Ташожтаке! Вдруге за, вважай, місяць читала вішлистову фантастику (окай, в цьому випадку - фентезі), де ідея - на всі сто балів, а з виконанням щось сильно не туди зайшло. На відміну від "Вікторіанства" Емілі Джонстон, оця-от книжечка не бісить, але змушує сумувати, що ж і де пішло не так.
Отже, що нам обіцяли? Нью-Йорк, Бель-Епок, блиск та гламур - іноді трохи... фальшивуватенькі. Талія Катлер - Солітерка, людина, позбавлена магії, яка живе в світі, де практично вся влада й гроші належать Трейдерам - анімагам, здатним перетворюватися на певну тварину, а значна частина негласного впливу - загадковим Сільвестрі, магам, чия сфера відповідальності - природні процеси загалом. Але й у світі жорсткого магічного розмежування можна знайти свою нішу. Талія теж свого роду чарівниця - вона ілюзіоністка, фокусниця, котра випускає з рукавів голубів, ловить кулі в польоті та ховається між дзеркалами. Та одного нащасливого вечора щось іде не так, і від неминучої загибелі дівчина рятується в спосіб, що підозріло нагадує магію Трейдерів. Біда в тому, що "але" тут не одне: Талія - фактично "дама напівсвіту", заняття в неї не дуже респектабельне, грошей нема, а тут ще й до кар'єрних негараздів додаються геть неочікувані хвилювання. Чи може Талія бути Трейдеркою? А якщо так, як жити далі? А виживати? Бо молоді Трейдери, котрі не здатні контролювати свої перетворення, стають прекрасною поживою для Мантикор - пожирачів магії. Не переживайте, на допомогу нашій героїні вже спішать двійко симпатичних молодиків, одна бахнута на пів голови багата спадкоємиця, один пречудовий дворецький (з пограбуванням зі зламом в анамнезі) і ще кілька цікавих людей.
А що ми маємо? Доволі симпатичний пригодницько-романтичний текст - трохи занадто повільний (так, тут стилізація під літературу початку ХХ століття вимагає, але мені ще ніколи не траплялася настільки неквапна кульмінаційна сцена), помірно гламурний, зі справді симпатичними персонажами другого плану і дещо прозорою головною героїнею, в якої певну невиразність характеру непогано компенсує професія. От про фокусницькі залаштунки читати було неймовірно цікаво! Про магію - вже менше. Про сегреговане не за расовими чи класовими, а магічними ознаками суспільство... А отут текст і забуксував.
Анотація до роману сяяла зірочкою: Уявіть-но, що Вандербільди, Астори і Ротшільди - то просто не зовсім люди, уявіть, що багатство, влада й навіть сама удача в трохи-не-цьому світі обумовлені розподілом магічних талантів, уявіть, як це докорінно змінить політичні та економічні розклади! А от ніфіга. Альтернативної історії тут дрібочка (шлях на західне узбережжя контролюють сільвестрі з перших націй - от і вся вам політична альтернативка), якихось виразних економічних чи соціальних смаколиків - теж майже нема. Ах, Карузо - Трейдер, але все одне співає в опері, бо таким талантом треба ділитися, навіть коли в грошах потреби нема. Ах, всі багаті люди Трейдери. А чому? А складно сказати, у нас з книжкою відбувся приблизно такий діалог:
" - Так а чому саме Трейдери найбагатші?
- Бо тому!
- Вони якоюсь особливою вулич... тобто економічною магією володіють?
- Мабуть, так, бо всі вони багаті.
- Так а чому?
- Бо Трейдери.
- А гроші вони звідки беруть?
- У них у всіх трастові фонди.
- А трастові фонди звідки взялись?
- Бо в бізнесі щастило.
- Але чому?
- Бо Трейдери!"
Очевидно, пояснювати зв'язок між анімагією та неймовірними бізнесовими успіхам - то якесь небогоугодне діло, бо притомну відповідь книжка так і не дала. І я, канєш, дуже перепрошую, але економічне фант'припущення формату "А гроші беруться в тумбочці" в масштабі роману працює поганенько. Можливо, в цієї книжки колись буде продовження, і вже воно пояснить, нащо було з тими соціально-економічними приколами підхоплюватися (ну, окрім того, щоб злиденну головну героїню врятував гарненький багатій). Але мені тепер кортить пошукати справжнє економічне фентезі, де заявлені особливості суспільства не сюжет рюшечками прикрашають, а реально працюють.