What do you think?
Rate this book
Історії, які ніколи не закінчуються
Наше життя — щоденний потік неймовірних історій, лише встигай записувати! Герої цієї збірки — художники, таксисти, вчителі, безхатченки, працівники АЗС, невдахи-залицяльники і навіть всесвітньо відомі політики! А об’єднує їх усіх одне: бажання бути почутими. Книга для тих, хто любить сміятися, думати і вірить у людей.
До цієї збірки увійшли оповідання, новели та короткі нариси, написані київською письменницею Анастасією Пікою в період з 2010 до 2018 року. Деякі з них уже публікувалися у прозових збірках, але більшість побачили світ уперше.
Оповідання «Повернення Тетісу» у 2017 році перемогло у конкурсі малої прози «Як тебе не любити», започаткованого «Коронацією слова» спільно з Департаментом суспільних комунікацій Київської державної адміністрації.
Нариси «Болючий розрив» та «Час Ікс» зібрали рекордну кількість лайків у конкурсі коротких історій та увійшли до збірки «Маленькі історії на кожен день», що була презентована в рамках 24-го Форуму видавців у Львові. «13 порад тому, хто збирається на сафарі в районну поліклініку», «За що я люблю Україну», «Як?», «91-й» були написані як пости для блогу, проте настільки сподобалися читачам, що їх також було вирішено включити до збірки.
До цієї збірки увійшли оповідання, новели та короткі нариси, написані київською письменницею Анастасією Пікою в період з 2010 до 2018 року. Деякі з них уже публікувалися у прозових збірках, але більшість побачили світ уперше.
Оповідання «Повернення Тетісу» у 2017 році перемогло у конкурсі малої прози «Як тебе не любити», започаткованого «Коронацією слова» спільно з Департаментом суспільних комунікацій Київської державної адміністрації.
Нариси «Болючий розрив» та «Час Ікс» зібрали рекордну кількість лайків у конкурсі коротких історій та увійшли до збірки «Маленькі історії на кожен день», що була презентована в рамках 24-го Форуму видавців у Львові. «13 порад тому, хто збирається на сафарі в районну поліклініку», «За що я люблю Україну», «Як?», «91-й» були написані як пости для блогу, проте настільки сподобалися читачам, що їх також було вирішено включити до збірки.
143 pages, Hardcover
First published January 1, 2019
1 person is currently reading
9 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 5 of 5 reviews
July 12, 2020
Мої стосунки з короткою прозою неідеальні. Мені постійно не вистачає або емоцій, або часу, щоб повністю зануритися у якесь оповідання, прожити його та полюбити.
⠀
Але зі збіркою оповідань Анастасії Піки 📚 “Історії, які ніколи не закінчуються” сталося диво. Мені дійсно сподобалося і я не помітила, як прочитала усю збірку на одному подиху. Ця книга включає в себе оповідання, новели та короткі нариси авторки в період з 2010 по 2018 роки. Вона переконає вас у тому, що життя – найцікавіша у світі історія. Саме ваша історія, така різна, смішна, лірична, чуттєва, комічна. Мені здається, що кожен читач зможе знайти щось для себе. Особисто мені, дуже запам’яталося нестандартне перше оповідання “Sepermercado Island”, яке одразу розвіяло будь-які сумніви про цю збірку та налаштувало на захопливу подорож книгою. Короткий нарис “Кавалок” вразив своєю проникливістю і посилом. А “Болючий розрив” змусив щиро сміятися і дивуватися креативності та дотепності авторки. І я ще довго можу розповідати про кожне оповідання і чим воно мене зачепило, але краще вирушіть на прогулянку з книгою і насолодіться сторінками цієї легкої збірки для затишних літніх вечорів.
⠀
Але зі збіркою оповідань Анастасії Піки 📚 “Історії, які ніколи не закінчуються” сталося диво. Мені дійсно сподобалося і я не помітила, як прочитала усю збірку на одному подиху. Ця книга включає в себе оповідання, новели та короткі нариси авторки в період з 2010 по 2018 роки. Вона переконає вас у тому, що життя – найцікавіша у світі історія. Саме ваша історія, така різна, смішна, лірична, чуттєва, комічна. Мені здається, що кожен читач зможе знайти щось для себе. Особисто мені, дуже запам’яталося нестандартне перше оповідання “Sepermercado Island”, яке одразу розвіяло будь-які сумніви про цю збірку та налаштувало на захопливу подорож книгою. Короткий нарис “Кавалок” вразив своєю проникливістю і посилом. А “Болючий розрив” змусив щиро сміятися і дивуватися креативності та дотепності авторки. І я ще довго можу розповідати про кожне оповідання і чим воно мене зачепило, але краще вирушіть на прогулянку з книгою і насолодіться сторінками цієї легкої збірки для затишних літніх вечорів.
May 3, 2019
Ще не любов, але уже симпатія.
Пам’ятаю як мене зафоловила @pikaanastasiya (авторка). Прочитавши пост-знайомство, я подумала: нічого собі – лауреатка премії «Смолоскип» і «Коронації слова» (престижні літературні конкурси)! Пізніше виявилося, що вона багато подорожує, працює зі ЗМІ в українському парламенті, її Зефір майже вкрав моє серце, а пости Насті я завжди читаю до кінця, бо захоплює. Щоправда, увесь час я підсвідомо очікувала, що має вийти збірка. Бо інакше не могло бути – хоч і не усі видавці виявилися прозорливі – Анастасія любить слова, впорядковуючи їх так, що кожне на своєму місці.
І ось, мій примірник. Ще пахне друкарською фарбою. Знаючи, скільки зусиль вартував пошук шрифтів та ідеального варіанту обкладинки, затвердження ілюстрацій і усі нюанси, про які читач може не здогадатися, починаєш ставитися до книги дійсно як до результату клопіткої праці.
До речі, купуючи книгу ви гарантовано отримуєте у подарунок закладку та стікери з ілюстраціями. Стікери – це дуже класний хід, бо, навіть якщо ви і не фанат скрапбукінгу і не колекціонували наліпки у дитинстві (раптом є такі), то у вас може промайнути думка: «Кенгуру? До чого тут кенгуру?» (так було зі мною, бо різдвяна наліпка цілком канонічна, загадкова жінка-незнайомка прекрасна – ти якось ще не читаючи, можеш попередньо прогнозувати сюжети. А потім раз, і кенгуру)
Думаю, усі зрозуміли, яку історію я прочитала першою. І так, можна читати у будь-якому порядку :) Загалом у книзі вміщено 24 історії – це короткі нариси, оповідання та новели, написані авторкою з 2010 по 2018 роки – найцікавішіі найатмосферніші твори того періоду, на думку Анастасії.
Крім історії «Сумка кенгуру», що змусила мене посміхнутися, прочитала «Supermercado Island» – історію про острів-супермаркет і вона мене дійсно вразила. Ідея про умовний магазин, де можеш дозволити усе, що забажаєш, попри закони простору і часу, ніби проста, передбачувана, як-то кажуть, «на поверхні». Однак Настя талановито її обіграла, бо складно відірватися. Майстерність оповідача тут майже як любов фотографа до деталей, тільки на світлинах підкреслює фактуру інтер'єру, лінії тіла моделей, драпірування одягу гра світла, а тут – слова і впізнавані переживання.
Прочитавши усі «Історії, які ніколи не закінчуються» (гарний оксюморон, еге ж?) впевнилася у думці, що Анастасія Піка – автор, який дає спонуку мислити і уявляти, а це важливо і не повсякчасно.
Мені імпонує, що історії, написані у різні часи, не пов’язані якоюсь глобальною темою, яка б прошивала сторінки червоною ниткою, але при всьому цьому то тут, то там є якісь спільні моменти: у двох різних історіях згадується мрія опинитися у сумці кенгуру, музика (тут і саксофоністів слухаємо, попиваючи вино, і британського діджея Діна Кларка за пультом), а ще Київ – він тут майже всюди, причому не лише Андріївський узвіз у «Поверненні Тетісу», а і парк Шевченка, і околиці ранніми сутінками. Єдине, що впізнаване без географічної приналежності – районна поліклініка (про ці митарства теж є окрема розповідь). Атмосферна оповідка «Різдво у Миргороді» просякнута домашнім затишком, а «Долар для мами» ніби нагадує, що зовсім скоро важливе травневе свято – День матері.
Усе це доповнили ілюстрації Анастасії Дачко: апокаліптичний Київ, Лукашенко і серце для «Як мене залицяльник здивував» - мої улюблені :)
Інколи історії з деяким шармом притчевості, а подекуди – з наївністю чи здивованістю від тих чи інших проявів навколишнього світу. Однак вони дійсно затягують. Зовсім як стиль плавання з обкладинки – кроль (його обирають у змаганнях вільним стилем). Ти повільно занурюєшся у історії, поки ті не поглинуть тебе.
P.S. Якщо ж ви любите журналістику, подорожі та собак, але не підписані на Настю - виправляйте це! ;) Вона встигає займатися живописом, захопливо писати про кіно, мистецтво і літературу, а ще культурно-політичні замітки про журналістський досвід, подорожує з чоловіком і веде кілька планерів (то взагалі окремий вид мистецтва).
Пам’ятаю як мене зафоловила @pikaanastasiya (авторка). Прочитавши пост-знайомство, я подумала: нічого собі – лауреатка премії «Смолоскип» і «Коронації слова» (престижні літературні конкурси)! Пізніше виявилося, що вона багато подорожує, працює зі ЗМІ в українському парламенті, її Зефір майже вкрав моє серце, а пости Насті я завжди читаю до кінця, бо захоплює. Щоправда, увесь час я підсвідомо очікувала, що має вийти збірка. Бо інакше не могло бути – хоч і не усі видавці виявилися прозорливі – Анастасія любить слова, впорядковуючи їх так, що кожне на своєму місці.
І ось, мій примірник. Ще пахне друкарською фарбою. Знаючи, скільки зусиль вартував пошук шрифтів та ідеального варіанту обкладинки, затвердження ілюстрацій і усі нюанси, про які читач може не здогадатися, починаєш ставитися до книги дійсно як до результату клопіткої праці.
До речі, купуючи книгу ви гарантовано отримуєте у подарунок закладку та стікери з ілюстраціями. Стікери – це дуже класний хід, бо, навіть якщо ви і не фанат скрапбукінгу і не колекціонували наліпки у дитинстві (раптом є такі), то у вас може промайнути думка: «Кенгуру? До чого тут кенгуру?» (так було зі мною, бо різдвяна наліпка цілком канонічна, загадкова жінка-незнайомка прекрасна – ти якось ще не читаючи, можеш попередньо прогнозувати сюжети. А потім раз, і кенгуру)
Думаю, усі зрозуміли, яку історію я прочитала першою. І так, можна читати у будь-якому порядку :) Загалом у книзі вміщено 24 історії – це короткі нариси, оповідання та новели, написані авторкою з 2010 по 2018 роки – найцікавішіі найатмосферніші твори того періоду, на думку Анастасії.
Крім історії «Сумка кенгуру», що змусила мене посміхнутися, прочитала «Supermercado Island» – історію про острів-супермаркет і вона мене дійсно вразила. Ідея про умовний магазин, де можеш дозволити усе, що забажаєш, попри закони простору і часу, ніби проста, передбачувана, як-то кажуть, «на поверхні». Однак Настя талановито її обіграла, бо складно відірватися. Майстерність оповідача тут майже як любов фотографа до деталей, тільки на світлинах підкреслює фактуру інтер'єру, лінії тіла моделей, драпірування одягу гра світла, а тут – слова і впізнавані переживання.
Прочитавши усі «Історії, які ніколи не закінчуються» (гарний оксюморон, еге ж?) впевнилася у думці, що Анастасія Піка – автор, який дає спонуку мислити і уявляти, а це важливо і не повсякчасно.
Мені імпонує, що історії, написані у різні часи, не пов’язані якоюсь глобальною темою, яка б прошивала сторінки червоною ниткою, але при всьому цьому то тут, то там є якісь спільні моменти: у двох різних історіях згадується мрія опинитися у сумці кенгуру, музика (тут і саксофоністів слухаємо, попиваючи вино, і британського діджея Діна Кларка за пультом), а ще Київ – він тут майже всюди, причому не лише Андріївський узвіз у «Поверненні Тетісу», а і парк Шевченка, і околиці ранніми сутінками. Єдине, що впізнаване без географічної приналежності – районна поліклініка (про ці митарства теж є окрема розповідь). Атмосферна оповідка «Різдво у Миргороді» просякнута домашнім затишком, а «Долар для мами» ніби нагадує, що зовсім скоро важливе травневе свято – День матері.
Усе це доповнили ілюстрації Анастасії Дачко: апокаліптичний Київ, Лукашенко і серце для «Як мене залицяльник здивував» - мої улюблені :)
Інколи історії з деяким шармом притчевості, а подекуди – з наївністю чи здивованістю від тих чи інших проявів навколишнього світу. Однак вони дійсно затягують. Зовсім як стиль плавання з обкладинки – кроль (його обирають у змаганнях вільним стилем). Ти повільно занурюєшся у історії, поки ті не поглинуть тебе.
P.S. Якщо ж ви любите журналістику, подорожі та собак, але не підписані на Настю - виправляйте це! ;) Вона встигає займатися живописом, захопливо писати про кіно, мистецтво і літературу, а ще культурно-політичні замітки про журналістський досвід, подорожує з чоловіком і веде кілька планерів (то взагалі окремий вид мистецтва).
October 15, 2019
Уффф! Наверное самый непростой мой отзыв о книге!))) В целом мне понравилось! Несмотря на местами наркоманию, местами слезы про те места, которые для меня внезапно оказались актуальными, местами не совсем "мой" стиль изложения и подачи. Будь бы она более объемной, возможно, я бы не выдержала такого ритма происходящего. Но вот так в целом был любопытный опыт))) Особенно, учитывая то, что я лично знакома с автором))
Read
June 6, 2024У цієї книги щось не так із корінцем. Або я конкретно заморочилась: хіба коли книжку кладеш отак обкладинкою догори, напис на корінці має бути догори ногами?
⠀
Це не так вже і суттєво, але все ж... Треба перевірити ще кілька книжок .
⠀
@pikaanastasiya створила маленьку затишну книгу, яка, здається, настільки зручна, що завжди може бути поруч з вами.
⠀
"Любить писати у потягах, літаках і києвському метрополітені" — каже вам анотація про авторку. Не можу точно стверджувати про потяги і літаки, але в метрополітені ця книга читається прекрасно! Короткі історії, нариси. Дякі по формату — мов інстапости. В кожній історії свій настрій, атмосфера, набір думок та частинка життя.
⠀
Мені з короткою прозою складно. Я свідомо не купую таких книг (Може бути винятком Сергій Осока, але там всього одна книжка). І Кінг. Бо в нього я читаю все. А загалом ось такі от збірки я отримую на огляд і це для мене щось типу експерименту, літературної рулетки: зайде чи не зайде.
Цього разу "зайшла" Сподобались київські епізоди, ностальгійні нотки, сподобалось не бути пов'язаною до хронології історій, а читати так, як захочеться: сьогодні двадцяту сторінку, а завтра повернутись до першої.
⠀
Це не так вже і суттєво, але все ж... Треба перевірити ще кілька книжок .
⠀
@pikaanastasiya створила маленьку затишну книгу, яка, здається, настільки зручна, що завжди може бути поруч з вами.
⠀
"Любить писати у потягах, літаках і києвському метрополітені" — каже вам анотація про авторку. Не можу точно стверджувати про потяги і літаки, але в метрополітені ця книга читається прекрасно! Короткі історії, нариси. Дякі по формату — мов інстапости. В кожній історії свій настрій, атмосфера, набір думок та частинка життя.
⠀
Мені з короткою прозою складно. Я свідомо не купую таких книг (Може бути винятком Сергій Осока, але там всього одна книжка). І Кінг. Бо в нього я читаю все. А загалом ось такі от збірки я отримую на огляд і це для мене щось типу експерименту, літературної рулетки: зайде чи не зайде.
Цього разу "зайшла" Сподобались київські епізоди, ностальгійні нотки, сподобалось не бути пов'язаною до хронології історій, а читати так, як захочеться: сьогодні двадцяту сторінку, а завтра повернутись до першої.
May 7, 2019
Наше життя - щоденний потік неймовірних історій, лише встигай записувати! Герої цієї збірки: художники, таксисти, вчителі, безхатченки, працівники АЗС, невдахи-залицяльники і навіть весвітньо відомі політики! А об‘єднує їх всіх одне: бажання бути почутими.
Книга для тих, хто любить сміятися, думати і вірить в людей.
Книга для тих, хто любить сміятися, думати і вірить в людей.
Displaying 1 - 5 of 5 reviews