, що її не перебиває навіть кінцівка умовно щаслива.
Продовжень читать не буду, поки що немає на це сил (шкода, я би хотіла більше цього сатиричного стилю, що на початку був, але не про майбутнє і не про блядських країну-сусідів).

[Olga Zakharchyk · Rating 4 out of 5]

Книга перевершила всі мої очікування!
Бачачи на обкладинці 2077 рік, я очікувала фантастику, натомість отримала політичний сатирично--гіпорболізований трилер в декораціях майбутнього... І щось мені це майбутнє геть не подобається. Особливо розділ про окупацію України. Книга видана в 2019 р., ще до повномасштабного вторгнення, але видно що автор спрогнозував ці події💔
Хочу відмітити стиль написання- відчувається що автор був послом України у США, Канаді, Мексиці та Ізраїлю. Доповідні/ таємне листування президентів/ і т.д. написані дуже реалістично.
Закінчення першої книги - розбиває серце своєю щирістю💔

[Олександр Іванов · Rating 5 out of 5]

Ну це прямо на часі для українців. 2022р

[Vera · Rating 5 out of 5]

Це була одна з найкращих книг за останній рік так точно

[Ostap Pelekh · Rating 5 out of 5]

Хм, заставляє задуматись

[Ezergill · Rating 3 out of 5]

Книга дуже дивна, і не в якомусь абсурдному чи сюрреалістичному сенсі, а швидше в правилах і особливостях описаного світу. Багато чого я б описав як якийсь прояв шароварщини, дещо є аллюзією на події в реальному світі, але якось дуже гіперболізовано. Також місцями відчуваються прояви шовінізму та сексизму (але тут це ще не так очевидно, як, наприклад, в останній книзі серії).

Але при цьому не можу сказати, що книга абсолютно нецікава чи не має своєї цінності. Є цікаві ідеї, є передбачення подій, про які автор на той час не міг знати. Загалом не для всіх, але на одне прочитання непогано.