Перший альбом банд дессіне «Щоденник Вишеньки: Завмерлий зоопарк» вийшов друком французькою у видавництві «Metamorphose» у 2012 році. Історія цього мальопису з‘явилася в голові Жоріс Шамблен. І цей альбом був першим надрукованим у його творчості, як коміксиста, і відразу знайшов велику прихильність у читачів. Успіх цього банд дессіне націленого на дитячу аудиторію підтвердився молодіжною премією на міжнародному фестивалі мальованих історій у Ангулемі. Так вийшло, що для французької художниці Орелі Нейре «Щоденник Вишеньки» також виявився першою серйозною роботою.
Перші сторінки альбому розпочинаються зі сторінок щоденника десятирічної дівчинки на ім‘я Вишенька. Вона мріє стати письменницею, а ще обожнює проводити всякі розслідування. Тому сукупність цих двох чинників якраз і призводить до того, що Вишенька починає вести щоденник, у якому описує свої пригоди. Перша історія «Завмерлий зоопарк» — загадка таємничого літнього чоловіка, який виходить завжди із лісу весь забруднений фарбою та з папугою на плечі. Звісно, коли Вишенька побачила цього чоловіка із будиночку на дереві, то їй стало дуже цікаво дізнатися більше про нього. Підключивши своїх друзів і знайому письменницю, дівчинка починає розслідування та відкриває неймовірної краси таємне місце, історія якого сягає часів дитинства її батьків.
На перший погляд ця історія є звичайною, про дуже цікаву та щиру дівчинку, яка мріє стати письменницею. Але Жоріс Шамблен настільки майстерно тягне за ниточки нашої душі під час своєї розповіді, що побіжно, я ловив себе на думці, що мене пробирають давно забуті дитячі емоції. Ось тут я пригадав сусідського собаку, який умів зникати за гаражами. В іншу секунду на думку спадав рибалка, який ходив на озеро біля дому й завжди повертався без улову. Ех, дитячий мозок вміє вигадувати історії та придумувати фантастичні теорії з усього, що оточує нас. Усі ці пригоди Вишеньки легко можуть занурити дорослого, який давно загубився в буденності, у спогади дитинства. І це круто!
Усе ж таки, ця історія, у першу чергу, розрахована на дитячу аудиторію. Персонажі в мальописі милі й розкриваються очима десятирічної дівчинки. У цьому і є весь шарм історії, бо ти дивишся на все, що відбувається з боку Вишеньки і вбираєш усі емоції разом із переживаннями головної героїні через призму дитячих очей. А для юних читачів сприйняття всього навколо в рази спрощується. Адже світ із пригодами маленької дівчинки — це їхні щоденні будні.
Історія вийшла дуже світлою, чуттєвою і доброю. До цього доклала руку також художниця Орелі Нейре, малюнок якої прекрасно передає задумане сценаристом. Кольори створюють якусь таку притягальну атмосферу, а малюнок невідомим чином витягає приємні спогади із глибин пам‘яті. Навіть на початку історії, коли Вишенька їде до лісу, композиція на панелях змушує пригадати атмосферні вулички маленьких містечок, де розташовані затишні кав‘ярні. А кожен житель спокійно займається своєю справою, адже навіщо поспішати кудись, якщо щастя і краса знаходиться поруч. І це для мене вийшла така собі зав‘язка майбутніх подій. Бо якраз далі, у другій половині мальопису, Вишенька, яка наділена великим оптимізмом та позитивом, намагається віднайти давно забуті радості життя містечка, в якому вона проживає. Щасливішими від цього стають усі: діти, невідомий чоловік із лісу та навіть батьки.
Єдине, що мене трішки загнало в глухий кут — це якась надумана та висмоктана з пальця зав‘язка, де Жоріс Шамблен намагається викликати сум у читача. Наче задум і хороший, бо ж світ наповнений не тільки радістю, щастям чи світлом, але реалізація задуманого виглядає занадто награно та неправдоподібно. Але потрібно зважати на факт, що це моє сприйняття, як дорослого. А діти сприймають усе зовсім інакше.
Та все ж, тут прекрасне все — від закладених сенсів Жоріс Шабленом, до чудового малюнку Орелі Нейре. Та найголовніше те, що тепер українським юним читачкам та читачам є можливість, хоч трішки доторкнутися до цього культурного пласту зростання дітей у Франції. А після прочитання, тепло в серці залишиться не тільки в дітей, а також у дорослих, які малоймовірно взяли б цей мальопис до рук самостійно. Та байдуже, чи читали ви «Завмерлий зоопарк» разом із дитиною чи тихенько насолодилися цією історією десь увечері за горнятком запашної кави. Ви просто будете посміхатися під час читання, а ніхто не здогадуватиметься, що в руках у вас така магія, яка підійде читачам будь якого віку.
П. С. Завжди не знаю, куди ж втиснути трішки інформації про саму книгу, тому буде в кінці. Мальопис великого альбомного формату, у твердій обкладинці, має вибіркове лакування малюнку по-центру та тиснення назви «Щоденник Вишеньки» на титульній сторінці. Узагалі, видавництво «НашаІдея» — якось вміють створювати магію навколо своїх видань. І це прекрасно!