Прощення

by Aleš Šteger, Алеш Штеґер, Мар’яна Климець (translator)

Культовий роман «Прощення» оповідає про незвичні події, що відбулись одного разу в культурній столиці Європи — місті Марибор. У головних героїв, колишнього саєнтолога Адама Білого та журналістки Рози Портеро, є місія — детоксикація світу від отрути і гріхів минулого через прощення та звільнення душ. Метод — знищення могутнього «Великого Орка», який править містом та всіма його мешканцями, не гребуючи нічим.

Це буде цікава подорож, бо ж режисер дійства та повелитель головних героїв — один із найвизначніших сучасних словенських письменників Алеш Штеґер, чудовий гід та оповідач.

Genres: Science Fiction, Fiction, Literature

304 pages, Hardcover

First published January 1, 2014

Reviews

[Glenn Russell · Rating 5 out of 5]

The setting for Aleš Šteger's fascinating novel is Maribor, Slovenia, a city with a population of 100,000. It's 2012 during the time of Carnival and Maribor is christened European Capital of Culture. But all is not well in Maribor.

On the opening pages, we follow Adam Bely and Rosa Portero, recently arrived in Maribor, as they trudge through the snow to a restaurant where the pair meet Samo Gram, owner of the restaurant who begins digging into his dinner of grilled octopus. Adam whips out a fountain pen, waves the pen back and forth, and thus hypnotizes Gram. Adam then takes out an E-meter, has Gram hold a metal cylinder in each hand, and proceeds to question Gram about his past, including past lives. When Gram mentions the Great Orc and the thirteen guardians of secrets, Adam presses the restaurant owner for names. Gram lists six names, city leaders in various capacities. The meeting concludes when Adam shoves an oyster cracker down Gram's throat.

What's going on? As a way of answering this question, here are a number of scintillating highlights from Aleš Šteger's strangely beguiling tale.

Adam Bely – Back before he left Maribor, Adam's life revolved around the theater. However, following a mystical experience, he relocated to Austria where he rose to prominence within the Church of Scientology. Despite a painful break from the church, Adam still holds onto the fundamental beliefs of Scientology, including the use of the church's E-meter to ascertain truthfulness and the concept that each human possesses, or is possessed by, multiple souls. He states, “Our souls, the way we perceive them, aren't real souls. They're only the remains of the manipulated souls of our ancestors.” And it surely is no coincidence that Adam shares a surname with the Russian author of the multidimensional Petersburg - Andrei Bely.

Rosa Portero - This enigmatic and beautiful woman works as a journalist for Austrian radio, providing a cover for the Adam/Rosa team in Maribor. She and Adam tell everyone that they are reporting on the city's role as the European Capital of Culture, when in reality, their mission is to dismantle the Great Orc's network of thirteen city leaders. The mystery surrounding this Cuban/Austrian woman intensifies as we delve deeper into Rosa's past and her unique qualities.

The Great Orc - A diabolical power tracing its origins back to L. Ron Hubbard and the tale of Xenu in Scientology, the extraterrestrial ruler who, in an attempt to address overpopulation on his own planet, brought billions of his people to Earth only to annihilate them with hydrogen bombs. The immortal spirits of these beings attach themselves to humans, causing harm. Given the consistent portrayal of the Great Orc as an octopus with its tentacles, it brings to mind H.P. Lovecraft's giant Cthulhu.

The Master and Margarita – As a nod to Mikhail Bulgakov and Middle-European fantastica fiction, the devil makes a cameo appearance on the first page where he tumbles in the snow.

Absolution – The Slovene word is odpusti, which could also be translated as release or to set free. The way Adam Bely effects absolution for the city leaders who are part of the Great Orc is his oyster crackers. Keep in mind Aleš Šteger slides between genres, from science fiction to horror to the fantastic.

The Führer Comes To Town - At one point, someone tells Adam, “There're no dark-skinned people in Slovenia, much less in Maribor, and if any show up they're immediately banished.” Such a statement and we're 70 years out from Hitler's visit to Maribor in 1941 where steps were taken to Germanize the city, which included deportation of Slovens and Jews. Ah, the long shadow of history.

The Arts – Now that Maribor is the European Capital of Culture, what are some of the fine arts on display? I found this one of the most intriguing aspects of Absolution. To list several, we have huge balloons high above the Drava River. The mayor moves these balloons nearly every day based on advice he receives from a fortune-teller; Maister, a well-known performance artist, leads his black pig around the city on a leash; a Dutch artist, winner of an art contest, exhibits twenty-four thousand glasses filled with water from the Drava River all over the city; Šava, a Slovenian artist, in protest of the Dutch winning, sat in the Drava River waist deep and in two hours drank twenty-four bottles of beer; and another artist from Maribor, the blood artist, has been donating blood every month for the past forty years. On a larger scale, there's the city's grand art gallery (freakish exhibits; you'll have to read for yourself) and a theater performing a version of Tolstoy's War and Peace. Keep you eye on the theater as it plays a major part in the closing chapters of the novel.

Slovania Through The Years - "Our entire country is nothing but one big burial ground. We all know that whenever you start digging with a shovel you'll hit a grave or even a mass grave." Adam hears these discouraging words but now that he's clear (a prime concept in Scientology), he's a man on a definite mission. "I believe in beginnings. Every moment could be the start of something new, something fateful. If I didn't believe that it's possible to change the course of our destiny at any given moment, then I'd no longer be on this planet."

Ultimate Showdown - Will Adam Bely succeed in his quest to free Maribor from the clutches of the Great Orc? He certainly faces a challenge. For, as he relates to Rosa, “Maribor is a truly unique city in this sense. There's no other city anywhere that is as narrow-minded as this one. And that's no coincidence, just as it's no coincidence that we're here, you and me, today, in this moment. Coming here means entering the pyramid of mud. It guards will bury you alive, and you won't even realize it. Instead of burying you in sand like an Egyptian pharaoh, they'll bury you in useless stories and intrigues.”

Absolution. What a wild, bizarre ride. What a novel.


Slovenian poet, essayist, and novelist Aleš Šteger, born 1973

[Leya · Rating 4 out of 5]

хай буде, зрештою, цей маленький відгук і тут.
Чому варто звернути увагу на книгу Прощення Алеша Штеґера.
По-перше, судячи зі всього, Словенія - це маленька Україна. Гротескне місто Марибор, яке по вуха погрузло у корупції, пересічному українцю здасться знайомим і затишним. На кожне викриття ще одної темної сторони цього міста, кожен з нас буде кивати головою і казати: ну логічно, саме так воно і буває. Західні оглядачі кажуть, що це фантасмагорія, антиутопія, такі вайби Кафки і Гоголя, але ми то знаєм, ми тут живем.
Головний герой повертається у Марибор, щоб врятувати його. Він вірить у саєнтологію і все, що він каже, звучить, ніби хтось тут занадто багато часу проводить у фб-групах, присвячених теорії плоскої землі.
І отже всю книжку він ходить по цьому реальному із найреальніших міст і розповідає свої історії із набору рептилоїда і я думаю, а хто ж тут поїхавший? Місто чи Адам Білий?
Це додає додаткового напруження та інтриги цьому і так гостросюжетному романові, із таємними організаціями, вбивствами, містикою, сатирою, мокрим снігом та забутими ще з нового року прикрасами на фасадах будинків.

[Vityska · Rating 4 out of 5]

Їх двоє – колишній саєнтолог Адам Білий і журналістка австрійського радіо Роза Портеро. І шукають вони тринадцятьох – людей, які складають «Великого Орка» – спільноту настільки таємну, що не кожен із її членів знає про всіх інших (ба більше – не кожен усвідомлює, що він входить до цього товариства). З допомогою гіпнозу, позиченого у саєнтологів приладу і загадкового драже вони допитують цих людей і прощають їм, відпускаючи не гріхи, а… душі. Бо, відповідно того, у що вірить Адам, кожна людина є вмістилищем душ, резервуаром для інформації, яку вони містять. І щоб отримати остаточний спокій, треба ці душі відпустити.

Ці фантасмагоричні пошуки приводять цю химерну парочку до найшанованіших людей Марибора – тих, які займаються політикою і бізнесом, культурою і релігією, тих, на яких, так би мовити, тримається це місто. Кожен із них відкриває співрозмовникам (а отже – читачам) секрети, на яких тримається темна сторона життя культурної столиці Європи. І стає зрозуміло – Великий Орк, цей м’язистий спрут, міцно обвив своїми щупальцями все місто і просто так не відпустить його.

в романі Алеша Штеґера я впізнала чимало знайомих моментів – звісно, гротескно перебільшених і доведених до абсурду, та все ж. Цьому місту, що має амбіції культурної столиці Європи, добре знайома процедура підміни понять, а в його політичної і культурної еліти – чорний пояс із подвійних стандартів. «Нічого святого» – це про Марибор, де в церкві, яка збанкрутіла через ризиковану гру на фондовій біржі, відкривають стрип-клуб, де директорка цвинтаря принагідно здійснює промоцію ювелірних прикрас із прахом померлих, де в андеграундному центрі не тільки тусуються громадські активісти, а й працює підпільний свінгерський клуб для пенсіонерів, а до місцевого гастрономічного спеціалітету додають подрібнені автомобільні шини.

Активісти, які скеровують свою діяльність лише туди і тоді, де й коли це вигідно, громадські ініціативи, які втілюються лише в той спосіб, який принесе якнайбільше дивідендів наближеному колу осіб, ЗМІ, що зі «сторожових псів демократії» перетворилися на знаряддя помсти, і зрештою вся ця культура, присипана шаром попелу і лайна – це, даруйте заїжджену метафору, криве дзеркало багатьох великих і малих містечок, зокрема й українських.

«Кажуть, ніби культура зійшла на пси. Але в Мариборі це не так. Це доводять численні приклади і регулярні здобутки наших установ: Музею визволення Марибора, Мариборського національного театру, Мариборського похоронного бюро, Мариборської комунальної служби та інших», – хвалиться мер Марибора. Посміявшись над тим, як збіса влучно автор відтворив цей «логічний ряд», просто підставте замість Марибора назву вашого містечка – і, закладаюся, пригадаєте, що щось подібне могли чути і з вуст його міського голови.

У мене є така категорія прочитаних книг «Не знаю, що це було, але було круто!», і «Прощення» однозначно до неї входить. Частина подій роману відбувається у театрі під час вистави за «Війною і миром» Толстого у такій, знаєте, надсучасній інтерпретації. Так от, і сам роман мені нагадує якусь мегамодерну постановку, де все перебільшено, доведено до абсурду, оздоблено спецефектами і шок-ефектом. Але за всім цим є сенс, і він – важливий, він чіпляє.

«Прощення» – це чорний гумор, помножений на жорстку сатиру. Це кров, бруд, піт і лайно. Це дикі монстри і потворні люди. Це гола і дуже незручна правда, яка погано пахне і яку хочеться заштовхати десь подалі, щоб не псувала своїм виглядом красиву картинку. Але справді круті тексти (як казав один мій викладач, «з ознакою геніальності») пишуться не для того, щоб забавити і зачарувати, а для того, щоб приголомшити і – можливо – трішки змінити. І, власне, «Прощення» – саме таке.

[Sashko Liutyj · Rating 3 out of 5]

я даже не знаю)

[Joseph Schreiber · Rating 2 out of 5]

Consider this 2.5 stars. Aleš Šteger is a very good writer. I'm not certain what he was trying to achieve with this novel, or whether I am simply not the intended audience, but I found it an overwrought, awkward attempt at speculative fiction—a Master and Margarita of sorts where the "devil" is a Scientologist arriving in the Slovenian city of Maribor with a mission. Some interesting ideas, brief flashes of the poetic gifts Šteger possesses, but I wish there was more to recommend it.

[Satanakoga · Rating 3 out of 5]

3.5/5

[livingoblivion · Rating 4 out of 5]

що б вони не курили мені це теж треба

[Daria · Rating 1 out of 5]

Нудна книга, в якій автор замахнувся на великі містичні питання, таємні організації; місто, де в кожного є свої секрети.
Початок книги дає надію на цікавий сюжет, багато загадок, але на жаль жодна з надій не справджується і більшість запитань лишаються без відповіді.

[Катерина · Rating 3 out of 5]

Дивна книга, є за що зачепитися у діалогах для роздумів, але складно зрозуміти, що хоче донести автор

[Uliana Yatsyshyn · Rating 1 out of 5]

З доброго: непоганий стиль письма (якщо вас не дратує оповідь у теперішньому часі).

[Пані Анна · Rating 4 out of 5]

Мінус зірка за толстоґо, але загалом цікава химерна книга

[Anna-Liliya Kokora · Rating 3 out of 5]

Як круто книжка почалась, так й паршиво вона закінчилась.

Висміювання та іронія країни (конкретного міста), що з комунізму навернулось до європейського капіталізму, за яким не встигають його мешканці, бо пристосувались до попереднього ладу, перетворилося в дикий треш, незрозумілий сюжет, дурну кульмінацію і тупий фінал.

Що в нас є. Місто Марибор, в яке приїздять Адам та Роза, щоби знайти очільників секти "Великий Орк" і "простити" їх. Хто такі ці двоє - а пес зна. Нащо їм це? Хз. Але вони раз врятувались від секти, значить будуть рятувати й усіх. А Адам так взагалі й саєнтологом був. І раз, прикиньте, захотів піти від них, а його взяли і відпустили. Так-так, так роблять в саєнтологів, ага. Словом. Обоє прикидаються журналістами, ходять на інтерв'ю до оцих сектантів, гіпнотизують, дають цукерку і "прощають" їх. Перші кілька сектантів були прикольні. Власник ресторану, директор ковбасного заводу, (цілий розділ верещала чайкою), священник - типові персонажі навіть для нас.

А потім почався треш. Такий дикий, що я буквально "долистувала" книжку, бо вона як мішок цибулі стала - і нести важко, і лишити шкода. "Прощені" почали дуріти, лизати підлогу і кусати людей (це метафора?). В місто приїхала делегація з Європи на відкриття театру, але мер і директорка театру теж показились, а потім театр під землю пішов.

Короче. Якщо книжка вас теж почала кумарити, але хочете знати, хто головний сектант - то і є Адам. Не дякуйте. Я вас розумію: кльову ідею, і кльовий початок бездарно злили. Або я просто надто тупа, щоб осягнути усю геніальність тексту.

А ще в книжці є дроч на "Війну і мир". Прям цілий розділ. Як же вони задрали...

[Mariasilvia Santi · Rating 3 out of 5]

Nella quarta di copertina si parlava della trama di "Absolution" come vicina alla tradizione di Bulgakov, Gogol e Kafka. Complice questo paragone promettente e qualche riga letta, l'ho comprato. Non so. Nella prima metà del romanzo, la macchina narrativa sembra incepparsi in dialoghi un po' farraginosi e perfino sul crescendo finale. Tutto sommato, poi, non ho percepito la somiglianza verso gli autori citati. Sebbene alcune trovate narrative restino molto interessanti ed efficaci, a mio parere il congegno narrativo non convince del tutto.