What do you think?
Rate this book
Варта у Грі #2
Варта у Грі. Артефакти Праги
Гра у Львові закінчилася — темна чаклунка Варта Тарновецька врятувала життя новому знайомому, дізналася найбільшу таємницю свого минулого і принагідно долучилася до перевороту в магічному правлінні. Отож, сповнені ентузіазму, Варта зі Златаном прибувають до Праги, щоби офіційно заступити на посади Вартових Центральноєвропейського конгломерату. Та виявляється, що на шляху до мети ще багато перепон. Могутні судді виплітають нові інтриги, вибори глави насуваються, а втрачені артефакти остаточно забирають спокій.
Тим часом у празькій спільноті ширяться чутки про невловимих викрадачів, які полюють на світлих і темних. Легенди оживають на старовинних вуличках, де кожен крок озивається небезпекою. У незнайомому місті Варті потрібно пізнати все наново: кому вірити, а кого остерігатися? Яка темрява ховається за посмішкою Златана? А головне – чи вдасться дійти до кінця і заплатити ціну перемоги, не зруйнувавши себе?
Тим часом у празькій спільноті ширяться чутки про невловимих викрадачів, які полюють на світлих і темних. Легенди оживають на старовинних вуличках, де кожен крок озивається небезпекою. У незнайомому місті Варті потрібно пізнати все наново: кому вірити, а кого остерігатися? Яка темрява ховається за посмішкою Златана? А головне – чи вдасться дійти до кінця і заплатити ціну перемоги, не зруйнувавши себе?
416 pages, Hardcover
First published May 23, 2019
6 people are currently reading
196 people want to read
About the author
Наталія Матолінець
19 books354 followersЛьвівська письменниця, авторка двох поетичних збірок й фентезійних романів.
Володарка ІІ премії конкурсу «Коронація Слова 2017» у номінації Романи за твір «Гессі», який опублікувало видавництво Vivat у 2018.
Роман «Варта у Грі» отримав спецвідзнаку конкурсу «Крилатий лев 2017» за новаторський пошук у жанрі міського фентезі & диплом конкурсу «Львівські перехрестя», опублікований у видавництві АССА у 2018 році.
Фіналістка І конкурсу фентезійних оповідань «Брама», за підсумками якого вийшла збірка у видавництві Vivat у 2018.
Роман «Гессі» увійшов до довгого списку премії Дитяча книга року BBC-2018 та був відзначений ІІІ премією Запорізької книжкової толоки 2018 серед підліткових книг.
Авторка отримала відзнаку порталу Barabooka як «Дебют року у прозі 2018» за роман «Варта у Грі».
Роман "Академія Аматерасу" увійшов у топ-5 Дитяча Книга Року BBC 2019.
Роман "Варта у Грі. Артефакти Праги" увійшов до короткого списку Топ Барабуки.
Авторка здобула ІІ місце у конкурсі урбан-фентезі оповідань "Гардарикі" (2019)
Серія "Варта у Грі" здобув відзнаку "Серія року 2021" від порталу БараБука.
Учасниця фестивалів «Форум видавців», «Книжковий арсенал», «LiTerraCon», «Книжкова толока», «Брама: фестиваль фентезі», «Книжковий Миколай» та інших, а також фіналістка конкурсів фантастичних оповідань від об'єднання «Зоряна Фортеця». Лауреат літературної премії ім. Богдана-Ігоря Антонича «Привітання життя» (2007). Твори друкувалися в численних ЗМІ, альманахах і антологіях.
Володарка ІІ премії конкурсу «Коронація Слова 2017» у номінації Романи за твір «Гессі», який опублікувало видавництво Vivat у 2018.
Роман «Варта у Грі» отримав спецвідзнаку конкурсу «Крилатий лев 2017» за новаторський пошук у жанрі міського фентезі & диплом конкурсу «Львівські перехрестя», опублікований у видавництві АССА у 2018 році.
Фіналістка І конкурсу фентезійних оповідань «Брама», за підсумками якого вийшла збірка у видавництві Vivat у 2018.
Роман «Гессі» увійшов до довгого списку премії Дитяча книга року BBC-2018 та був відзначений ІІІ премією Запорізької книжкової толоки 2018 серед підліткових книг.
Авторка отримала відзнаку порталу Barabooka як «Дебют року у прозі 2018» за роман «Варта у Грі».
Роман "Академія Аматерасу" увійшов у топ-5 Дитяча Книга Року BBC 2019.
Роман "Варта у Грі. Артефакти Праги" увійшов до короткого списку Топ Барабуки.
Авторка здобула ІІ місце у конкурсі урбан-фентезі оповідань "Гардарикі" (2019)
Серія "Варта у Грі" здобув відзнаку "Серія року 2021" від порталу БараБука.
Учасниця фестивалів «Форум видавців», «Книжковий арсенал», «LiTerraCon», «Книжкова толока», «Брама: фестиваль фентезі», «Книжковий Миколай» та інших, а також фіналістка конкурсів фантастичних оповідань від об'єднання «Зоряна Фортеця». Лауреат літературної премії ім. Богдана-Ігоря Антонича «Привітання життя» (2007). Твори друкувалися в численних ЗМІ, альманахах і антологіях.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 46 reviews
November 15, 2019
У новій книжці Наталія Матолінець одразу підхоплює сюжет — події «Артефактів Праги» починаються буквально за декілька днів після описаних у попередниці. По завершенні Гри ми разом із Вартою попрощалися із затишком рідненького Львова (відомо ж, удома й стіни помагають!) і вирушили до Праги, щоб здійснити її призначення — стати Вартовою. Проте виявляється, щоб усе було як слід, треба пройти певний ритуал, а для ритуалу знадобляться конкретні артефакти — чаша і кинджал. Та от проблемка — цих артефактів уже десятиліттями ніхто не бачив, зникли, як роса на сонці! Тож парі наших головних героїв доведеться добряче попітніти, щоб розшукати сліди згуби.
Поміж лінивими розгляданнями туристичних красот, обідами з дорогою родиною новоспеченого коханчика та нудними засіданнями у чаклунському Конгломераті наша Вартуся, яка у Празі вперше, потроху втягується в тутешнє чаклунське життя. Крім основного квесту — знайти втрачені артефакти — є й кілька побічних: розслідувати, куди загадково щезають чеські маги, з'ясувати сімейні таємниці Златана і вияснити, де ж останній постійно пропадає.
Наша пара молодих нахаб ув'язується у велику політику, і далеко не всі люди при владі дуже тішаться з того, що давно загублені у вирі історії Вартові так раптово віднайшлися. Де влада і великі гроші, там і холодна жорстокість, тож другий том кривавіший за попередній, обом нашим героям доведеться зазнати тяжких тілесних ушкоджень (попереджаю для ніжних квіточок).
Златан як був, так і лишився самовдоволеним кретином, чваньком і всезнайком із комплексом "я можу все", хоча й трохи збіднів із втратою прибуткової посади при судді. Мені стосунки Варти і Златана видаються дуже нездоровими: він постійно її обманює, щось недоговорює, маніпулює нею. Ну, але ж КУЧЕРІ ! Їх так приємно здувати з плечей, чи там закладати за вусьо... Як на мене, у авторки взагалі якийсь фетиш із волоссям. Описуючи персонажа, вона найперше згадує про колір, довжину і ступінь кучерявості. Якщо спиратися на те, наскільки часто у тексті фігурує пелехатість Златана, це просто-таки визначальна риса його характеру!
Порівняно з першою частиною поменшало гумору (на жаль) і динаміки (може бути). Проблема перенаселення лишилася. До персонажів з першої частини (суддів та львівських друзів Варти, які виконують роль онлайн-підтримки) додалися всі маги Праги. Запам'ятати і розрізнити хто з них хто у більшості випадків для мене виявилося непосильним завданням. Другорядним персонажам здебільшого приділено надто мало уваги, щоб їхній образ якось уклався в голові. Як сама Варта їх так швидко запам'ятала, для мене цілковита загадка. Мабуть, це магія. )
Якщо перша книжка повністю написана з PoV Варти, то у «Артефактах Праги» як Пилип з конопель вигулькують кілька епізодів "від Златана", і це, як на мене, невдалий хід. Ми ж насправді не знаємо, що робиться в пелехатій голові останнього, де він постійно пропадає, що йому відомо, а що ні, і так далі.
В «Артефактах Праги» більше уваги приділено відьмам, які були дещо нерозроблені у першому томі і здавалися нудними зіллєварками/цілительками, які виконують чисто функціональні ролі. Тут спостерігати за ними було куди цікавіше, і вони в своїх закромах приховали чимало секретів, придивляйтеся до них уважніше.
Мої очікування на третій том: ми з Вартою відвідаємо ще якесь велике місто регіону (Бухарест?) і тоді вже можна буде організовувати автобусні екскурсії місцями Вартиної бойової слави. А що? Оно місцями зйомок "Гри престолів" же є!
Поміж лінивими розгляданнями туристичних красот, обідами з дорогою родиною новоспеченого коханчика та нудними засіданнями у чаклунському Конгломераті наша Вартуся, яка у Празі вперше, потроху втягується в тутешнє чаклунське життя. Крім основного квесту — знайти втрачені артефакти — є й кілька побічних: розслідувати, куди загадково щезають чеські маги, з'ясувати сімейні таємниці Златана і вияснити, де ж останній постійно пропадає.
Наша пара молодих нахаб ув'язується у велику політику, і далеко не всі люди при владі дуже тішаться з того, що давно загублені у вирі історії Вартові так раптово віднайшлися. Де влада і великі гроші, там і холодна жорстокість, тож другий том кривавіший за попередній, обом нашим героям доведеться зазнати тяжких тілесних ушкоджень (попереджаю для ніжних квіточок).
Златан як був, так і лишився самовдоволеним кретином, чваньком і всезнайком із комплексом "я можу все", хоча й трохи збіднів із втратою прибуткової посади при судді. Мені стосунки Варти і Златана видаються дуже нездоровими: він постійно її обманює, щось недоговорює, маніпулює нею. Ну, але ж КУЧЕРІ ! Їх так приємно здувати з плечей, чи там закладати за вусьо... Як на мене, у авторки взагалі якийсь фетиш із волоссям. Описуючи персонажа, вона найперше згадує про колір, довжину і ступінь кучерявості. Якщо спиратися на те, наскільки часто у тексті фігурує пелехатість Златана, це просто-таки визначальна риса його характеру!
Порівняно з першою частиною поменшало гумору (на жаль) і динаміки (може бути). Проблема перенаселення лишилася. До персонажів з першої частини (суддів та львівських друзів Варти, які виконують роль онлайн-підтримки) додалися всі маги Праги. Запам'ятати і розрізнити хто з них хто у більшості випадків для мене виявилося непосильним завданням. Другорядним персонажам здебільшого приділено надто мало уваги, щоб їхній образ якось уклався в голові. Як сама Варта їх так швидко запам'ятала, для мене цілковита загадка. Мабуть, це магія. )
Якщо перша книжка повністю написана з PoV Варти, то у «Артефактах Праги» як Пилип з конопель вигулькують кілька епізодів "від Златана", і це, як на мене, невдалий хід. Ми ж насправді не знаємо, що робиться в пелехатій голові останнього, де він постійно пропадає, що йому відомо, а що ні, і так далі.
В «Артефактах Праги» більше уваги приділено відьмам, які були дещо нерозроблені у першому томі і здавалися нудними зіллєварками/цілительками, які виконують чисто функціональні ролі. Тут спостерігати за ними було куди цікавіше, і вони в своїх закромах приховали чимало секретів, придивляйтеся до них уважніше.
Мої очікування на третій том: ми з Вартою відвідаємо ще якесь велике місто регіону (Бухарест?) і тоді вже можна буде організовувати автобусні екскурсії місцями Вартиної бойової слави. А що? Оно місцями зйомок "Гри престолів" же є!
July 7, 2019
Продовження «Варти у грі» прекрасне. Але це не зовсім моє.
Те, що мені не йде у цій книжковій серії не має жодного стосунку до самої авторки. Це просто особисте. Я люблю янґ-едалт романи, але окрім сюжету мене ще щось має тримати. Причина у тому, що я так ні в кого і не закохалася у цій книжковій серії і не знайшла, з ким себе ототожнити. Тому якими б цікавими і глибокими не були персонажі – якщо в книжці я не знаходжу «себе» чи «для себе», то саме емоцій буде мало. В мене є проблиски любові до Евереста, але ж його завжди так мало!
Що змінилося у другій частині «Варти у грі»? Як мінімум, персонажі перенеслися зі Львова у Прагу. Я була в обох цих містах, але у книжках Наталі Матолінець і Львів, і Прага виглядають зовсім по-іншому, ніж вони були для мене. Але я обійдуся без таких пригод як у дуже нехорошої темної і проклятого чеха, добре?
Книжка стала кривавішою, а я цього взагалі не очікувала! І це круто! Кілька разів я сиділа просто з роззявленим ротом, бо ж як це так?! А ще нарешті в українських підліткових книжках пишуть про секс. Без яскравих сцен, але рівно стільки, аби все було зрозуміло.
Кажуть, що продовження більш спокійне, бо нема Гри і всієї тієї біганини. Можливо, я просто призабула враження від першої книжки, але у другій мені було настільки багато подій, що я ледве встигала. Я знов не запам’ятовувала персонажів і список позаду книжки мені не допомагав. Хотілося ж дізнаватися, що відбувається, а не гортати книжку до списку персонажів. Кілька разів я навіть думала, що зараз підловлю авторку на якомусь промаху (вибач, Наталю!), бо книжка дуже насичена на події і персонажі. Ага, не дочекаєтеся. Наталя дуже майстерно і логічно все розплутала, тож я у кінці все зрозуміла й усьому без проблем повірила. Хоч, звісно, про розв’язку деяких поворотів подій я здогадувалася. Але, підозрюю, так і мало бути, аби читачі не відчували, що вони нічогенько не знають.
Якщо ви любите жанр янґ-едалт – швиденько купуйте «Варту у грі». Ця серія нічим не гірша за більшість іноземних. Продумана, насичена, оригінальна і цікава. Я вже чекаю третю частину. І щоб побільше Евереста!
Суперобкладинка до другої частини від Анастасії Рафаєнко – це окрема любов.
4 ⭐️ з 5-ти.
Те, що мені не йде у цій книжковій серії не має жодного стосунку до самої авторки. Це просто особисте. Я люблю янґ-едалт романи, але окрім сюжету мене ще щось має тримати. Причина у тому, що я так ні в кого і не закохалася у цій книжковій серії і не знайшла, з ким себе ототожнити. Тому якими б цікавими і глибокими не були персонажі – якщо в книжці я не знаходжу «себе» чи «для себе», то саме емоцій буде мало. В мене є проблиски любові до Евереста, але ж його завжди так мало!
Що змінилося у другій частині «Варти у грі»? Як мінімум, персонажі перенеслися зі Львова у Прагу. Я була в обох цих містах, але у книжках Наталі Матолінець і Львів, і Прага виглядають зовсім по-іншому, ніж вони були для мене. Але я обійдуся без таких пригод як у дуже нехорошої темної і проклятого чеха, добре?
Книжка стала кривавішою, а я цього взагалі не очікувала! І це круто! Кілька разів я сиділа просто з роззявленим ротом, бо ж як це так?! А ще нарешті в українських підліткових книжках пишуть про секс. Без яскравих сцен, але рівно стільки, аби все було зрозуміло.
Кажуть, що продовження більш спокійне, бо нема Гри і всієї тієї біганини. Можливо, я просто призабула враження від першої книжки, але у другій мені було настільки багато подій, що я ледве встигала. Я знов не запам’ятовувала персонажів і список позаду книжки мені не допомагав. Хотілося ж дізнаватися, що відбувається, а не гортати книжку до списку персонажів. Кілька разів я навіть думала, що зараз підловлю авторку на якомусь промаху (вибач, Наталю!), бо книжка дуже насичена на події і персонажі. Ага, не дочекаєтеся. Наталя дуже майстерно і логічно все розплутала, тож я у кінці все зрозуміла й усьому без проблем повірила. Хоч, звісно, про розв’язку деяких поворотів подій я здогадувалася. Але, підозрюю, так і мало бути, аби читачі не відчували, що вони нічогенько не знають.
Якщо ви любите жанр янґ-едалт – швиденько купуйте «Варту у грі». Ця серія нічим не гірша за більшість іноземних. Продумана, насичена, оригінальна і цікава. Я вже чекаю третю частину. І щоб побільше Евереста!
Суперобкладинка до другої частини від Анастасії Рафаєнко – це окрема любов.
4 ⭐️ з 5-ти.
June 21, 2019
В "Артефактах Праги" знайома нам двійця вирушає до рідного міста Златана, щоб офіційно підтвердити свій новий статус та спостерігати за обранням нового голови Конгломерату. Але є кілька "але". По-перше, герої миттю влізають по маківку у центральноєвропейську магічну політику. По-друге, провести ритуал ініціації неможливо - чехи провтикали потрібні артефакти, тож їх треба шукати. По-третє, в Празі відбувається щось дуже дивне - зникають молоді маги, а старші навіть думати про те не хочуть. По-четверте, на тлі всього цього щастя стосунки Варти та Златана набувають нової кгхм глибини, і це теж суттєво впливає на обставини. А ще навколо точиться звичний герць "Світлі проти темних", празькі відьми мутять щось незрозуміле, Златан має веселеньку родину та шухлядку з mommy issues, що заважають йому тверезо дивитися на ситуацію, а ще навколишні легенди поводяться дуже нечемно - вони, холєра, чомусь оживають!
Якщо намагатися описати "Артефакти Праги" в трендах" вийде щось навроді такого:
* тренд цього літа №1 - літо (і відерце мохіто). Технічно йдеться про вересень, але вересень дуже спекотний, тож авторка переконливо змальовує атмосферу стародавнього міста, що потерпає від погоди та набридливих туристів. Якщо в першій книжці йшлося про Львів очима locals, то "Артефакти" - це про ту Прагу, якою її бачить туристка Варта. Місто загадкове, дивне і з незрозумілим розкладом сил. А, і ще туристичне, як же без цього. До книжки знову дбайливо додали мапу, і після прочитання деякі локації дійсно хочеться оцінити на власні очі.
* тренд цього літа №2 - дозований екшен. Спортивне орієнтування зразка першої частини "Всі біжать - і я біжу" дещо змінює характер. В "Артефактах" багацько пригод і біганини, але вони чітко підпорядковані загальному сюжету, працюють не на одну генеральну лінію, та й сама біганина є значно осмисленішою, хоча це не гарантує, що герої завжди поводитимуться... розумно. В цілому в другому романі набагато цікавіше вибудована динаміка - і на рівні всього сюжету, і на міжепізодному. Окремі екшен-сцени - то взагалі вау! Єдине, що мені не дуже зайшло - час од часу Наталія Матолінець змінює ПОВів. Чому мені це в першу чергу не зайшло - розповім нижче. А, з об'єктивної точки зору, це рішення подеколи викликає сумніви, бо, прімо, Варта і Златан в принципі ПОВи нерівноцінні (бо Златан значно більш поінформований), і щоби їх урівняти, треба хімічити з ситуаціями, занурюючи суддівського хлопчика в стан вимушеної безпорадності (власне, авторка це й робила). Секундо, там ще є технічні моменти, але то таке.
* тренд цього літа №3 - політика. О, нарешті я отримала те, чого мені не додали в першій книжці! Ні, Наталія Матолінець не відкрила всі таємниці світу одним махом (більше того - різниця між світлими та темними все ще лишається химерно-непереконливою), але дещо стало зрозумілим. Наприклад, те, чим займаються дорослі маги, які вже підупали на силі, - політикою. Брудні ігри, скандали, інтриги, розслідування, три вагони бюрократії і дрезина цинізму - це ще не повнокровний світ, але він добряче розширився і спостерігати за ним цікаво. Особливо, коли стає очевидним, що шалена львівська вольниця, коли незрозуміло, хто, що і навіщо, - то флуктуація, пов'язана з чисто низовою недоорганізованістю української магічної спільноти. "У дорослих" все значно веселіше.
* тренд цього літа №4 - романтика. Отут у мене починаються головні проблеми з текстом, бо... Вибачєйте, фанати і фанатки, мені не подобається Златан. Тобто, це нормальний персонаж і переконливий образ. Я просто не люблю таких бісючих самовдоволених засранців, схильних спілкуватися з навколишнім світом виключно через посередництво маніпулятивних технік. У житті не люблю, а в літературі - особливо, янґ-адалтової, геть погано сприймаю. Тож там, де треба співчувати зародженню кохання, я почувалася старшою пані на призьбі: "Ой, Вартусю, не роби цього. Не роби цього, потім боляче буде! І цього не роби! А це.. Ну, підвіконня, стіл - роби, якщо вже так хочеться, але емоційно не втягуйся. Та шо ж ти робиш? Може, в інший бік подивишся? Бурштин? Нє, не для Бурштина мама квіточку ростила. Може, для різноманітності хтось зі світляків? Пам'ятаєш, який Еверест хлопчик гарний? Він тобі і порадить, якщо треба, і допомо... Варто! Ти куди дивишся? На Віслава? Ні, тоді вже краще Златан, переконала!". Тож для мене певний напрямок розвитку сюжету був сумом і журбою - не збігаємося ми з авторкою в уявленні про привабливі чоловічі персонажі. Погана новина для Ксені: Златан кепсько впливає на нашу дівчинку. Натурально, є епізоди, де Варта демонструє ознаки співзалежності - вона починає дивитися на світ очима Златана, і це лякає, бо у Златана сприйняття реальності добряче викривлено дідівським вихованням, характером і святою впевненістю, що суддівські рукавички (навіть, отримані нелегальним шляхом) роблять його не просто магічно крутішим - а кращим. Хороша новина для Ксені: якщо дія третьої книжки відбуватиметься в Будапешті (а я маю на це небезпідставні надії) - в ній буде менше Златана, бо <спойлер>.
* тренд цього літа №5 - стара-добра магія. Окрім ключової для першого роману біготливо-бойової магії, в "Артефактах Праги" вже багато цікавенького. Тут ідеться про різні типи магічних сил (специфіка Вартових, "архіви" Хранителів), значно більше розповідається про те, як працюють окремі закляття ("Сакре Кьор" - краса і сила!), а ще тут є відьми. Ні, вони і у "Варті" були, але празьких відьом більше, вони відіграють важливішу роль у сюжеті, а ще - вони привнесли в це урбан-фентезі хорошу таку дозу жорсткої казковості і казкової логіки. Шкода, тільки цю лінію авторка не до кінця розкрутила. Хоча, можливо, Вартусі за "неостаточну" жертву ще прилетить. Залежить від того, як в цьому світі працюють закони магічної світобудови, бо знаємо ми про них поки що дуже мало. Ну і сестри Крокови - мої улюблені персонажки, хочу про них вбоквел!
Трохи розширена версія відгуку - ага, у блозі.
Якщо намагатися описати "Артефакти Праги" в трендах" вийде щось навроді такого:
* тренд цього літа №1 - літо (і відерце мохіто). Технічно йдеться про вересень, але вересень дуже спекотний, тож авторка переконливо змальовує атмосферу стародавнього міста, що потерпає від погоди та набридливих туристів. Якщо в першій книжці йшлося про Львів очима locals, то "Артефакти" - це про ту Прагу, якою її бачить туристка Варта. Місто загадкове, дивне і з незрозумілим розкладом сил. А, і ще туристичне, як же без цього. До книжки знову дбайливо додали мапу, і після прочитання деякі локації дійсно хочеться оцінити на власні очі.
* тренд цього літа №2 - дозований екшен. Спортивне орієнтування зразка першої частини "Всі біжать - і я біжу" дещо змінює характер. В "Артефактах" багацько пригод і біганини, але вони чітко підпорядковані загальному сюжету, працюють не на одну генеральну лінію, та й сама біганина є значно осмисленішою, хоча це не гарантує, що герої завжди поводитимуться... розумно. В цілому в другому романі набагато цікавіше вибудована динаміка - і на рівні всього сюжету, і на міжепізодному. Окремі екшен-сцени - то взагалі вау! Єдине, що мені не дуже зайшло - час од часу Наталія Матолінець змінює ПОВів. Чому мені це в першу чергу не зайшло - розповім нижче. А, з об'єктивної точки зору, це рішення подеколи викликає сумніви, бо, прімо, Варта і Златан в принципі ПОВи нерівноцінні (бо Златан значно більш поінформований), і щоби їх урівняти, треба хімічити з ситуаціями, занурюючи суддівського хлопчика в стан вимушеної безпорадності (власне, авторка це й робила). Секундо, там ще є технічні моменти, але то таке.
* тренд цього літа №3 - політика. О, нарешті я отримала те, чого мені не додали в першій книжці! Ні, Наталія Матолінець не відкрила всі таємниці світу одним махом (більше того - різниця між світлими та темними все ще лишається химерно-непереконливою), але дещо стало зрозумілим. Наприклад, те, чим займаються дорослі маги, які вже підупали на силі, - політикою. Брудні ігри, скандали, інтриги, розслідування, три вагони бюрократії і дрезина цинізму - це ще не повнокровний світ, але він добряче розширився і спостерігати за ним цікаво. Особливо, коли стає очевидним, що шалена львівська вольниця, коли незрозуміло, хто, що і навіщо, - то флуктуація, пов'язана з чисто низовою недоорганізованістю української магічної спільноти. "У дорослих" все значно веселіше.
* тренд цього літа №4 - романтика. Отут у мене починаються головні проблеми з текстом, бо... Вибачєйте, фанати і фанатки, мені не подобається Златан. Тобто, це нормальний персонаж і переконливий образ. Я просто не люблю таких бісючих самовдоволених засранців, схильних спілкуватися з навколишнім світом виключно через посередництво маніпулятивних технік. У житті не люблю, а в літературі - особливо, янґ-адалтової, геть погано сприймаю. Тож там, де треба співчувати зародженню кохання, я почувалася старшою пані на призьбі: "Ой, Вартусю, не роби цього. Не роби цього, потім боляче буде! І цього не роби! А це.. Ну, підвіконня, стіл - роби, якщо вже так хочеться, але емоційно не втягуйся. Та шо ж ти робиш? Може, в інший бік подивишся? Бурштин? Нє, не для Бурштина мама квіточку ростила. Може, для різноманітності хтось зі світляків? Пам'ятаєш, який Еверест хлопчик гарний? Він тобі і порадить, якщо треба, і допомо... Варто! Ти куди дивишся? На Віслава? Ні, тоді вже краще Златан, переконала!". Тож для мене певний напрямок розвитку сюжету був сумом і журбою - не збігаємося ми з авторкою в уявленні про привабливі чоловічі персонажі. Погана новина для Ксені: Златан кепсько впливає на нашу дівчинку. Натурально, є епізоди, де Варта демонструє ознаки співзалежності - вона починає дивитися на світ очима Златана, і це лякає, бо у Златана сприйняття реальності добряче викривлено дідівським вихованням, характером і святою впевненістю, що суддівські рукавички (навіть, отримані нелегальним шляхом) роблять його не просто магічно крутішим - а кращим. Хороша новина для Ксені: якщо дія третьої книжки відбуватиметься в Будапешті (а я маю на це небезпідставні надії) - в ній буде менше Златана, бо <спойлер>.
* тренд цього літа №5 - стара-добра магія. Окрім ключової для першого роману біготливо-бойової магії, в "Артефактах Праги" вже багато цікавенького. Тут ідеться про різні типи магічних сил (специфіка Вартових, "архіви" Хранителів), значно більше розповідається про те, як працюють окремі закляття ("Сакре Кьор" - краса і сила!), а ще тут є відьми. Ні, вони і у "Варті" були, але празьких відьом більше, вони відіграють важливішу роль у сюжеті, а ще - вони привнесли в це урбан-фентезі хорошу таку дозу жорсткої казковості і казкової логіки. Шкода, тільки цю лінію авторка не до кінця розкрутила. Хоча, можливо, Вартусі за "неостаточну" жертву ще прилетить. Залежить від того, як в цьому світі працюють закони магічної світобудови, бо знаємо ми про них поки що дуже мало. Ну і сестри Крокови - мої улюблені персонажки, хочу про них вбоквел!
Трохи розширена версія відгуку - ага, у блозі.
October 27, 2023
5☆
Дуже динамічна частина, багато екшену, хороший фентезійний цикл від укравторки. А Прага, то одне з найулюбленіших європейських міст!
Дуже динамічна частина, багато екшену, хороший фентезійний цикл від укравторки. А Прага, то одне з найулюбленіших європейських міст!
June 22, 2019
Розтягувала задоволення так довго, як тільки могла, але в результаті знову, як і першу "Варту", ковтнула "Артефакти Праги" за половинку й одну ніч. Важко уявити, що можна якось іще - книжка просто не відпускає!
Після всіх львівських пригод Златан і Варта нарешті приїхали до Праги. Романтичного вікенду не вийшло (ну, як сказати) - замість того, щоб одразу заступити на посади Вартових, цим двом доводиться розбиратися з інтригами суддів, шукати втрачені артефакти, без яких церемонії не провести, а ще влазити у таємні викрадення молодих магів в усьому місті, на які, якогось біса, ніхто з посадовців уваги не звертає. Додайте до цього дрібку емоційності, каструльку гумору, казанок сарказму - Гра не закінчилася і обіцяє бути напруженою!
Так як мінус після прочитання для мене був лише один (де мої коні, де моє продовження?!), то одразу переходжу до всіх приємних моментів книжки.
По-перше, нарешті все почало прояснюватися. Серйозно, досі пригадую як читала першу "Варту" і трохи плуталася в іменах і в суті Гри. Тепер, з більшим простором для маневрів, Наталя Матолінець описала деталі магічного світу, додала більше відьом (ура-ура-ура!), заінтригувала артефактами (а ще ж героями, які досі з'являлись однією-двома згадками, а тепер виявилися дуже наавіть і пов'язаними з таємними речами) і не в останню чергу розповіла про магію та закляття (від Сакре Кьор я затащилася, як і від відьомських нахабних ритуалів). Ну і екшен: я - людина крижана зовні і емоційна всередині, оці нічні рейди містом і поза нього, прогулянки кладовищем, бійки з тінями і так далі - те, що лікар прописав!
По друге, політика (хоч десь) виявилася настільки вдалим тлом подій, що від діалогів суддів у Чернінському палаці мені аж мурашечки шкірою бігали. Цікаво, політики і їхні інтриги завжди такі паскудні, чи це просто співпадіння? (не думаю;)
Звісно ж, емоційна складова "Артефактів" - на п'ять з плюсом. І ще на п'ять з плюсом. І так до безкінечності, бо інакше не можна оцінити всі ті події, від яких я хотіла спершу хапатися за відерце з мохіто, а потім за ніж і допомагати декому вбивати декого. Плюс вже через кілька годин після того, як книжку було закрито, в мене з'явилося відчуття, що в наступній книжці може бути серйозний "трикутничок" між головними героями і ще одним дуже й дуже важливим. Найгірше те, що симпатизую просто-таки всім і це й далі крає моє серце:)
Ну і окрема любоу за "дорогу родину". Реготала від початку і до кінця. Особливо кінця:
.- Мудаки, - смачно протягнула Варта. - А ще заливалися про халявні мерседеси та путівки на Мальдіви!
- І не кажи. Часом думаю: що менше родичів, то більше шансів вижити в цьому світі..
Щиро намагалася зв'язно описати враження і не проспойлерити нічого важливого. Вдалося, ні? Тим не менше, очікую продовження. Варто, я у Грі!:)
Після всіх львівських пригод Златан і Варта нарешті приїхали до Праги. Романтичного вікенду не вийшло (ну, як сказати) - замість того, щоб одразу заступити на посади Вартових, цим двом доводиться розбиратися з інтригами суддів, шукати втрачені артефакти, без яких церемонії не провести, а ще влазити у таємні викрадення молодих магів в усьому місті, на які, якогось біса, ніхто з посадовців уваги не звертає. Додайте до цього дрібку емоційності, каструльку гумору, казанок сарказму - Гра не закінчилася і обіцяє бути напруженою!
Так як мінус після прочитання для мене був лише один (де мої коні, де моє продовження?!), то одразу переходжу до всіх приємних моментів книжки.
По-перше, нарешті все почало прояснюватися. Серйозно, досі пригадую як читала першу "Варту" і трохи плуталася в іменах і в суті Гри. Тепер, з більшим простором для маневрів, Наталя Матолінець описала деталі магічного світу, додала більше відьом (ура-ура-ура!), заінтригувала артефактами (а ще ж героями, які досі з'являлись однією-двома згадками, а тепер виявилися дуже наавіть і пов'язаними з таємними речами) і не в останню чергу розповіла про магію та закляття (від Сакре Кьор я затащилася, як і від відьомських нахабних ритуалів). Ну і екшен: я - людина крижана зовні і емоційна всередині, оці нічні рейди містом і поза нього, прогулянки кладовищем, бійки з тінями і так далі - те, що лікар прописав!
По друге, політика (хоч десь) виявилася настільки вдалим тлом подій, що від діалогів суддів у Чернінському палаці мені аж мурашечки шкірою бігали. Цікаво, політики і їхні інтриги завжди такі паскудні, чи це просто співпадіння? (не думаю;)
Звісно ж, емоційна складова "Артефактів" - на п'ять з плюсом. І ще на п'ять з плюсом. І так до безкінечності, бо інакше не можна оцінити всі ті події, від яких я хотіла спершу хапатися за відерце з мохіто, а потім за ніж і допомагати декому вбивати декого. Плюс вже через кілька годин після того, як книжку було закрито, в мене з'явилося відчуття, що в наступній книжці може бути серйозний "трикутничок" між головними героями і ще одним дуже й дуже важливим. Найгірше те, що симпатизую просто-таки всім і це й далі крає моє серце:)
Ну і окрема любоу за "дорогу родину". Реготала від початку і до кінця. Особливо кінця:
.- Мудаки, - смачно протягнула Варта. - А ще заливалися про халявні мерседеси та путівки на Мальдіви!
- І не кажи. Часом думаю: що менше родичів, то більше шансів вижити в цьому світі..
Щиро намагалася зв'язно описати враження і не проспойлерити нічого важливого. Вдалося, ні? Тим не менше, очікую продовження. Варто, я у Грі!:)
Read
June 30, 2019Біль букблогера - коли хочеш похвалити автора за певних персонажів, але не можеш пояснити чому, бо це спойлер😭
Друга частина пригод Варти і Златана "Артефакти Праги" Наталії Матолінець.
Читати, якщо душа спрагла фентезі, але водночас ви відчуваєте, що втомились від епічної епічності і середньовічного антуражу. Маги+мобілки = вам до пригод Варти.
Детальніше:
Гра закінчилась, темні маги рулитимуть наступні 100 років, а Варта зі Златаном подалися до Праги - ніт, не відпочивати, а влипнути у big політику. А поки дорослі маги перерозподіляють владу, молоді чаклуни зникають, але who cares... окрім Варти зі Златаном, звісно.
У другій книзі шалений темп оповіді врівноважився до годящої динаміки, можна видихнути і встигнути поглинути "відерце мохіто".
Чеські відьми просто розкішні! Дуже колоритні і вносять у книгу дрібку казки (не на добраніч малятам, звісно, а всьо по-дорослому).
Персонажі-спойлери агінь.
Стосунки Варти зі Златаном розвиваються - на жаль, бо я з когорти "хейтерів" кучерявого, але мою увагу мило відволік чарівний Бурштин-Амброз, тож я не дратувалася (хоча мені пророчили це). Ну, хіба зо-о-всім трошки.
Я таки плутаюсь в іменах, і Дворжака з Бертоком не могла розрізнити до самого фіналу.
Друга частина пригод Варти і Златана "Артефакти Праги" Наталії Матолінець.
Читати, якщо душа спрагла фентезі, але водночас ви відчуваєте, що втомились від епічної епічності і середньовічного антуражу. Маги+мобілки = вам до пригод Варти.
Детальніше:
Гра закінчилась, темні маги рулитимуть наступні 100 років, а Варта зі Златаном подалися до Праги - ніт, не відпочивати, а влипнути у big політику. А поки дорослі маги перерозподіляють владу, молоді чаклуни зникають, але who cares... окрім Варти зі Златаном, звісно.
У другій книзі шалений темп оповіді врівноважився до годящої динаміки, можна видихнути і встигнути поглинути "відерце мохіто".
Чеські відьми просто розкішні! Дуже колоритні і вносять у книгу дрібку казки (не на добраніч малятам, звісно, а всьо по-дорослому).
Персонажі-спойлери агінь.
Стосунки Варти зі Златаном розвиваються - на жаль, бо я з когорти "хейтерів" кучерявого, але мою увагу мило відволік чарівний Бурштин-Амброз, тож я не дратувалася (хоча мені пророчили це). Ну, хіба зо-о-всім трошки.
Я таки плутаюсь в іменах, і Дворжака з Бертоком не могла розрізнити до самого фіналу.
June 12, 2019
Гра скінчилася — тепер починаються справжні проблеми.
⠀
Та чи справді є кінець в цієї Гри?
⠀
Друга частина історії про Аґату Тарновецьку переносить нас у Прагу, де знайомить нас з місцевими світляками і темними та конгломератом. І, знову ж таки, авторка уникає туристичні місця настільки, наскільки це взагалі можливо, що створює своєрідну, але справжню атмосферу. Тепер моє бажання потрапити до Праги зміцніло💔
⠀
«Артефакти Праги» все такі ж динамічні. Але якщо в першій частині ми бігали містом в режимі нон-с��оп, то тут ми маємо час перевести подих, щоб пірнути в нові й нові пригоди, інтриги і таємниці. А їх тут ой як не бракує! Що мені дуже сподобалось, бо такі моменти тримають у напрузі і не дають нудьгувати. І так вже сталося, що книжку я читала двічі ще до виходу в світ, а зараз перечитую втретє. Щоразу звертаю увагу на нові деталі, відкриваю героїв з іншого боку і проникаюсь атмосферою. Це невимовно магічно!
⠀
В другій частині, як і в першій, приємна та легка мова і, не дивлячись на те, що це янгедалт, авторка не пише «по-дитячому». Що, безумовно, додає історії вагомості і правдоподібності. Персонажі не пласкі, а живі, неоднозначні. Вони розвиваються, дорослішають. Та й взагалі тішить, що історія побудована логічно, бо при перечитуванні я люблю звертати увагу на про��алини чи недоречності, а тут вчепитись не було до чого. Сюжет не натягнутий, багатогранний, з’являються нові лінії, нові друзі і вороги. Протягом усієї книги не покидало враження, що я перебуваю серед учасників (можливо тому, що ця історія стала надто рідна🖤). Не втомлюсь повторювати, що це — найкраще українське фентезі, яке має бути перекладе!
⠀
Про що вона мені? Про те, що немає лише чорного чи білого. Про те, що «свої» часто можуть виявитись гіршими, ніж супротивник. Про те, що всі перешкоди можна подолати, особливо тоді, коли є заради чого. Чи заради кого. Про жадібність до влади і самопожертву. Про брудну політику і про відмінності між культурами і людьми в цілому. Про невичерпну магію всередині нас.
⠀
Раджу. Тим, хто любить тікати від буденності в нові світи і тим, хто любить балансувати на межі. Тим, хто любить інтриги та насичені подіями сюжети. Тим, хто любить історії про любов, але не про солодку, а про гірку. Бо ніколи не знаєш, куди занесе тих двох наступного разу, і чи не приречені вони.
⠀
Чекаю на продовження!
⠀
Та чи справді є кінець в цієї Гри?
⠀
Друга частина історії про Аґату Тарновецьку переносить нас у Прагу, де знайомить нас з місцевими світляками і темними та конгломератом. І, знову ж таки, авторка уникає туристичні місця настільки, наскільки це взагалі можливо, що створює своєрідну, але справжню атмосферу. Тепер моє бажання потрапити до Праги зміцніло💔
⠀
«Артефакти Праги» все такі ж динамічні. Але якщо в першій частині ми бігали містом в режимі нон-с��оп, то тут ми маємо час перевести подих, щоб пірнути в нові й нові пригоди, інтриги і таємниці. А їх тут ой як не бракує! Що мені дуже сподобалось, бо такі моменти тримають у напрузі і не дають нудьгувати. І так вже сталося, що книжку я читала двічі ще до виходу в світ, а зараз перечитую втретє. Щоразу звертаю увагу на нові деталі, відкриваю героїв з іншого боку і проникаюсь атмосферою. Це невимовно магічно!
⠀
В другій частині, як і в першій, приємна та легка мова і, не дивлячись на те, що це янгедалт, авторка не пише «по-дитячому». Що, безумовно, додає історії вагомості і правдоподібності. Персонажі не пласкі, а живі, неоднозначні. Вони розвиваються, дорослішають. Та й взагалі тішить, що історія побудована логічно, бо при перечитуванні я люблю звертати увагу на про��алини чи недоречності, а тут вчепитись не було до чого. Сюжет не натягнутий, багатогранний, з’являються нові лінії, нові друзі і вороги. Протягом усієї книги не покидало враження, що я перебуваю серед учасників (можливо тому, що ця історія стала надто рідна🖤). Не втомлюсь повторювати, що це — найкраще українське фентезі, яке має бути перекладе!
⠀
Про що вона мені? Про те, що немає лише чорного чи білого. Про те, що «свої» часто можуть виявитись гіршими, ніж супротивник. Про те, що всі перешкоди можна подолати, особливо тоді, коли є заради чого. Чи заради кого. Про жадібність до влади і самопожертву. Про брудну політику і про відмінності між культурами і людьми в цілому. Про невичерпну магію всередині нас.
⠀
Раджу. Тим, хто любить тікати від буденності в нові світи і тим, хто любить балансувати на межі. Тим, хто любить інтриги та насичені подіями сюжети. Тим, хто любить історії про любов, але не про солодку, а про гірку. Бо ніколи не знаєш, куди занесе тих двох наступного разу, і чи не приречені вони.
⠀
Чекаю на продовження!
October 17, 2019
Варта собі не зраджує. Знову динамічно, хороший магічний світ, неочікувані повороти сюжету, цікаві герої. Єдине, що Прага для мене незнайоме місто, тому локації не впізнавані і з ними не було такого зв'язку, як з львівськими у першій частині. Але невловимо чогось бракує, щоб зовсім не відриватися від книжки. Чого - зрозуміти важко, можливо, мене втомлював ритм оповіді, надто швидкий.
April 19, 2020
Загалом книга сподобалась, читається легко і не виникає відчуття штучності в діях основних персонажів. Себто якби у реальному світі існували темні та світлі маги, то їх діалоги були б саме такими, які є в цій книзі. Та навіть без магів, якщо ви маєте бодай кількох друзів та якось взаємодієте з ними – буде те саме: жваво, весело, іронічно, в міру нудно, в міру пафосно, в міру плавно, в міру звичне та в міру захопливе співіснування молодих магів. Та попри перший позитив книги – діалоги героїв, він є і першим мінусом. До кінця книги кількість діалогів тільки збільшується в об’ємі. Інколи мені хотілось зупинити діалог і просто постояти на Карловому мосту бодай мить без бажання кудись бігти. Просто відчути в той момент штовханину туристів на своїх нирках, гамір дітлахів під ногами й над головою, вітерець з Влтави на писку і таке інше. Постійні діалоги могли складати весь обсяг розділу. Наче й круто, але додавши до цього десяток героїв під кінець книги то втрата нитки сюжету гарантована. Хоча правду кажучи ефект гуртожитку (як в першій частині) майже зник. Я легко ідентифікував образ героя за його іменем.
Другий плюс книги – герої. Вони тут діляться на дві групи: дяді з Конгломерату і молодь «світло-темна». Варта і Златан – ГГ, відносяться саме до темної молоді. І тут все дуже-дуже файно. Кожен герой унікальний, зі своїми мухами, характером, навичками, звичками, легендою і вподобаннями. Відносини Варти та Златана – то є вишенька на торті. Тут я навіть нічого не писатиму – огинь, одним словом :) І як у випадку з першим плюсом книги, другий плюс подарував мені й другий мінус. А саме: дивна реакція Златана на вчинок Варти (КАМОН!, вона заради тебе зробила тето-і-ето, а ти реагуєш так, наче вона для тебе просто знайома); «надмірна Варта» – її самовпевненість мене до кінця книги трохи виснажила, а от Златан – весь час красавчик; Бурштин – якийсь він мені тіпаний здався і невизначений… так просто погодився бути Вартовим.
Третій плюс книги – відьми. Та тут настільки все гарно, що навіть нічого додати :)
Третій мінус книги (хоча й не мінус по суті) – якщо ви не читали першої книги, то багато чого буде незрозуміло. Ба навіть якщо і читали, але пройшло купав часу, то ефект буде таким самим, але трохи м’якішим. Я от забув яка фішка у суддів. Так толком і не втяв роль Вартових – бути охоронцем магії Конгломерату?
Ну, а тепер глибше про усе прочитане. В першу чергу перед читанням цієї книги, треба для себе загнути одну річ – існують вікові категорії фантастики, і це нормально. Для мене це ЯНГ ЕДАЛТ, фантастика для підлітків і трохи старше. Бо без цього усвідомлення може прийти відчуття «зради» (у випадку, якщо ви старший дядьо і знаєте тільки тверду НФ чи фентезі Гри престолів та Володаря перснів). В цій книзі ви зустрінете «павутину», рукавички, тіні, крейду і ще кілька базисів магії світу Варти. Якщо не зважити що це книга для підлітків і трохи старше, то ці моменти можуть відсунути враження в непередбачуваний бік. Чому? Бо для мене книжкова магія це щось другорядне, щось, для чого не потрібні артефакти, одяг чи якісь там паси руками. Ти або мутиш екшн, або він тебе. І це добре. Такі вже смаки в людей. Тому знайте – це ЯНГ ЕДАЛТ і тут треба вважати на те, що магія потребуватиме чогось подібного до чарівної палички, а просто вистрелити в голову з пістолета не вийде.
Щодо екшну – мені йог не вистачало на початку, потім пішла круть. Попервах почував себе в замкнутий у сюжетній кімнаті: діалог в барі-кімнаті-по дорозі кудись-на цвинтарі. А де Карлів міст який оживає і перетворюється на китайського дракона і вилазить із Влатви заливаючи туристів та перехожих водою? Зате під кінець прийшла підмога з Румунії – о, це було дуже файно. З цими героями книга стала настільки гарячою, наскільки це може бути. Привіт «Служитель» Андрія Гулкевича – таку літературу нам дуже треба! Також мало Праги, мало її архітектурних і туристичних локацій. Якось дуже стиснуто і коротко… Наче хто цензурою пройшовся по тексту. Але то моя проблема – я люблю розмах у книгах, стрибки в часі, долання великих відстаней і всеетово :)
Однозначно раджу до прочитання любителям сучасного міського фентезі, та тим, хто полюбляє гостросюжетні фільми та серіали на подобі славнозвісних «Відьом» (який я дуже поважаю і люблю) :)
Другий плюс книги – герої. Вони тут діляться на дві групи: дяді з Конгломерату і молодь «світло-темна». Варта і Златан – ГГ, відносяться саме до темної молоді. І тут все дуже-дуже файно. Кожен герой унікальний, зі своїми мухами, характером, навичками, звичками, легендою і вподобаннями. Відносини Варти та Златана – то є вишенька на торті. Тут я навіть нічого не писатиму – огинь, одним словом :) І як у випадку з першим плюсом книги, другий плюс подарував мені й другий мінус. А саме: дивна реакція Златана на вчинок Варти (КАМОН!, вона заради тебе зробила тето-і-ето, а ти реагуєш так, наче вона для тебе просто знайома); «надмірна Варта» – її самовпевненість мене до кінця книги трохи виснажила, а от Златан – весь час красавчик; Бурштин – якийсь він мені тіпаний здався і невизначений… так просто погодився бути Вартовим.
Третій плюс книги – відьми. Та тут настільки все гарно, що навіть нічого додати :)
Третій мінус книги (хоча й не мінус по суті) – якщо ви не читали першої книги, то багато чого буде незрозуміло. Ба навіть якщо і читали, але пройшло купав часу, то ефект буде таким самим, але трохи м’якішим. Я от забув яка фішка у суддів. Так толком і не втяв роль Вартових – бути охоронцем магії Конгломерату?
Ну, а тепер глибше про усе прочитане. В першу чергу перед читанням цієї книги, треба для себе загнути одну річ – існують вікові категорії фантастики, і це нормально. Для мене це ЯНГ ЕДАЛТ, фантастика для підлітків і трохи старше. Бо без цього усвідомлення може прийти відчуття «зради» (у випадку, якщо ви старший дядьо і знаєте тільки тверду НФ чи фентезі Гри престолів та Володаря перснів). В цій книзі ви зустрінете «павутину», рукавички, тіні, крейду і ще кілька базисів магії світу Варти. Якщо не зважити що це книга для підлітків і трохи старше, то ці моменти можуть відсунути враження в непередбачуваний бік. Чому? Бо для мене книжкова магія це щось другорядне, щось, для чого не потрібні артефакти, одяг чи якісь там паси руками. Ти або мутиш екшн, або він тебе. І це добре. Такі вже смаки в людей. Тому знайте – це ЯНГ ЕДАЛТ і тут треба вважати на те, що магія потребуватиме чогось подібного до чарівної палички, а просто вистрелити в голову з пістолета не вийде.
Щодо екшну – мені йог не вистачало на початку, потім пішла круть. Попервах почував себе в замкнутий у сюжетній кімнаті: діалог в барі-кімнаті-по дорозі кудись-на цвинтарі. А де Карлів міст який оживає і перетворюється на китайського дракона і вилазить із Влатви заливаючи туристів та перехожих водою? Зате під кінець прийшла підмога з Румунії – о, це було дуже файно. З цими героями книга стала настільки гарячою, наскільки це може бути. Привіт «Служитель» Андрія Гулкевича – таку літературу нам дуже треба! Також мало Праги, мало її архітектурних і туристичних локацій. Якось дуже стиснуто і коротко… Наче хто цензурою пройшовся по тексту. Але то моя проблема – я люблю розмах у книгах, стрибки в часі, долання великих відстаней і всеетово :)
Однозначно раджу до прочитання любителям сучасного міського фентезі, та тим, хто полюбляє гостросюжетні фільми та серіали на подобі славнозвісних «Відьом» (який я дуже поважаю і люблю) :)
This entire review has been hidden because of spoilers.
September 1, 2022
Прекрасна книга.
Дуже цікаво і легко читається.
ЗЛАТАН І ВАРТА О БОЖЕ ЯКІ ВОНИ КЛАСНІ.
В них дуже гарно прописані дорослі,здорові стосунки.
Теж дуже багато несподіваних поворотів сюжету.
Раджу всім прочитати цю книгу.
Дуже цікаво і легко читається.
ЗЛАТАН І ВАРТА О БОЖЕ ЯКІ ВОНИ КЛАСНІ.
В них дуже гарно прописані дорослі,здорові стосунки.
Теж дуже багато несподіваних поворотів сюжету.
Раджу всім прочитати цю книгу.
January 28, 2020
Не чіпляє мене чомусь серія про Варту. Не виходить симпатизувати ні головній героїні, ні Златану, ні тим паче їхнім напівтоксичним стосункам.
В порівнянні з першою частиною, друга написана набагато майстерніше.
Що мені однозначно сподобалося:
- Імена. Вони чудесні, незвичайні, оригінальні і влучні.
– Відьми. Єдині адекватні люди у всьому цьому хаосі.
Що сподобалося неоднозначно:
– Діалоги. В книзі є як і добрі діалоги так і ніякі. До добрих я зараховую ті які: рухають сюжет (такого дуже багато і за це браво), які розкривають персонажів (теж є, хоча їх мені не вистачало. Судячи з вчинків і слів, головні герої були мені трішки пласкенькими), які дотепні і влучні (присутні). Дратували мене діалоги ні про що, відсоток яких доволі високий. Незрозуміло нащо герої говорять про щось недотичне до сюжету. Мені ставало нудно і це збивало з ритму читання.
– Екшн. Перипетії, баталії, поранення і будь-який двіж це прекрасно. За умови якщо його не забагато. В плані екшену книжка виявилася мені трохи рівною. Зазвичай відбувається наростання напруження, ускладнення квестів, введення сильніших супротивників і т.д. Проте коли з перших розділів починається пекельне мочилово, то всі наступні пекельні мочилова стають все блідішими й блідішими і ти їм дивуєшся все менше і менше. Коли текст вводить мене в стан напруження і переживання за героїв, то я люблю коли мені дають перепочити хоч іноді. Останні 100-150 сторінок в принципі можна вже дуже сильно гнати, але не впродовж всього тексту. Я тоді втрачаю інтерес. Якщо вже Варта померла і воскресла посередині книжки, то що вже може бути крутішим за це? Через таку рваність напруги складається враження, що герої просто без причини гасають туди-сюди і шукають пригод на свою дупу. Що в принципі добре, бо пригоди на дупу то те що треба, але принаймні шукайте їх логічніше.
Що не сподобалося:
– Головні герої. Загалом героїнь "сильна-незалежна" і героїв "мудак-красень" я дуже люблю. Але ці чомусь не зачепили. По-перше, я рідко розуміла їхню мотивацію. Оскільки персонажів я бачила переважно через діалоги, ще тр��шки через вчинки (переважно вона рятує його, він рятує її. Чому - неясно. Любов? Напевно, але якось слабенько.), то скласти враження про їхній характер було складнувато. Не прослідковується ніякої еволюції персонажів. "Сильна-незалежна" такою ж і залишилася, бо куди їй вже далі рости, "мудак-красень" трохи якусь там ніжність проявляє, але то й так закладено в його алгоритмах "мудака-красеня".
– Втрачання свідомості. Колись на одному з конкурсів мені прокоментували епізод, де мою героїню побили до півсмерті, вона втратила свідомість, а потім опинилася замкненою. Сказали, що коли автор не знає як змінити сцену, він "вирубає" своїх героїв. Я спочатку сповнилася праведним гнівом, але потім зрозуміла, що вирубити героя і перенести його в інше місце – найпростіший спосіб зміни сцени. І що можна спокійно обійтися без втрачання свідомості на кожному кроці. В артефактах ситуація з втрачанням свідомості доволі серйозна. Я ще можу зрозуміти коли вона там мало не вмерла, але є розділи де ГГ втрачає свідомість по кілька разів за сам розділ. Шо занадто то не здраво. Це також підриває образ сильнонезалежної, яка то супертерпить біль, то брикається в обмороки як анемічна баришня дев'ятнадцятого століття. Загалом, я визнаю втрату свідомості героями в літературі коли це вмотивовано, але коли підрозділи закінчуються "очі заслала темрява", "все зникло", "все перед очима потемніло" зі стабільною регулярністю, я перестаю цьому вірити і стриймаю це як невдалий прийом зміни сцени.
В порівнянні з першою частиною, друга написана набагато майстерніше.
Що мені однозначно сподобалося:
- Імена. Вони чудесні, незвичайні, оригінальні і влучні.
– Відьми. Єдині адекватні люди у всьому цьому хаосі.
Що сподобалося неоднозначно:
– Діалоги. В книзі є як і добрі діалоги так і ніякі. До добрих я зараховую ті які: рухають сюжет (такого дуже багато і за це браво), які розкривають персонажів (теж є, хоча їх мені не вистачало. Судячи з вчинків і слів, головні герої були мені трішки пласкенькими), які дотепні і влучні (присутні). Дратували мене діалоги ні про що, відсоток яких доволі високий. Незрозуміло нащо герої говорять про щось недотичне до сюжету. Мені ставало нудно і це збивало з ритму читання.
– Екшн. Перипетії, баталії, поранення і будь-який двіж це прекрасно. За умови якщо його не забагато. В плані екшену книжка виявилася мені трохи рівною. Зазвичай відбувається наростання напруження, ускладнення квестів, введення сильніших супротивників і т.д. Проте коли з перших розділів починається пекельне мочилово, то всі наступні пекельні мочилова стають все блідішими й блідішими і ти їм дивуєшся все менше і менше. Коли текст вводить мене в стан напруження і переживання за героїв, то я люблю коли мені дають перепочити хоч іноді. Останні 100-150 сторінок в принципі можна вже дуже сильно гнати, але не впродовж всього тексту. Я тоді втрачаю інтерес. Якщо вже Варта померла і воскресла посередині книжки, то що вже може бути крутішим за це? Через таку рваність напруги складається враження, що герої просто без причини гасають туди-сюди і шукають пригод на свою дупу. Що в принципі добре, бо пригоди на дупу то те що треба, але принаймні шукайте їх логічніше.
Що не сподобалося:
– Головні герої. Загалом героїнь "сильна-незалежна" і героїв "мудак-красень" я дуже люблю. Але ці чомусь не зачепили. По-перше, я рідко розуміла їхню мотивацію. Оскільки персонажів я бачила переважно через діалоги, ще тр��шки через вчинки (переважно вона рятує його, він рятує її. Чому - неясно. Любов? Напевно, але якось слабенько.), то скласти враження про їхній характер було складнувато. Не прослідковується ніякої еволюції персонажів. "Сильна-незалежна" такою ж і залишилася, бо куди їй вже далі рости, "мудак-красень" трохи якусь там ніжність проявляє, але то й так закладено в його алгоритмах "мудака-красеня".
– Втрачання свідомості. Колись на одному з конкурсів мені прокоментували епізод, де мою героїню побили до півсмерті, вона втратила свідомість, а потім опинилася замкненою. Сказали, що коли автор не знає як змінити сцену, він "вирубає" своїх героїв. Я спочатку сповнилася праведним гнівом, але потім зрозуміла, що вирубити героя і перенести його в інше місце – найпростіший спосіб зміни сцени. І що можна спокійно обійтися без втрачання свідомості на кожному кроці. В артефактах ситуація з втрачанням свідомості доволі серйозна. Я ще можу зрозуміти коли вона там мало не вмерла, але є розділи де ГГ втрачає свідомість по кілька разів за сам розділ. Шо занадто то не здраво. Це також підриває образ сильнонезалежної, яка то супертерпить біль, то брикається в обмороки як анемічна баришня дев'ятнадцятого століття. Загалом, я визнаю втрату свідомості героями в літературі коли це вмотивовано, але коли підрозділи закінчуються "очі заслала темрява", "все зникло", "все перед очима потемніло" зі стабільною регулярністю, я перестаю цьому вірити і стриймаю це як невдалий прийом зміни сцени.
This entire review has been hidden because of spoilers.
September 3, 2019
Книжкові дискусії двох авторок:
Фаріда: Навіть не віриться, що минуло вже майже два місяці з нашої останньої книжкової дискусії. Ми ж бо планували робити по дискусії на місяць, проте літо внесло свої корективи – адже це найкращий час закінчити написання власної книги, незважаючи на південну спеку, яка має властивість позбавляти сили та збивати з наміченої цілі не гірше за магію. Тому, занурившись у свій власний магічний світ та епоху, мені на деякий час прийшлося забути про Варту та Златана та їхні пригоди та проблеми, які чи не з потрійною силою навалилися на них в Празі. Закінчивши працювати над книгою, я відчула як до мене потягнулися ниточки інших недописаних книжок, які також прагнуть моєї негайної уваги, проте, викарбувавши трохи часу на читання, я нарешті взялася за «Артефакти Праги».
Мені завжди приємно повертатися до світу та героїв, які мені сподобались або ж чимось зачепили. Незважаючи на деякі недоліки (як на мене) першої книги, мені знов хотілося поринути в світ магії створений авторкою та дізнатися якомога більше про нього та його представників. І на цей раз я не розчарувалася. Друга книга дійсно розширила та поглибила мої знання про цей світ та відкрила багато нової та моторошної магії, магічних істот, захоплюючих таємниць та відкриттів. Нове місто та багато нових знайомих видалися мені цікавими та колоритними завдяки їхнім іменами, манері спілкування, поведінці, тощо. Взагалі, ця книга видалася мені по-справжньому багатою на образи та описи, якими вона насичена. Я вже мовчу про увесь той екшн та інтриги! А також фрагменти з історії родини Богумінів та легенда заснування Праги вплетені в розповідь.
Я не знаю напевно, можливо це новий (а може не такий вже й новий!) тренд в жанрі міського фентезі для young adults, проте маю віддати належне авторці за те що зробила головними героями темних, а не світлих чаклунів. І хоча вони головним чином відрізняються між собою тим у який спосіб поновлюють свої сили - бо ж дії світлих не завжди можна назвати «світлячіми» в традиційному розумінні – зізнаюся, що мене це здивувало ще в першій книзі. Це щось на кшталт “embrace your darkness” і мені здається, що авторка та її герої повністю це зробили, борючись, підкорюючи та приймаючи свою внутрішню темряву. Насправді, це дійсно круто. І як автор я навіть трохи заздрю, бо знаю, що мені бракує такої хоробрості. Хоча, маю зауважити, що знайшла декілька схожих елементів зі своєю нещодавно завершеною книгою. Та й одне спільне ім’я!
Отже книга мені дуже сподобалася. Насправді настільки, що хотілося продовжувати читати після того як дійшла до останнього речення. Тож, якщо буде ще продовження, то залюбки почитаю! А поки що на черзі ще одна книга Наталії Матолінець – «Гессі» – яка, перш за все, привабила мене тим, що дія там відбувається за часів, що нагадують одну з моїх найулюбленіших епох – Belle Époque.
Анна: Я гадаю, що «Варта у грі» і «Артефакти Праги» це перші книжки, щодо яких наші з вами думки кардинально розходяться. На відміну від вас «Варта у грі» сподобалась мені набагато більше ніж друга книжка. Це ж не можна пояснити тільки тим, що першу книгу я читала у травні, а другу — наприкінці серпня, коли моє улюблене літо вже майже скінчилося? Обидві книжки, якщо подумати, дуже схожі одна на одну. І все ж перша підкорила мене якоюсь свіжістю почуттів і надією на світле майбутнє. Друга ж стала наче зіткненням з безжальною реальністю, коли розумієш, що усе марно і як ото говорить російське прислів'я «плетью обуха не перешибешь». Це якраз нагадало мені як отой затятий, переповнений силою Златан Богумін стояв навпроти свого суперника, і Варта подумала, що так само вперто він протистояв би й цунамі, яке рухалось би на нього. І наприкінці, щоб авторка там не казала про силу та призначення Вартових, але їм, як на мене, довелося таки прийняти правила гри і навіть скористатись допомогою Вартиного убивці, могутнього і абсолютно безжального мага Віслава. Що ж до політичних ігор усіх отих правлінців, для яких гроші, чи як тепер кажуть «бабло», завжди на першому місці, то це до болю нагадало мені політичний мордобій, який процвітає у нашій власній країні. То ж і не дивно, що «Артефакти Праги» тільки посилили депресивний настрій, що часто охоплює мене наприкінці літа.
Але все ж таки це не все. Було ще дещо, що відрізняло цю книжку від попередньої. На мою думку авторка забагато уваги приділяла динамічному розвиткові сюжету, а от про характери своїх героїв наче й зовсім забула. Окрім Варти і її коханого Златана, тільки буркотлива та різка стара Графиня видавалась дійсно живою. Мабуть тому вона й запам’яталась – вона та ще дві з трьох сестер, легендарних засновниць Праги. Я маю на увазі буремну Карафіят і маленьку та моторну Брусінку, на честь якої й назвали, як мені здається, отой потічок, що протікав неподалік. Третя сестра Душанка здалася якоюсь невиразною. Та найбільшим розчаруванням став Амброз. Від нього я чекала якоїсь оригінальності та сили духу. Все ж таки глава темних і до того ж брат Златана. Але він ніяк не виділявся на доволі блідому фоні магічної спільноти і найбільшим його бажанням було те, щоб його залишили нарешті в спокої. Мабуть тому в мене й виникало час від часу таке відчуття, наче всі дії розгортаються у комп’ютерній грі, де все вирішено наперед і всі дороги, попри усі ті страхіття, рано чи пізно приведуть до якогось там хеппі енду. Хоча мушу визнати, що «хеппі енд» виявився нестандартним. У мене навіть майнула думка, що так би воно напевно й склалося, якби усі ті світлі та темні маги дійсно існували.
Фаріда: Ну що ж, гадаю рано чи пізно це мало статися – наші з вами враження та думки дійсно розбіглися в протилежні боки.... за винятком того, що на мене теж справили неабияке враження Графиня, Карафіят та Брусінка. Хоча, маю зауважити, що якщо одним із найбільших нарікань з вашої сторони є те, що книга аж занадто нагадує реальне життя, по-суті це вказує на те, що авторка впоралася із завданням та написала щось справжнє.
Фаріда: Навіть не віриться, що минуло вже майже два місяці з нашої останньої книжкової дискусії. Ми ж бо планували робити по дискусії на місяць, проте літо внесло свої корективи – адже це найкращий час закінчити написання власної книги, незважаючи на південну спеку, яка має властивість позбавляти сили та збивати з наміченої цілі не гірше за магію. Тому, занурившись у свій власний магічний світ та епоху, мені на деякий час прийшлося забути про Варту та Златана та їхні пригоди та проблеми, які чи не з потрійною силою навалилися на них в Празі. Закінчивши працювати над книгою, я відчула як до мене потягнулися ниточки інших недописаних книжок, які також прагнуть моєї негайної уваги, проте, викарбувавши трохи часу на читання, я нарешті взялася за «Артефакти Праги».
Мені завжди приємно повертатися до світу та героїв, які мені сподобались або ж чимось зачепили. Незважаючи на деякі недоліки (як на мене) першої книги, мені знов хотілося поринути в світ магії створений авторкою та дізнатися якомога більше про нього та його представників. І на цей раз я не розчарувалася. Друга книга дійсно розширила та поглибила мої знання про цей світ та відкрила багато нової та моторошної магії, магічних істот, захоплюючих таємниць та відкриттів. Нове місто та багато нових знайомих видалися мені цікавими та колоритними завдяки їхнім іменами, манері спілкування, поведінці, тощо. Взагалі, ця книга видалася мені по-справжньому багатою на образи та описи, якими вона насичена. Я вже мовчу про увесь той екшн та інтриги! А також фрагменти з історії родини Богумінів та легенда заснування Праги вплетені в розповідь.
Я не знаю напевно, можливо це новий (а може не такий вже й новий!) тренд в жанрі міського фентезі для young adults, проте маю віддати належне авторці за те що зробила головними героями темних, а не світлих чаклунів. І хоча вони головним чином відрізняються між собою тим у який спосіб поновлюють свої сили - бо ж дії світлих не завжди можна назвати «світлячіми» в традиційному розумінні – зізнаюся, що мене це здивувало ще в першій книзі. Це щось на кшталт “embrace your darkness” і мені здається, що авторка та її герої повністю це зробили, борючись, підкорюючи та приймаючи свою внутрішню темряву. Насправді, це дійсно круто. І як автор я навіть трохи заздрю, бо знаю, що мені бракує такої хоробрості. Хоча, маю зауважити, що знайшла декілька схожих елементів зі своєю нещодавно завершеною книгою. Та й одне спільне ім’я!
Отже книга мені дуже сподобалася. Насправді настільки, що хотілося продовжувати читати після того як дійшла до останнього речення. Тож, якщо буде ще продовження, то залюбки почитаю! А поки що на черзі ще одна книга Наталії Матолінець – «Гессі» – яка, перш за все, привабила мене тим, що дія там відбувається за часів, що нагадують одну з моїх найулюбленіших епох – Belle Époque.
Анна: Я гадаю, що «Варта у грі» і «Артефакти Праги» це перші книжки, щодо яких наші з вами думки кардинально розходяться. На відміну від вас «Варта у грі» сподобалась мені набагато більше ніж друга книжка. Це ж не можна пояснити тільки тим, що першу книгу я читала у травні, а другу — наприкінці серпня, коли моє улюблене літо вже майже скінчилося? Обидві книжки, якщо подумати, дуже схожі одна на одну. І все ж перша підкорила мене якоюсь свіжістю почуттів і надією на світле майбутнє. Друга ж стала наче зіткненням з безжальною реальністю, коли розумієш, що усе марно і як ото говорить російське прислів'я «плетью обуха не перешибешь». Це якраз нагадало мені як отой затятий, переповнений силою Златан Богумін стояв навпроти свого суперника, і Варта подумала, що так само вперто він протистояв би й цунамі, яке рухалось би на нього. І наприкінці, щоб авторка там не казала про силу та призначення Вартових, але їм, як на мене, довелося таки прийняти правила гри і навіть скористатись допомогою Вартиного убивці, могутнього і абсолютно безжального мага Віслава. Що ж до політичних ігор усіх отих правлінців, для яких гроші, чи як тепер кажуть «бабло», завжди на першому місці, то це до болю нагадало мені політичний мордобій, який процвітає у нашій власній країні. То ж і не дивно, що «Артефакти Праги» тільки посилили депресивний настрій, що часто охоплює мене наприкінці літа.
Але все ж таки це не все. Було ще дещо, що відрізняло цю книжку від попередньої. На мою думку авторка забагато уваги приділяла динамічному розвиткові сюжету, а от про характери своїх героїв наче й зовсім забула. Окрім Варти і її коханого Златана, тільки буркотлива та різка стара Графиня видавалась дійсно живою. Мабуть тому вона й запам’яталась – вона та ще дві з трьох сестер, легендарних засновниць Праги. Я маю на увазі буремну Карафіят і маленьку та моторну Брусінку, на честь якої й назвали, як мені здається, отой потічок, що протікав неподалік. Третя сестра Душанка здалася якоюсь невиразною. Та найбільшим розчаруванням став Амброз. Від нього я чекала якоїсь оригінальності та сили духу. Все ж таки глава темних і до того ж брат Златана. Але він ніяк не виділявся на доволі блідому фоні магічної спільноти і найбільшим його бажанням було те, щоб його залишили нарешті в спокої. Мабуть тому в мене й виникало час від часу таке відчуття, наче всі дії розгортаються у комп’ютерній грі, де все вирішено наперед і всі дороги, попри усі ті страхіття, рано чи пізно приведуть до якогось там хеппі енду. Хоча мушу визнати, що «хеппі енд» виявився нестандартним. У мене навіть майнула думка, що так би воно напевно й склалося, якби усі ті світлі та темні маги дійсно існували.
Фаріда: Ну що ж, гадаю рано чи пізно це мало статися – наші з вами враження та думки дійсно розбіглися в протилежні боки.... за винятком того, що на мене теж справили неабияке враження Графиня, Карафіят та Брусінка. Хоча, маю зауважити, що якщо одним із найбільших нарікань з вашої сторони є те, що книга аж занадто нагадує реальне життя, по-суті це вказує на те, що авторка впоралася із завданням та написала щось справжнє.
This entire review has been hidden because of spoilers.
February 18, 2024
— А чого хочеш ти?
— Я хочу тебе і всю твою темряву.
Майстерно прописане фентезі української авторки з дрібкою романтики, як бонус.
Трилогія "Варта у грі" Наталії Матолінець свого часу стало для мене відкриттям сучасної української літератури. Історія, що починалася у рідному Львові, тепер розгортається яскравіше в іншому старовинному місті — Празі. Політичні інтриги загострюються. Нова небезпека нависла над містом. Героям доводиться балансувати між добром і злом, темним і світлим та врешті-решт ще й боротися за власне життя.
Почуття, що квітнуть між Златаном і Вартою з новою силою додають книзі відчайдушності та експресії. Дуже подобається їх кохання! Тут немає відвертих сцен, лише одна дуже недетально прописана. Як же мені останнім часом полюбився цей формат романтичної лінії 😍 Адже в таких книжках набагато більше хімії між героями і more slowburn 🔥
За вайбом Златан мені чомусь дуже нагадує Джекса із "Once upon a broken heart". Погодьтеся, такий тип книжкових чоловіків >>> До речі саме після прочитання трилогії Стефані Гарбер я надихнулась читати продовження "Варти у грі".
Атмосфера загадковості, чаклунів, відьм, кровопивць не відпускала до останніх сторінок. Хотілося просто розчинитися в книзі.
Однозначно рекомендую!
August 23, 2020
Продовження "Варти у грі" перевершило першу частину. Книжка полонила та не відпускала до останньої сторінки.
Офорлена книга дуже гарно. Тверда обкладинка не може не радувати. Карта Праги та перелік ключових персонажів сприяють комфортному читанню.
Після завершення гри Варта і Златан вирушають до Праги, щоб стати повноправними Вартовими Центральноєвропейськог�� конгломерату. Проте виявляється, що артефакти необхідні для ритуалу ініціації втрачено і не всім членам конгломерату вигідне відродження Вартових. В магічному уряді ведуться серйозні політичні війни, і чиновники готові на будь-які жертви (можна провести паралелі з сьогоденням).
Сюжет розвивається навіть динамічніше ніж в першій частині. Читач занурюється в небезпечний магічний світ з бюрократією, інтригами і таємницями. І весь цей тайфун подій відбувається в одному з найкрасивіших місць Європи, які мені вдалося відвідати - Празі. Чудово описані туристичні місця і вузенькі, затишні вулички невідомі широкому загалу.
Персонажі мене продовжують радувати. Круто, що автор вводить більше колоритних героїв, особливої уваги варті чеські відьми. Допомога шабашу має дуже високу ціну і не кожен наважиться її заплатити.
Варта і Златан починають розбиратися в своїх почуттях, але їм обом доводиться зіткнутися з надзвичайно складними випробуваннями. Вони вчаться довіряти, поступатися, приймати недоліки один одного. Це не наївне, занадто ідеалізове кохання, а справжні почуття.
Друга частина вийшла більш кривава, ніж перша. Тут були настільки напружені моменти, що в мене аж мурашки шкірою бігали. Неодноразово ставало лячно за головних героїв.
Тепер найважче дочекатися на продовження цієї захоплюючої історії.
Офорлена книга дуже гарно. Тверда обкладинка не може не радувати. Карта Праги та перелік ключових персонажів сприяють комфортному читанню.
Після завершення гри Варта і Златан вирушають до Праги, щоб стати повноправними Вартовими Центральноєвропейськог�� конгломерату. Проте виявляється, що артефакти необхідні для ритуалу ініціації втрачено і не всім членам конгломерату вигідне відродження Вартових. В магічному уряді ведуться серйозні політичні війни, і чиновники готові на будь-які жертви (можна провести паралелі з сьогоденням).
Сюжет розвивається навіть динамічніше ніж в першій частині. Читач занурюється в небезпечний магічний світ з бюрократією, інтригами і таємницями. І весь цей тайфун подій відбувається в одному з найкрасивіших місць Європи, які мені вдалося відвідати - Празі. Чудово описані туристичні місця і вузенькі, затишні вулички невідомі широкому загалу.
Персонажі мене продовжують радувати. Круто, що автор вводить більше колоритних героїв, особливої уваги варті чеські відьми. Допомога шабашу має дуже високу ціну і не кожен наважиться її заплатити.
Варта і Златан починають розбиратися в своїх почуттях, але їм обом доводиться зіткнутися з надзвичайно складними випробуваннями. Вони вчаться довіряти, поступатися, приймати недоліки один одного. Це не наївне, занадто ідеалізове кохання, а справжні почуття.
Друга частина вийшла більш кривава, ніж перша. Тут були настільки напружені моменти, що в мене аж мурашки шкірою бігали. Неодноразово ставало лячно за головних героїв.
Тепер найважче дочекатися на продовження цієї захоплюючої історії.
February 24, 2020
Емоційно дууже сподобалося ♥️ Три дні читання як невелика пригода. Нарешті романтичні сцени! Хороші романтичні сцени!)
Є кілька питань хіба до сюжетних ходів, щодо алхімічного закляття (чому саме це досі неясно). Сподобалося, що в книжки більший об'єм, краще показані стосунки між темними й світлими, конфлікти всередині фракцій.
Що з дивного - у першій книзі судді напівбоги, в другій - хіба лінивий не може прибити суддю 😅
З нетерпінням чекаю продовження 😋
Є кілька питань хіба до сюжетних ходів, щодо алхімічного закляття (чому саме це досі неясно). Сподобалося, що в книжки більший об'єм, краще показані стосунки між темними й світлими, конфлікти всередині фракцій.
Що з дивного - у першій книзі судді напівбоги, в другій - хіба лінивий не може прибити суддю 😅
З нетерпінням чекаю продовження 😋
This entire review has been hidden because of spoilers.
April 4, 2023
Ця книга входить до переліку книг, які мені навіть розбирати не хочеться, не хочеться розкладати по поличках, що мені сподобалося, а що ні, бо вся книга – суцільний шедевр. Обожнюю 💖
August 17, 2019
It's amazing story about magic and adventure. I like it. 👍👍👍
June 4, 2019
Друга частина Варти нічим не поступається першій - захопливі пригоди, нові локації, нові герої і круті сюжетні лінії. Варта - то любов! (і Златан!) Всім рекомендую :)
June 15, 2023
Є книжки та жанри, які я дуже люблю і, іноді, свідомо себе обмежую в читанні таких книжок.
⠀
Так, це відгук на #артефактипраги, але я почала здалеку) Справа в тому, що я ж себе знаю – коли мені в руки потрапляє книга про пригоди та магію, написана гарною, легкою мовою із яскравими та самобутніми героями – я втрачена для суспільства поки не перегорну останню сторінку.🙈 А, якщо автор планує продовження, але зараз його ще немає – буду декілька днів, тижнів або й місяців (привіт перерві між 4 та 5 книжкою про Гаррі Поттера) страждати! Коли в мої руки потрапила перша Варта, я знала що не втримаюсь і слідом ковтну й другу)😜
⠀
Чи вірите ви в магію? Я сама не впевнена, яка моя відповідь на це питання. Але ось в магічні книжки я вірю точно! І хоча за порадою @nataly_matolinets я читала її для категорії «Розбиті мрії» Літнього бінго від @yakabooua вона стала для мене книжкою про надію. А ще про любов, вірність, дружбу. І про те, що коли магії в наших руках не вистачає, в нас залишається головна магія – магія нашого серця. І !спойлер! навіть, коли ти заплатив коханням за таємницю, ти не втратиш його, якщо вона справжнє. Хоча так, всі плани Варти та Златана були зруйновані і вийшло все зовсім інакше. Хоча для мене, як для читачки, це й на краще – адже провіщає ще мінімум одну книгу!
⠀
Дякую @nataly_matolinets за цю чудову історію, яка знову не давала мені їсти, спати та займатись справами. За живих та дуже милих героїв, за безліч деталей цього магічного світу, який існує поруч з нами! Я сіла чекати наступних книжок, так і знайте!
⠀
Так, це відгук на #артефактипраги, але я почала здалеку) Справа в тому, що я ж себе знаю – коли мені в руки потрапляє книга про пригоди та магію, написана гарною, легкою мовою із яскравими та самобутніми героями – я втрачена для суспільства поки не перегорну останню сторінку.🙈 А, якщо автор планує продовження, але зараз його ще немає – буду декілька днів, тижнів або й місяців (привіт перерві між 4 та 5 книжкою про Гаррі Поттера) страждати! Коли в мої руки потрапила перша Варта, я знала що не втримаюсь і слідом ковтну й другу)😜
⠀
Чи вірите ви в магію? Я сама не впевнена, яка моя відповідь на це питання. Але ось в магічні книжки я вірю точно! І хоча за порадою @nataly_matolinets я читала її для категорії «Розбиті мрії» Літнього бінго від @yakabooua вона стала для мене книжкою про надію. А ще про любов, вірність, дружбу. І про те, що коли магії в наших руках не вистачає, в нас залишається головна магія – магія нашого серця. І !спойлер! навіть, коли ти заплатив коханням за таємницю, ти не втратиш його, якщо вона справжнє. Хоча так, всі плани Варти та Златана були зруйновані і вийшло все зовсім інакше. Хоча для мене, як для читачки, це й на краще – адже провіщає ще мінімум одну книгу!
⠀
Дякую @nataly_matolinets за цю чудову історію, яка знову не давала мені їсти, спати та займатись справами. За живих та дуже милих героїв, за безліч деталей цього магічного світу, який існує поруч з нами! Я сіла чекати наступних книжок, так і знайте!
March 16, 2024
тг про книги — cozybooksandtea
мені дуже імпонує швидка динаміка сюжету, так як я та читачка, якій дуже швидко все набридає. дух Праги додає певну родзинку. люблю, коли локації живі та справжні.
Варта — це та персонажка, яку я хотіла б знати в молодшому віці. на неї хочеться рівнятися. вона — сильна, рішуча, але все ж має справжні, щирі емоції, що підкупляє. Златан — окрема тема; коли виросту, хочу за нього заміж😅
тут тобі і кровопивці, і відьми, і маги, нудно точно не буде. скоро приступатиму до третьої (заключної) частини. мені і страшно, і радісно. дехто казав, що там багацько скла, тому запасаюсь карвалолом. вік вже такий.
мені дуже імпонує швидка динаміка сюжету, так як я та читачка, якій дуже швидко все набридає. дух Праги додає певну родзинку. люблю, коли локації живі та справжні.
Варта — це та персонажка, яку я хотіла б знати в молодшому віці. на неї хочеться рівнятися. вона — сильна, рішуча, але все ж має справжні, щирі емоції, що підкупляє. Златан — окрема тема; коли виросту, хочу за нього заміж😅
тут тобі і кровопивці, і відьми, і маги, нудно точно не буде. скоро приступатиму до третьої (заключної) частини. мені і страшно, і радісно. дехто казав, що там багацько скла, тому запасаюсь карвалолом. вік вже такий.
February 15, 2022
Аааа! Ця частина ще краща, ніж перша. Набагато. Звісно, мушу визнати, що єдина любовна сцена прописана якось дивно - герої робили все, але чомусь так і не поцілувалися. Не знаю, чи це погано прописаний епізод, чи то така фішка.
До всього іншого - суцільний вау!
Море подій, пригод і класних героїв❤️❤️❤️
До всього іншого - суцільний вау!
Море подій, пригод і класних героїв❤️❤️❤️
This entire review has been hidden because of spoilers.
November 5, 2020
Гра то був лише початок.
Продовження "Варти у Грі", насичення та яскраве, купа подій та нових персонажів.
Отже, в "Артефактах Праги" знайома нам двійця вирушає до рідного міста Златана, щоб офіційно підтвердити свій новий статус та спостерігати за обранням нового голови Конгломерату.
Але, завжди є але…
‣ Треба пройти спеціальний ритуал зі старовинними артефактами, але їх загубили декілька десятеліть тому, і далеко не всі хочуть щоб їх знайшли.
‣ Зникають молоді маги, але фракції немає до того діла, і це непокоїть наших героїв.
Герої миттю влазать в політику, і якщо для Златана це знайоме середовище, то для Варти не дуже.
‣ У відьом своя історія в цій грі, і вони мають купу своїх таємниць. Які не так прості, і впливають на багато чого.
‣ А ще є непроста родина Златана, яка приховує купу своїх таємниць.
‣ І звичайно ж стосунки Варти та Златана, нові глибини, нові пристрасті. Цікаво стостерігати за ними.
Це було захопливо, яскраво та динамічно. Але я плуталася в героях, їх історіях та хто вони кому. Без підказки в кінці книги, я б заплуталась повністю.
Книга відкрила для мене ще й іншу Прагу, і тепер дуже хочеться повернутися в це місто і прогулятися вуличками, де можуть пробігати чарівні відьми, де алхіміки можуть креслити свої закляття, і чаклуни підживлюватися силою в перехожих.
Чекаю на продовження історії.
Продовження "Варти у Грі", насичення та яскраве, купа подій та нових персонажів.
Отже, в "Артефактах Праги" знайома нам двійця вирушає до рідного міста Златана, щоб офіційно підтвердити свій новий статус та спостерігати за обранням нового голови Конгломерату.
Але, завжди є але…
‣ Треба пройти спеціальний ритуал зі старовинними артефактами, але їх загубили декілька десятеліть тому, і далеко не всі хочуть щоб їх знайшли.
‣ Зникають молоді маги, але фракції немає до того діла, і це непокоїть наших героїв.
Герої миттю влазать в політику, і якщо для Златана це знайоме середовище, то для Варти не дуже.
‣ У відьом своя історія в цій грі, і вони мають купу своїх таємниць. Які не так прості, і впливають на багато чого.
‣ А ще є непроста родина Златана, яка приховує купу своїх таємниць.
‣ І звичайно ж стосунки Варти та Златана, нові глибини, нові пристрасті. Цікаво стостерігати за ними.
Це було захопливо, яскраво та динамічно. Але я плуталася в героях, їх історіях та хто вони кому. Без підказки в кінці книги, я б заплуталась повністю.
Книга відкрила для мене ще й іншу Прагу, і тепер дуже хочеться повернутися в це місто і прогулятися вуличками, де можуть пробігати чарівні відьми, де алхіміки можуть креслити свої закляття, і чаклуни підживлюватися силою в перехожих.
Чекаю на продовження історії.
May 26, 2023
Друга книга про темну чаклунку Варту, її занадто кучерявого Златана та політику, цього разу вже в Празі, де засідає магічний конгломерат і стільки бюрократії на виборах, що не продихнути. Для посилення атмосфери ще є третя сила, яка не любить магів і їх потихеньку викрадає, тому герої по вуха в інтригах, біганині і дорогих родичах, а це теж не жарти.
В плані біганини все так само добре, подій купа, розслабитись ніде, політичних махінацій теж немало, це я вітаю (хоча через купу персонажів десь з половини книги почала плутати, хто проти кого мудрує, плюнула і просто спостерігала, як бігали і суєтились(с). А от з ким складно, то це з головними героями. Ні, я розумію, вони заявлені як темні маги, тому жорстокість чи якусь недбалість до інших тут слід прийняти як особливість жанру, але справа в тому, що і Варта, і Златан як персонажі просто тупі і розмовляти не вміють ані один з одним, ані з іншими. Що гірше, вони й слухати теж особливо не вміють і бігають по колу. Дуже втомлює.
Третю книгу шукати не буду, але якщо десь трапиться, то подумаю, чи треба.
В плані біганини все так само добре, подій купа, розслабитись ніде, політичних махінацій теж немало, це я вітаю (хоча через купу персонажів десь з половини книги почала плутати, хто проти кого мудрує, плюнула і просто спостерігала, як бігали і суєтились(с). А от з ким складно, то це з головними героями. Ні, я розумію, вони заявлені як темні маги, тому жорстокість чи якусь недбалість до інших тут слід прийняти як особливість жанру, але справа в тому, що і Варта, і Златан як персонажі просто тупі і розмовляти не вміють ані один з одним, ані з іншими. Що гірше, вони й слухати теж особливо не вміють і бігають по колу. Дуже втомлює.
Третю книгу шукати не буду, але якщо десь трапиться, то подумаю, чи треба.
April 23, 2024
Гра у Львові закінчилась, але на Варту та Златана очікують нові пригоди. Вони вирушають до Праги у сподіванні стати Вартовими, та на їхньому шляху з'являються чергові труднощі та випробування. Ця книга добряче потріпала мені нерви і ледь не розбила серденько на друзки, втім враження по собі лишила найкращі.
⠀
На сторінках свого роману авторка оживляє чеські легенди про сестер-засновниць Праги і румунські про кровопивць, надаючи їм оригінального звучання.
⠀
Читач ближче знайомиться з родичами Златана і дізнається про сімейні таємниці Богумінів.
⠀
У другій частині Варта і Златан нарешті перестають противитися власним почуттям і між ними розвивається бурхливий роман.
⠀
Приємно було бачити на сторінках улюблених персонажів із попередньої частини, Дикорослу і Евереста, які, попри всі непорозуміння, змогли зберегти теплі стосунки з магами. Нові персонажі теж сподобались, особливо Бурштин і три сестрички-відьмочки із шабашу.
⠀
Книга — чудова. Обов'язково читатиму продовження!
⠀
На сторінках свого роману авторка оживляє чеські легенди про сестер-засновниць Праги і румунські про кровопивць, надаючи їм оригінального звучання.
⠀
Читач ближче знайомиться з родичами Златана і дізнається про сімейні таємниці Богумінів.
⠀
У другій частині Варта і Златан нарешті перестають противитися власним почуттям і між ними розвивається бурхливий роман.
⠀
Приємно було бачити на сторінках улюблених персонажів із попередньої частини, Дикорослу і Евереста, які, попри всі непорозуміння, змогли зберегти теплі стосунки з магами. Нові персонажі теж сподобались, особливо Бурштин і три сестрички-відьмочки із шабашу.
⠀
Книга — чудова. Обов'язково читатиму продовження!
August 25, 2022
Перша Варта мені полюбилася саме за темп, тому тут я скинула пів балу за його сповільнення. Але:
-я розумію, що я одна з небагатьох, кому швидкість першої книги сподобалася;
-я тепер хочу в Прагу)
-празька магічна тусівка - просто топ із топів, особливо - Амброз і Алан, місцеві глави . Запакуйте обох)))
-політична складова. Не скажу, що мені прям вау, але читати було цікаво.
Оцінка 9.5/10💛
P.S
На відгук це, звісно, не дуже схоже. Власне, це мій потік думок, бо Goodreads я завела як щоденник, а не блог для відгуків. Для блогу у мене є інстаграм, але ведемо ми з подругою його поки що не активно
-я розумію, що я одна з небагатьох, кому швидкість першої книги сподобалася;
-я тепер хочу в Прагу)
-празька магічна тусівка - просто топ із топів, особливо - Амброз і Алан, місцеві глави . Запакуйте обох)))
-політична складова. Не скажу, що мені прям вау, але читати було цікаво.
Оцінка 9.5/10💛
P.S
На відгук це, звісно, не дуже схоже. Власне, це мій потік думок, бо Goodreads я завела як щоденник, а не блог для відгуків. Для блогу у мене є інстаграм, але ведемо ми з подругою його поки що не активно
April 13, 2020
Першу «Варту» читала до 5-ї ранку, другу - до 3-ї ночі, і то суто тому, що зранку вставати на роботу))
Знов неможливо відірватися, знов блискучі діалоги, знов живі персонажі, за чиє особисте життя переживала більше, ніж за своє)
Настільки до дрібниць продуманий сюжет, настільки влучно описано, хто як на кого подивився і яким тоном що сказав, – ніби фільм дивишся.
І крихта моралі наостанок: це історія про довіру.
Хоча, напевно, кожному відгукнеться чимось своїм.
P.S. вже легендарна Сцена-на-столі – просто красива. Я аж зітхнула з посмішкою))
Знов неможливо відірватися, знов блискучі діалоги, знов живі персонажі, за чиє особисте життя переживала більше, ніж за своє)
Настільки до дрібниць продуманий сюжет, настільки влучно описано, хто як на кого подивився і яким тоном що сказав, – ніби фільм дивишся.
І крихта моралі наостанок: це історія про довіру.
Хоча, напевно, кожному відгукнеться чимось своїм.
P.S. вже легендарна Сцена-на-столі – просто красива. Я аж зітхнула з посмішкою))
January 13, 2024
Якби я мала змогу поставити тут три зірочки з половинкою, я б поставила, бо та половинка за сцени з партію угорців, які поводяться майже як в реальнім житті - шантажують, погрожують і хочуть грошей.
А трійка за сюжет, тому що я не зрозуміла, навіщо так все було ускладнювати зі статусами Вартових. До того ж головна героїня вперта як баран і страждає підлітковим максималізмом (хоча їй вже далеко не 15 років), і навіть події навколо неї не вчать її нічому. Але все ж я плекаю надію, що в третій книжці вона зробить якісь висновки.
А трійка за сюжет, тому що я не зрозуміла, навіщо так все було ускладнювати зі статусами Вартових. До того ж головна героїня вперта як баран і страждає підлітковим максималізмом (хоча їй вже далеко не 15 років), і навіть події навколо неї не вчать її нічому. Але все ж я плекаю надію, що в третій книжці вона зробить якісь висновки.
This entire review has been hidden because of spoilers.
October 30, 2023
Як і в першій частині, складно зануритися в сюжет на початку, тому що дуже багато нових імен й персонажів. А інтриги, як такої, на початку ще немає. Тож перші 70 сторінок дуже важко йшли. Далі стало динамічніше, але постійно гризла одна думка: як усі ці маги спілкуються між собою? Якою мовою вони говорять? Польська, чеська, угорська, німецька, румунська... Не пам'ятаю, щоб десь була аргументація, як вони розуміють одне одного.
October 3, 2021
Майже до завершення я насолоджувався книгою. Проте виявилось, що це вкрай урізана книга. Бо завершеною є лише сюжетна лінія "артефактів" (і завершена так собі), а інші - ні. Просто уявіть, що навколо круговерть подій і .... книжка закінчується. Її просто порізали в першому-ліпшому місці, щоб розбити на кілька томиків і заробити побільше.
Displaying 1 - 30 of 46 reviews