Завірюха

by Анастасія Нікуліна

Заради звичайної людської дівчини він порушив тисячолітні закони та пішов наперекір самим богам. Яр — син давнього роду Завірюх, наділених могутньою силою. Та кожних чотири роки вони кидають власні домівки, щоб утекти від неминучої ненависті людей. А все тому, що через жорстоке прокляття втратили найголовніше: любов.

Хто стане на бік світла, щоб протистояти пітьмі? Чи почують Великі молитви смертних? Часу обмаль. Адже темрява вже оселилася в душах людей та могутніх богів...

Genres: Fantasy, Young Adult, Fiction, Romance, Ukrainian Literature

368 pages, Hardcover

Published May 1, 2019

About the author

Анастасія Нікуліна — українська письменниця, інста-блогерка, книжкова оглядачка, лауреатка міжнародних премій. Працює в різних жанрах.

Авторка книг «Відбій повітряної тривоги» (з Олександром Греховим), «Я іду шукати», «Більше нікому» (з Олегом Бакуліним), «Завірюха», «Зграя», «Сіль для моря» та «Викрадачі снігу».

Facebook: https://www.facebook.com/anastasia.in...
Instagram: @innspirit.
TikTok: @dominatrixmuse.

Reviews

[Rosava Doshchyk · Rating 3 out of 5]

Як на підліткове романтично-філософське фентезі норм, але я відчула себе пропитим 40-річним циніком, коли читала цю книжку. Подекуди життєва мудрість зашкалює.
Найбільше, за що переживала, - чи справді Яр вбив свого батька.
Любовна лінія... Не моє.
Кому читати: тим, кому сподобалася Дара Корній. Тільки тут лайтовіше

[Alla Komarova · Rating 3 out of 5]

Прохідна дитяча фентезяшка у а-ля слов'янському сеттінгу.

По-перше, не звертайте увагу на обкладинку: вона сильно завищує очікування, бо обіцяє щось доросле, темне, готичне й драматичне. В мене були вайби «Дев’ятого дому» Лі Бардуго, які абсолютно не справдилися, з-за чого загальна оцінка роману знизилася. Якщо пам’ятаєте першу обкладинку, то орієнтуйтесь саме на неї – вона чесніша.
По-друге, так само не очікуйте кропітко пропрацьованого сеттінгу: казки з міфами (причому, першого більше) та й по всьому.

А от якщо ви прийшли за коханням-стражданням, романтичною історією, де Він та Вона проти усього світу, і Він все може, а Її всі хочуть, але злі чари постійно стоять на заваді, і поки Вона лежить в образі сплячо-мертвої красуні, Він гасає світом то за відповідями, то за таємними знаннями – то це якраз воно і є.

Причому бажання запхнути ще більше лінійних квестів на квадратний сантиметр головного героя десь після середини книги викликає вже скоріше відторгнення, аніж співчуття персонажам.

Читати можна, якщо точно нічого надзвичайного не очікуєш.

[Юлія Бернацька · Rating 3 out of 5]

Мила казочка, але мене не дуже зачепило. Чи то через те що мені так і не сподобався Яр (інша справа Варг, про його подальшу долю я б почитала), чи через те, що тут все було доволі наївно і багато моралізаторства. У певні моменти здавалося, що ця історія сильно страждає на 'show, don't tell', бо більшість речей нам тут авторка саме проговорювала, а не показувала. Леся була у відключці/хворіла десь половину історії, а от саме про її досвід у новому племені було б цікаво почитати більше.
Одним словом, як я і підозрювала, це просто не моя історія, тому відгук явно не об'єктивний.

[Vivi ✨ · Rating 1 out of 5]

Мені дуже сумно, бо це було дуже погано. Десь на рівні з Домом між трьох світів, а то й гірше. Не розумію, для чого дитячу казку видавати в такому дорослому оформленні.
Хоча, чому ж? Розумію.

Щоб не описувати, наскільки цей текст плоский і примітивний, просто напишу, що це книжка на вік максимум 10 років.

[Anastasia Lebedieva · Rating 2 out of 5]

Дуже казково, дуже просто.
Історія на один раз, бо перечитувати казку нема бажання. В цілому можу сказати що враження не найгірші, але і не щось що буду радити комусь для читання. Герої не викликали симпатії, хоча ідея була багатообіцяюча.

Дякую за згадки про хоч якісь згадки про міфологічні істоти і світ Виру. На цьому і все.

[Igor Mogilnyak · Rating 4 out of 5]

3,5⭐️

Основна частина норм, а ті дві лінії під кінець щось не дуже, і від цього історія вийшла як вийшла.

Читайте українських авторів/авторок.

[Діана Малюга · Rating 2 out of 5]

Обережно, спойлери!
Ця книга абсолютно не для мене.
Я намагалася полюбити історію, персонажів, світ, але після прочитання залишилися якісь двоякі відчуття. По-перше, кохання. Отаке, щоб ти побачив вперше людину і одразу захотів, щоб вона повторювала твоє ім'я своїми прекрасними вустами... Не віриться мені у це аж ніяк. По-друге, сюжет. Особисто для мене, він у цілковитий пазл в голові ніяк не складався. Але це чисто моя суб'єктивна штука. Все начебто логічно, але якось не зачіпає. Подій стільки, що ти втрачаєш нитку в цій круговерті і губишся. Єдине скажу точно, я до останнього не знала, що буде далі, і це допомагало читати. Але у фіналі якогось задоволення і радості я не відчула. По-третє, самі герої. Я переживала тільки за батьків Лесі. Можна було б хоч записку яку лишити, в селах впринципі читати вміють... Не знаю. Яр максимально ідеалізований. Леся, ну звісно, найкрасивіша дівка на селі. Треба йти битися за неї... Завжди мусить бути заздрісна подружка чи друг, а у нашому випадку то кожному по штуці... А ще в сюжеті дві великі битви, але героям так пощастило, що впринципі всі живі. Навіть тато вмирав, вмирав і не вмер. Не знаю.
Що сподобалося, так це сам світ. Він цілком продуманий, незвичний і цікавий. Авторка явно постаралася і створила атмосферу українського селища. Одразу згадується літо в бабусі, дивні звичаї та обряди. А ще Анастасія Нікуліна дуже гарно пише. Читається надзвичайно приємно (хоча подекуди забагато моралізаторства і нереалістичних діалогів).
Знову ж таки, це точно не моя книга. Але знайомитися з авторкою я планую і надалі. Можливо, в іншому жанрі вона відкриється для мене по-новому.

[Anastasia Terendii (livie's version) · Rating 2 out of 5]

давно хотіла прочитати цю книжку, бо знайомі читачі часто її радили, але, на жаль, мені зовсім не сподобалось

звичайне українське село, звичайна дівчина Леся (ну або не зовсім звичайна, бо описують її красунею). а поряд, недалеко від села є інше поселення, в якому живе загадковий Яр з роду Завірюх - надприродно сильні та дуже красиві створіння, які використовують магію. а ще вони не розмовляють вголос, а спілкуються подумки. ну і, звичайно, люди починають боятись, а пізніше і ненавидіти цих Завірюх (от і конфлікт вимальовується)

перш за все, мені не сподобався стиль написання. суб'єктивна річ, але мені він здавався ну занадто простим, таке ніби не янг едалт, а взагалі міддл грейд. ще й діалоги здебільшого здавались ну дуже нереалістичними, саме тому мені вже складно було зануритись в історію та отримати хоча б якісь емоції, крім нудьги і роздратування, коли ж стане цікаво?

любовна лінія теж не зайшла, тому що я не люблю всі оці тропи інста лав, соулмейти і тд. дайте мені ну якщо не слоу бьорн, то хоч трошки якогось розвитку стосунків між персонажами, а не "я люблю тебе, тому втікаю з дому - і ми тоді відразу одружуємось" ледь не з першої секунди (це зав'язка сюжету, тому я вам не спойлерю)

сподобались атмосфера села, різних обрядів та української міфології, і я б з радістю почитала якусь таку історію (але бажано дорослішу хоча б трошки), but this book just wasn't it

[Anastasiia · Rating 4 out of 5]

4/5 ⭐️

Ця історія нагадала мені зимову казку, сповнену чарів і таємниць, але з глибоким підтекстом. Атмосфера книги заворожує, тут міфологія переплітається з людськими почуттями. Ця книга — ніби казка, яку розповідають біля вогнища, але з її шарів відкривається щось більше: про людяність, кохання, прийняття себе цілком та повністю та пошук світла навіть у темні часи (майже як сказав Дамблдор :))

Авторка майстерно вплітає елементи української міфології. Рід Завірюх, прокляття й давні боги ніби оживають із глибин наших прадавніх уявлень про природу та її сили. Ці міфологічні мотиви роблять світ «Завірюхи» одночасно знайомим і таємничим. Для мене це нагадало про нашу культурну спадщину, яка у книзі постає не лише як фон, а як живий, дихаючий елемент.

Головні герої — Яр та Леся — мені сподобались. Вони вразили своєю щирістю й силою духу.
Так, відносини у них дуже швидко зав'язалися. Але це не перша така історія, і не остання.

Мораль книги глибока й багатошарова. Вона мені нагадала, що навіть найсильніші прокляття та обставини не можуть зламати того, хто бореться за своє щастя. Вона говорить про силу любові, яка здатна протистояти будь-якій темряві, та про важливість вибору: іноді, аби знайти себе, потрібно відмовитися ві�� старих правил і ризикнути. Ця історія також вчить, що прийняття себе й готовність змінюватися можуть стати ключем до справжньої свободи. Це не просто романтична історія, а розповідь про боротьбу з темрявою — зовнішньою і внутрішньою.

Я чудово провела декілька грудневих вечорів, читаючи цю книгу.

П.С. Дякую Ані, яка подарувала мені цю книгу з підписом авторки. Сподіваюсь, ти відчувала моє тепло, яке я тобі посилала, читаючи :)

[Iryna Khomchuk · Rating 5 out of 5]

Мене ця книга повернула в дитинство — я тоді неймовірно любила казки! Та чого — "любила"? Я їх і тепер дуже люблю, бо хіба ж фентезі — то не казка? Однак "Завірюха" — не просто фентезі, це — роман-чар за визначенням Анастасії Нікуліної.

Авторку я високо оцінила після прочитання її "Зграї". Саме такою, на мою думку, має бути підліткова література. І саме таким, як "Завірюха", — підліткове фентезі. А коли врахувати, що засноване воно на наших прадавніх віруваннях (ну добре, добре, може, й не на прадавніх, але на питомо народних, тих, які не знищило християнство), то книга має бути мастрідом, який прищеплює юним читачам гарний смак.

Однак доста розмірковувань, нумо про роман. Подивіться-но на обкладинку і вгадайте з першого разу, про що він? Саме так, про кохання. Але дівчина людська, а от хлопець... Ні-ні, я не буду, як Дара Корній у передмові, спойлерити (передмова, до речі, чудова, але читайте її після того, як закінчите книгу). Скажу лишень, що закоханим доведеться пройти крізь багато випробувань, пожертвувати найріднішими, змінити вікові закони, аби бути разом. А ще — боротися з собою, а це найтяжче.

Борються з собою й Великі — боги, які створити світ смертних і часом бавляться ними (така вже розвага у богів, причому всіх, не лише книжкових). Їм також є від чого страждати, бо в них також є почуття. Так-так, ті самі кохання, ревнощі, протистояння тощо. Діти Великих так само сумують за батьками, як і людські, чоловіки так само прагнуть володіти жінкою повністю, а жінки — почуватися в безпеці. Тож постає питання: чим ми, смертні, відрізняємося від безсмертних? А нічим. Кожен із нас — творець свого світу, тобто сам собі бог і повелитель. Кожен складає закони й правила, за якими живе (часом — він один, а часом і ті, хто залежить від нього), вигадує кару за їх порушення й стереже сам себе, тримаючи в певних рамках. Часом щастя й перебуває в цих рамках, але часто для того, аби пізнати його, потрібно зламати збудовану собі клітку... Спробуйте, це, може, й страшно, й важко, але в певних випадках — конче необхідно...

Отут би й поставити гарні багатозначні три крапки (власне, я їх таки поставила))), але забула ж дати ще одну цінну (чи то "цінну"?)) пораду: спробуйте прочитати книгу взимку. Ні-ні, тут є й запашне літо, й прекрасна весна, й осінь — куди ж без неї. Проте яка гарна, сніжна, морозяна, пекуча в романі зима! Втім, спекотного літа освіжитися посередництвом книги може бути ой як приємно...

[V_World · Rating 2 out of 5]

Я занадто звикла до того, що персонажі повинні мати хоч якісь риси характеру, окрім ролей на кшталт 'хороший хлопець', 'красива дівчина' чи 'герой френдзони'." Чи є сенс у тому що відбувається 300 сторінок, якщо персонжі це шматки колоди? Нууууу.....

[пустунка · Rating 3 out of 5]

по анотації мені сподобалося і я мала плюс-мінус уявлення, що очікувати. Леся одного разу в лісі зустрічає Яра з роду Завірюх. їх недолюблюють односельчани дівчини, і загалом ходять різні чутки про них, адже вони відрізняються міццю та певними магічними здібностями. по-моєму, по цій частині все зрозуміло. далі у молодих людей виникає конект при першій зустрічі, на другій кохання, а там і до половини у них все прекрасно. я на мить задумалася, що ж буде в іншій частині. якщо по сюжету, то там було більше цікавого, і мені загалом сподобалися всі ці описи української міфології. якщо узагальнити, то за деталі та деякі сюжетні повороти ставлю лайк, а любовна лінія, яка присутня, трохи плачевна.

не хочеться бути надто суворою, але це було аж занадто просто. іноді справді чогось такого хочеться, але тут.. «Я» п'ять років тому проковтнула б це і просила добавки. але зараз цього недостатньо. діалоги максимально дивні, від цього герої якісь кострубаті та картонні. схоже, що стиль авторки трохи мені не підходить.

у першій частині я написала коротко те, що мені сподобалося. і останні 15-20% книжки витягнули загальні враження, бо мені було цікаво читати, як всі вийдуть з ситуації. весь інший час читання я ловила кринж.

3/5 ~ 6/10

[think for yourself · Rating 4 out of 5]

"Завірюху" я купила, бо дуже хотіла почитати ще фентезі від українського автора/авторки. Ця книжка була дуже гарна з новим оформленням Сюжет мені сподобався, звичайно, це не високе фентезі, і деякі низькі оцінки були занадто жорстокими. Чомусь тут всі очікували Толкіна, Сандерсона чи Гобб! Я ж очікувала щось простого, побудованого навколо української міфології, культури поселень, ну і звичайно ж любові. Мої очікування не були завищеними, тому мені і сподобалось. Прекрасні герої, прекрасна їхня боротьба за власні почуття. Так, деякі події розвиваються швидко, але ця книжка не 800-сторінковий slow burn.

4/5

[Yevheniia Samyshkina · Rating 4 out of 5]

✒️ "Від Темряви неможливо відмовитися, але її можна підкорити власним Світлом" ❤️

Люблю я такие книги, в которых не только крутой сюжет и яркие герои, но и пропаганда вечных ценностей! "Завірюха" Насти Никулиной - именно такая.

Яр - из древнего рода Завирюх, а Леся - обычная девушка. Но любовь между ними так сильна, что любые преграды ей нипочём. И в их власти даже снять проклятие целого рода.
Но обязательно найдётся тот, кому это не по душе. Смогут ли главные герои побороть то тёмное, что живёт в них самих? Ведь только в этом случае они смогут стать счастливыми!

Книга мне понравилась. Я вообще люблю мифологию. И мне было интересно читать про иерархию Великих, про их мир. Очень органично история богов переплелась с реальностью обычных людей.

Романтическая линия Леси и Яра оказалась очень страстной. Они пылали от любви (прям как в любовных романах с садовниками 🙈). Так что местами история была очень горячей 🔥

Автор называет свою книгу "роман-чар". И не зря. Эта история волшебная. Не только потому, что это фэнтези. Но и потому, что она согревает душу, неся вечные мудрости в мысли и сердца читателей ❤️

[Gavrish Nastya · Rating 4 out of 5]

Відгук: https://www.instagram.com/reel/DKMZ_1...

[Iryna Stepanyk · Rating 4 out of 5]

«Щастя-це любов!»

"Коли Світло в тебе щось забирає, ти дедалі частіше прокидаєшся вночі."

Яке воно, кохання до прірви? До того краю, коли кидаєш все і йдеш за ним в "його завтра", коли наважуєшся на обман і кидаєш виклик собі і світу, щоб кожного дня дивитися у її "людські очі". І якою буде та прірва, що подарує і скільки забере вже залежить від тих, хто наважиться відчути її глибину. .
Я думаю "Завірюха" розпалить не одне серце. Бо вже лише від самого погляду на обкладинку хочеться стати частиною цієї історії. Це та казка, якою хочеться поділитися, це та історія до якої неодмінно повернешся. Це фентезі, де кожен обов'язково відчує український стиль і смак. Настіна "Завірюха" це те місце, де було затишно і щиро! А ще мені ну дуже сподобалась передмова.

[Zorеslava · Rating 3 out of 5]

Мені дуже сподобався світ, побуд��ваний на українській міфології. Сподобалися персонажі, боги і загальний сетинг. Перша половина книжки дуже легко читалася - це я вперше читаю роментезі української авторки, і мені було цікаво. Але друга половина, з усіма битвами і розв'язками, здалася трохи банальною і мені не вистачило глибини. Але загалом я приємно провела вихідні з цією історією :)

[tanya kompaniets · Rating 5 out of 5]

9/10

класно, цікаво, мило, трохи сумно і впринципі непередбачувано. раджу <3

[Øleksandra Banina · Rating 3 out of 5]

нехай буде 3.5. класний сеттинг і дуже примітивна казочка, мені за божествами того світу було цікавіше спостерігати, ніж за головними героями. купилася оце на обкладинку))

[Ksenia (vaenn) · Rating 3 out of 5]

Анастасія Нікуліна у 2019 році видала свого роду переспів «Ромео і Джульєтти», де йдеться про кохання між дівчиною з людського роду та хлопцем, котрого звичайною людиною ніяк не назвеш.

Сюжет «Завірюхи» вибудовано навколо забороненого кохання хороброї красуні Лесі та загадкового Яра із Завірюх – надприродно сильних та прекрасних створінь, що володіють певного роду магією, спілкуються подумки, а ще – радше рано, аніж пізно – викликають ірраціональну ненависть у сусідів-людей. Стосунки героїв дають авторці можливість зіштовхнути два світи, згрубша – емоційний та логічний. Причому людьми оповідь цікавиться мало – вони (а здебільшого вона – самої Лесі майже завжди вистачає) потрібні для того, щоб відтінити формалізований та гранично раціональний світ Завірюх. І поміж стандартних історій про заборонене перше кохання з його нотками первісного антагонізму, несміливою першою прихильністю та відчайдушною готовністю ризикнути всім, роман вирізняє кілька моментів. По-перше – текст далеко не завершується на взаємному «Я тебе кохаю!». Анастасія Нікуліна розповідає про те, що починається після «І жили вони довго й щасливо», коли йдеться про подружжя з різних світів. Її героїні доведеться призвичаїтися до геть інакших звичаїв і знайти собі місце у соціумі, що не одразу готовий її прийняти. По-друге, з-під флеру романтики швидко визирає притча і перетворює внутрішній конфлікт заглавного героя «А чи можу я любити ту, кого обрало моє серце?» на світоглядний герць між світом та пітьмою.

Огляд писала на замовлення БараБуки, продовження отут.

[Jay Nell · Rating 3 out of 5]

Одна мудра людина сказала, а я повторюсь, бо це найкращий опис для цієї історії: як казка ця книга прекрасна, але як фентезі (з теперішнім позиціонуванням) — ноу 🙌🏻

Коли я читала анотацію до «Завірюхи», то очікувала якийсь палкий янг-едалт, нехай без 18+, але бодай цікавою романтичною лінією.

Отримала ж натомість казку для дітей 12-13 років. Що ж, любі маркетологи Віват, тут ви дали маху. Бо мені 25 і зараз я почуваюся так, ніби мене ошукали 🙂

Історія стилістично написана як казка, яскраво виражена і подана на тарілочці мораль теж нагадує дитячі казочки.

Хімії кохання я не відчула від слова зовсім. З палкого тут — тільки неймовірні ілюстрації, які абсолютно не поєднуються з вайбами самої книги (бо виглядають як для сюжету 18+, а написано, повторюся, наче для школярів середніх класів).

Дуже сумно, що через таку разючу різницю між очікуваннями та реальністю я не змогла отримати задоволення від читання.

Цей відгук не має на меті назвати книгу якоюсь «поганою», але рекламою Віват ціляться точно не в потрібну аудиторію (подібні враження, описані вище, виникли не лише в мене, а отже це не я «не так сприйняла», а досить людей, аби звернути на це увагу 🙁).

Якби я купувала і читала цю книгу, як «казку», то й емоції під час читання, і оцінка були б іншими. Але до назви «фентезі» це не дотягує, вибачте-перепрошую. Сподіваюся, видавництво зробить висновки і позиціонуватиме цю книгу інакше, щоб не давати людям хибні очікування, від чого згодом страждатиме й загальна оцінка книги.

[Vika · Rating 5 out of 5]

"Завірюха" - це підліткове фентезі, хоча я б так не розділяла, адже мені, дорослій, дуже сподобалося.
Продуманий і незвичний світ богів, точніше духів, стосунки між ними - це одна сюжетна лінія. А друга - це класичне українське село. Здається, аж бачу оті біленькі хатинки під стріхами, і між ними гурт дівчат, що йдуть на вечорниці. А ще - оті завірюхи, що не є погодним проявом, а окремим народом з надзвичайною силою, які традиційно стримують свої почуття. І яка ж тут гарна лінія кохання головних героїв (без банальщини).
Захопливо, і читається дуже легко.

[(Ан)тологія · Rating 4 out of 5]

Цікава книга, з такою казковою нереальною атмосферою, що створює ілюзію давнього міфу, легенди, розказаної коло великого вогню, складеного на суто українське свято. От відчуваєш себе тою дівчиною попередньої епохи, що з захватом слухає історії старших й питає себе, правда чи ні.

Яр та Леся — доволі мила пара, хоч стосунки між ними й розвивалися занадто швидко. Але через оцю казковість, це сприймається просто стилістичним прийомом, гіперболізацією. Мені сподобалася їх комунікація, трохи дражлива, але при цьому — ніжна, як вона кликала його «навіжений», усі їх жарти й ніжні слова. Водночас, я ніколи не зрозумію дівчат, справжніх чи ні, які покидають свій дім та звичне життя заради чоловіка. Ну не вартий він того, рідненькі. Та й чому вона просто втекла, нічого не пояснивши батькам, теж було дурним кроком.

Усі пригоди Яра та його шлях були цікавими, сповненими духу українського фольклору, але мене засмутило, що роль Лесі звелася до напівмертвого лежання на дивані. Спочатку я думала, що головних героїв двоє, але вже до середини книги було зрозуміло, що насправді він один.

Посил з тим, що в кожного з нас є своя Пітьма й що світло завжди перемагає — дуже правильний. Трохи закрутила авторку історію, аби ж не дозволити своєму любасику забруднити свої рученьки в крові. Оцей сюжетний поворот з підміною дітей, як на мене, був зайвий.

Те, що Завірюхи в кінці усвідомлюють, що стримувати емоції — неправильно, теж гарна думка. Щоправда мене увесь сюжет дратувало ставлення їх чоловіків до своїх жінок, і не вірю я, що усе так швидко змінилося по одному велінню Яра. Я б на місці цих дівчат ніколи не пробачила такої поведінки, до них буквально як до скотини ставилися.

Найбільше в цій книзі мене цікавили не смертні та Пітьма, а боги та інші істоти, що їх оточували. Оті три розділи, де вони фігурували в головних ролях були найкращими, ну й різні оповідки я теж поглинала з захватом. Не вистачає нам такої літератури, тому авторці дякую за таку працю й приємно проведений час.

З пітьми — на попіл! З вогню — життя, з вогню — сонце!

Оцінка: 7/10

[Anna Plishak · Rating 5 out of 5]

Перед нами справжнє українське міфічне фентезі з яскравою романтичною лінією.
⠀
Мила казка про богів, людей, кохання і прокляття. Якщо ви обізнані зі слов'янською міфологією, то легко зорієнтуєтесь у Всесвіті даної книги, де тісно переплітаються підземний світ, світ людей і вищий світ, де живуть боги.
⠀
Дуже часто поведінка богів нагадує людську: вони закохуються, ревнують, ненавидять і сумують за своїми коханими. Іноді вони допомагають людям, а іноді — бешкетують, щоб привернути до себе увагу. Саме після таких бешкетів у людському світі відбуваються значущі події, які змінюють життя багатьох поколінь.
⠀
Яр із роду Завірюх та Леся зі звичайного людського роду зустрілися випадково, покохали щиро, боролися за своє почуття самовіддано. Зрештою — зруйнували старовинне прокляття, яке виявилося лише примарою, і запалили зірку щастя над усіма світами.
⠀
Книга мені дуже сподобалась своєю ніжністю та легкістю.

[Denys Karpovych · Rating 1 out of 5]

Що ж, я прочитав другу редакцію цього твору... Повне розчарування.
По-перше - позиціонування цього твору. Я "купився" на обкладинку, яка безсумнівно чарівна: стильна, таємнича, глянцевий візерунок, а внизу під назвою пише "Українське міфологічне фентезі".
Я не міг не спокуситись побачити Дажбога, Перуна, Стрибога і їхні суперечки...
Натомість отримав романтику з нотками авторської міфології(
По-друге - відмінності між людьми і завірюхами. Якщо не знати, що це ніби два різні види, отримуємо просто два звичайних села зі своїми звичаями. От і половина твору,в якій "фентезі" - декоративна приставка.
По-третє - дуже багато кліше. Вони усюди і дуже примітивно подані.
По-четверте - ніякі персонажі. Їхня мотивація настільки "прозора", що у випадках "вау ефекту" нічого не відбувається. Хіба зітхання.
І так далі.
Дуже гарне оформлення, за яким я знайшов непогану ідею світу(в самлму кінці) , яка жахливо реалізована в усіх аспектах.

[Iryna · Rating 4 out of 5]

Це красиве підліткове фентезі. Як на літературу для дорослих вона здалася занадто простою і більш казково-дитячою, аніж дорослим фентезі.
Під час читання відчувалося наче занурилась у стародавній міфологічний світ, часи язичництва, коли прадавні українці поклонялися силам природи. Чудова історія про перемогу добра над злом. Але висновки і діалоги доволі прості, дитячі я б сказала, мені забракло глибини.
Щоправда початок здався мені трохи сумбурним, усе на купу, трохи мішанина діалогів різних сюжетних ліній - хотілось би плавнішого введення у цей міфологічний світ з більшим розкриттям його світобудови. Мені на жаль забракло цього. Також не до кінця розкритими для мене залишилися образи богів та інших магічних істот - хотілось би плавнішого вплетення їх в історію з більшою деталізацією.

“Пітьмі потрібна не любов, не щастя і не радість. Їй потрібні наша лють, заздрість і зневіра. Ось які почуття завжди треба контролювати! Від Пітьми неможливо відмовитися, але її можна підкорити власним
Світлом. […] З пітьми — на попіл! З вогню - життя,
з вогню — сонце.”

[Tetiana Kostiuk · Rating 4 out of 5]

" ...те, що відчуває листок дерева, ніколи не збагне краплина дощу."

Справді це роман-чар, дуже мені сподобався світ: Великі, середні півдухи, нижчі півдухи - декого навіть хотілось більше побачити.

Дуже красива мова, плавне занурення в світ та почуття головних героїв. Подекуди навіть сльози хотіли навертатись, але я змогла їх втримати.

Так, як це більш доросла казка, то кінець очікуваний, але від того не менш приємний. Бо Світло завжди перемагає Темряву!

4+

[Natalia Stegniei · Rating 4 out of 5]

Багато хто пише що це казочка, але хіба міфи та легенди не є казочками?;) Мене завжди дуже тішить бачити сучасні українські твори на поличках книгарень. І я завжди стараюсь їх читати та знайомитись з новими авторами. Якщо ви полюбляєте великі складні саги з хитромудрими сплетіннями сюжетних ліній, епічними баталіями як в Толкієна чи Мартіна, то тут ви їх не знайдете. Але закохаєтесь в чудовий та теплий світ, який створила авторка. Дуже легко читається, є свої цікаві сюжетні повороти в книжці, переживання за героїв. Немає цих диких сцен 18+ як у Маас, але є кохання людей, і богів, яке долає перешкоди. Це книга для затишного читання, теплих вечорів з горнятком та зимою за вікном.

[Daria · Rating 2 out of 5]

Ну хоч обкладинка гарна, ілюстрації теж гарні, от би ще якийсь сюжет, персонажів би ще, які відрізняються не тільки іменами, може б світоустрій більш прописати, тоді б і книжка вийшла, а не сама лише ідея.

[Yaroslava · Rating 3 out of 5]

Підліткова історія на 1 раз
Мене не дуже зачепило