What do you think?
Rate this book
Українська поетична антологія
Задивляюсь у твої зіниці
Василь Симоненко (1935–1963) — поетична легенда «шістдесятництва» як суспільно-мистецького руху. Його вірші не пропускала до друку радянська цензура, тому їх поширювали у самвидавних списках і переписували від руки — вчителі, професори і хлібороби. Рядки поета промовляли з Шевченковою силою:
Зрештою, поет провістив і наші дні:
«Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!..»
Зрештою, поет провістив і наші дні:
«Україно, ти — моя молитва,
Ти моя розпука вікова...
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права».
208 pages, Hardcover
Published March 29, 2019
50 people are currently reading
360 people want to read
About the author
Василь Симоненко
32 books17 followersВаси́ль Андрі́йович Симоне́нко (* 8 січня 1935, с. Біївці, Лубенський район, Полтавська область — † 13 грудня 1963, Черкаси) — український поет і журналіст, шістдесятник.
Спочатку навчався у Біївській початковій школі. Після закінчення середньої школи в Тарандинцях вступив на факультет журналістики Київського університету.
Після закінчення факультету журналістики (1957) працював в обласних газетах «Черкаська правда» і «Молодь Черкащини», пізніше кореспондентом «Робітничої Газети» в Черкаській області. Писати вірші почав ще в студентські роки, але в умовах прискіпливої радянської цензури друкувався неохоче: за його життя вийшли лише збірки поезій «Тиша і грім» (1962) і казка «Цар Плаксій та Лоскотон» (1963).
Уже в ті роки набули великої популярності самовидавні поезії Симоненка, що поклали початок українському рухові опору 1960-70-х pp. Тематично вони становили сатиру на радянський лад («Некролог кукурудзяному качанові», «Злодій», «Суд», «Балада про зайшлого чоловіка»), зображення важкого життя радянських людей, особливо селянства («Дума про щастя», «Одинока матір»), викриття жорстокостей радянської деспотії («Брама», «Гранітні обеліски, як медузи …»), таврування російського великодержавного шовінізму («Курдському братові») тощо. Окремий значний цикл становлять твори, в яких поет висловлює любов до своєї Батьківщини («Задивляюсь у твої зіниці», «Є тисячі доріг», «Український лев», «Лебеді материнства», «Україні» та ін.).
Самвидавною творчістю Симоненко, за визначенням сучасної критики, став на шлях, указаний Т.Шевченком, й увійшов в історію української літератури як визначальна постать боротьби за державний і культурний суверенітет України 2-ї половини 20 ст..
Доля літературної спадщини Симоненка невідома. Його самвидавна поезія, у сучасній Україні лише в незначній частині опублікована у сфальшованому вигляді, поширилася за кордоном і була опублікована (разом з фрагментами поетового щоденника «Окрайці думок») у журналі «Сучасність» (ч. 1, 1965) і в збірці вибраних поезій Симоненка «Берег чекань» (1965 і 1973).
В УРСР по смерті Симоненка видано з його спадщини казку «Подорож у країну Навпаки» (1964), збірку поезій «Земне тяжіння» (1964), вибір із творчості «Поезії» (1966) та збірку новел «Вино з троянд» (1965; ці новели також увійшли у друге видання збірки «Берег чекань» за кордоном).
1962 року В.Симоненко разом з А.Горською та Л.Танюком виявили місця поховань розстріляних органами НКВД на Лук'янівському та Васильківському цвинтарях, а також у Биківні (про останнє було зроблено заяву до міської ради).
Влітку 1962 поета жорстоко побили працівники міліції залізничної станції їм. Т. Шевченка (м. Сміла). Через те, що влада всіляко боролась з Василем Симоненком, можна зробити висновок: це побиття не було випадковим. Відтоді й почало погіршуватися здоров'я поета.
З весни 1963 хвороба В. Симоненка постійно загострювалася. Нестерпно боліли поперек, нирки. На початку вересня він ліг у лікарню — обласний ліксанупр (мав таке право як журналіст). Невдовзі лікарі повідомили родині жахливий діагноз — рак нирок. Зробили операцію, але безрезультатно.
У ніч з 13 на 14 грудня 1963 серце митця перестало битися.
Спочатку навчався у Біївській початковій школі. Після закінчення середньої школи в Тарандинцях вступив на факультет журналістики Київського університету.
Після закінчення факультету журналістики (1957) працював в обласних газетах «Черкаська правда» і «Молодь Черкащини», пізніше кореспондентом «Робітничої Газети» в Черкаській області. Писати вірші почав ще в студентські роки, але в умовах прискіпливої радянської цензури друкувався неохоче: за його життя вийшли лише збірки поезій «Тиша і грім» (1962) і казка «Цар Плаксій та Лоскотон» (1963).
Уже в ті роки набули великої популярності самовидавні поезії Симоненка, що поклали початок українському рухові опору 1960-70-х pp. Тематично вони становили сатиру на радянський лад («Некролог кукурудзяному качанові», «Злодій», «Суд», «Балада про зайшлого чоловіка»), зображення важкого життя радянських людей, особливо селянства («Дума про щастя», «Одинока матір»), викриття жорстокостей радянської деспотії («Брама», «Гранітні обеліски, як медузи …»), таврування російського великодержавного шовінізму («Курдському братові») тощо. Окремий значний цикл становлять твори, в яких поет висловлює любов до своєї Батьківщини («Задивляюсь у твої зіниці», «Є тисячі доріг», «Український лев», «Лебеді материнства», «Україні» та ін.).
Самвидавною творчістю Симоненко, за визначенням сучасної критики, став на шлях, указаний Т.Шевченком, й увійшов в історію української літератури як визначальна постать боротьби за державний і культурний суверенітет України 2-ї половини 20 ст..
Доля літературної спадщини Симоненка невідома. Його самвидавна поезія, у сучасній Україні лише в незначній частині опублікована у сфальшованому вигляді, поширилася за кордоном і була опублікована (разом з фрагментами поетового щоденника «Окрайці думок») у журналі «Сучасність» (ч. 1, 1965) і в збірці вибраних поезій Симоненка «Берег чекань» (1965 і 1973).
В УРСР по смерті Симоненка видано з його спадщини казку «Подорож у країну Навпаки» (1964), збірку поезій «Земне тяжіння» (1964), вибір із творчості «Поезії» (1966) та збірку новел «Вино з троянд» (1965; ці новели також увійшли у друге видання збірки «Берег чекань» за кордоном).
1962 року В.Симоненко разом з А.Горською та Л.Танюком виявили місця поховань розстріляних органами НКВД на Лук'янівському та Васильківському цвинтарях, а також у Биківні (про останнє було зроблено заяву до міської ради).
Влітку 1962 поета жорстоко побили працівники міліції залізничної станції їм. Т. Шевченка (м. Сміла). Через те, що влада всіляко боролась з Василем Симоненком, можна зробити висновок: це побиття не було випадковим. Відтоді й почало погіршуватися здоров'я поета.
З весни 1963 хвороба В. Симоненка постійно загострювалася. Нестерпно боліли поперек, нирки. На початку вересня він ліг у лікарню — обласний ліксанупр (мав таке право як журналіст). Невдовзі лікарі повідомили родині жахливий діагноз — рак нирок. Зробили операцію, але безрезультатно.
У ніч з 13 на 14 грудня 1963 серце митця перестало битися.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 60 reviews
June 22, 2022
Неймовірно.
Здається, я закохуюсь в поезію.
Такі гарні, чуттєві вірші. Невимовно шкода, що Симоненко прожив так мало 💔
Звели зі світу, іроди
Здається, я закохуюсь в поезію.
Такі гарні, чуттєві вірші. Невимовно шкода, що Симоненко прожив так мало 💔
Звели зі світу, іроди
May 5, 2023
Почала цю серію Абабигаламаги саме з Симоненка і це потрапляння в саме серце.
Дуже люблю його вірші і знайшла в книзі ще декілька яких не чула раніше.
Симомоненко - топ ❤️
Дуже люблю його вірші і знайшла в книзі ще декілька яких не чула раніше.
Симомоненко - топ ❤️
March 8, 2023
Поезія Симоненка це щось неймовірне 💔
June 3, 2019
Чудові вірші, велика любов до України, неперевершений автор, і як шкода, що доля була невблаганна і Василь Симоненко так швидко покинув наш світ. Уявляю скільки б ще неймовірних та чуттєвих творів могло бути написано та видано.
May 29, 2023
Це ті вірші, які хочеться вчити на пам‘ять. Кожен рядок несе за собою велике значення. Писати чуттєво про кохання та влучно про країну. Лишити за собою вагомий слід і померти в 28.
Збірка, до якої буду повертатись.
Збірка, до якої буду повертатись.
December 15, 2019
Не докорю ніколи і нікому,
Хіба на себе інколи позлюсь,
Що в двадцять літ в моєму серці втома,
Що в тридцять — смерті в очі подивлюсь.
Моє життя — розтрощене корито,
І світ для мене — каторга і кліть…
Так краще в тридцять повністю згоріти,
Ніж до півсотні помаленьку тліть.
8.I.1955
А 1963 року, Василь Симоненко помер у 27, закатований режимом.
Хіба на себе інколи позлюсь,
Що в двадцять літ в моєму серці втома,
Що в тридцять — смерті в очі подивлюсь.
Моє життя — розтрощене корито,
І світ для мене — каторга і кліть…
Так краще в тридцять повністю згоріти,
Ніж до півсотні помаленьку тліть.
8.I.1955
А 1963 року, Василь Симоненко помер у 27, закатований режимом.
June 16, 2022
Я безмежно люблю Василя Симоненка 💔
настільки романтично та чутливо він писав свої вірші, я закохана в поезію Василя..
А його історія життя по трохи розбиває моє серденько..
настільки романтично та чутливо він писав свої вірші, я закохана в поезію Василя..
А його історія життя по трохи розбиває моє серденько..
April 11, 2023
Неймовірний ❤️
February 3, 2025
Прекрасна збірка, щира подяка упоряднику.
November 19, 2021
проживши лише неповних 29 років, будучи шестидесятником, Симоненко намагався показати людям їх ідентичність, неповторність кожного "я".
його безмежна любов до своєї країни прошита крізь увесь творчий шлях і все попри те, у які часи йому довелося жити. його твори забороняли друкувати, проте вірші поширювались між людьми, переписуючи їх вручну. за життя поета вийшла друком лише одна збірка – «Тиша і грім».
викликає захват, як людина може жити, наче, не "торкаючись" часу, у якому перебуває? проходячи крізь усі політичні вирви, зберігши в собі непохитні принципи та переконання.
на сторожі етики, моралі та національної ідеї.
1935-1963
«…Не стала навколішки гордість моя.
Ліниво тяглася отара хвилин...
На світі безліч таких, як я,
Та я, їй-Богу, один.
У кожного «Я» є своє ім'я,
На всіх не нагримаєш грізно,
Ми — не безліч стандартних «я»,
А безліч всесвітів різних.
Ми — це народу одвічне лоно,
Ми — океанна вселюдська сім'я.
І тільки тих поважають мільйони,
Хто поважає мільйони «я»…»
його безмежна любов до своєї країни прошита крізь увесь творчий шлях і все попри те, у які часи йому довелося жити. його твори забороняли друкувати, проте вірші поширювались між людьми, переписуючи їх вручну. за життя поета вийшла друком лише одна збірка – «Тиша і грім».
«…Україно, ти моя молитва,
Ти моя розпука вікова...
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.
Ради тебе перли в душу сію,
Ради тебе мислю і творю...
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю…»
викликає захват, як людина може жити, наче, не "торкаючись" часу, у якому перебуває? проходячи крізь усі політичні вирви, зберігши в собі непохитні принципи та переконання.
на сторожі етики, моралі та національної ідеї.
1935-1963
October 18, 2023
Закохалась в ці неймовірно чутливі та глибокі за змістом вірші💔
Він байдуже потис її руку.
І не чув її милих докорів,
І так довго стогнали по бруку
Перестуки її підборів.
І стояв він, тупий, плечистий
І байдужий, немов колода.
І здалося — на ціле місто
Заридала вона на сходах.
Василь Симоненко був закатований тоталітарним режимом і помер у віці 28 років.
Він байдуже потис її руку.
І не чув її милих докорів,
І так довго стогнали по бруку
Перестуки її підборів.
І стояв він, тупий, плечистий
І байдужий, немов колода.
І здалося — на ціле місто
Заридала вона на сходах.
Василь Симоненко був закатований тоталітарним режимом і помер у віці 28 років.
July 23, 2022
найкраща поетична збірка!!! дуже дуже дуже класна, рекомендую всім!!! читайте її, дізнавайтесь більше про українську поезію, про українських поетів. бо це дуже цікаво, іноді дуже боляче. але точно того варто! ❤️🩹
December 30, 2025
Читати Симоненка було важче за Ліну Костенко, але багато віршів я виділяла, багато чого до мене промовляло.
Шкода, що збірка така маленька у порівнянні з рештою «Української поетичної класики» — жорстоке нагадування про те, як мало Василь Симоненко встиг прожити, поки його не вбив совєтський режим.
Шкода, що збірка така маленька у порівнянні з рештою «Української поетичної класики» — жорстоке нагадування про те, як мало Василь Симоненко встиг прожити, поки його не вбив совєтський режим.
June 15, 2024
На одному подиху🤎
January 17, 2025
Це скарб. Неймовірно. Красиво. Іноді тужливо.
Він просто геній
Він просто геній
December 4, 2024
З поезією у мене завжди непросто, але Василь Симоненко - це любов ще зі школи, його вірші потрапляють у серденько.
Без зайвих слів, збірка «Задивляюсь у твої зіниці» від @ababahalamaha - це скарб, якого хочеться торкатися і торкатися.
Поезія Симоненка дуже багатогранна: тут є вірші і про кохання, і про Україну, і гостро-соціальні роздуми, і казки. Так багато всього мене зачепило, що хотілось виписати і запамʼятати ледь не кожен рядок.
І від цього ще гіркіше усвідомлювати, скільки всього ще Симоненко міг би написати.
Читаючи вірші Симоненка, дивуєшся, що навіть попри всі випробування, що випали на його долю, він залишався таким чуттєвим і щирим романтиком. Його слова про Україну сповнені любові, болісні і гіркі, а від того такі актуальні сьогодні.
А ще дуже сильно мені відгукнулось те, як він наголошував на цінності життя, кохання і унікальності кожної людини.
Якщо з поезією у вас теж не завжди складається, дайте шанс цій збірці, вона дуже особлива
Без зайвих слів, збірка «Задивляюсь у твої зіниці» від @ababahalamaha - це скарб, якого хочеться торкатися і торкатися.
Поезія Симоненка дуже багатогранна: тут є вірші і про кохання, і про Україну, і гостро-соціальні роздуми, і казки. Так багато всього мене зачепило, що хотілось виписати і запамʼятати ледь не кожен рядок.
І від цього ще гіркіше усвідомлювати, скільки всього ще Симоненко міг би написати.
Читаючи вірші Симоненка, дивуєшся, що навіть попри всі випробування, що випали на його долю, він залишався таким чуттєвим і щирим романтиком. Його слова про Україну сповнені любові, болісні і гіркі, а від того такі актуальні сьогодні.
А ще дуже сильно мені відгукнулось те, як він наголошував на цінності життя, кохання і унікальності кожної людини.
Якщо з поезією у вас теж не завжди складається, дайте шанс цій збірці, вона дуже особлива
November 18, 2023
Прекрасна збірка поезії українського автора
Ця збірка - чудова можливість познайомитися з творчістю Василя Симо��енка. Вона містить в собі поезію, присвячену Україні, любовну лірику, студентські вірші, а також декілька перекладів та дитячих казок.
В процесі читання я виділила так багато рядків, які зачепили і які так хочеться перечитувати знову і знову:
Особливо хочу відзначити заключні моралі деяких віршів, які дуже надихають на роздуми:
Ця збірка - чудова можливість познайомитися з творчістю Василя Симо��енка. Вона містить в собі поезію, присвячену Україні, любовну лірику, студентські вірші, а також декілька перекладів та дитячих казок.
В процесі читання я виділила так багато рядків, які зачепили і які так хочеться перечитувати знову і знову:
Я стану жити. Я мріять буду,
Як мріють ранками ліси.
Любов, як сонце світу відкриває
Безмежну велич людської краси.
Тож було і солодко, й незвично
У твоїх очах читать грозу.
Особливо хочу відзначити заключні моралі деяких віршів, які дуже надихають на роздуми:
Тільки тим історія належить,
Хто сьогодні бореться й живе.
Та краще в тридцять повністю згоріти,
Ніж до півсотні помаленьку тліть.
Бо на світі той наймудріший,
Хто найдужче любить життя.
October 5, 2021
Найбільше сподобалась його любовна лірика і дитячі казки.
Не поділяю народницького тону його поезії й ідеалі/ідеологі-зації народу, але це вона була дуже потрібна у цей час.
Поміж рядків можна прочитати як багато хотів і міг сказати Василь Симоненко, але не міг, бо жив у час і державі, що затикала людям рота.
Помер у 28. А що ж би міг ще створити цей поет якби прожив довше і мав свободу говорити і писати що і як хочеться!
Не поділяю народницького тону його поезії й ідеалі/ідеологі-зації народу, але це вона була дуже потрібна у цей час.
Поміж рядків можна прочитати як багато хотів і міг сказати Василь Симоненко, але не міг, бо жив у час і державі, що затикала людям рота.
Помер у 28. А що ж би міг ще створити цей поет якби прожив довше і мав свободу говорити і писати що і як хочеться!
February 28, 2023
Симоненко- краш української поезії)
Люблю безмежно!
Люблю безмежно!
April 8, 2023
Симоненко — це така кристалізована щирість і така потужна любов до життя та України, що мені перехоплює подих. Хочеться читати його вірші вголос усім, хочеться перечитувати і зачитуватись ним 💔
February 28, 2025
Нашої заслуги в тім не бачу,
Нашої не знаю в тім вини,
Що козацьку бунтівливу вдачу
Нам лишили предки з давнини.
Нам і те не добавляє слави,
Що вони од чужоземних сил
Заступили землю кучеряву
Горами високими могил.
Бо коли, закохані в минуле,
Прокунаєм свій великий час,
Наша лінь нікого не розчулить,
Слава ж та відмовиться від нас.
Спогади докучливі, як нежить,
Що тій славі принесуть нове?
Тільки тим історія належить,
Хто сьогодні бореться й живе.
завдяки книжці Радомира Мокрика захотілося ознайомитися з доробком шістдесятників. мені поезія завжди тяжко йшла, але ця збірка сподобалася. любовна лірика мені не дуже зайшла, а от казки і поезія на соціально-політичну тематику топ. не знаю чому, але з віршів найбільше вразив "Дід умер". другий найулюбленіший - "Суд". а з казок мій фаворит - це "Казка про Дурила" 🥺🫦
І друзі Дурила під руки беруть,
І друзі Дурила до себе ведуть.
А хлопцеві думка сидить в голові:
— Чого, люди добрі, в вас ноги в крові?
— Та це, — йому кажуть,-
така у нас звичка:
до щастя дорога веде через річку -
та річка із крові та трішки зі сліз,
але ти не бійся.
Не втопишся. Лізь.
Вона неглибока -
либонь, до колін...
— А кров там чия? — не гамується він.
— Чия? А відомо чия - тих людей,
що підло не визнали наших ідей...
Ми їх, значить, трішечки, зовсім помалу,
кого задавили, кого зарубали.
Симоненко goat 👏
Нашої не знаю в тім вини,
Що козацьку бунтівливу вдачу
Нам лишили предки з давнини.
Нам і те не добавляє слави,
Що вони од чужоземних сил
Заступили землю кучеряву
Горами високими могил.
Бо коли, закохані в минуле,
Прокунаєм свій великий час,
Наша лінь нікого не розчулить,
Слава ж та відмовиться від нас.
Спогади докучливі, як нежить,
Що тій славі принесуть нове?
Тільки тим історія належить,
Хто сьогодні бореться й живе.
завдяки книжці Радомира Мокрика захотілося ознайомитися з доробком шістдесятників. мені поезія завжди тяжко йшла, але ця збірка сподобалася. любовна лірика мені не дуже зайшла, а от казки і поезія на соціально-політичну тематику топ. не знаю чому, але з віршів найбільше вразив "Дід умер". другий найулюбленіший - "Суд". а з казок мій фаворит - це "Казка про Дурила" 🥺🫦
І друзі Дурила під руки беруть,
І друзі Дурила до себе ведуть.
А хлопцеві думка сидить в голові:
— Чого, люди добрі, в вас ноги в крові?
— Та це, — йому кажуть,-
така у нас звичка:
до щастя дорога веде через річку -
та річка із крові та трішки зі сліз,
але ти не бійся.
Не втопишся. Лізь.
Вона неглибока -
либонь, до колін...
— А кров там чия? — не гамується він.
— Чия? А відомо чия - тих людей,
що підло не визнали наших ідей...
Ми їх, значить, трішечки, зовсім помалу,
кого задавили, кого зарубали.
Симоненко goat 👏
January 17, 2024
Так щемко писав Симоненко, що хочеться кожний вірш давати читати друзям/родичам/знайомим. І більшість досі є актуальною, особливо про Україну.
December 28, 2024
я із надій будую човен...
May 28, 2025
я люблю цього чоловіка
December 28, 2025
дуже чуттєво, романтично і з любовʼю до Батьківщини. меншого не очікувала, адже поезія Симоненка торкається найтонших струн душі українців ❤️
December 18, 2023
проймає до глибини душі, найщасливіші рядки викликають найгіркіші сльози. не знаю, як він це робив, але вдячна, що спадщина Симоненка збережена. це неймовірно.
December 7, 2023
Це просто неймовірно,слова які були написані так давно але такі актуальні і досі
November 29, 2023
Ця збірка має бути в усіх вдома, щоб перечитувати її час від часу і відчувати тепло в душі
March 21, 2020
"Я не вірю,
що дід із могили воскресне,
але вірю,
що ні -
він увесь не умре.
Його думи нехитрі
додумають внуки,
і з очей ще віки пломенітимуть в них
його пристрасть і гнів,
його радощі й муки,
що, вмираючи,
він передав для живих."
09.06.1959
що дід із могили воскресне,
але вірю,
що ні -
він увесь не умре.
Його думи нехитрі
додумають внуки,
і з очей ще віки пломенітимуть в них
його пристрасть і гнів,
його радощі й муки,
що, вмираючи,
він передав для живих."
09.06.1959
July 2, 2020
Поезія Симоненка - одна з перлин нашої літератури. І хоч я більше по прозі і, певно, не можу оцінити його громадянську та інтимну лірику у всій красі, та від багатьох віршів - мурахи по шкірі. Не знаю, як описати творчість Симоненка краще.
Displaying 1 - 30 of 60 reviews