Костянтин Москалець як літературний критик пише нешаблонно, без усталених штампів і заяложених тверджень. Він уміє оприявнити перед читачем вразливість ліричного «я» Василя Герасим’юка, живу легенду «вісімдесятників» — Ігоря Римарука, постать інтелектуала й ерудита Олега Лишеги, поетичну філософію, плач і сповідь Григорія Чубая… Ці статті хочеться перечитувати знову й знову, відкриваючи щоразу нові грані у творчості знаних авторів, і водночас — дивуватися глибоким висновкам та естетиці слова Костянтина Москальця.
Есеї, вміщені у цій книжці, — про вміння жити тут-і-тепер, шукати, віднаходити й усвідомлювати себе, плекати власну неперервність і, поп
Член Національної спілки письменників України та Асоціації українських письменників.
Народився біля Батурина на Чернігівщині в родині письменника Вілія Москальця. Закінчив середню школу № 4 в м. Бахмач (1980). Заочно закінчив Літературний інститут ім. М. Горького в Росії (поезія, семінар Едуарда Балашова)(1990).
Один із засновників бахмацької літературної групи ДАК. Служив у війську (1981–1983), працював на радіозаводі в Чернігові, був учасником Львівського театру-студії «Не журись!», виступаючи як автор-виконавець власних пісень. Автор слів і музики відомої в Україні пісні «Вона» («Завтра прийде до кімнати…»). Член Національної спілки письменників України (1992) та Асоціації українських письменників (1997).
Від 1991 р. живе в селі Матіївці у власноруч збудованій Келії Чайної Троянди, займаючись винятково літературною працею.