What do you think?
Rate this book
Франческа #2
Франческа. Володарка офіцерського жетона
Франческа повертається! Командний центр управління польотами НАСА чекає ще більше пригод та викликів. Джорджіо та Франческа стають героями власної бондіани, разом рятують світ й одне одного, отримують офіцерські звання та дізнаються, як правильно закручувати гайки.
Нова книжка Доржа Бату — це невигадані історії про дружбу, любов, толерантність, бійки, афери, спецоперації і навіть смерть. А також про те, що робота в команді — це не лише вміння добре робити свою справу, а й бути поруч у потрібний момент.
Нова книжка Доржа Бату — це невигадані історії про дружбу, любов, толерантність, бійки, афери, спецоперації і навіть смерть. А також про те, що робота в команді — це не лише вміння добре робити свою справу, а й бути поруч у потрібний момент.
592 pages, Hardcover
First published May 1, 2019
21 people are currently reading
342 people want to read
About the author
Dorje Batuu
9 books272 followersДорж Бату (Андрій Васильєв) — український письменник бурято-монгольського походження. Громадянин США. Автор дилогії «Франческа. Повелителька траєкторій» і «Франческа. Володарка офіцерського жетона» та роману «Моцарт 2.0».
Народився і виріс в Бурятії, закінчив Бурятський державний університет. За освітою історик-сходознавець, спеціаліст з історії Китаю. Одружився з американською дизайнеркою українського походження Яриною Жук і 2002 року переїхав жити до України. Виховують двох доньок, Софію та Христину. Працював телевізійним журналістом на загальнонаціональних каналах «1+1» та «Інтер». Переїхавши до США, працював кореспондентом «Голосу Америки» та «ТСН». Член Медіакорпусу ООН. У 2013 році покинув журналістику і став працювати у авіакосмічній галузі. Нині Дорж Бату - математик, спеціаліст з траєкторій космічних апаратів.
Народився і виріс в Бурятії, закінчив Бурятський державний університет. За освітою історик-сходознавець, спеціаліст з історії Китаю. Одружився з американською дизайнеркою українського походження Яриною Жук і 2002 року переїхав жити до України. Виховують двох доньок, Софію та Христину. Працював телевізійним журналістом на загальнонаціональних каналах «1+1» та «Інтер». Переїхавши до США, працював кореспондентом «Голосу Америки» та «ТСН». Член Медіакорпусу ООН. У 2013 році покинув журналістику і став працювати у авіакосмічній галузі. Нині Дорж Бату - математик, спеціаліст з траєкторій космічних апаратів.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 82 reviews
March 26, 2022
Завершуючи читати чергову порцію замальовок про цілком реальні пригоди (халепи?) Франчески і Co, я розуміла, що дійсно на певний час цілковито відключалася від жахливої реальності. Магія слова Доржа Бату!
October 4, 2019
З запуском нової «Франчески» щось пішло не так, все не геть погано, та все ж творцям краще було не поспішати.
Справді помітно, що книжку «Франческа. Володарка офіцерського жетона» Доржа Боту дуже поспішали видати до Книжкового Арсеналу. Враження, ніби над першою книжкою редактори працювали довго, бо хотіли, аби все було ідеально. Минулого року мало хто знав про Франческу (лише ті, хто читав фейсбук Доржа Бату), тож треба було якось одразу полонити читачів. А в роботі над другою розслабилися, бо і так куплять. В результаті дуже багато помилок і одруківок.
Було менше інформації про космос. Деякі історії починалися з абзацу «задля зачепити», бо потім той самий абзац був десь всередині історії. Це працює у фейсбуці, але для чого було в такому форматі переносити в книжку? Не сподобалися деякі стереотипні описи типу «дівчачий ланч», маючи на увазі салати чи «хлопці гиготіли, дівчата червоніли», коли Вескотт матюкався. Повчальні і моралізаторські завершення історій трохи дратували, але розумію, що вони потрібні для загальної аудиторії.
Та все ж було приємно знову зустрітися з улюбленими персонажами, дізнатися про нові халепи Франчески і було дуже смішно уявляти, як Дорж матюкається чи ледь не наривається на бійку після того, як бачила і чула його вживу.
І хоч друга «Франческа» сподобалася мені менше, все одно раджу читати. Та й мені просто подобається Дорж Бату як особистість. Він в хорошому сенсі користується своєю теперішньою популярністю в Україні, але не задля якихось своїх потреб, а задля потреб інших: говорить про людей з особливостями і про фемінізм. Пам’ятаєте як Дорж представляв різних людей на презентації «Ларс. ЛОЛ»? Було дуже мило і круто тоді. Серед тих крутих людей була і моя подруга Юля Іщенко (не можу не пригадати наш діалог минулої осені: «— Олю, ти знаєш, хто це? А то він мені пише, а ти якраз в спільних друзях.. — та я ж дарувала тобі його книжку місяць тому!»). Взагалі Юля – ще те натхнення, стільки подорожувати, стільки екстриму спробувати, що я за все життя і на половину з цього не наважусь.
Точно не проходьте повз книжки про Франческу! А я ж чекаю на нову вже художню від Доржа Бату. А ви підписуйтесь на його фейсбук 🙃.
⠀
3,5 ⭐️ з 5-ти.
Справді помітно, що книжку «Франческа. Володарка офіцерського жетона» Доржа Боту дуже поспішали видати до Книжкового Арсеналу. Враження, ніби над першою книжкою редактори працювали довго, бо хотіли, аби все було ідеально. Минулого року мало хто знав про Франческу (лише ті, хто читав фейсбук Доржа Бату), тож треба було якось одразу полонити читачів. А в роботі над другою розслабилися, бо і так куплять. В результаті дуже багато помилок і одруківок.
Було менше інформації про космос. Деякі історії починалися з абзацу «задля зачепити», бо потім той самий абзац був десь всередині історії. Це працює у фейсбуці, але для чого було в такому форматі переносити в книжку? Не сподобалися деякі стереотипні описи типу «дівчачий ланч», маючи на увазі салати чи «хлопці гиготіли, дівчата червоніли», коли Вескотт матюкався. Повчальні і моралізаторські завершення історій трохи дратували, але розумію, що вони потрібні для загальної аудиторії.
Та все ж було приємно знову зустрітися з улюбленими персонажами, дізнатися про нові халепи Франчески і було дуже смішно уявляти, як Дорж матюкається чи ледь не наривається на бійку після того, як бачила і чула його вживу.
І хоч друга «Франческа» сподобалася мені менше, все одно раджу читати. Та й мені просто подобається Дорж Бату як особистість. Він в хорошому сенсі користується своєю теперішньою популярністю в Україні, але не задля якихось своїх потреб, а задля потреб інших: говорить про людей з особливостями і про фемінізм. Пам’ятаєте як Дорж представляв різних людей на презентації «Ларс. ЛОЛ»? Було дуже мило і круто тоді. Серед тих крутих людей була і моя подруга Юля Іщенко (не можу не пригадати наш діалог минулої осені: «— Олю, ти знаєш, хто це? А то він мені пише, а ти якраз в спільних друзях.. — та я ж дарувала тобі його книжку місяць тому!»). Взагалі Юля – ще те натхнення, стільки подорожувати, стільки екстриму спробувати, що я за все життя і на половину з цього не наважусь.
Точно не проходьте повз книжки про Франческу! А я ж чекаю на нову вже художню від Доржа Бату. А ви підписуйтесь на його фейсбук 🙃.
⠀
3,5 ⭐️ з 5-ти.
August 1, 2019
Йдучи на цьогорічний Книжковий Арсенал, я точно знала, яку книгу придбаю обов’язково. Так, саме "Франческу-2". Бо перша частина цієї неймовірної життєвої дилогії свого часу мене просто витягла з глибокої осінньо-зимової безнадії, змусила звернути увагу на багато важливих речей, замислитися над іншими ще важливішими нюансами нашого суспільного (саме так!) життя й просто щиро посміятися, а то й пореготати до сліз. У метро, де я зазвичай здебільшого читаю. Привселюдно)))
"Франческа. Володарка" також змушувала сміятися (у метро, ага))) А ще возити в сумці такий собі дебелий том на 600 сторінок — отут я згодна з тими, хто радив Доржеві видати трилогію замість дилогії, розділивши цю книгу на дві частини. Але ні: довелося б знову чекати продовження, а це було б нестерпно)))
Отож, у другій "Франчесці" йдеться про... Та, власне, про те ж, про що й у першій: рівність людей незалежно від статі, національності, кольору шкіри, фізичних чи інших особливостей, здібностей і талантів, віку; взаємодопомогу й готовність підставити плече тому, хто поруч, — бо завтра й тобі може знадобитися чиєсь надійне плече; чесність — насамперед перед самим собою; самоідентифікацію — національну, статеву, соціальну; життя — короткий відрізок часу, який варто провести так, аби не жалкувати ні про що. У другій "Франчесці" також багато гумору, кумедних ситуацій, вдалих жартів і неочікуваних поворотів. У ній — ті самі герої, які стали майже своїми після прочитання книги, й трошки нових. А після того, як перегортаєш останню сторінку книги, тебе опановує те ж відчуття: жаль розлучатися з цими всіма цікавезними людьми. Тому піду-но я у Фейсбук, почитаю, що в них новенького (а Дорж Бату про це постійно розповідає)))
"Франческа. Володарка" також змушувала сміятися (у метро, ага))) А ще возити в сумці такий собі дебелий том на 600 сторінок — отут я згодна з тими, хто радив Доржеві видати трилогію замість дилогії, розділивши цю книгу на дві частини. Але ні: довелося б знову чекати продовження, а це було б нестерпно)))
Отож, у другій "Франчесці" йдеться про... Та, власне, про те ж, про що й у першій: рівність людей незалежно від статі, національності, кольору шкіри, фізичних чи інших особливостей, здібностей і талантів, віку; взаємодопомогу й готовність підставити плече тому, хто поруч, — бо завтра й тобі може знадобитися чиєсь надійне плече; чесність — насамперед перед самим собою; самоідентифікацію — національну, статеву, соціальну; життя — короткий відрізок часу, який варто провести так, аби не жалкувати ні про що. У другій "Франчесці" також багато гумору, кумедних ситуацій, вдалих жартів і неочікуваних поворотів. У ній — ті самі герої, які стали майже своїми після прочитання книги, й трошки нових. А після того, як перегортаєш останню сторінку книги, тебе опановує те ж відчуття: жаль розлучатися з цими всіма цікавезними людьми. Тому піду-но я у Фейсбук, почитаю, що в них новенького (а Дорж Бату про це постійно розповідає)))
June 6, 2019
Прочитати книжку на 600 сторінок за один день дуже просто. Попередній мій досвід такого масштабу був із книжкою Чотири танкісти і пес — там було два дні, але й менший, ніж у «Франчесці», шрифт.
Вкотре дивуюся, як можна з такою радістю читати книжку, яка уже, по суті, прочитана — тільки в іншому місці й в іншій формі. І я спершу думала, що для другої «Франчески» буде другий тег, але це все той же #франческовідгук — бо й враження приблизно такі ж, як і в моєму відгуку на першу частину. Добра, позитивна і дуже світла книжка про дружбу. Назагал, тема простої щирої дружби якось дуже недооцінена в геть усьому, що мені випадає читати, тому дуже тішить, що в Доржа все так …правильно.
Мені подумалося, що ця книжка, сказати б, дуже американська. Вона прямо світиться ідеалами Америки, які спостерігаю на тлі всіх монологів у своїх улюблених американських сатиричних передачах. Що податки це громадянський обов'язок, що з податків працює влада й армія, що громадянин може на все вплинути, якщо захоче, що кожен має свою свободу і свою мрію, що заради мрії треба гарувати, як коняка, що можна любити батьківщину і не бути чваньком, що можна і працювати, і веселитися, і що можна жити, а не марудити світом від п'ятниці до п'ятниці. Як же цього бракує інколи ось тутечки. Але в той же час, ця книжка дуже українська. Вона написана українською, вона нашпигована зворотами і відсиланнями з розрахунком на нас, вона весь час має якісь прив'язки до України. Тому коли Дорж перераховує, що громадянами цієї країни є і шотландці, й індуси, і сицилійки, і монголи, й етнічні поляки, то хочеться додати «…і українці» і думати не про США, а про те, що ближче серцю. І шалено, пристрасно хочеться вірити, що ми теж так можемо.
Лише трішечки шкода, що я не можу прочитати цю книжку так, наче вперше її бачу. Тоді б вона була взагалі нестримно бомбастична.
Без традиційних придирок до тексту не обійдеться, як же без цього. З виходом кожної книжки у світ на чати виходить Занудна Сотня, і свій обов'язок виконує строго.
Я так розумію, що удвічі більший об'єм цієї книжки поставив редакторів у жорсткіші умови, в яких легше зробити щось таке, від чого дехто (я) крутитиме носом.
* Наприклад, перед деякими, але лише деякими історіями залишили Доржеві підводки, і деякі доволі довгі. А оскільки це просто catchy шматок тексту з самої розповіді, то потім доволі дивно бачити той самий абзац удруге.
* Позникала, порівняно з фейсбуком, деяка розбивка на абзаци (ну але з нею ця «Франческа» була б іще об'ємніша).
* Із формату дописів залишилися три види приміток (знесені вниз сторінки, подані в тексті, і подані в тексті разом з «Прим. Д. Б.»), це якось, того, багато.
* До ком, як і раніше, претензій нема.
* Натомість виловила одні криві лапки в передмові і Техноголичний інститут, з якого дуже довго гигикала — тому що Дорж може скільки завгодно розказувати, як він не знає українську ідеально, але ця помилка не його (у нього був Інститут технологій).
* Дуже цікаво було натрапити на «к дідьку» і ще три-чотири використання «к». Коли книжка написана без претензій на фахову редактору, у грамнациста вимикаються гальма і з'являється натхнення виписувати всі помилки під лінієчку, але «Франческа» — літературно вилизаний продукт, тому я надовго задумалася, чи не було в цьому «к» якихось невідомих мені сенсів. Раптом я щось пропускаю.
* Потішила «мікрохвилівка». Не знаю, може й Микола теж Хвилівий.
* Гаррі і Гаурав, або ж команда «Джі-Джі», теж викликали приступ пошуку підвоху. Інстинктивний переклад дає мені Harry & Gaurav, з чого не випливає джі-джі, тож або Garry, або я не достатньо знаю індійські імена.
* Уполювала «Ґ'юстон». Не скажу, на якій сторінці, самі пошукайте ))
* Зовсім на днях, з нагоди нового правопису, сперечалася з кимось, що велика літера всередині слова, себто camelCase, для української не характерний. А тут гоп, — і МакКарті. О��.
* Тривалий мовний симпозіум мої таргани в голові влаштували і через варіанти «на хер» і «нахєр». Як людина, яка щиро вважає, що «за кордон» і «закордон» мають обидва існувати, кожне у своїх правах (друге — як прислівник, типу «додому», якому давно пора), розумію і співчуваю.
У той же час цілковито захоплююсь словом «чортихеразна-що» і дефісом у ньому. Автор цього слова повноправно володіє лінгвістичним поясом рівня «бог».
Цікаво, що ВСЛ не ставить попередження про нецензурщину. КСД поставило б )
🐧🐧
PS. Я тричі зупинялася, щоб не написати слова «груба» чи «товста». І не написала ж!
PPS. Цілковито шкода, що в цю книжку не можна додати реакцію Франчески на цю книжку. Бо якби було можна, то за рекурсію я б ще й шосту зірочку поставила.
Вкотре дивуюся, як можна з такою радістю читати книжку, яка уже, по суті, прочитана — тільки в іншому місці й в іншій формі. І я спершу думала, що для другої «Франчески» буде другий тег, але це все той же #франческовідгук — бо й враження приблизно такі ж, як і в моєму відгуку на першу частину. Добра, позитивна і дуже світла книжка про дружбу. Назагал, тема простої щирої дружби якось дуже недооцінена в геть усьому, що мені випадає читати, тому дуже тішить, що в Доржа все так …правильно.
Мені подумалося, що ця книжка, сказати б, дуже американська. Вона прямо світиться ідеалами Америки, які спостерігаю на тлі всіх монологів у своїх улюблених американських сатиричних передачах. Що податки це громадянський обов'язок, що з податків працює влада й армія, що громадянин може на все вплинути, якщо захоче, що кожен має свою свободу і свою мрію, що заради мрії треба гарувати, як коняка, що можна любити батьківщину і не бути чваньком, що можна і працювати, і веселитися, і що можна жити, а не марудити світом від п'ятниці до п'ятниці. Як же цього бракує інколи ось тутечки. Але в той же час, ця книжка дуже українська. Вона написана українською, вона нашпигована зворотами і відсиланнями з розрахунком на нас, вона весь час має якісь прив'язки до України. Тому коли Дорж перераховує, що громадянами цієї країни є і шотландці, й індуси, і сицилійки, і монголи, й етнічні поляки, то хочеться додати «…і українці» і думати не про США, а про те, що ближче серцю. І шалено, пристрасно хочеться вірити, що ми теж так можемо.
Лише трішечки шкода, що я не можу прочитати цю книжку так, наче вперше її бачу. Тоді б вона була взагалі нестримно бомбастична.
Без традиційних придирок до тексту не обійдеться, як же без цього. З виходом кожної книжки у світ на чати виходить Занудна Сотня, і свій обов'язок виконує строго.
Я так розумію, що удвічі більший об'єм цієї книжки поставив редакторів у жорсткіші умови, в яких легше зробити щось таке, від чого дехто (я) крутитиме носом.
* Наприклад, перед деякими, але лише деякими історіями залишили Доржеві підводки, і деякі доволі довгі. А оскільки це просто catchy шматок тексту з самої розповіді, то потім доволі дивно бачити той самий абзац удруге.
* Позникала, порівняно з фейсбуком, деяка розбивка на абзаци (ну але з нею ця «Франческа» була б іще об'ємніша).
* Із формату дописів залишилися три види приміток (знесені вниз сторінки, подані в тексті, і подані в тексті разом з «Прим. Д. Б.»), це якось, того, багато.
* До ком, як і раніше, претензій нема.
* Натомість виловила одні криві лапки в передмові і Техноголичний інститут, з якого дуже довго гигикала — тому що Дорж може скільки завгодно розказувати, як він не знає українську ідеально, але ця помилка не його (у нього був Інститут технологій).
* Дуже цікаво було натрапити на «к дідьку» і ще три-чотири використання «к». Коли книжка написана без претензій на фахову редактору, у грамнациста вимикаються гальма і з'являється натхнення виписувати всі помилки під лінієчку, але «Франческа» — літературно вилизаний продукт, тому я надовго задумалася, чи не було в цьому «к» якихось невідомих мені сенсів. Раптом я щось пропускаю.
* Потішила «мікрохвилівка». Не знаю, може й Микола теж Хвилівий.
* Гаррі і Гаурав, або ж команда «Джі-Джі», теж викликали приступ пошуку підвоху. Інстинктивний переклад дає мені Harry & Gaurav, з чого не випливає джі-джі, тож або Garry, або я не достатньо знаю індійські імена.
* Уполювала «Ґ'юстон». Не скажу, на якій сторінці, самі пошукайте ))
* Зовсім на днях, з нагоди нового правопису, сперечалася з кимось, що велика літера всередині слова, себто camelCase, для української не характерний. А тут гоп, — і МакКарті. О��.
* Тривалий мовний симпозіум мої таргани в голові влаштували і через варіанти «на хер» і «нахєр». Як людина, яка щиро вважає, що «за кордон» і «закордон» мають обидва існувати, кожне у своїх правах (друге — як прислівник, типу «додому», якому давно пора), розумію і співчуваю.
У той же час цілковито захоплююсь словом «чортихеразна-що» і дефісом у ньому. Автор цього слова повноправно володіє лінгвістичним поясом рівня «бог».
Цікаво, що ВСЛ не ставить попередження про нецензурщину. КСД поставило б )
🐧🐧
PS. Я тричі зупинялася, щоб не написати слова «груба» чи «товста». І не написала ж!
PPS. Цілковито шкода, що в цю книжку не можна додати реакцію Франчески на цю книжку. Бо якби було можна, то за рекурсію я б ще й шосту зірочку поставила.
August 28, 2021
Продовження історій про Франческу, Доржа-Джоржіо, полковника Вескотта, і ще одного полковника, сержанта Сару МакКарті, Трейсі, Маковскі, професора Рассела, Баррела і стажерів.
Так само цікаво, як і перша книга. Спочатку оповідь ішла розмірено, просто про життя. Навіть місцями сумненько, коли читала про Містера Щасливчика. Я вже подумала, що тепер не буде пригод. Аж тут трапився гаманець і смітник, Джорджіо і Франческа у ролі охоронців і т.д. І знову стало весело. Багато нової інформації про корекцію космічних польотів і про американських військових, бо ж на військовій базі працюють головні герої. Ця книга - про справжню дружбу.
А ще ця книжка вдвічі більша за першу частину, тож насолоди ще більше!
Так само цікаво, як і перша книга. Спочатку оповідь ішла розмірено, просто про життя. Навіть місцями сумненько, коли читала про Містера Щасливчика. Я вже подумала, що тепер не буде пригод. Аж тут трапився гаманець і смітник, Джорджіо і Франческа у ролі охоронців і т.д. І знову стало весело. Багато нової інформації про корекцію космічних польотів і про американських військових, бо ж на військовій базі працюють головні герої. Ця книга - про справжню дружбу.
А ще ця книжка вдвічі більша за першу частину, тож насолоди ще більше!
June 22, 2019
Книга - вдале продовження "Франчески. Повелительки траєкторій". Вже знайомі і нові герої, які потрапляють в різні пригоди, та з гідністю з них виплутуються. Читала з великим задоволенням, навмисно розтягуючи, щоб на довше вистачило :)
April 22, 2020
Дуже добра і кумедна книга, як і перша частина.
October 18, 2019
Якщо мені чогось й не вистачає на роботі, так оце такого усвідомлення всіма навколо факту, що люди різні, але це не причина їх засуджувати (а я, між іншим, у ВНЗ працюю!).
Тому, читаючи вже другу «Франческу» (о боже, ну як жити без продовження, га?!), я порівну і реготала, і витирала сльози. А на фіналі попросту розревілася - так, я м‘якосердна особа, хто зі мною?)
Особливо велике дякую за спроби пояснити українську культуру американцям - переклад «Ой Марічко...» змусив згадати всі двозначні народні пісні і спробувати й самими їх транслейтити англійською, а ще любов за всі ті вставки про політику, мову і, звісно, за історії про містера і місіс Сміт (закреслено) Джорджіо і Франческу aka супершпигунів/героїв, козла на базі, і Джой з Коліном, і... та ви й так розумієте, я готова перерахувати просто все!
З нетерпінням чекаю інших книжок Бату - якщо я не могла відірватися від «Франчески», ґиґаючи від недосипу, але не здаючись, не можу уявити, як воно буде з наступними історіями💙
Тому, читаючи вже другу «Франческу» (о боже, ну як жити без продовження, га?!), я порівну і реготала, і витирала сльози. А на фіналі попросту розревілася - так, я м‘якосердна особа, хто зі мною?)
Особливо велике дякую за спроби пояснити українську культуру американцям - переклад «Ой Марічко...» змусив згадати всі двозначні народні пісні і спробувати й самими їх транслейтити англійською, а ще любов за всі ті вставки про політику, мову і, звісно, за історії про містера і місіс Сміт (закреслено) Джорджіо і Франческу aka супершпигунів/героїв, козла на базі, і Джой з Коліном, і... та ви й так розумієте, я готова перерахувати просто все!
З нетерпінням чекаю інших книжок Бату - якщо я не могла відірватися від «Франчески», ґиґаючи від недосипу, але не здаючись, не можу уявити, як воно буде з наступними історіями💙
June 10, 2021
Це безперечно хороша розважальна книжка. Душевна, добра. Те, що треба, коли не вистачає підбадьорення.
Але для мене книжка має мінус: Історії, написані у формі фб-постів, багато за раз не прочитаєш, бо воно все якесь ніби однакове: речення-гачок, щоб зацікавити, сама історія і в кінці, моралізаторське якесь речення. І пару-трійку таких історій почитаєш - вже починає тебе це дратувати. Але знайшла для себе ідеальний спосіб читання: по одній-дві на день - і настрій піднятий, і задоволення від читання є. В будь-якому разі класно, що в сучукрліті з‘являються такі книжки. Різноманіття - це чудово 😊
Але для мене книжка має мінус: Історії, написані у формі фб-постів, багато за раз не прочитаєш, бо воно все якесь ніби однакове: речення-гачок, щоб зацікавити, сама історія і в кінці, моралізаторське якесь речення. І пару-трійку таких історій почитаєш - вже починає тебе це дратувати. Але знайшла для себе ідеальний спосіб читання: по одній-дві на день - і настрій піднятий, і задоволення від читання є. В будь-якому разі класно, що в сучукрліті з‘являються такі книжки. Різноманіття - це чудово 😊
May 1, 2023
5 зірочок - бо я в захваті від поєднання серйозних, складних тем із гумором та простотою оповіді.
December 13, 2019
Як на мене, обраний формат подання історій для такого обсягу тексту не підходить. Після 200 сторінки читати цей набір хоч і пов'язаних між собою оповідань було досить нудно. Звісно, це цікаві смішні розповіді із колоритними персонажами, але коли немає зав'язки, кульмінації і розв'язки, то 600 сторінок здаються вічністю.
March 10, 2020
Чудова книжка! Приємно підіймає настрій та захоплює своїми пригодами 🙂
August 4, 2019
Пригоди Франчески продовжуються.
Але в другій книжці їх значно більше, принаймні втричі. Команда Центру управління польотами НАСА у повному зборі (принаймні, поки що) і Франческа продовжує щодня чудили нові приколи. Так, вона як і раніше кидає у Джорджіо шкурки від апельсина та викликає на допомогу у випадку форс-мажору свого брата-адвоката Патриціо... Але, уявіть, одного дня в їхній команді з'являється пара клонів (вибачайте, за спойлер)!
А якщо коротко, то друга книжка про веселу дівчину Франческу — це втричі більше шансів посміхнутися та, звісно, черговий помріяти про космос; а ще по-новому глянути на важливість доброго гумору на робочому місці та навичок роботи в команді для кожного з нас.
Повний огляд читайте тут bit.ly/2Mr0wXL, а цитати із книжки тут bit.ly/2ZChQgk
Але в другій книжці їх значно більше, принаймні втричі. Команда Центру управління польотами НАСА у повному зборі (принаймні, поки що) і Франческа продовжує щодня чудили нові приколи. Так, вона як і раніше кидає у Джорджіо шкурки від апельсина та викликає на допомогу у випадку форс-мажору свого брата-адвоката Патриціо... Але, уявіть, одного дня в їхній команді з'являється пара клонів (вибачайте, за спойлер)!
А якщо коротко, то друга книжка про веселу дівчину Франческу — це втричі більше шансів посміхнутися та, звісно, черговий помріяти про космос; а ще по-новому глянути на важливість доброго гумору на робочому місці та навичок роботи в команді для кожного з нас.
Повний огляд читайте тут bit.ly/2Mr0wXL, а цитати із книжки тут bit.ly/2ZChQgk
This entire review has been hidden because of spoilers.
July 30, 2020
першої частини цілком достатньо.
другу не змогла дочитати, і нарешті змогла прийняти і відпустити той факт, що не всі книжки потрібно дочитувати до останньої сторінки, інколи краще зупинитись і не силувати себе.
другу не змогла дочитати, і нарешті змогла прийняти і відпустити той факт, що не всі книжки потрібно дочитувати до останньої сторінки, інколи краще зупинитись і не силувати себе.
September 29, 2019
Взяти «Франческу-2» з собою у відпустку було дуже правильним рішенням. Шкода тільки, що я її прочитала за час дороги і за перший день на морі, бо відірватися неможливо))
Сказати, що на мене озиралися люди, коли я ржала на піввагона кожні пару хвилин читання, – банально, але це правда)
Джорджіо, окреме дякую за сержантську любовну лінію (не буду спойлерити іменами) – як то кажуть, «переживала за их личную жизнь больше, чем за свою»😁
І за культурний лікнеп у персонажів на тему української пісні і мультиплікації: на епізоді про There once was a dog, який сказав “I wanna sing”, я лягла))))
А якщо серйозно, то це був дуже хороший і ненав‘язливий урок про те, які ми всі різні, як важливо проявляти трооошечки більше терпіння і розуміння, і як багато проблем можуть бути вирішені простою щирою розмовою.
Читати всім!
Сказати, що на мене озиралися люди, коли я ржала на піввагона кожні пару хвилин читання, – банально, але це правда)
Джорджіо, окреме дякую за сержантську любовну лінію (не буду спойлерити іменами) – як то кажуть, «переживала за их личную жизнь больше, чем за свою»😁
І за культурний лікнеп у персонажів на тему української пісні і мультиплікації: на епізоді про There once was a dog, який сказав “I wanna sing”, я лягла))))
А якщо серйозно, то це був дуже хороший і ненав‘язливий урок про те, які ми всі різні, як важливо проявляти трооошечки більше терпіння і розуміння, і як багато проблем можуть бути вирішені простою щирою розмовою.
Читати всім!
August 22, 2019
Дорж Бату - тепер однозначно мій найулюбленіший сучасний письменник. Навіть не так.. є гостре відчуття що він твій друг з тієї багато обговорюваної інформаційної бульбашки, тобто з тими ж цінностями, життєвими пріоритетами..
Книжка переповнена різними добрими життєвими історіями з несподіваними кумедними поворотами, і під кожною з них є кілька тез, що підсумовують мораль розповіді. Як от це маленьке речення вирване з абзацу: "Перш ніж здаватися, пам'ятайте про тих, хто у вас за спиною"
Книжка переповнена різними добрими життєвими історіями з несподіваними кумедними поворотами, і під кожною з них є кілька тез, що підсумовують мораль розповіді. Як от це маленьке речення вирване з абзацу: "Перш ніж здаватися, пам'ятайте про тих, хто у вас за спиною"
June 5, 2019
Підходячи до "Володарки офіцерського жетона", я боявся, що матиму завищені очікування після "Повелительки траєкторій" і зрештою буду розчарований.
Даремно боявся.
Друга книжка про "Франческу" - така сама легка, смішна і емоційна, як і перша. Та ще й удвіч�� більша!
Даремно боявся.
Друга книжка про "Франческу" - така сама легка, смішна і емоційна, як і перша. Та ще й удвіч�� більша!
December 10, 2024
Продовження неймовірно цікавої історії про роботу Джорджіо в NASA. Мені дуже сподобалася перша книга(я придбала одразу обидві).
Початок не такий цікавий, як я очікувала, але потім далі сміялась майже на кожній сторінці та співпереживала усім пригодам, змінам та проблемам кожного героя.
Початок не такий цікавий, як я очікувала, але потім далі сміялась майже на кожній сторінці та співпереживала усім пригодам, змінам та проблемам кожного героя.
July 31, 2019
Накраща книжка від українського автора за останні пару років.
July 25, 2020
Ця частина як стиль casual - джинси з високою посадкою, бавовняний топ і така ж кофтинка з довгими рукавами, модняча резинка для волосся, що швидко запутується, сонячні окуляри, які охайно маскують неідеальний високий хвіст і помада нюдового кольору (на відміну від Франчесчиної red Gucci). Ну і ви такі розслаблені, закинувши ноги на лаунжний стілець, відсьорбуючи льодяне фраппе, читаєте другу Франческу. От, якщо дуже хочеться такого відчуття, то точно треба брати і читати. У цій частині вдвічі більше всього: героїв, проколів, перемог і поразок, космічного науч-попу, сленгового авторського словника та дрібниць, які то там, то тут додають у текст гострих сицілійських пристрастей. І ще й моральний бік тут теж досить соковито відчувається (як ті шкуринки, якими закидала Франческа Джорджіо), він про команду, яка завджи за і поперду тебе, яка прикриє з боків і впустить як повноцінного члена в сім'ю (привіт Копполі з Хрещеним батьком). І навіть, якщо раптом станеться, що вам набриднуть жарти, розхочеться далі розбиратись у тонкощах літаючих космічних апаратів і ви з тріскотом здастесь і надумаєте захряснути книжку, десь там вам Андрій Васильєв нашіптуватиме своєю дикторською українською найкрутіший рецепт: "Перш, ніж здатися, пам'ятайте про тих, хто у вас за спиною". Тому, так просто вона вас не відпустить, і не сподівайтесь.
July 17, 2020
Добра книга про гарних людей.
Звісно, купа веселих і не дуже халеп Франчески, Джоржио та їхніх колег-друзів. Плюс лікнеп щодо астронавтики та супутників. Плюс давня монгольська мудрість. Плюс бачення здорової громадянської позиції.
Читати легко і весело.
Але головне – розгадка таємниці, що мене бентежила кілька місяців, поки добирався до книги. Але тепер все кристально зрозуміло. Розуміння аж сяє.
Поділюся:
Якщо ви хочете, щоб ваша восьмирічна дитина дуже доречно (для ситуації, а не для її віку) стала вживати слово pizdets, не розуміючи його значення – залиште цю книжку на видному місці.
У першій «Франчесці» це слово просто було в основі одного з епізодів, тож не поповнило лексичний запас дитини, а в другій воно вже рясно застосоване. Ну і дрібниці на кшталт «шоза нахєр». Тож рекомендую для просвітиJ.
Пане Андрію, дякую за книгу, пишіть ще! (Про «Моцарта» знаю, планую).
Звісно, купа веселих і не дуже халеп Франчески, Джоржио та їхніх колег-друзів. Плюс лікнеп щодо астронавтики та супутників. Плюс давня монгольська мудрість. Плюс бачення здорової громадянської позиції.
Читати легко і весело.
Але головне – розгадка таємниці, що мене бентежила кілька місяців, поки добирався до книги. Але тепер все кристально зрозуміло. Розуміння аж сяє.
Поділюся:
Якщо ви хочете, щоб ваша восьмирічна дитина дуже доречно (для ситуації, а не для її віку) стала вживати слово pizdets, не розуміючи його значення – залиште цю книжку на видному місці.
У першій «Франчесці» це слово просто було в основі одного з епізодів, тож не поповнило лексичний запас дитини, а в другій воно вже рясно застосоване. Ну і дрібниці на кшталт «шоза нахєр». Тож рекомендую для просвітиJ.
Пане Андрію, дякую за книгу, пишіть ще! (Про «Моцарта» знаю, планую).
September 23, 2019
Є книги, які класно читаються осінню. Якраз тоді хочеться читати історії, які затягують. Осінь – тиха і спокійна пора, підведення підсумків, затишний час для домашніх справ, книг і чаю. Саме тому так багато людей обожнюють її і до осені бережуть ті самі, атмосферні книги.
От для мене такими стали книги про Франческу. Дві книги, які я сприймаю, як одне ціле. І, напевно, не зміг би прочитавши першу, зробити перерив і тоді взятися за другу.
Дорж Бату, у минулому – журналіст, а нині – співробітник NASA, починав писати свої неймовірні, куменді, правдиві історії на своїй сторінці у Facebook. В головних ролях сам Дорж і його напарниця-сицилійка Франческа, які займаються корекцією траєкторій космічних апаратів НАСА. А також їхні колеги серед яких колишній член банди, балерина, кінолог, старенький, але жвавий, професор і суворий полковник (та ще багато інших).
Франческа із завидною регулярністю потрапляє в різноманітні халепи про які і описує автор. Так звані “важкі понеділки”. Тут і про те, яка має бути сицілійська піца і про застрягання голови в шоломі і про алкогольне утруєння та інші смішні і не дуже історії. Таких розповідей більшість в обох книгах і завдяки ним читаються вони легко, і дуже важко відірватися.
Але крім цього всього, є інші сторони в книгах про Франческу.
Перша за все, це космічно-технічні деталі і проблеми, з якими зараз борються науковці НАСА. Дорж дуже цікаво подає інформацію про супутники і корекцію траєкторій, вживання алкоголю в космосі, туалет на МКС і проблеми сексу за межами земної атмосфери. Також мені дуже цікаво було дізнатися про учнівські і студенські проекти, які робляться під егідою НАСА.
А інша сторона це досить серйозні теми, які піднімає автор і його колеги. Питання мови, культури, політики, гендерної рівності, насилля, американської мрії, свободи, дружби, підтримки і про можливості кардинальної зміни життя.
Одним словом, це дуже щирі книги. Однозначно рекомендую.
От для мене такими стали книги про Франческу. Дві книги, які я сприймаю, як одне ціле. І, напевно, не зміг би прочитавши першу, зробити перерив і тоді взятися за другу.
Дорж Бату, у минулому – журналіст, а нині – співробітник NASA, починав писати свої неймовірні, куменді, правдиві історії на своїй сторінці у Facebook. В головних ролях сам Дорж і його напарниця-сицилійка Франческа, які займаються корекцією траєкторій космічних апаратів НАСА. А також їхні колеги серед яких колишній член банди, балерина, кінолог, старенький, але жвавий, професор і суворий полковник (та ще багато інших).
Франческа із завидною регулярністю потрапляє в різноманітні халепи про які і описує автор. Так звані “важкі понеділки”. Тут і про те, яка має бути сицілійська піца і про застрягання голови в шоломі і про алкогольне утруєння та інші смішні і не дуже історії. Таких розповідей більшість в обох книгах і завдяки ним читаються вони легко, і дуже важко відірватися.
Але крім цього всього, є інші сторони в книгах про Франческу.
Перша за все, це космічно-технічні деталі і проблеми, з якими зараз борються науковці НАСА. Дорж дуже цікаво подає інформацію про супутники і корекцію траєкторій, вживання алкоголю в космосі, туалет на МКС і проблеми сексу за межами земної атмосфери. Також мені дуже цікаво було дізнатися про учнівські і студенські проекти, які робляться під егідою НАСА.
А інша сторона це досить серйозні теми, які піднімає автор і його колеги. Питання мови, культури, політики, гендерної рівності, насилля, американської мрії, свободи, дружби, підтримки і про можливості кардинальної зміни життя.
Одним словом, це дуже щирі книги. Однозначно рекомендую.
September 21, 2019
Така сама весела і легка як і перша частина.
September 18, 2019
Рік тому я познайомилася з Франческою, а цього серпня нарешті взяла до рук її продовження – багатосторінкову розповідь про будні Командного центру управління польотами НАСА, де працює дивовижна dream-team (колеги, правда, схильні називати її цирком Дю Солей) – геніальна і вибухова сицилійка Франческа, яка притягує халепи і кидається апельсиновими шкірками у свого напарника, монгольсько-українського екс-журналіста Андрія Васильєва (він же Джоджіо, він же Дорж Бату), колишня балерина, а нині суперінтендантка військової бази Сара МакКарті та багато інших надзвичайних персонажів.
Друга «Франческа» так само весела, щира, пронизлива, як і перша. У ній з героями трапляється ще більше маленьких подвигів і великих халеп (скажімо, двічі через Франческу здійматимуть гелікоптер, щоб доправити бідолаху до госпіталю), кілька бійок, трохи потрощеної техніки, поповнення і втрати в команді й успішне складання тестів та отримання офіцерського жетона.
А ще, як завжди, дуже класні, глибокі і влучні міркування про свободу, рівність, відповідальність і про те, в чому різниця між народом і нацією (і чому бути сильною нацією так важливо і круто).
Друга «Франческа» так само весела, щира, пронизлива, як і перша. У ній з героями трапляється ще більше маленьких подвигів і великих халеп (скажімо, двічі через Франческу здійматимуть гелікоптер, щоб доправити бідолаху до госпіталю), кілька бійок, трохи потрощеної техніки, поповнення і втрати в команді й успішне складання тестів та отримання офіцерського жетона.
А ще, як завжди, дуже класні, глибокі і влучні міркування про свободу, рівність, відповідальність і про те, в чому різниця між народом і нацією (і чому бути сильною нацією так важливо і круто).
January 7, 2020
Мило, але затягнуто. Доводиться по колу читати одне і те саме протягом майже 600 сторінок, хоча герої чудові, а ситуації комічні. Перша книжка сподобалася більше, може тому, що був ефект несподіванки. В цьому ж випадку розтягнутість призвела до того, що читаєш як жуйку жуєш, вже й смак втратила, а виплюнути шкода
May 31, 2019
Друга і (як каже сам Джорджіо) остання частина циклу про будні центру керування польотами. Якщо ви ще вагаєтеся, чи купувати цю книгу - не вагайтеся. Вона весела й сумна, мудра й проста - ця книга як саме життя.
August 18, 2020
Фантастично смішна, неймовірно добра і несподівано доречно пересипана філософськими сентенціями в найнесподіваніших місях. Не знаю, чи автор в курсі але книжку із захопленням читають шестикласники і при цьому регочуть так, що чути на решті Шацьких озер :)))
January 2, 2021
Чудові розповіді! Хочеться продовження!
January 30, 2021
Сказати що я взахваті то нічого не сказвти, дуже ну дуже крута і цікава книжка👍
May 3, 2020
Коли закінчується щось старе і звичне, починається щось нове, незвідане й цікаве ...
Чудові слова чудової книги..
Книги, на сторінках якої між рядків вловлюєш меседж - віра і підтримка близьких тобі людей здатна змінити все навколо. Часом ми забуваємо, що кожен з нас - інакший... але саме прийняти людину такою, якою вона є - дуже важливо.
Це друга книга про Франческу від @dorjebatuu . І вона інакша .. як на мене - не схожа на першу .. тут більше емоцій.. чуттєвості, щирості від героїв... саме у цій частині для мене вони стають неймовірно близькими... як одна велика справжня сім‘я.. зі своїми жартами, пригодами (ніяк не забуду яйця у мікрохвильовці🤣) та ПІДТРИМКОЮ, яка є у кожному жесті, у кожному слові ..
@dorjebatuu , дякую, що нагадали про такі прості істини ☺️
Книгу раджу 🙂 Але обов’язково починайте з першої 🙃
Чудові слова чудової книги..
Книги, на сторінках якої між рядків вловлюєш меседж - віра і підтримка близьких тобі людей здатна змінити все навколо. Часом ми забуваємо, що кожен з нас - інакший... але саме прийняти людину такою, якою вона є - дуже важливо.
Це друга книга про Франческу від @dorjebatuu . І вона інакша .. як на мене - не схожа на першу .. тут більше емоцій.. чуттєвості, щирості від героїв... саме у цій частині для мене вони стають неймовірно близькими... як одна велика справжня сім‘я.. зі своїми жартами, пригодами (ніяк не забуду яйця у мікрохвильовці🤣) та ПІДТРИМКОЮ, яка є у кожному жесті, у кожному слові ..
@dorjebatuu , дякую, що нагадали про такі прості істини ☺️
Книгу раджу 🙂 Але обов’язково починайте з першої 🙃
Displaying 1 - 30 of 82 reviews