Кишеньковий мандруарій. Подорожі фантастичним транспортом

by Олег Сілін (Compiler), Тала Владмирова, Оксана Волчанова

Розумні автомобілі й зорельоти, дивовижні засоби дослідження інших планет і паралельних світів, портали й часові парадокси, химерні й магічні засоби пересування... а також халепи, що трапляються під час користування фантастичним транспортом,— усе це читач знайде в збірці «Кишеньковий мандруарій», написаній з гумором і любов’ю до відважних мандрівників.
Збірка фантастичних оповідань сучасних українських письменників укладена літературним об’єднанням «Зоряна фортеця».

320 pages, Paperback

Published May 18, 2019

Reviews

[Ksenia (vaenn)]

“Кишеньковий мандруарій” – це збірка оповідань українських фантастів, укладена під егідою “Зоряної Фортеці“. (Мікродовідка: “ЗФ” – це літературне об’єднання, що зокрема проводить самосудні тематичні конкурси фантастичної малої прози, на яких “виросло” чимало сучасних українських авторів.) І це дається взнаки. Чим “Мандруарій” радує одразу, так це цілісністю. Оповідань в збірці, як на 320 сторінок, багато – аж сімнадцять. Всі вони дуже різні – і стилістично, і настроєво, і тим, наскільки захопливим (чи ні) є сюжет – але дещо їх тримає укупі. По-перше, тема – більше, більше тематичних антологій богам тематичних антологій! По-друге, фокус. Більшість розміщених у збірці текстів об’єднує така собі… Старосвітська позитивність. Це трохи дивно, це трохи несучасно, окремі оповідання на шаленій швидкості минають станцію “Хіба зараз так пишуть?”, щоб пришвартуватися біля причалу “А що – таке нині ще читають?”, але разом ці тексти справляють єдине враження “Симпатичний олдскул”, навіть якщо ці дві ознаки необов’язково збігаються в одному оповіданні.

А є й інші об’єднуючі тренди:

* Власне, трішки про той самий олдскул. “Кишеньковий мандруарій” – сам по собі є машиною часу. Збірка містить чимало оповідань, які дуже органічно вписалися би до антологій… Котресь 1950-х років, котресь – уже 1980-х. Іноді це баг (бо хотілося б чогось живішого і не настільки буквального), іноді фіча – є явно свідомо стилізовані тексти. Власне, я взагалі не фанатка олдскулу, тому до мого топчику (див. нижче) такі оповідання переважно не потрапляли. Але в цьому є свій шарм і – певною мірою – артикульована естетична позиція.

* Хто постійно скаржиться, що НФ у нас вже майже сконала? Вам сюди! Абсолютна більшість “мандруарних” текстів це фантастика – 12 оповідань проти 5 умовно фентезійних (умовно – бо два з них – майже притчі, а ще одне – радше магічний реалізм). Прямо-таки жорстокої НФ тут не дуже, але є дослідницький стімпанк з оберемком технічних деталей (“Навколо світу” Ігоря Сіліври), є забористий психоаналітичний кіберпанк про особистісні проблеми штучного інтелекту (“Персто-2035” Світлани Тараторіної), є притчевий космічний нью-ейдж (“Що в імені твоєму” Олени Красносельської), є авантюрна космічна фантастика – від “піонерської (в хорошому сенсі слова) Віталія Геника до старательської (The Expance на мінімалках) Сергія Пильтяя. Є навіть сатира, замаскована під фантастику. В одному випадку – це злегка дистопічний світ проблемного громадського транспорту (“Доба пик” Марії Карп’юк), в іншому – пародія на українську хапуг-бюрократію, не готову до революційних новацій (“Ворота” Владислава Івченка).

* Отже “Мандруарій” – це радше про фантастику, а ще – він радше про Землю та навколо Землі. Тут є трохи текстів про дослідження далеких планет, але більшість все ж таки землеорієнтовані. Дія відбувається або у впізнаваних локаціях (сучасна Україна – від Львова до Приазов’я – та Канада, Київ майбутнього), або у ближніх околицях. Тож тут є брендово-характерний Марс (“Кулька на пам’ять” Макса Пшебильського), є пояс астероїдів (кілька оповідань), і є старе добре бажання повернутися на праматір Землю здалеку (“Дощове літо” Олександри Усманової).

* “Мандруарій” – це про портали та польоти. Чесно-чесно! Тут, звісно є і такі “транспорті засоби”, як джиннова пляшка (“На денці пляшки” Марини Смагіної), саморобний кораблик (“Ринвар” Ярини Каторож), гранично олдскульні ноги (“Усі люблять класику” Тали Владмирової), але здебільшого щось-таки літає: від поїздів – до гравіплатформ та магічних істот.

* Що ще? “Мандруарій” – це про молодь. Головні герої майже двох третин текстів – це діти, підлітки (дуже багато підлітків), та такі young professionals, які тільки-но першу роботу отримали. Це додає текстам безпосередності і авантюрності, а от з глибиною характерів чи переживань у більшості оповідань не дуже.

* А ще “Мандруарій” – це про чоловіків. Гаразд, більше про хлопців. Із 17 оповідань головних героїнь, а не героїв мають лише чотири (і ще у “Porro Motus” Наталки Ліщинської кілька різностатевих ПОВ-ів, але там сюжет дуже традиційно орієнтований: чоловікам – творчість, жінкам – родину). І справа не у домінуванні чоловіків-авторів – жіночих текстів у збірці більше. От просто складається враження, що для сучасної української фантастики все ще працює ментальна спайка “Пригоди=хлопці” (проте тут цікавим є “Ранкова пригода космоскейтера” Олега Ростковича, де головний герой – такий типовий підліток-підліток, якого з халепи витягає дівчинка). І “Дослідження далеких світів=чоловіки”. Я навіть трохи помедитувала над сюжетами, і так дивлюся, що більшість цих історій цілком собі придатна для гендер-світчу – власне, майже неможливо змінити стать героям “Відьомської виделки” Наталії Матолінець, бо це про відьом, а загалом – цілком собі без втрат.

А топчик і деякі інші бонуси - за посиланням.

[Ксенія Шпак]

Збірка вітчизняних науково-фантастичних оповідань із дрібкою фентезі.
Хороша новина: практично всі тексти написані так, що легко читати, а також композиційно грамотні (на відміну від решти збірок ввтчизняних оповідань, які часом витискають кров з очей своїм стилем).
Погана новина: ретроглядність. Багато авторів (хоча фентезисти - ❤) цілком ігнорують ментальні зміни в суспільстві, описуючи тільки технічний прогрес (причому тут промахнутися навіть легше, як на мене). От літають персонажі на інші планети чи задротять у віртуальну реальність, але все одно в них мама-домогосподарка (роботи й кафе, звісно ж, нє асілілі готування), а тато і мужики рятують світ

[Hymerka · Rating 3 out of 5]

Ну шо вам сказати: і переваги, і недоліки в цієї збірочки такі ж, як і в інших аналогічних видань, яких в останні роки вийшло таки чимало. Добре те, що це такі собі пробні шматочки цілого гурту молодих українських авторів. Прочитавши збірочку, можна обрати, кого ж хочеться читати далі, а кого ні. З поганого — оповідання дуже різні і за наповненням, і за стилем, і за якістю. Є пристойні творіння, але є й такі, що породжують крінж, фейспалми, закочування очей і бажання волати в порожнечу. Мені найбільше сподобалося оповідання про щиру взаємну любов між дівчиною і її ховером))
Мандруйте на свій страх і ризик.

[Iryna Paprotska · Rating 4 out of 5]

Яка маленька чудова книжечка. Справді кишеньковий мандруарій. Видання легеньке, маленьке, носити за собою було зовсім не важко. Оповідання коротенькі, приємне відпочинкове чтиво. Чомусь читала з довгою перервою, відволікали від читання інші речі. 

Так в цілому то це гарний відпочинок, якщо не ставити надзвичайних очікувань від книжки, то легке приємне часопроведення гарантовано. 

Перше оповідання якось запам'яталося, це напевне одне з улюблених, хоч воно і передбачуване. 

[NovaLiS · Rating 4 out of 5]

Дощове літо 5
Доба пик 7
Навколо світу 8
Усі люблять класику 4
Абрикосове море 6
Ранкова пригода космоскейтера 5
Між небом і землею 9
Кулька на щастя 9
Персто 2035 7
Що в імені твоєму 5
Ворота 8
Porro Motus 9
Повітруля 8
Демон почекає 8
На денці пляшки 6
Відьомська виделка 10
Ринвар 8

122/17=7,18

7

[Олена Рябченко · Rating 3 out of 5]

Різні оповідання і за майстерністю і за цікавістю і за свіжістю. Знаючи як воно буває на самій Зоряній Фортеці, я приблизно такого й очікувала від цієї збірки.

Що сподобалося:

"Повітруля" Олега Сіліна – чимось нагадало "Аліту. Бойового ангела", де теж були підліткові перегони і дівчину недооцінювали. Сподобалося що в ГГ особливий зв'язок зі своїм ховером настільки, що вони навіть разом панкують. Гарно побудоване оповідання.

"Абрикосове море" Оксани Волчанової – війнуло спогадами. І в мене був малинник, з якого можна було дотягнутися до грядки з горохом. Зміючка, як китайський дракон, дуже симпатична. А проблема з поливанням городу і продаванням фруктів-овочів, то взагалі таке знайоме-знайоме.

Ще водичка - це добре. Багато водички – це зашибісь!

"Персто 2035" Світлани Тараторіної – як серія Чорного Дзеркала. Депресія альтруїстичних машин.

"Відьомська виделка" Наталі Матолінець – легенька історія і найекстравагантніший транспортний засіб у збірці. Гарний гумор, гарне людисько, гарні імена.

"Дощове літо" Олександри Усманової – добре написано, але дуже очевидне і не дуже оригінальне. Відразу навіяло серіал "Dark", де ГГ є своїм же батьком. Взагалі надихнуло на роздуми, чи можна зараз щось нове придумати з темою подорожей у часі?

[Adelais · Rating 2 out of 5]

Збірка фантастичних оповідей, скоріше ні, ніж так, але не шкодую, що прочитала. Власне безумовно сподобалося тільки "Абрикосове море".
"Дощове літо": чи то я вже не доганяю, але так і не зрозуміла, скільки ітерацій головного героя тут було і як вони переміщались відносно одне одного. Знайома ідея, але давайте вже без Бредбері.
"Доба пик": про фантастичну маршрутку і фантастичних скотиняк, на які перетворились люди в майбутньому. Начебто має бути сатира, але вона не працює взагалі, тільки огидне враження залишається.
"Навколо світу": жарти про службу в дупі застаріли ще за часів імператорського Риму. Це все, що я можу сказати про цю розповідь.
"Усі люблять класику": замальовка про конкурс застарілого транспорту, але насправді двадцять сторінок ні про що.
"Абрикосове море": симпатичне, про літо десь біля Бердянська чи Приморська і мрію про дощ. Але відчуваю, що треба пояснювальну бригаду: ця змійка - місцева болгарська легенда чи просто вигаданий образ?
"Ранкова пригода космоскейтера": про навички їзди на скейті в космосі, коли він ще й робот. Але нащо взагалі ця замальовка потрібна, незрозуміло.
"Між небом і землею": ні, якщо зробити стилізацію і позаземні джунглі, то ані під Франка, ані під Верна написати не вийде, І розташувати дві бази на двох континентах у незнайомому і ворожому середовищі - це тупий логістичний варіант, який перетворюється на тупий сюжетний хід. Суцільна енергетична вікнина, коротше.
"Кулька на щастя": Марс, хакери, перса дівчини, монорейки, на Землю не пускають. Нормально, але і все.
"Персто 2035": про особистий ШІ і до чого він може довести. Не скажу, що сподобалося, але це вправно написано, з розумінням, для чого і куди.
"Що в імені твоєму": це просто неможливо читати. Цитата: "палючий квадратик на тлі мільйонів коловоротів мозаїки життєвого декору химерно викривлених стін Землі". І так всю дорогу з перервами на філософію. Здрасті, радянський стиль, давно не бачились.
"Ворота": як не дивно, ота сатира, яка досить гидотно спотворює детективні розповіді автора, тут гарно йде у сюжет про інопланетні ворота і місцеву владу. Професійно написано, іншого слова не підберу.
"Porro motus": як шляхом інфаркту навернути менеджера до мрії дитинства, а ділову жінку до щастя материнства. Сюрприз, такі тупі маніпуляції не працюють. Ще й з купою кліше, "живі намистинки душ", простигосподи.
"Повітруля": про розумний літаючий моцик. Що в цілому непогано, але залишати серед мотлоху компромат - це дуже притягнутий за вуха сюжетний хід. Можна читати, можна не читати.
"Демон почекає": Астероїд, фембот, важкий вибір, космічний човник. Наче й нічого, але ми таке читали двісті разів.
"На денці пляшки": о Схід, твої чари. Твіст з джином у пляшці передбачуваний, атмосфера симпатична, чарівник підступний, як треба. 50/50.
"Відьомська виделка": збитошна відьма намагається потрапити на шабаш і вгепується в людину. Дуже передбачувано і аж в очах миготить.
"Ринвар": коли львівський дух міста, народжений у 1407 році, каже "спроби організації водопостачання", я все. Чудовий канцеляритний спосіб відвернути від потенційно дуже цікавого світу.

[Oksana Vanska · Rating 4 out of 5]

дуже різнобарвна збірка й загальна тематика ніяк не звузила те, що в неї увійшло, бо тут повний жанровий салат. Деякі тексти мені сподобалися й хочеться почитати інші твори авторів, деякі викликали здивування і нерозуміння, а деякі просто дуже "не моє".

[Mukola Bedriychuk · Rating 4 out of 5]

Непогана збірка імен українських авторів, є хороші досить хороші оповідання заради яких варто прочитати, а є і прохідні, у кожного свій смак і кожен тут щось знайде своє ... Або свого автора