What do you think?
Rate this book
Полтава
У книзі вміщено повісті, які склали другу книгу "Полтава" з історичної епопеї "Мазепа" класика української літератури Богдана Лепкого (1872-1941). Твір відбиває складність, героїку і трагізм мазепинської доби під час фатальної для України Полтавської битви. Високий патріотизм і зрадництво, героїзм і нікчемність, шляхетність і ницість, людинолюбство і людиноненависництво - все це в органічному поєднанні з майже документальним описом конкретних історичних осіб і подій не залишає байдужим нашого сучасника, викликає асоціації з нинішнім буттям України й українців.Видання адресоване широкому колу читачів, які цікавляться минулим України та її красним письменством.
528 pages, Paperback
Published January 1, 205
About the author
Богдан Лепкий
50 books23 followersУкраїнський поет, прозаїк, літературознавець, критик, перекладач, історик літератури, видавець, публіцист, художник, видатний громадсько-культурний діяч української та польської культур.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 4 of 4 reviews
December 9, 2023
Огонь не помириться з водою, а Україна з Москвою
Богдан Лепкий «Полтава» –Львів, «Червона калина», 1991– 406 с.
Історична повість Богдана Лепкого «Полтава» зараз особливо актуальна, тому що в цю мить українські хоробрі воїни віддають своє життя у боротьбі із тим самим, одвічним московським загарбникам, що прагне знищити кожного з нас, руйнує домівки, краде майно, спалює міста, знущається з жінок і дітей... Методи окупантів залишилися незмінними, хоч минуло 400 років з часу руйнування московитами столиці гетьмана Івана Мазепи – славного, героїчного міста Батурин.
Думаю, що цю книжку мав би прочитати кожен, щоб зрозуміти глибше та виразніше витоки теперішньої боротьби за свободу України та європейське майбутнє нашого народу та держави.
«Москва не може стерпіти вольного народу. Вона й у себе не дає людям волі.Цілу Европу рада би прибрати до свого кріпкого кулака».
Дуже шкода, що історичну повість «Полтава» не вивчають в школі, книга є важливою для формування національної ідентичності, світогляду, жертовності заради України.
Книгу варто прочитати, щоб глибше та краще розуміти, відкрити для себе історичну постать гетьмана Івана Мазепи, чому він бажав добра та вільної, незалежної української держави та добра для свого народу на своїй землі.
В образах Андрія Войнаровського та Ганни Обидвської, письменник розкриває суперечність між виконанням військового обов'язку захисту країни, служіння гетьманові заради «будучности української справи», та бажанням тихого сімейного щастя поруч із жінкою, яку кохаєш все життя.
В образі Мотрі, доньки Кочубея втілено незламність України, готовність жінки пожертвувати власним життям, заради кращого, вільного майбутнього: «Житимем у душах тих, що прийдуть по нас, у душах вільних, чесних, здорових, житимем жизнею куди кращою, ніж нині».
Мотря відважно й самовіддано рятує поранених оборонців Батурина, забувши про втому, сон та відпочинок, тому що: «Є тільки цей край, за котрий іде боротьба, люди, які цю боротьбу ведуть... Щоб вони не зімліли, щоб не склали оружжя: ось чого вона боїться... Власну кров переливала б їм у жили».
Єдиною мотивацією та найсокровеннішим бажанням гетьмана Івана Мазепи було, «щоб Україна осталася зєдиненою і вольною. Ось чому я і порвав з Петром та Августом, а перейшов до Карла й Станіслава. Вважаю їх певнійшими та не такими небезпечними для нас, як тамті»
«Полтава» повість про патріотизм, жертовність для блага України, про любов, але також про підлість, нікчемність і зраду тих козацьких старшин, які перейшли на бік московського царя, щоб мати можливість зберегти владу, маєтки та привілеї.
Найголовніший висновок після прочитання – лише в єдності сила народу, спільними зусиллями можна здолати що прийшов нищити нашу країну.
Далі читатиму наукові праці про життєвий шлях гетьмана Івана Мазепи, а вам наважуся рекомендувати звернути увагу на інші твори Богдана Лепкого, бо творчість письменника належить до незаслужено забутих, маємо це виправити заради відродження національної ідентичности, самосвідомости, як вільного народу, що захищає та поділяє європейські цінності.
Богдан Лепкий «Полтава» –Львів, «Червона калина», 1991– 406 с.
Історична повість Богдана Лепкого «Полтава» зараз особливо актуальна, тому що в цю мить українські хоробрі воїни віддають своє життя у боротьбі із тим самим, одвічним московським загарбникам, що прагне знищити кожного з нас, руйнує домівки, краде майно, спалює міста, знущається з жінок і дітей... Методи окупантів залишилися незмінними, хоч минуло 400 років з часу руйнування московитами столиці гетьмана Івана Мазепи – славного, героїчного міста Батурин.
Думаю, що цю книжку мав би прочитати кожен, щоб зрозуміти глибше та виразніше витоки теперішньої боротьби за свободу України та європейське майбутнє нашого народу та держави.
«Москва не може стерпіти вольного народу. Вона й у себе не дає людям волі.Цілу Европу рада би прибрати до свого кріпкого кулака».
Дуже шкода, що історичну повість «Полтава» не вивчають в школі, книга є важливою для формування національної ідентичності, світогляду, жертовності заради України.
Книгу варто прочитати, щоб глибше та краще розуміти, відкрити для себе історичну постать гетьмана Івана Мазепи, чому він бажав добра та вільної, незалежної української держави та добра для свого народу на своїй землі.
В образах Андрія Войнаровського та Ганни Обидвської, письменник розкриває суперечність між виконанням військового обов'язку захисту країни, служіння гетьманові заради «будучности української справи», та бажанням тихого сімейного щастя поруч із жінкою, яку кохаєш все життя.
В образі Мотрі, доньки Кочубея втілено незламність України, готовність жінки пожертвувати власним життям, заради кращого, вільного майбутнього: «Житимем у душах тих, що прийдуть по нас, у душах вільних, чесних, здорових, житимем жизнею куди кращою, ніж нині».
Мотря відважно й самовіддано рятує поранених оборонців Батурина, забувши про втому, сон та відпочинок, тому що: «Є тільки цей край, за котрий іде боротьба, люди, які цю боротьбу ведуть... Щоб вони не зімліли, щоб не склали оружжя: ось чого вона боїться... Власну кров переливала б їм у жили».
Єдиною мотивацією та найсокровеннішим бажанням гетьмана Івана Мазепи було, «щоб Україна осталася зєдиненою і вольною. Ось чому я і порвав з Петром та Августом, а перейшов до Карла й Станіслава. Вважаю їх певнійшими та не такими небезпечними для нас, як тамті»
«Полтава» повість про патріотизм, жертовність для блага України, про любов, але також про підлість, нікчемність і зраду тих козацьких старшин, які перейшли на бік московського царя, щоб мати можливість зберегти владу, маєтки та привілеї.
Найголовніший висновок після прочитання – лише в єдності сила народу, спільними зусиллями можна здолати що прийшов нищити нашу країну.
Далі читатиму наукові праці про життєвий шлях гетьмана Івана Мазепи, а вам наважуся рекомендувати звернути увагу на інші твори Богдана Лепкого, бо творчість письменника належить до незаслужено забутих, маємо це виправити заради відродження національної ідентичности, самосвідомости, як вільного народу, що захищає та поділяє європейські цінності.
June 4, 2026
Найгірше з усього зла - це зрада. Часто вона стає фатальною.
Автор, наче, червоною ниткою, крізь увесь твір проводить причину знищення Батурина, Січі, поразку під Полтавою. Мазепу зрадили більшість його соратників. Вони перейшли на бік Петра. Зрадили Мазепу, як колись Юда - Христа. Ніс здав Батурин, а Галаган - Січ. А Петрові шакали від цього тільки стали жирувати.
Надзвичайно вразили роздуми автора за майбутні покоління, про те, що знищення Батурина, це було спеціально, щоб зробити страх та покору на цілі покоління, для створення рабів, щоб боялися повстати. Бо зойк замордованих людей Батурина лунатиме крізь століття.
Останні повчальні слова гетьмана, звучать, як заповіт, щоб йшли по життю у правді та у згоді. Бо тільки так можна створити і втримати свою державу.
Автор, наче, червоною ниткою, крізь увесь твір проводить причину знищення Батурина, Січі, поразку під Полтавою. Мазепу зрадили більшість його соратників. Вони перейшли на бік Петра. Зрадили Мазепу, як колись Юда - Христа. Ніс здав Батурин, а Галаган - Січ. А Петрові шакали від цього тільки стали жирувати.
Надзвичайно вразили роздуми автора за майбутні покоління, про те, що знищення Батурина, це було спеціально, щоб зробити страх та покору на цілі покоління, для створення рабів, щоб боялися повстати. Бо зойк замордованих людей Батурина лунатиме крізь століття.
Останні повчальні слова гетьмана, звучать, як заповіт, щоб йшли по життю у правді та у згоді. Бо тільки так можна створити і втримати свою державу.
July 25, 2021
Четверта частина п’ятилогії про гетьмана Мазепу охоплює період військового протистояння об’єднаної українсько-шведської армії з царськими військами, починаючи від падіння Батурина і аж до переломної поразки під Полтавою.
З безлічі діалогів козаків та простого населення постає широка канва тогочасного суспільства, чудово показано, чому українцям під керівництвом неймовірно мудрого стратега Мазепи все-таки не вдалося вибороти своєї незалежності: це і відсутність єдності, спільної думки та ідеї; і бажання ситого життя замість воєнних поневірянь; і вічний страх – як перед сильним, грізним, демонізованим царем, так і перед усім чужим та невідомим (лютеранською вірою та незрозумілою мовою шведів); і споконвічна проблема українців – невміння пожертвувати власним добробутом та амбіціями на користь суспільного блага, як у приказці: «Де два українці – там три гетьмани».
Водночас і воєнна ситуація не на користь українсько-шведських військ: підступні царські універсали підривають віру простого народу в Мазепу, союзники не поспішають на поміч, люті морози винищують солдатів сотнями, лазарети переповнені, у спалених царськими людьми містах та селах недостатньо провіанту…
Проте Мазепа – людина незламної волі та світлого розуму – з гідністю переживає усі ці нещастя: і страшний погром Батурина, і вибори нового гетьмана, й оголошену в церквах анафему, і лютий мороз, і зради старшин, і небезпечне зволікання союзника Карла… Гетьман вірить в «українське питання», у свій великий задум, який, якщо не зараз, так по його смерті, але обов’язково здійсниться. Адже «камінь зрушений з місця»…
З неймовірною гордістю, повагою та любов’ю зображено Мотрю, що наче «вбрала себе, як у панцир, в ідею. Нею жила і поза нею не бачила світа, втіленням її ставала». Саме Мотря вертається до погарищ Батурина і доглядає за важкопораненими батуринцями, що вижили після катувань Меньшикова, саме вона є вірною душею, з якою радиться гетьман і шукає в ній розради, саме Мотря вражає усіх довкола своєю силою духа, незламним характером та сталевою волею…
На сторінках книги оживають як ще багато інших вірних ідеї соратників Мазепи та короля Карла, так і зрадників, які за тридцять срібняків готові на найчорніші зради та підступи… Твір вражає розмахом історичних подій, складними переплетіннями політичних та дипломатичних обставин, паралелями подій 300-річної давнини з сьогоденням. Майстерно написана живою, багатою мовою повість відповідає на чимало питань стосовно героїчного, саможертовного вчинку Мазепи й змушує задуматися над одвічними протиставленнями любові до рідного краю та зрадництва, віри у вищі ідеали та дбання про власну шкуру, героїзму та підлості…
З безлічі діалогів козаків та простого населення постає широка канва тогочасного суспільства, чудово показано, чому українцям під керівництвом неймовірно мудрого стратега Мазепи все-таки не вдалося вибороти своєї незалежності: це і відсутність єдності, спільної думки та ідеї; і бажання ситого життя замість воєнних поневірянь; і вічний страх – як перед сильним, грізним, демонізованим царем, так і перед усім чужим та невідомим (лютеранською вірою та незрозумілою мовою шведів); і споконвічна проблема українців – невміння пожертвувати власним добробутом та амбіціями на користь суспільного блага, як у приказці: «Де два українці – там три гетьмани».
Водночас і воєнна ситуація не на користь українсько-шведських військ: підступні царські універсали підривають віру простого народу в Мазепу, союзники не поспішають на поміч, люті морози винищують солдатів сотнями, лазарети переповнені, у спалених царськими людьми містах та селах недостатньо провіанту…
Проте Мазепа – людина незламної волі та світлого розуму – з гідністю переживає усі ці нещастя: і страшний погром Батурина, і вибори нового гетьмана, й оголошену в церквах анафему, і лютий мороз, і зради старшин, і небезпечне зволікання союзника Карла… Гетьман вірить в «українське питання», у свій великий задум, який, якщо не зараз, так по його смерті, але обов’язково здійсниться. Адже «камінь зрушений з місця»…
З неймовірною гордістю, повагою та любов’ю зображено Мотрю, що наче «вбрала себе, як у панцир, в ідею. Нею жила і поза нею не бачила світа, втіленням її ставала». Саме Мотря вертається до погарищ Батурина і доглядає за важкопораненими батуринцями, що вижили після катувань Меньшикова, саме вона є вірною душею, з якою радиться гетьман і шукає в ній розради, саме Мотря вражає усіх довкола своєю силою духа, незламним характером та сталевою волею…
На сторінках книги оживають як ще багато інших вірних ідеї соратників Мазепи та короля Карла, так і зрадників, які за тридцять срібняків готові на найчорніші зради та підступи… Твір вражає розмахом історичних подій, складними переплетіннями політичних та дипломатичних обставин, паралелями подій 300-річної давнини з сьогоденням. Майстерно написана живою, багатою мовою повість відповідає на чимало питань стосовно героїчного, саможертовного вчинку Мазепи й змушує задуматися над одвічними протиставленнями любові до рідного краю та зрадництва, віри у вищі ідеали та дбання про власну шкуру, героїзму та підлості…
July 24, 2019
Четверта історична повість українського письменника Богдана Лепкого трилогії «Мазепа».
Я люблю читати серії книг, бо завжли цікаво, що ж автор зробить зі своїми персонажами далі. Але тільки тоді, коли продовження дійсно цікаве. Зі свієї трилогії мені сподобався найбільше перший роман «Мотря». Динамічний, цікавий, та й постать гетьмана Івана Мазепи мене завжди цікавила і притягувала до себе.
Повість «Полтава» я вже читала не з таким захопленням, а щоб дочитати до кінця, бо не люблю закидати книги недочитавши. Повість продовжує розповідати про життя славетного гетьмана Івана Мазепи після переходу на бік швецького короля Карла напередодні Полтавської битви та її трагічне завершення.
Автором майстерно змальовані і органічно поєднані майже з документальним описом реальні історичні події та особи.
Під час читання уява малювала мені страшну і фатальну для України та Швеції Полтавську битву, яка закінчилася кінцем мрій Мазепи про вільну та самостійну Україну. Все це дуже важко і гірко читати, бо подумки проводяться паралелі із сьогоденням, коли наш народ знову наступає на ті самі граблі.
«Замовкне голос Петровий, а зойк мордованого Батурина лунатиме крізь століття. Правнукам причується колись, як мордували їх предків.»
Я люблю читати серії книг, бо завжли цікаво, що ж автор зробить зі своїми персонажами далі. Але тільки тоді, коли продовження дійсно цікаве. Зі свієї трилогії мені сподобався найбільше перший роман «Мотря». Динамічний, цікавий, та й постать гетьмана Івана Мазепи мене завжди цікавила і притягувала до себе.
Повість «Полтава» я вже читала не з таким захопленням, а щоб дочитати до кінця, бо не люблю закидати книги недочитавши. Повість продовжує розповідати про життя славетного гетьмана Івана Мазепи після переходу на бік швецького короля Карла напередодні Полтавської битви та її трагічне завершення.
Автором майстерно змальовані і органічно поєднані майже з документальним описом реальні історичні події та особи.
Під час читання уява малювала мені страшну і фатальну для України та Швеції Полтавську битву, яка закінчилася кінцем мрій Мазепи про вільну та самостійну Україну. Все це дуже важко і гірко читати, бо подумки проводяться паралелі із сьогоденням, коли наш народ знову наступає на ті самі граблі.
«Замовкне голос Петровий, а зойк мордованого Батурина лунатиме крізь століття. Правнукам причується колись, як мордували їх предків.»
Displaying 1 - 4 of 4 reviews