«Місце для дракона» — напрочуд дивна історія, в якій усе навпаки: дракон на ім’я Грицько — це не лютий і кровожерливий хижак, що поїдає молодиць, а добрий травоїдний мрійник та романтик, натомість лицарі на чолі з володарем королівства — підступні та трусливі. Дракон милується метеликами, пише вірші та читає Біблію. Біля його печери замість людських останків — доглянуті клумбочки мальв, а своє полум’яне дихання він спрямовує тільки вгору — щоб не нищити природу. Він не їсть м’яса і не хоче нікого вбивати.
Але традицій ніхто не скасовував, і ці традиції зобов’язують будь-що знищити дракона. Добро і зло міняються масками — люди стали драконами, а Грицько-дракон більше людина, ніж самі люди. Отож, чи зможе зрозуміти він закони людського світу, а головне — виправдати їх? Чи знайдеться місце драконові-метелику серед придворних інтриг, королівських змов, лицарських поєдинків і боротьби за принцесу та Люботинське королівство?..
Окрім повісті «Місце для дракона» до книжки увійшли фантастичні та моторошні «Дивні оповіді» та «Львівські легенди», а також антиутопічна повість «Ласкаво просимо в Щуроград».
Yuri Vynnychuk (sometimes spelled as Yuriy Vynnychuk, Yuryy Vynnychuk, Iurii Vynnychuk, Yurii Vynnychuk, Jurij Wynnytschuk, Jurij Wynnyczuk, Jurij Vіnіčuk, Youri Vinitchouk) is a contemporary Ukrainian writer.
Книга про дракона Грицько , який не хотів нікому зазкоджити . Але король спеціально подружився з драконом , щоб потім він згодився повоювати з лицарями та померти .
Сумна, зовсім не дитяча повість-казка. Не дитяча лише тому, що не кожна дитина "молодшого та середнього віку" здатна осягнути всі змісти, що закладені. Тут і висміювання не-казкового ладу із чиновниками та керівниками, які діють виключно за папірцем і правилами. І про те, що не все таке, яким здається (дракон-травоядник? га?). І про дружбу, і про самопожертву, і про зраду, і про честь, і про натовп, і про обман і підступ... Написано дуже емоційно: десь із гумором, десь із сумом. Фінал зовсім не гепіендовий, але по своєму справедливий.
Правду кажучи, ніколи не була поціновувачкою творчості Юрія Винничука. Кілька разів починала щось із його текстів, і щоразу кидала на початку. І от довелось прочитати його ранню повість "Місце для дракона". Я вкрай приємно вражена. Чудова задумка, смачнюще виконання. Думок після прочитання багато, емоцій ще більше. Тішусь, що познайомилась з цим текстом, а ще більше радію, що він є в шкільній програмі.
Поєднання досить непоганої дитячої казки на новий лад із дорослою філософією та політикою. Як на мене - таки трохи суперечливе поєднання. Не впевнений чи до душі мені таке і чи варто так робити, і що врешті-решт цим хотів донести автор...
Народ завжди має когось проклинати, але ж на всіх драконів не вистачить? Є наприкінці такий мотив. Суперечливо, дискусійно і непереконливо. За що постраждав Грицько? За це зняв один бал. Чи можуть люди почувати себе після цього людьми? Ладно князь, типу його усвідомлення скоєного автор намагався показати, та й хіба це усвідомлення, прозріння, називати когось товаришем, пити разом вино, слухати вірші - з думкою принести його в жертву? Заради чого? Типу важко стало на душі, пішов мокнути під дощем? А його дочка, інші, та й той же пустельник? Хіба вони нормально себе вели з точки зору людяності. Фактично повністю людяними тут були лише сам дракон та один із мандрівних лицарів. Так, швидше за все в юності він був такий же як його теперішній молодий зброєносець і лише з досвідом і сивиною він став Людиною із честю і гідністю. Проте князь і з сивиною цього не мав, хоча по суті він князь непоганий, навіть доволі хороший...
То що ж врешті решт хотів донести нам автор оцим своїм твором? Та хто його знає, не впевнений, що він сам це усвідомлює. Проте твір спонукає трохи задуматись і пошукати сенси, а значить - вартує, щоб його прочитати! Та й дракон Грицько мені сподобався - вірші писав, життя любив... 7/10
У цю збірку творів доволі раннього періоду творчості увійшли різноманітні оповідання-страшилки. Розповіді стосуються інопланетян, привидів, вампірів, доброго дракону і щурів, що заполонили місто і поволі здобувають країну. Цю книгу можна запропонувати любителям жахів (horror fiction) та цінителям творчості Юрія Винничука.
Деякі оповідання, з ранніх, так собі, деякі - просто чудові. Але загалом - дуже приємне, ретельно й зграбно скомпоноване читво. Коротше, цілком очікувана насолода для давнього поціновувача творчости Винничука!