Готель «Велика Пруссія»

by Богдан Коломійчук, Тетяна Омельченко (illustrator)

«Готель “Велика Пруссія”» — новий детективний роман Богдана Коломійчука, сповнений карколомних пригод та шпигунських таємниць.


1905 рік. Кар’єра одного з кращих слідчих Галичини, львівського комісара Адама Вістовича, йде вгору. Щоб допомогти молодшому колезі, ад’юнктові Самковському, комісар береться за нібито тривіальну справу. Однак з’ясовується, що нитки її тягнуться далеко за межі Львова і навіть за межі імперії.


Розслідування приводить Вістовича у Пруссію, де кілька впливових посадовців та підприємців об’єднуються з мафією, аби протистояти російським шпигунам. Раптом члени цього синдикату починають гинути за доволі жорстоких обставин.

Genres: Ukrainian Literature, Detective, Fiction, Crime

276 pages, Kindle Edition

Published December 11, 2019

About the author

Богдан Коломійчук — український письменник,журналіст, актор, володар гран-прі конкурсу «Коронація слова 2013» в номінації «Романи».
У 2006 році закінчив Львівський університет ім. Франка.
Займається арт-менеджментом, захоплюється історією Львова.

Книжки:
- Роман "Людвисар", 2013, видавництво «Фоліо»

- "Таємниця Єви", 2014, видавництво «Фоліо»

Reviews

[Ірина Грабовська · Rating 3 out of 5]

Купа ноунейм персонажів, з яких хтось виявиться вбивцею, і зрештою таки виявляється, але нам до того абсолютно пофіг, бо детективних гачків майже не відчувається і все розслідування в геніальний голові Вістовича, куди нас майже не пускають.

О, і ще, тут дуже багато сексу. І є розкішниця. І м'язистий стержень. І сороміцька ягода насолоди. Господи боже.

А, з плюсів: мова легка, аж ллється, читається дуже легко, і достатньо атмосферно.

[Lily · Rating 1 out of 5]

Головний герой - незґрабна пародія на Шерлока Голмса, абсолютно непрописаний персонаж, особливо лінія стосунків з дружиною, яка й закручує сюжет. Любовні сцени - в стилі Винничука і, здається, є в книзі тільки заради того, щоб використати всякі ефектні словечка. Та й загалом книжка - один суцільний антураж, без пропрацьованого сюжету із зрозумілими мотивами героїв. Я люблю книжки з гарним антуражем, але не тільки ж він мусить бути. Хоча, можливо, я вже так "наїлася" темою австроугорського Львова, що вона стала надто приторною і нецікавою, тому мене трохи дратувало це все. З хорошого - обкладинка, на неї і зловилася.

[Ярослава]

Шпигунський детектив про львівського поліціянта на початку ХХ століття - але радше про вайби, ніж про розслідування чи екшн. Вайби хороші: мультикультурна Галичина й Україна як частина загальноєвропейського простору, котрий протистоїть російській загрозі (і заодно про мінливість ментальних географій: Варшава там припсута росіянами, а Львів ні), атмосфера гарного легкого життя, коли львів'янин навіть (чи й особливо) у труні вважає за потрібне мати елеганцький вигляд (хоча, звичайно, мінімальний джентльменський набір зі Стефаника, Кобилянської, Франка абощо засвідчує, що й мультикультурність Галичини - це сучасний міф, а свого часу було не без конфліктиків, і вигоди цивілізації були розподілені сильно нерівномірно між різними прошарками, і підавстрійське українське селянство принаймні в літературі змальоване як сильно злиденніше ніж наддніпрянське - з іншого боку, можливо, це питання репрезентації: в підросійській Україні не було українського політичного життя як об'єднавчого чинника, а тому треба було сягати по селян і традиційну культуру як джерело об'єднавчих символів; натомість в підавстрійській частині можна було просто описувати селян, як хочеться, а гуртуватися навколо чогось іншого; утім, романів Коломійчука це теоретизування не стосується). Розслідування ж ведеться за методом "напевно, детективу це дано в осяянні, бо читачів ніяк не підвели до цих відкриттів", підозрювані ніяк не виписані, напруги немає. Але атмосфера правда дуже приємна, просто не чекайте ще й закрученого сюжету!
(Відгук на якийсь інший том циклу тут.)

[Ярослава Литвин · Rating 5 out of 5]

Слідкую за пригодами Вістовича вже не одну книжку. Готель "Велика Пруссія" - дуже атмосферний, напружений і динамічний детектив. У якийсь момент я думала: боже, як Вістович з того всього виплутається?
Пікантною несподіванкою стали візити Вістовича з Беллою до "Мінотавра". Невже у старому Львові, цьому чемному місті пляцків та кави, були такі розпусні місця? :))))))))))))))

[Alla · Rating 3 out of 5]

Мова класна, читається круто, смачно, соковито. Дуже цікавий час дії. Головний герой приємно прописаний. Сюжет доволі цікавий, хоча фінальне розкриття всього і нагадує трохи про рояль з кущів. Та книжка гарна, мені сподобалася б.
Але все псується безглуздим засиллям сексу. Що двадцятилітні кельнерки знаходять у огряднуватому і немолодому, за свідченням автора, головному героєві, щоб так роздвигати ноги і мовчки вшиватися опісля - я не зрозуміла. Ну, діло таке, він хоч головний. Але оте самозадоволення у ванній мене добило. Якщо герою не світить розкласти епізодичну героїню - то нехай вона хоч на самоті детально потеребонькає свою, цитую, "сороміцьку ягоду насолоди". І все було б добре, якби хоч в жанрах було вказано, чого чекати. Але там "детектив" та "історичний роман", а ось про графічно описані пригоди "розкішниць" та "прутнів" - ні слова.

[Olena Bidovanets · Rating 5 out of 5]

Чудовий детектив, на одному подисі.

[Marysya · Rating 3 out of 5]

Для відпочинку між книгами - в сам раз. Легкий детектив, який шкутильгає як усі книги цього автора, але атмосфера приємна. Нічого більшого й не очікувала.

[Khrystyna · Rating 1 out of 5]

Випадково трапилася книжка під руки на відпочинку в Карпатах, вирішила читнути український детектив, де події розвиваються у Австро-Угорщині, а Львів описується як тогочасний Лємберг. Сподобалася мова — легка і вишукана. Все решта, не дуже :(

На жаль, ніяких логічних ниточок чи підказок автор у ході слідства не залишає читачу, все відбувається якось віддалено, наче ви переглядаєте вечірні новини. Вбивцю, звісно, ж не вгадала, але не тому що він мав майстерну замаскованість чи мотиви, а тому що не до кінця ясно для чого були скоєні злочини.. Геть недоречними видалися також бурхливі описи сексуальних сцен, м‘язисті стержні, прутні і тому подібне :)

[Juliana · Rating 4 out of 5]

Хороший і легкий детектив про Галичину, Познань, та Берлін у 1905 році. Дуже приємно читати, наче деякі деталі збереглися до сьогодні, наприклад, кафе на площі Ринок

[Denys Slobodeniuk · Rating 2 out of 5]

Сподобався сеттінг, зображений у книзі і топова обкладинка - однак це, мабуть, і все, що можна виділити із знаком плюс. Лише тільки за недолугі "любовні" сцени варто знімати одну зірку - і певний час я думав, що це буде 3/5, однак слабка загальна детективна лінія і картонні персонажі не залишають такої можливості.

[Ярина Каторож · Rating 5 out of 5]

Хороший роман, який, звісно ж, сподобається найбільше тим, хто вже знайомий з комісаром Вістовичем - читаючи, ніби потрапляєш до давнього друга в гості. Легка, красива мова, авантюрний сюжет, ненав'язливе і все ж майстерно прописане історичне тло. Ну, і на мою думку, автор відчутно розвинувся в порівнянні з першими книгами серії. І персонаж його став наче трохи ліричнішим та глибшим, ніж був ще за часів "Неба над Віднем", і тим паче "В'язниці душ".

[Ольга Саліпа · Rating 4 out of 5]

Класичний-класичний ретро-детектив. Динамічний, красивий, багатий на деталі сюжет. Мені не вистачило любовної лінії :-)

[Тимощук В'ячеслав · Rating 4 out of 5]

Я не дуже великий любитель детективів, вони передбачувані адже сама стилістика детективного жанру уже накладає певні обмеження на текст. Персонажі в детективах теж скоріше не живі люди, а певні типажі людей, що мені теж не дуже подобається. Тому детективну літературу мені не дуже цікаво читати. Проте крім сюжету, в книгах є ще одна, не менш важлива складова - сетинг. Те навколишнє оточення в яких діють герої інколи більш важливе аніж самі герої. І в цьому для мене найбільша перевага книги "Готель "Велика Прусія"
Я уже читав інші книги Богдана Коломійчука з серії про комісара Вістовича. Здається це була "Візит доктора Фройда" і тоді я ще обурювався недолугому приплітанню Фройда в сюжет. Цього разу такої недоречності автор собі не дозволив і текст вийшов набагато кращим. Звісно, його і досі є за що критикувати, це і деяка притягнутість сюжету, адже російські шпигуни в 1905-му році в Німеччині виглядаються якось дуже карикатурно. Тут явно впадає в очі відсутність у автора розуміння історичних подій того періоду, адже даних діяльність шпигунів в Німецькій імперії того часу не задокументована і не досліджена (хоча я більше ніж впевнений, що російські шпигуни діяли в різних країнах) Тож Богдану Коломійчуку довелося фактично вигадувати мотивацію для цих шпиків. І от з цим у нього і виникли проблеми і австрійська і німецька контррозвідки і російські дипломати-шпигуни виглядають дуже карикатурно. Вони наче іграшкові хитайголови, просто зрідка покачуються в такт сюжету, при цьому дуже слабко на нього впливаючи. З людських персонажів досить непогано, фактурно прописані сам комісар Вістович, його помічник і …. жінки. Жіночі персонажі виглядають загадково, таємниче і викликають неябияке зацікавлення, проте автор завжди уриває розповіді про них, залишаючи читачеві право додумати самому усе що той забажає. Кращої поведінки з жіночими персонажами в детективних книгах годі і придумати.
Проте я все ж хочу повернутися до головного героя книги. І ні, це не сищик Вістович як може здатися на перший погляд. Головних героїв в книзі три, але одночасно він тільки один. Це Львів, Відень і Берлін. Три міста, які і створюють цей справді неймовірний сетинг книги "Готель "Велика Прусія" Вони різні, але одночасно об'єднані чимось спільним. Мені справді важко пояснити, але читаючи книгу я усвідомив те, що завжди підсвідомо відчував. Оцей трикутник Львів-Відень-Берлін дуже загадковий, кожне місто дуже виразне і самобутнє, кожне з своєю тугою і пориваннями. Львів - як символ туги за втраченою європейськістю, Відень - як символ туги за імперськими часами, за Прекрасним століттям і Берлін - з його тугою… не знаю за чим, поки це найменш зрозуміле для мене місто. Разом вони створюють зачарований трикутник, всередині якого рухаються персонажі книги. Чим більше я пірнав в книгу Коломійчука тим більше розумів що саме вони є головними героями, які в своїй триєдиності створюють "центрального персонажа" І саме про цього головного героя і цікаво дізнаватися більше.

[Oleksandra · Rating 4 out of 5]

Спочатку купувала книгу дідові на день народження. Він обожнює історичні детективи, але не читає українською. Він прочитав книгу за три дні і відправив мені поштою, щоб і я оцінила. Через півроку я її і прочитала, і оцінила. Дуже атмосферне читання, саме для осені, вишукана і смачна українська мова. Дякую авторові. Читатиму ще.

[Yana Bednarska · Rating 5 out of 5]

Мені сподобалося, я читала не багато детективів, але цей мене вразив

[Kseniia Nosulenko · Rating 3 out of 5]

Загалом я не в захваті. Ані від сюжету (хоч він і має певний потенціал), ані від персонажів. Оцінюючи книгу саме як детектив, можна сказати, що читач навряд чи має шанс сам розплутати всі ниточки самостійно. Коли я зустрічала деякі цікаві концепції чи завʼязки, автор на жаль не продовжував їх детально далі. Головний герой був досить Марті Сьюшний, і аж трохи заздрісно було від того, який же він хвацький та бажаний. Інтимні сцени подекуди крінжові.

Однак я б не сказала, що книга геть погана. Направду, якщо не підходити до неї з серйозними очікуваннями, то можна отримати задоволення, особливо для тих читачок, що надають перевагу історичним декораціям початку минулого сторіччя. Я навіть вже придбала на Абук продовження, та не впевнена, чи все ж візьмуся за нього.

Більше відгуків: https://t.me/kseniia_reads

[Kristina Zakharchenko · Rating 4 out of 5]

Не потрібно сприймати це як детектив, бо чіткої лінії таємниці тут немає - ти навіть не можеш зрозуміти де зачіпка, що розслідується взагалі, не кажучи вже про підозрюваних, які зʼявляються на останній сторінці.
Як тільки перестаєш шукати тут детектив, то одразу розслабляєшся і насолоджуєшся оповіддю про поїздку в Берлін, написаною смачною мовою.

[Roksoliana Stasenko · Rating 4 out of 5]

Отримала велика задоволення від читання загалом. Не отримала задоволення від розв'язки розслідування - незрозуміло, хто такий пан Ніцпон і як причетний до вбивств, персонаж "затінений" та й наче зовсім непотрібний для сюжетної лінії, от лиш виявляється вбивцею.

[Maryana Matsyuk · Rating 3 out of 5]

Коли я читала цю книжку, то мені вона дуже легко йшла, але в перервах мене не тягнуло до неї повертатися. Детектив радше про атмосферу, а не про прописаний сюжет. Недавно я почула, що детективи вже давно не про сюжет, бо все вже написали, але саме в цьому бракує трохи більше зачіпок і історій головних підозрюваних. Взагалі, сюжетних лініній і їх переплетінь в цій книжці дуже багато. Вони якось кусками втиснуті в ці 280 сторінок. І, як на мене книжка написана дивними тізерами: ось тобі класна атмосферна сцена на півсторінки а на настуні половині сторінки вже відбулася бійка і викриття якогось персонажа. Мені не вистарчило більше історій про персонажів. Класно описана тільки історія мафіозі. Навіть на стільки, що мені цей персонаж спочатку сподобався, але потім його шарм кудись зник.
Ну а про постільні сцени вже інші коментптори написали...:)

[Alena · Rating 3 out of 5]

Легкий стиль письма, водночас багато непотрібних деталей, а важливі речі розписані, на мій погляд, недостатньо. Наприклад, 12 глава починається з повного нагадування посади Вістовича. Яку, скоріше за все, читачі вже запам'ятали. А от розв'язка описана коротко і з малою кількістю деталей, як для детектива.
Тож читати продовження я не надихнулася)

[Mila Umakhanova · Rating 4 out of 5]

Непоганий варіант, якщо потрібно відволіктися від серйозних справ чи думок. Або взяти з собою в дорогу.
Читається легко. Автор додав перчинку, чи то пак «полуничку» до тексту, хоча мені важко було уявити комісара в ролі героя-коханця. Ну хай буде, що вже зробиш;) Але головному герою дуже бракувало харизми, як на мене. Не зачепив тонких струн моєї жіночої душі 😅

[Marta Hrek]

Прочитала цю книжку, як пропозицію до обговорення у нашому "книжковому клубі". Немає що обговорювати, я виявилася далеко не цільової аудиторією автора

[Hanna Mishiieva · Rating 3 out of 5]

Не маю великого досвіду читання детективів, але навіть на мій смак надто проста і нудна книга. Мова гарна, але сюжет та герої мені були нецікаві

[Mriya 🇺🇦 · Rating 4 out of 5]

Читається легко, динамічно, приємно. Прочитала за два дні і напевне прочитаю інші романи письменника.

[Evgeniya · Rating 3 out of 5]

3.5 з 5. - бо українську книгу треба підтримати
Цю книгу обрали на один з моїх онлайн книжкових клубів у США .
Нічого не знала про автора, про книгу. Через те що , є аудіо на абук, вирішила , ок беру участь. Слухала книжку в машині і вдома розбираючи ялинку, підліток на першій сцені про пестощі втік, прийшлося слухати в навушниках.
Згадується і розкішниця і стержень, і ягода насолоди.. . Дуже хотілося б, щоб абук в аудіо версіях помічав, що книга має інтимні сцени. Окрім цього, ця книга не дуже гарно/ сильно прописана. Прізвище Вістович в мене всю книгу чулося як Арестович , від цього око ціпало. Ми слідкуємо постійно за комісаром, за його думками, що відбувається, і кінцівка a la Шерлок Голмс дуже дивна .... Не зовсім зрозумілі дії комісара .... Його відносини з жінками .... Ходить в бордель до коханки, і за їхнім сексом спостерігає офіціантка .... Комісару, далеко не 20, не красень ....
Автор хотів написати такого українського Шерлока, але ні, не дотягує.
Трохи детективу, трохи сексу
Начитка гарна, мова українська гарна.

[Olena LeMava · Rating 3 out of 5]

Три зірочки за те, що чудова українська мова і стиль написання.
Сюжет слабкий і детективу майже немає. Трапляються неспівпадіння по тексту, що вибиває з процесу читання.

Речі, які допомагають розслідувати справу випадають як бонуси з неба. Як ці газети за рік, що мав власник кнайпи і не знав, що з ними весь цей час робити.

Раптове розкриття того, що його дружина була в братсві. Припустимо, він читав газети, але чому читачу не показуючи зачіпки з яких він робить висновки?

Ну і таких провалів в інформації багато. Таке відчуття, що ти пропускаєш цілі серії.

Особливим кайфом в читанні детективів є те, коли читача занурюють в інформацію. Вся вона складається лише з клаптиків, які вибудовують власні здогади, припущення, мотивують читати далі, аби дізнатись, хто вбивця. В цьому романі пазли складають за читача, просто ставлячи перед фактом.

А мова написання пречудова.

[Anna · Rating 2 out of 5]

Не сподобалось. Не зачепила ні детективна лінія, ні активне сексуальне життя героїв, яке на мене накидувалось у найнеочікуваніших місцях.

[Maria Velykanova · Rating 4 out of 5]

Чергова книжка про комісара Вістовича, написана ще не круто, але краще за попередні. Автор розвивається та вже досяг рівня, коли його можна читати та отримувати задоволення.
Дружина Адама Вістовича Анна давно покинула його та живе в Берліні. Раптом вона втрапляє у халепу і розпачливо просить його допомоги. Але ж Адам у Лембергу, він не може просто так взяти й податися до Берліну! Він намагається знайти перший-ліпший привід, щоб потрапити у відрядження куди треба. Але це не була б книжка Коломійчука, якби перший-ліпший привід дійсно був випадковим.
Тут бачимо всі особливості цього автора, окрім хіба містичних елементів: є еротичні сцени, доволі відверті, хоча приголомшливими я б могла їх назвати, хіба якби жила в 1905 році. Є російські шпигуни. Є сильні персонажки. Багато гарно прописаних другорядних персонажів. Розповідь починається з кількох начебто не пов’язаних між собою подій, які зрештою сходяться у тугий вузол. Докладно описуються різні міста, читач може їх буквально побачити очима автора.
Також мені сподобалася розв’язка, бо, чесно кажучи, те, до чого автор старанно підводив, мені здавалося надто нудним і затертим. Я рада, що справа закінчилася інакше. Подобається і певне «шефство» старшого над молодшим; це в принципі характерно для Коломійчука, бо в Вістовича є підлеглий, якого він потроху навчає, однак тут і самого Вістовича трохи навчив старший за нього і досвідченіший детектив. Не забуваймо, що тут 1905 рік, і Вістович ще не той велемудрий мастодонт, яким ми бачимо його в книжках про, скажімо, 1916-й.
Що, на мою думку, варто було б покращити. По-перше, я виступаю за те, щоб авторські особливості міцно ув’язувалися з сюжетом. Тобто у цьому романі, приміром, еротичні сцени можна просто вирізати, і це жодним чином не вплине на перебіг подій, і навіть на розвиток образу головного героя вплине мінімально. Вони є, бо авторові так подобається. Мені б більше сподобалося, якби вони рухали сюжет або були бодай пов’язані з ним. По-друге, деякі важливі для розгадки обставини Вістович просто виймає з кишені, а читач про них до того й не здогадувався. Особливо це видно наприкінці книжки. Там є таке діло: в певний момент розслідування дуже впливова особа дає Вістовичу папку з усіма подробицями щодо кількох важливих подій. І от коли треба, Вістович просто каже: «А тут у вашій папці написано...» Це все чудово, але мені, читачці, документи з папки ніхто не дав почитати. Вважаю це не надто влучним рішенням, хоча мушу визнати, що багато хто з детективів-класиків теж так робив. Ну і ще є одна дрібничка, яку я не второпала. Там фігурує один великий прилад, який, за словами автора, вже за двійко днів мали винести, тому він наполовину розібраний. Але пан, якого вони ловлять, якраз збирався ним користуватися. Як це поєднується, при тому що прямо сказано, що розбирати прилад і виносити частинами — справа не одного дня, я не второпала.

[Oksana Kornijenko · Rating 1 out of 5]

Хотіла почитати книгу сучукрліт, написану у стилі політичного ретро-детектива, а нарвалася на всрате порно! Яке лайно! Єдиний плюс - прочитала за добу. І пішла проблювалася.

Богдан Коломійчук "Готель "Велика Пруссія", 280 с.
в-во ВСЛ

Святі кондоми! Ну чому, чому в кожну книгу сучукрліту треба пхати купу сексу? Це мода така? Чи редактори не пропускають тексти до друку, якщо в них немає "розкішниць", "ягід насолоди", "м'язистих стержнів"? Показилися вже геть усі. І чому ніде немає позначки 18+? Я обдивилася книгу з усіх боків, і зовні, і зсередини, і дрібним шрифтом - ніде не написано, що половина книги присвячена сексу у всіх можливих формах.
Книгу подано як історично-шпигунський детектив, але насправді я читала суцільне порно. І що вкрай обурює - ті детальні описи сексу ніяк не впливають на сюжет, подекуди автор описує секс навіть не головних чи другорядних персонажів, а геть епізодичних безіменних осіб...
Таке враження, що автор створив книгу з десятками детальних сексуальних описів, щоб і самому було на що подрочити, перечитуючи свій шедевр.
Фу. Бридота.

Зате сам сюжет розкритий абияк. Я заплуталася в тих дебільних іменах учасників таємного клубу, кримінальних авторитетів, поліціянтів та контррозвідників. Усе змішалося в один клубок-гадючник. Постійна зміна назви міста (то Львів, то Лемберг) теж додавала лише роздратування. Та назвіть уже його якось одним словом - та у по всьому!
Гг - типовий мудак, самозакоханий егоїст. Анна правильно зробила, що поїхала від нього. Її, дурненьку, ще совість мучила за власні зради, за те, що втекла від усіх аж у Берлін. А її чоловіку-кобелю було норм, бо він багато років мав коханку, бухав, злягався, і десь там на фоні його богемного життя побіжно згадувалось, що він розкривав кримінальні справи. А які та як - то не важливо, бо він - хЄрой, а хЄроїв не судять.
Як той комісар розплутав спра��у у цій книзі - не ясно. Я навіть не зрозуміла, в який момент він перемістився з Берліна до Позена. А вже з чого він виснував, що убивця - саме N - це й досі лишається загадкою. Персонаж убивці згадується так епізодично, що наприкінці не пам'ятаєш навіть, хто ця людина, яку посаду обіймає?
Книгу не можу радити. Та рішення за вами.

[Eugenia Kutaliova · Rating 4 out of 5]

Книга нового для мене автора. Моє знайомство з сучасною українською літературою дуже обережне, але я щоразу дослухаюся до рекомендацій і купую книжки українських авторів. І рідко коли розчаровуюся (може тому, що гарно вибираю, а може тому, що у нас стали видавати класні книжки українських авторів). Щодо цієї книжки читала суперечливі відгуки, та прочиталася вона швидко і цікаво. Книжка чудово оформлена: гарна обкладинка, соковитий червоний корінець, гарний шрифт, і це додає їй кілька балів. Книгу приємно читати.

Атмосфера початку ХХ ст. Атмосфера похмурого Лемберга. Поліцейський комісар Адам Вістович їде на поклик своєї колишньої дружини до Берліна, їй загрожує небезпека. Місцевий кримінальний авторитет потрапив у вир убивств і хоче дізнатися, хто ж убиває його друзів і соратників. Вістович потрапляє в його поле зору і мусить розслідувати ряд убивств. Детективна лінія досить млява і блякла, постать убивці взагалі не харизматична. Але натомість сам Вістович дуже цікавий чоловік, і читати про його пригоди було захопливо. Доповнює читання колоритна львівська говірка. Загалом непогана книжка для розваги.