What do you think?
Rate this book
Про і для підлітків
Ще не в курсі, але...
Третій прозобукет "Ще не в курсі, але..." поєднує оповідання, різні за настроєм. Їхні герої ні на кого не подібні, та є між ними і спільне: вони відкривають життя по-справжньому.
176 pages, Hardcover
First published January 1, 2019
4 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 of 1 review
Read
January 23, 2023для підлітків про кохання-зітхання.
Взяла цю книжку, щоб гамузом познайомитися відразу з цілим - як обіцяє обкладинка - букетом незнайомих і трохи знайомих імен.
Не знаю... в половині оповідань мене добряче дратували шаблонні не-варті-її/його-кохання.
Мені, чесно сказати, в реальному житті не аж так багато траплялося хлопців і дівчат, яким чисто по приколу бавитися чужими почуттями і розмазувати по стінці всіх недостатньо, привабливих, хто виявить інтерес. Але в підлітковій прозі й кіно таких шкільних принців-принцес як Віка (Пранк на прощання), Марк (Зовсім не така) аж зашкалює чомусь. Їхня "поганість" однобока. Мені цікавіші герої, які поводяться жорстоко, при цьому лишаючись в ілюзії власної шляхетності й хорошості. З численними "так, але..." Суперечливі, одним словом.
Тут... часом авторам вдавалося. часом так собі.
Нецікавим здалося оповідання "Долоні на твоїх плечах" про дівчину, що не може бачити. Це просто опис мрії. Так, ніби ти кажеш: у мене все паскудно, а тобі бадьоро відповідають: та нєє, все буде супер-пупер, - і толку тобі з тих порожніх слів?
Трохи дратував повторюваний образ хлопця, який сам не знає, чого хоче. Діма (Дівчача тема ботанів), Костя (Хто кому ким), Микола (Хлопця в мене нема), але вони бодай реалістичніші за "поганців".
Живі емоції викликали "Пранк на прощання" (за складні й суперечливі стосунки з лругом і чесне: я не знаю, нафіга це роблю), "Хто кому ким" (за складні й суперечливі стосунки з подругою і за те, що авторці вдалося змусити мене співчувати героїні) і трохи "Уже не страшно" (мені повірилося в те, що у волонтерському середовищі реально загубитися-сховатися втіклій з дитбудинку підлітці, та запросто! але історія з хлопцем у комі - тут уже не знаю)
Взяла цю книжку, щоб гамузом познайомитися відразу з цілим - як обіцяє обкладинка - букетом незнайомих і трохи знайомих імен.
Не знаю... в половині оповідань мене добряче дратували шаблонні не-варті-її/його-кохання.
Мені, чесно сказати, в реальному житті не аж так багато траплялося хлопців і дівчат, яким чисто по приколу бавитися чужими почуттями і розмазувати по стінці всіх недостатньо, привабливих, хто виявить інтерес. Але в підлітковій прозі й кіно таких шкільних принців-принцес як Віка (Пранк на прощання), Марк (Зовсім не така) аж зашкалює чомусь. Їхня "поганість" однобока. Мені цікавіші герої, які поводяться жорстоко, при цьому лишаючись в ілюзії власної шляхетності й хорошості. З численними "так, але..." Суперечливі, одним словом.
Тут... часом авторам вдавалося. часом так собі.
Нецікавим здалося оповідання "Долоні на твоїх плечах" про дівчину, що не може бачити. Це просто опис мрії. Так, ніби ти кажеш: у мене все паскудно, а тобі бадьоро відповідають: та нєє, все буде супер-пупер, - і толку тобі з тих порожніх слів?
Трохи дратував повторюваний образ хлопця, який сам не знає, чого хоче. Діма (Дівчача тема ботанів), Костя (Хто кому ким), Микола (Хлопця в мене нема), але вони бодай реалістичніші за "поганців".
Живі емоції викликали "Пранк на прощання" (за складні й суперечливі стосунки з лругом і чесне: я не знаю, нафіга це роблю), "Хто кому ким" (за складні й суперечливі стосунки з подругою і за те, що авторці вдалося змусити мене співчувати героїні) і трохи "Уже не страшно" (мені повірилося в те, що у волонтерському середовищі реально загубитися-сховатися втіклій з дитбудинку підлітці, та запросто! але історія з хлопцем у комі - тут уже не знаю)
Displaying 1 of 1 review