Los anarquistas

by Cesare Lombroso

Riproponiamo una piccola opera di Cesare Lombroso, "Gli anarchici", scritta nel 1894 all'indomani dell'attentato del presidente Sadi Carnot da parte di Sante Caserio. In essa si leggono compendiate tutte le idee che il fondatore dell'antropologia criminale aveva elaborato studiando l'uomo delinquente. Lombroso la scrive in un periodo che cerca di trovare anche un fondamento fisiologico, oltre che morale e politico, alle concezioni anarchiche, le stesse che avevano e stavano facendo discutere la società borghese di fine Ottocento. Oggi sappiamo che le tesi dell'antropologo e psichiatra non possono considerarsi nemmeno lontanamente scientifiche, ma allora costituirono una risposta autorevole agli infiniti "perché" che seguirono attentati e sommosse.

Unknown Binding

First published January 1, 1895

About the author

Italian criminologist, physician, and founder of the Italian School of Positivist Criminology. Lombroso rejected the established Classical School, which held that crime was a characteristic trait of human nature.

Instead, using concepts drawn from physiognomy, early eugenics, psychiatry and Social Darwinism, Lombroso's theory of anthropological criminology essentially stated that criminality was inherited, and that someone "born criminal" could be identified by physical defects, which confirmed a criminal as savage, or atavistic.

Reviews

[Арсен Стрелецький · Rating 3 out of 5]

На перший погляд ця книга може викликати дуже багато питань щодо методу, який сам Чезаре Ломброзо використовував щодо власного дослідження самого феномену анархізму як патології для суспільства. Але, дочитавши до кінця, і, не прийнявши, проте, до кінця статистичні дані через брак доказової бази, які він наводить в передостанньому розділі цієї праці, можна вивести фундаментально важливі висновки, які часто навіть люди сучасності не збагнули все ще...
Спершу може здатися, що аргументи проти анархістів можуть бути використані проти будь-яких радикально налаштованих прошарків суспільства, незалежно від ідеологічного напрямку, чи то правого, чи то лівого... Але, прорефлексувавши, як відчув чітку позицію позитивного консерватизму у криміналістиці Ломброзо. Я не міг точно виразити, що саме мені ця праця нагадує, але, як тільки я артикулював одну цитату одного мислителя, вона вже не зникала протягом усього подальшого прочитання цієї праці. Це фраза Роджера Скрутона, яка звучить так: "Типовий консерватор - це хтось, хто споглядає навкого себе і знаходить щось, що він людить. І він бачить, що це речі під загрозою, вони вразливі, і нам потрібно захищати їх... Не так часто можна помітити, що з лівизни можна знайти когось, хто знаходить речі, які він любить. Це завжди щось, що йде хибно, щось ненависне, і ви повинні мобілізуватися проти цього... Якщо Ви втратили будь-яке відчуття, що світ люблячий, і що необхідно звільнити його, Ви насправді втратили відчуття того, чому часто спільнота є на першому місці..."
Це нагадало мені Гегеля зі його працює "Основи філософії права", де в першому розділі про абстрактне право, він чітко заперечує будь-якe levre про можливість будь-якого права постати із "неправа". Мається на увазі те, що скасування (Aufhebung) повинно мати тезис, який воно має скасовувати, тим самим будь-яка ідеологія не може постати через принцип скасування вже існуючого. Тобто, іншими словами, ідеологія не можу бути започаткована через свою первинну думку, яка має на меті не пропозиуцію, а в першу чергу бунт проти вже встановленого...
Ось про це книга Ломброзо, а тому вона не про правих, а лише про лівих: комуністів (скоріш за все), радикальних феміністок і, очевидно, анархістів. Радше останнім категоріям прочитати цю працю, щоб переконантися у тому, що повна відданість протесту часто має за собою негативні і виключно негативні наслідки...

[Patrick · Rating 4 out of 5]

Lombroso has the reputation of an anti-leftwing skull measurer. He is more nuanced than I expected. He mentions the asymmetric faces of the perpetrators of terrorist attacks. But he fails to mention what might have caused those features.

Lombroso also refers to some societies like the romance one of irreverently violent indirectly causing violent attacks. He doesn't go really deep into the ideology but refers to the motives of terrorists in more general manner. He also mentions Charles Guiteau and other people who might have been just plain insane.

[nu41 · Rating 3 out of 5]

bastante jebi por parte de Lombroso evaluar anarquistas en base al aspecto físico. tengo aún mucho que aprender de la anarquía y es un texto que en algún momento volveré a leerme de forma más profunda. sin más, se agradecen mucho las críticas que hace Mella y me vendrán bien para la segunda lectura.

[mily ♡ · Rating 2 out of 5]

entretenido pero muy racista y retrógrado, lombroso cancelado