What do you think?
Rate this book
Район «Д»
«Район «Д» – збірка об’єднаних спільним часом і простором історій, з яких поступово вимальовується портрет автора на тлі «інших берегів», де минули його дитинство, отроцтво і юність. Самокритичний портрет, у якому можна розгледіти риси хуторянства і космополітизму, дріб’язковості й великодушності та ще багато чого. Водночас це груповий портрет кількох десятків більш або менш прописаних мешканців згаданого черкаського району з їхніми більш або менш успішними спробами пережити несподіваний перехід від пізньорадянської до ранньонезалежної України.
320 pages, Hardcover
First published January 1, 2019
23 people are currently reading
608 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 97 reviews
October 26, 2019
"двадцять років тому я боявся лише темряви, нині ж боюся свого дитинства, тому що воно в тисячу разів сильніше за мене. я його люблю і боюся."
книжка-пригадування всіх тих, які мали вплив на автора з району "д". ті, хто виховали , показали як може бути, якщо зробити вибір у інший бік. як можна легко впасти і не піднятися.
іноді стає страшно, наскільки все нагадує сьогоднішні часи.
книжка-пригадування всіх тих, які мали вплив на автора з району "д". ті, хто виховали , показали як може бути, якщо зробити вибір у інший бік. як можна легко впасти і не піднятися.
іноді стає страшно, наскільки все нагадує сьогоднішні часи.
August 28, 2022
Дочитавши книгу "Район "Д" Артема Чеха я думаю про те, що якби я писав, то хотів би робити це якось так, як він. Так, щоби тим, хто потім те написане читатиме, ставало то гірко, то солодко, було смішно, страшно, зворушливо, ніяково, соромно, було світло і темно водночас, було ніжно. Бо трагічність життя – це насправді весело, про це завжди можна комусь розповісти. Або ж прочитати щось таке і вжахнутися, поспівчувати, крадькома радіючи, що не пригадуєш нічого аж настільки цікавого та веселого, що міг би про своє власне життя розповісти.
А втім, ця книга саме із тих книг, котрі попри глибоку буденність та реалізм своїх історій відкривають портали у найпотаємніші куточки минулого, вивільняють присипані пилом спогади, роз'ятрюють давно загоєні рани, воскрешають зотлілі до попелу почуття.
Цікаво і кумедно було читаючи відчувати стійкий аромат deja vu – так, наче це все не просто було вже, а було саме зі мною, хоч – очевидно і безсумнівно – нічого дослівно такого зі мною не могло бути, бо я, на відміну від Чеха, всеньку першу частину життя, від народження і до п'ятнадцяти років, коли вступив за результатами співбесіди до універу, прожив в крихітному селі, де вочевидь хоч в не бракувало своїх, але якихось дещо інших історій. Але я, на відміну від Чеха (господи, я ж щойно в попередньому речені точнісінько так вже писав), не цікавився ні людьми, ні їхніми життєписами, пропадаючи натомість у сільській бібліотеці, де наповнював свою свідомість і пам'ять історіями іншого кшталту – фантастичними вигадками і неймовірними пригодами.
Насправді я аж тепер пригадав, як колись давно Артем Чех зненацька запропонував мені стати бета-рідером його майбутньої книги і прислав на електронку файлик. Я тоді прочитав текст, щось навіть відписав Артемові, можливо те, що я народився і жив в селі, що життя в багатоквартирному домі і дворі мені практично незнайоме, але зараз я абсолютно не пам'ятаю чи тоді мені сподобався той текст.
Сьогодні я перепитав у Артема в месенджері і він підтвердив, що я поки не божеволію, що той давній текст насправді був зародком і проєктом того, шо згодом стало книгою "Район "Д". А ще тепер я цілком певний у тому, що книга мені дуже сподобалася, схвилювала і захопила.
Мене дивує і вражає, як багато ми не знаємо про тих, хто нас оточує, чому той пес за стінкою квартири так часто гавкає і намагається накинутися на мене, коли ми зним здибаємося біля ліфту, чому якась жінка кричить щось божевільне та нрозбірливе з вікна кількома поверхами нижче і як у цих людей поверхом вище виходить трахатися так тихо і за чітко встановленим графіком – завжди близько опівночі.
"Район "Д" – це калейдоскоп і зріз життя цілої епохи – декількох останніх десятиліть совка і першого десятиліття незалежної України – про які нехай і хотілося б забути, але не вийде, адже це були гірко-солодкі роки молодості наших батьків і нехай бідні, але здебільшого безтурботні роки дитинства когось такого, як ото я.
Хоч книга може здатися просто збіркою оповідань, котрі пов'язані штучно проживанням в одному дворі одного з районів Черкас, в моїй уяві вони всі вправно і тонко переплелися між собою голосом і досвідом оповідача і ледь видимими, аж ніби мерехтливими зв'язками людських доль і подій.
Може статися, що у нашому минулому було чимало дивного, огидного і малоприємного, але ж зі всього того ми виривалися, пнулися і проросли, щоби колись, можливо – і це опційно, а не обов'язково – навчитися бути щасливими.
А втім, ця книга саме із тих книг, котрі попри глибоку буденність та реалізм своїх історій відкривають портали у найпотаємніші куточки минулого, вивільняють присипані пилом спогади, роз'ятрюють давно загоєні рани, воскрешають зотлілі до попелу почуття.
Цікаво і кумедно було читаючи відчувати стійкий аромат deja vu – так, наче це все не просто було вже, а було саме зі мною, хоч – очевидно і безсумнівно – нічого дослівно такого зі мною не могло бути, бо я, на відміну від Чеха, всеньку першу частину життя, від народження і до п'ятнадцяти років, коли вступив за результатами співбесіди до універу, прожив в крихітному селі, де вочевидь хоч в не бракувало своїх, але якихось дещо інших історій. Але я, на відміну від Чеха (господи, я ж щойно в попередньому речені точнісінько так вже писав), не цікавився ні людьми, ні їхніми життєписами, пропадаючи натомість у сільській бібліотеці, де наповнював свою свідомість і пам'ять історіями іншого кшталту – фантастичними вигадками і неймовірними пригодами.
Насправді я аж тепер пригадав, як колись давно Артем Чех зненацька запропонував мені стати бета-рідером його майбутньої книги і прислав на електронку файлик. Я тоді прочитав текст, щось навіть відписав Артемові, можливо те, що я народився і жив в селі, що життя в багатоквартирному домі і дворі мені практично незнайоме, але зараз я абсолютно не пам'ятаю чи тоді мені сподобався той текст.
Сьогодні я перепитав у Артема в месенджері і він підтвердив, що я поки не божеволію, що той давній текст насправді був зародком і проєктом того, шо згодом стало книгою "Район "Д". А ще тепер я цілком певний у тому, що книга мені дуже сподобалася, схвилювала і захопила.
Мене дивує і вражає, як багато ми не знаємо про тих, хто нас оточує, чому той пес за стінкою квартири так часто гавкає і намагається накинутися на мене, коли ми зним здибаємося біля ліфту, чому якась жінка кричить щось божевільне та нрозбірливе з вікна кількома поверхами нижче і як у цих людей поверхом вище виходить трахатися так тихо і за чітко встановленим графіком – завжди близько опівночі.
"Район "Д" – це калейдоскоп і зріз життя цілої епохи – декількох останніх десятиліть совка і першого десятиліття незалежної України – про які нехай і хотілося б забути, але не вийде, адже це були гірко-солодкі роки молодості наших батьків і нехай бідні, але здебільшого безтурботні роки дитинства когось такого, як ото я.
Хоч книга може здатися просто збіркою оповідань, котрі пов'язані штучно проживанням в одному дворі одного з районів Черкас, в моїй уяві вони всі вправно і тонко переплелися між собою голосом і досвідом оповідача і ледь видимими, аж ніби мерехтливими зв'язками людських доль і подій.
Може статися, що у нашому минулому було чимало дивного, огидного і малоприємного, але ж зі всього того ми виривалися, пнулися і проросли, щоби колись, можливо – і це опційно, а не обов'язково – навчитися бути щасливими.
August 23, 2022
Я люблю свої Черкаси. Більшу половину життя провела в селі, але останні роки живу саме в місті й ніколи не думала про те, щоб переїхати кудись, бо Черкаси такі рідні.
⠀
Але не ті, які автор описує в своїй книзі. "Район Д" - це збірка оповідань, історії різних людей, які жили в одному будинку в районі "Д" у місті Черкаси. Жили в часи СРСР та після його розпаду, тобто в 90-ті.
⠀
Я живу не в районі "Д" і, чесно кажу, поганенько знаю, що і як там. Але в моєму районі все чудово, я люблю його, бо він такий живий і гарний, і поряд наше черкаське "море". Але мене найбільше здивувало, як змінились люди, які жили тоді й які зараз є. От я не можу написати таку книгу, як Артем Чех, бо хоч і живу в своєму будинку вже протягом понад 5 років, але навіть на сходовій площадці не всіх сусідів знаю на ім'я - що вже казати про їхні характери та історії.
⠀
Але Артему Чеху вдалося дуже гарно описати своїх героїв та все, що робило тоді їх такими, якими вони були. Багато хто з них пив, курив, був у криміналі, намагався отримати квартиру, ображав своїх рідних чи не любив своїх дітей, їздив кудись на заробітки й не повертався в родини. Життя було нелегке, але попри це Артему Чеху є що згадати про своє дитинство.
⠀
Ця книжка не страшна, але вона лякає. Я читала її і думала про те, як добре, що я живу в Черкасах, у місті незалежної України. Як багато змінилось за цей час.
Окрім того, що тут автор описує мешканців свого будинку та їхні історії, на тлі змальовується і самокритичний портрет автора - він не боїться пригадувати своє минуле й розповідати його таким, як воно було, подеколи не дуже хорошим.
⠀
Мінус книжки в тому, що це збірка. У мене не виникло якогось зв'язку з героями, бо вони приходили й майже відразу змінювались іншими. Але виникло стійке почуття того, що я рада, що живу в Черкасах, які є сьогодні.
⠀
В автора чудовий стиль. Написано легко, дуже колоритно, відчуєваться атмосфера того часу та району "Д".
⠀
Але не ті, які автор описує в своїй книзі. "Район Д" - це збірка оповідань, історії різних людей, які жили в одному будинку в районі "Д" у місті Черкаси. Жили в часи СРСР та після його розпаду, тобто в 90-ті.
⠀
Я живу не в районі "Д" і, чесно кажу, поганенько знаю, що і як там. Але в моєму районі все чудово, я люблю його, бо він такий живий і гарний, і поряд наше черкаське "море". Але мене найбільше здивувало, як змінились люди, які жили тоді й які зараз є. От я не можу написати таку книгу, як Артем Чех, бо хоч і живу в своєму будинку вже протягом понад 5 років, але навіть на сходовій площадці не всіх сусідів знаю на ім'я - що вже казати про їхні характери та історії.
⠀
Але Артему Чеху вдалося дуже гарно описати своїх героїв та все, що робило тоді їх такими, якими вони були. Багато хто з них пив, курив, був у криміналі, намагався отримати квартиру, ображав своїх рідних чи не любив своїх дітей, їздив кудись на заробітки й не повертався в родини. Життя було нелегке, але попри це Артему Чеху є що згадати про своє дитинство.
⠀
Ця книжка не страшна, але вона лякає. Я читала її і думала про те, як добре, що я живу в Черкасах, у місті незалежної України. Як багато змінилось за цей час.
Окрім того, що тут автор описує мешканців свого будинку та їхні історії, на тлі змальовується і самокритичний портрет автора - він не боїться пригадувати своє минуле й розповідати його таким, як воно було, подеколи не дуже хорошим.
⠀
Мінус книжки в тому, що це збірка. У мене не виникло якогось зв'язку з героями, бо вони приходили й майже відразу змінювались іншими. Але виникло стійке почуття того, що я рада, що живу в Черкасах, які є сьогодні.
⠀
В автора чудовий стиль. Написано легко, дуже колоритно, відчуєваться атмосфера того часу та району "Д".
August 31, 2025
людям які чеха порівнюють із жаданом хочеться порадити почитати ще хоч щось окрім жадана
June 14, 2024
Ця збірка настільки припала до душі, що важко відпускати. Коли з’явилося таке відчуття, то здивувався, оскільки не дуже люблю оповідання, проте Артему Чеху вдалося закохати мене в ці історії. Все ж життя – найкращий письменник, немає нічого дивовижного за життєві історії. Рекомендую прочитати, не пожалкуєте.
November 26, 2019
Це добре. Це дуже образно та виважено написано, із чудовим співчуттям до власних персонажів, життя яких є для Чеха явно підслуханим і ще до кінця книги не до кінця зрозумілим.
"Район Д" - це розколупування (без жодної ностальгії та більше із емпатією) історії "старого світу" людиною, що усе свідоме життя перебувала у світі "новому". На свій манір це розколупування є закриттям власного гештальту.
Втім, гештальт цей не мій, бо Чех - мілленіал, а я - зумер. Але на одне сподіваюся дуже: після романтизації дев'яностих тим же Жаданом та антиромантизації Артемом Чехом принаймні цей період історії України мав би стати для сучукрліту темою закритою і повністю проговореною.
"Район Д" - це розколупування (без жодної ностальгії та більше із емпатією) історії "старого світу" людиною, що усе свідоме життя перебувала у світі "новому". На свій манір це розколупування є закриттям власного гештальту.
Втім, гештальт цей не мій, бо Чех - мілленіал, а я - зумер. Але на одне сподіваюся дуже: після романтизації дев'яностих тим же Жаданом та антиромантизації Артемом Чехом принаймні цей період історії України мав би стати для сучукрліту темою закритою і повністю проговореною.
March 19, 2020
Перше знайомство з автором виявилось вдалим.
Мені "зайшла ця книжка", мабуть через відвертість думок і оголення спогадів.
Справді раджу!
Район Д - достатньо справжня розповідь про життя у наших "бетонних клітках"
"Деякі незнайомі міста нерідко рятують долі й допомагають виборсатись з гнітучих і в'язких обставин"
Мені "зайшла ця книжка", мабуть через відвертість думок і оголення спогадів.
Справді раджу!
Район Д - достатньо справжня розповідь про життя у наших "бетонних клітках"
"Деякі незнайомі міста нерідко рятують долі й допомагають виборсатись з гнітучих і в'язких обставин"
July 6, 2022
Мій новий улюблений письменник
February 18, 2024
це, мабуть, перша збірка оповідань, яка мені настільки сподобалася
змістовно, потужно
«Нині, окрім темних кімнат, я боюся життя і людей навколо, боюся видатися смішним, боюся недотепно пожартувати й немодно виглядати, боюся померти від випадкового авто, що вискочило з-за рогу, або від ураження струмом із необачно залишеного кабелю на тротуарі.
Я навіть на війні так не боявся, як тепер. На війні я просто не боявся, бо померти, захищаючи, - чесніше, ніж померти під коле- сами п'яного дегана на «ланосі»».
сподобалися на мільйон:
- команда
була така ситуація в житті, на жаль
- сонцесяйний
«його мармурові палаци розсиплються з першими кроками доньки, його душа розтане від першого її докору»
(кінець не настільки милий)
- там продавали кондиціонери
база
- Господь живе у швейному цеху
діти жорстокі. дорослі теж
- Шкловська
«п'єса про життя алкоголіка і епілептички на тлі дев'яностих, на тлі провінційних лікарень, побутових злочинів і диму заводських труб»
- отже, не помер
коли якісь люди випадають із твого життя на кілька років, то рано чи пізно ти починаєш замислюватися про їхню смерть. якщо помер, то чому і як?
епілог 💔
а, ще Корейка. сама вона мені не дуже, але оцей прикол з «минуло десять років і я назвав сина іменем, яке багато для тебе значило» (ну, або це просто співпадіння) мені сподобався
сучасно, гарно
Артем Чех: «бути письменником в армії те саме, що бути трактористом в армії».
Зацікавилася його біографією. Яка талановита людина. А його пара з Іриною Цілик - це найорганічніше і найкрасивіше, що бачив наш світ. Дякую пану Артему за стільки років служби. Буду читати його й далі 🤝🏼
«Де українські Ремарки? Цінуйте їх, поки живі»
змістовно, потужно
«Нині, окрім темних кімнат, я боюся життя і людей навколо, боюся видатися смішним, боюся недотепно пожартувати й немодно виглядати, боюся померти від випадкового авто, що вискочило з-за рогу, або від ураження струмом із необачно залишеного кабелю на тротуарі.
Я навіть на війні так не боявся, як тепер. На війні я просто не боявся, бо померти, захищаючи, - чесніше, ніж померти під коле- сами п'яного дегана на «ланосі»».
сподобалися на мільйон:
- команда
була така ситуація в житті, на жаль
- сонцесяйний
«його мармурові палаци розсиплються з першими кроками доньки, його душа розтане від першого її докору»
(кінець не настільки милий)
- там продавали кондиціонери
база
- Господь живе у швейному цеху
діти жорстокі. дорослі теж
- Шкловська
«п'єса про життя алкоголіка і епілептички на тлі дев'яностих, на тлі провінційних лікарень, побутових злочинів і диму заводських труб»
- отже, не помер
коли якісь люди випадають із твого життя на кілька років, то рано чи пізно ти починаєш замислюватися про їхню смерть. якщо помер, то чому і як?
епілог 💔
а, ще Корейка. сама вона мені не дуже, але оцей прикол з «минуло десять років і я назвав сина іменем, яке багато для тебе значило» (ну, або це просто співпадіння) мені сподобався
сучасно, гарно
Артем Чех: «бути письменником в армії те саме, що бути трактористом в армії».
Зацікавилася його біографією. Яка талановита людина. А його пара з Іриною Цілик - це найорганічніше і найкрасивіше, що бачив наш світ. Дякую пану Артему за стільки років служби. Буду читати його й далі 🤝🏼
«Де українські Ремарки? Цінуйте їх, поки живі»
July 6, 2019
два крайніх черкаських будинки – п’ятиповерхові хрущовки, осердя лабіринту житлової зони району «д» – локація історій нової книжки чеха. шістнадцять оповідей та важливий епілог про мешканців району, розкиданих в часі, сконцентрованих у єдиному просторі, з якого, за словами автора, «завжди хотілось втекти». історії в книжці такі ж наскрізні як у житті – герої зустрічаються в різних оповідях, як сусіди одного під’їзду не укинуть зустрічі в прибудинковому магазині. «сонцесяйний» забрав моє серце, хоча спробуй його тут комусь не віддай – чех любить своїх героїв, не шкодує для них красивих слів й метафоричних означень. є літературні алюзії на «другие берега» набокова й якось раз – такі приємні відсилки до «ловця в житі» селінджера. втім, «район «д» нагадує прозу жадана: чоловіки тут мужні й п’яні герої бійцівського клубу, жінки – стомлені, пристрасні й красиві, лишають солоний післясмак любові. веселий смуток, тиха печаль, іронічні жарти, життя, якого не виправити (та й навіщо) – чудове читання для дорослих літніх канікул. як добре, що чех «розписався», нехай буде ще.
цитата для закладки: «Лише побиті ліхтарі ставали свідками його алкогольного отруєння та виснаження, самим тільки зіркам, місяцю та ніжному запаху жіночого поту судилось стати орієнтирами його тривожної ночі. Його мармурові палаци розсиплються з першими кроками його доньки, його душа розтане від першого її докору» (с)
цитата для закладки: «Лише побиті ліхтарі ставали свідками його алкогольного отруєння та виснаження, самим тільки зіркам, місяцю та ніжному запаху жіночого поту судилось стати орієнтирами його тривожної ночі. Його мармурові палаци розсиплються з першими кроками його доньки, його душа розтане від першого її докору» (с)
July 6, 2025
тепер хочу прочитати все, що є в артема чеха
July 18, 2023
читати було і складно, і сумно, але дуже захопливо!
March 11, 2024
Моє сільське дитинство було не таким. Я ніколи не був у Черкасах і бути не планую. Тим не менш, читати було цікаво, адже Чех - письменник талановитий.
Улюблене оповідання: "Господь живе у швейному цеху".
Щось схоже спробував показати Жадан у "Месопотамії" і в нього не вийшло, а у Чеха вийшло, як і у Джойса в його "Дублінцях".
Улюблене оповідання: "Господь живе у швейному цеху".
Щось схоже спробував показати Жадан у "Месопотамії" і в нього не вийшло, а у Чеха вийшло, як і у Джойса в його "Дублінцях".
October 31, 2025
4,5⭐️#ebook
Кайфові короткі історії, мені всі сподобались.
Кайфові короткі історії, мені всі сподобались.
June 27, 2024
На мегого аудіо є ця книга в безкоштовному доступі, користуйтесь) я прослухала десь 2/3 і не хочу далі.
По суті це збірка оповідань про людей, які жили в одному районі Черкас. Таких історій чула з дитинства багато, такі люди оточували кожного з нас. Мабуть, я розумію цінність фіксування таких історій, але я не розумію, навіщо мені читати/слухати ці історії. Вони сумні, не повчальні, не захопливі. Просто скалічені долі, нещасні люди 💔❤️🩹
По суті це збірка оповідань про людей, які жили в одному районі Черкас. Таких історій чула з дитинства багато, такі люди оточували кожного з нас. Мабуть, я розумію цінність фіксування таких історій, але я не розумію, навіщо мені читати/слухати ці історії. Вони сумні, не повчальні, не захопливі. Просто скалічені долі, нещасні люди 💔❤️🩹
November 15, 2023
Це неймовірна книга, я буквально гуляла в Черкасах по Району Д, бо автор пише реалістично, життєво, ностальгічно. Я бачила всіх героїв книги, я вірила в їхнє існування, я вбачала в них своїх сусідів, однокласників і друзів дитинства. Я змушувала себе зупинятись в читанні, щоб хоч трошки розтягнути задоволення. Неймовірна книга
August 5, 2023
як? ну як можна написати і описати час, події, місто і місця в цьому місті, людей — друзів, сусідів, рідних, рідних, але не дуже близьких, знайомих, і навіть майже незнайомих, так, щоб кожна частинка кожної окремої історії нагадувала власне дитинство і юність?
я на кілька років старша за автора, і ніколи не жила в Черкасах (до пʼятнадцяти років — у маленькому містечку на півночі росії, а потім в Івано-Франківську). та попри це наскільки все впізнаване, що місцями було аж лячно.
згодом обовʼязково перечитаю і «Район Д», і «Хто ти такий». твори певним чином між собою повʼязані, хоча й поокремо їх можна читати також.
якби мені колись закортіло написати книгу, я б хотіла писати саме так, як пише Чех.
додала ще одного автора до переліку улюблених українських письменників.
я на кілька років старша за автора, і ніколи не жила в Черкасах (до пʼятнадцяти років — у маленькому містечку на півночі росії, а потім в Івано-Франківську). та попри це наскільки все впізнаване, що місцями було аж лячно.
згодом обовʼязково перечитаю і «Район Д», і «Хто ти такий». твори певним чином між собою повʼязані, хоча й поокремо їх можна читати також.
якби мені колись закортіло написати книгу, я б хотіла писати саме так, як пише Чех.
додала ще одного автора до переліку улюблених українських письменників.
February 14, 2022
Спочатку сумнівалась чи варто знайомитись з цим новим для себе автором. Але чула хороші відгуки від людини, чиєму смаку я довіряю. Тож, у мене не залишалось іншого вибору…
Можу сказати що у автора класний стиль — легко читається, але одночасно чіпляє. Однозначно рекомендую до прочитання. Особливо, якщо період 90х цікавить вас, або пов'язаний з важливими спогадами як у автора.
Можу сказати що у автора класний стиль — легко читається, але одночасно чіпляє. Однозначно рекомендую до прочитання. Особливо, якщо період 90х цікавить вас, або пов'язаний з важливими спогадами як у автора.
March 28, 2023
дуже емпатична оповідка, красиві описи некрасивого, але без прикрашань. ахуєнний зразок літературного вуаєризму
моє дитинство, слава джа, не пройшло в районі д, але юнацтво трапилося на салтівці, тож... relatable.
тепер хоцця на черкащину, ох
моє дитинство, слава джа, не пройшло в районі д, але юнацтво трапилося на салтівці, тож... relatable.
тепер хоцця на черкащину, ох
December 29, 2020
Книжка сподобалась. В��кликає довіру. Здалося, що писав автор старший, ніж 30+. З любов'ю до людей)
Асоціативно згадалися Жадан і Уліцкая, які мені обоє подобаються.
Асоціативно згадалися Жадан і Уліцкая, які мені обоє подобаються.
October 21, 2022
Мемуари — річ дуже специфічна. Тому прочитавши дві оповідки я трохи засмутився, бо налаштований був на «художність». Хоча, частина письменницького хисту й полягає в тому, щоб читач не міг відрізнити правду від вигадки.
До стилю треба звикнути. І коли «вчитуєшся», починається справжнє задоволення. Кожна оповідка як пастка, яка поступово заманює тебе, а потім наприкінці схлопується, ламаючи хребет.
Крізь спогади головного героя споглядаєш за трансформацією особистості, вихованцем якої став рідний райчик. Я навіть не можу сказати точно — це художня збірка, чи дійсно мемуари. Кайфонув, відрефлексував. Усе здорово. Особливо гумор. Без сумної іронії було б занадто щемко.
До стилю треба звикнути. І коли «вчитуєшся», починається справжнє задоволення. Кожна оповідка як пастка, яка поступово заманює тебе, а потім наприкінці схлопується, ламаючи хребет.
Крізь спогади головного героя споглядаєш за трансформацією особистості, вихованцем якої став рідний райчик. Я навіть не можу сказати точно — це художня збірка, чи дійсно мемуари. Кайфонув, відрефлексував. Усе здорово. Особливо гумор. Без сумної іронії було б занадто щемко.
January 19, 2022
Стала першою прочитаною у 2022. Читалася на "одному диханні", бралися сили після читання/писання на роботі на читання опісля.
Мені як сільській дитині з 90-их хотілося дізнатися про досвід періоду в містах. І радію, що в літературі є інші локуси для рефлексій, окрім Києва, Львова та Франківська. До Домонтовича я ще не дібрався просто.
Словом, такий сучукрліт мені дуже навіть ок.
Мені як сільській дитині з 90-их хотілося дізнатися про досвід періоду в містах. І радію, що в літературі є інші локуси для рефлексій, окрім Києва, Львова та Франківська. До Домонтовича я ще не дібрався просто.
Словом, такий сучукрліт мені дуже навіть ок.
April 28, 2023
Bardzo to dobre.
Niezwykle uważnym i wnikliwym obserwatorem jest AC; a pewnie i rozmówcą co się zowie, bo sporą część tych opowieści musiał jakoś od swoich sąsiadów wyciągnąć.
Czyta się świetnie.
A z każdą kolejną historią powraca to upiorne pytanie: czy będzie mu dane jeszcze cokolwiek napisać?
Bo przecież i o to toczą bój z raszystami.
Niezwykle uważnym i wnikliwym obserwatorem jest AC; a pewnie i rozmówcą co się zowie, bo sporą część tych opowieści musiał jakoś od swoich sąsiadów wyciągnąć.
Czyta się świetnie.
A z każdą kolejną historią powraca to upiorne pytanie: czy będzie mu dane jeszcze cokolwiek napisać?
Bo przecież i o to toczą bój z raszystami.
April 18, 2024
Збірка історій мешканців району "Д" міста Черкаси в якому виріс автор книги. Збірка важких історій з важких 90-х, коли ні в кого не було грошей та роботи, а все крутилось навколо криміналу, алкоголю та наркотиків. Було цікаво читати, але не став би перечитувати.
July 7, 2024
Прослуховування цих історій в аудіокнизі з начиткою від автора створювало враження наче друг на прогулянці розповідає про своє дитинство. Щиро і співставляючи в тодішніми реаліями.
Герої зрозумілі, архетипи дуже знайомі. Розділи присвячені окремій сімʼї або людині що мешкала в районі Д. Кожен справляється з життям як може, або не справляється.
Все чесно, без романтизації, але з рефлексією в процесі.
Герої зрозумілі, архетипи дуже знайомі. Розділи присвячені окремій сімʼї або людині що мешкала в районі Д. Кожен справляється з життям як може, або не справляється.
Все чесно, без романтизації, але з рефлексією в процесі.
Read
July 26, 2024Третя книга Артема Чеха. Люблю як пише. Дуже йому вдячна за ці історії❤️.
Єдине, що по настрою («вайбу» боже поможи) ми не зійшлися зараз.
Єдине, що по настрою («вайбу» боже поможи) ми не зійшлися зараз.
December 23, 2019
З перших сторінок кидається в очі залежність Чеха від Жадана (на рівні синтаксису, образности, навіть структури книжки). Запах "Месопотамії" у "Районі Д" аж надто відчутний — настільки, що мимоволі питаєш себе: "а для чого це взагалі?.."
Однак книжка Чеха має свої чесноти. Вона відмовляється від елеметів магічности, що мали місце у його попередника (і на одній з останній сторінок автор, здається, цю магічність пародіює) на користь реалістичної, а крім того — виразно особистої оповіді. Ми перестаємо її сприймати як фікцію й довго перебираємо вервечки пост/радянських історій.
Книжка "бере" нас двома мотивами: уважним вглядуванням у деталі (побуту/історії/топосу) та щирістю розказаних історій, які народжуються з людських взаємнень.
В новелах є кілька стрибків у історичні події, що формують героїв та героїнь (ОУН, друга світова тощо), але вони важать тільки як одна з ниток, що вплетені в долю колективної пам'яти. Загалом же каркас цих історій простий: всі герої збираються у Черкасах наприкінці 60-х, коли йде розбудова міста, отримують квартири, в яких триватиме їхнє життя, аби потім весь радянський проєкт обламався разом із ними. Два-три покоління, що прожили своє життя тут, лишаються покинутими напризволяще, від чого або помирають, або намагаються дати раду собі та дійсності, або втікають із міста.
Навряд чи варто читати як "історію формування автора". Майже всі найкращі новели Чех пише не про себе. Зрештою, попри позірну схожість усього тут написаного, важко зловити те, що робить ту чи іншу новелу доброю чи посередньою.
Цікаво інше: чи ця структура (роман в новелах?!) найкраще надається для розказування цієї історії. Адже з новели в новелу ми дізнаємося, що А був другом В або Х стане чоловіком У (і про їхні історії автор напише дві окремі новели). Можливо, від зміни форми та зміни взаємодії між героями та героїнями книжка могла би виграти.
"Район Д" лишає по собі хороше враження, хоча він радше не про вдалу знахідку автора, а про закриття теми. І, направду, читаючи Чеха, мимоволі виникає думка, що ми таки вже розібралися з нашим ХХ-м століттям (в сенсі, достатньо повно його обмислили в художній формі); час рушати далі.
Однак книжка Чеха має свої чесноти. Вона відмовляється від елеметів магічности, що мали місце у його попередника (і на одній з останній сторінок автор, здається, цю магічність пародіює) на користь реалістичної, а крім того — виразно особистої оповіді. Ми перестаємо її сприймати як фікцію й довго перебираємо вервечки пост/радянських історій.
Книжка "бере" нас двома мотивами: уважним вглядуванням у деталі (побуту/історії/топосу) та щирістю розказаних історій, які народжуються з людських взаємнень.
В новелах є кілька стрибків у історичні події, що формують героїв та героїнь (ОУН, друга світова тощо), але вони важать тільки як одна з ниток, що вплетені в долю колективної пам'яти. Загалом же каркас цих історій простий: всі герої збираються у Черкасах наприкінці 60-х, коли йде розбудова міста, отримують квартири, в яких триватиме їхнє життя, аби потім весь радянський проєкт обламався разом із ними. Два-три покоління, що прожили своє життя тут, лишаються покинутими напризволяще, від чого або помирають, або намагаються дати раду собі та дійсності, або втікають із міста.
Навряд чи варто читати як "історію формування автора". Майже всі найкращі новели Чех пише не про себе. Зрештою, попри позірну схожість усього тут написаного, важко зловити те, що робить ту чи іншу новелу доброю чи посередньою.
Цікаво інше: чи ця структура (роман в новелах?!) найкраще надається для розказування цієї історії. Адже з новели в новелу ми дізнаємося, що А був другом В або Х стане чоловіком У (і про їхні історії автор напише дві окремі новели). Можливо, від зміни форми та зміни взаємодії між героями та героїнями книжка могла би виграти.
"Район Д" лишає по собі хороше враження, хоча він радше не про вдалу знахідку автора, а про закриття теми. І, направду, читаючи Чеха, мимоволі виникає думка, що ми таки вже розібралися з нашим ХХ-м століттям (в сенсі, достатньо повно його обмислили в художній формі); час рушати далі.
October 18, 2021
Читаючи відгук про Точку Нуль Артема, резонує згадка про несистемність і неструктурованість. Це ж відчуття мене переслідувало протягом мандрівки Районом Д. Автобіографічна збірка новел, в якій автору відведений закуток, а герої змінюються на сцені, не завжди добувши об'єму, а інколи, перез'являючись з повторним вступом (як от з Ніною-Нонною). І це ускладнює сприйняття, залишає враження кількох змішаних пазлів, що їх спробували зібрати в один.
Але, попри це, збірка наповнена теплом, пригодами, історією 90х - всім тим, що близьке особисто. А штриховість портрету автора, інтригує.
І хоч і не вистачає тут жаданівської чистоти думки, чи химерності уяви Рафеєнка, чи ж прямоти Михеда, та є приємний післясмак, відчуття естетики.
PS. І, ще, приємно вражений іншими відгуками тут, на goodreads.
Але, попри це, збірка наповнена теплом, пригодами, історією 90х - всім тим, що близьке особисто. А штриховість портрету автора, інтригує.
І хоч і не вистачає тут жаданівської чистоти думки, чи химерності уяви Рафеєнка, чи ж прямоти Михеда, та є приємний післясмак, відчуття естетики.
PS. І, ще, приємно вражений іншими відгуками тут, на goodreads.
December 6, 2022
Абсолютно неймовірна книга! Така, яку хочеться читати, не відкладаючи, але, разом з тим, тягнути, як можна довше, щоб це задоволення не закінчувалось. Поки збираю думки і емоції від прочитанного в купу, але вже щиро раджу до прочитання! Це і збірка коротких оповідань, але й цілісна історія про один час (хоча хронологія історій окремих жителів сягає і довоєнного часу), один будинок, один район. Майже все тут дуже знайоме і до болі згадуване, водночас зовсім чуже, бо досвід автора суттєво різниться від мого власного. Але всі сусіди з району Д, всі мешканці тих будинків - це люди, яких ви бачили і знаєте. Я дійсно поки не можу написати конструктивний відгук, але хочеться просто зберегти тут ці емоції та подякувати автору за цей чудовий час, проведений з його книгою.
August 18, 2024
Д - означає "Дитинство" )
Певен, всі ми згадуємо своє дитинство 80-90-2000х-будь-яких років із різними почуттями.
Але вони яскраві, теплі і щемкі.
Артем Чех вичерпно і глибоко описав свій двір "району Д" і багатьох його мешканців, часів дитинства і юності автора.
Не знаю, чи дофантазовував він біографії героїв чи це дійсно "документарі", але вийшло цікаво і захоплююче.
В оповіданнях безперечно відчувається душа і сильні емоції і спогади.
В дитинстві ти не замислюєшся над тим хто твої сусіди, вони просто частина твого життя. Чому в тьоті Тані троє дітей, але немає чоловіка? чому баба Маша завжди проводить всі дні одна на вулиці в оточенні своїх 5ти мопсів і т.д
Але дорослішаючи, в ретроспективі ти часто згадуєш тих сусідів, друзів, людей, які оточували тебе в дитинстві, і вже краще розумієш, яке життя в них було.
Автор "Району Д" написав цікаве "документарі", безперечно на 90% просто описавши реальність свого дитинства у Черкасах.
Архетипи і постаті дворових алкоголіків, диваків, криміналітетів, одиноких мам та романтиків, певен знайомі всім, бо більшість з нас бачила все це на власті очі і зростала серед такої атмосфери.
Але для мене плюси книги (реалістичність, відгук власних спогадів) обертаються і її мінусами. Бо герої оповідань досить однотипні, проблеми дуже схожі, тональність більшості оповідань трагічна і сумна.
Хоча в деяких місцях я дуже сміявся.
Певні оповідання дуже сподобалися, але більше тих, які викликали сум, тугу і дивну ностальгію (бо я провів дитинство в дуже схожому дворі)
Основний недолік книги в тому, що оповідання взяті з життя, тут дуже мало вигаданого світу, дуже мало фантазії автора.
Оповіданням не вистачає сюжетів, мотивацій і цікавих неочікуваних розв'язок. Звісно, бо "Район Д" це справжні долі людей, які жили на зламі епох в важкі 90.
Більшість розв'язок очікувані, а хепі ендів годі й чекати.
Певен, що більшість з нас хотіла б написати подібні оповідання про свої спогади дитинства. Артем це зробив і зробив досить цікаво.
Певен, всі ми згадуємо своє дитинство 80-90-2000х-будь-яких років із різними почуттями.
Але вони яскраві, теплі і щемкі.
Артем Чех вичерпно і глибоко описав свій двір "району Д" і багатьох його мешканців, часів дитинства і юності автора.
Не знаю, чи дофантазовував він біографії героїв чи це дійсно "документарі", але вийшло цікаво і захоплююче.
В оповіданнях безперечно відчувається душа і сильні емоції і спогади.
В дитинстві ти не замислюєшся над тим хто твої сусіди, вони просто частина твого життя. Чому в тьоті Тані троє дітей, але немає чоловіка? чому баба Маша завжди проводить всі дні одна на вулиці в оточенні своїх 5ти мопсів і т.д
Але дорослішаючи, в ретроспективі ти часто згадуєш тих сусідів, друзів, людей, які оточували тебе в дитинстві, і вже краще розумієш, яке життя в них було.
Автор "Району Д" написав цікаве "документарі", безперечно на 90% просто описавши реальність свого дитинства у Черкасах.
Архетипи і постаті дворових алкоголіків, диваків, криміналітетів, одиноких мам та романтиків, певен знайомі всім, бо більшість з нас бачила все це на власті очі і зростала серед такої атмосфери.
Але для мене плюси книги (реалістичність, відгук власних спогадів) обертаються і її мінусами. Бо герої оповідань досить однотипні, проблеми дуже схожі, тональність більшості оповідань трагічна і сумна.
Хоча в деяких місцях я дуже сміявся.
Певні оповідання дуже сподобалися, але більше тих, які викликали сум, тугу і дивну ностальгію (бо я провів дитинство в дуже схожому дворі)
Основний недолік книги в тому, що оповідання взяті з життя, тут дуже мало вигаданого світу, дуже мало фантазії автора.
Оповіданням не вистачає сюжетів, мотивацій і цікавих неочікуваних розв'язок. Звісно, бо "Район Д" це справжні долі людей, які жили на зламі епох в важкі 90.
Більшість розв'язок очікувані, а хепі ендів годі й чекати.
Певен, що більшість з нас хотіла б написати подібні оповідання про свої спогади дитинства. Артем це зробив і зробив досить цікаво.
Displaying 1 - 30 of 97 reviews