Рік 1918, Київ

by Дмитро Донцов, Кирило Галушко (Foreword)

Київский щоденник Дмитра Донцова (записи з 29 травня 1918 р. по 9 лютого 1919 р.) — живе і безпосереднє свідчення учасника подій одного з найцікавіших періодів української історії — Української Держави Гетьмана П.Скоропадського. Д.Донцов, який тоді очолював Українську Телеграфну Агенцію і спілкувався з багатьма політичними, громадським та культурними діячами України того часу, в своїх коротких нотатках, писаних не для широкого загалу, подає надзвичайно глибоку і змістовну характеристку життя Києва в 1918 році.
Видання розраховане на широкий загал читачів і становитиме інтерес для всіх, хто цікавиться історією України та Києва.

208 pages, Paperback

First published January 1, 1954

About the author

Dmytro Ivanovych Dontsov was a Ukrainian nationalist writer, publisher, journalist and political thinker whose radical ideas were a major influence on the Organization of Ukrainian Nationalists.

Reviews

[Serhiy · Rating 4 out of 5]

Щоденник Донцова доби гетьманату. За Скоропадського він очолював Телеграфну Агенцію, яка, наскільки я зрозумів, була аналогом Мінестеця і відповідала за інформаційну політику. Але про роботу цієї установи читач дізнається небагато: Донцов побіжно згадує критику німців, нібито преса повідомляє лише погані новини, так закиди гетьмана «що мало робиться в пресі для пропаганди діяльності кабінету». На останнє він відреагує мудрим записом:

«Хочу взяти на себе невдячне завдання переконати його, що теперішній кабінет ліпше на тім вийде, чим менше його діяльність буде "популяризуватися" серед загалу».

Щоденник зосереджений виключно на політичних подіях: кулуарних перемовинах, інтригах, чутках, партійних справах тощо. Донцов сам опублікував його у 1954 році, відкинувши всі приватні моменти та можливо ще щось, про що ми навряд чи дізнаємось. Це максимально пристрасний і суб’єктивний документ, проте цікавий незалежно від ставлення до поглядів Донцова.

Його оцінку подій вгадати не важко: державників не вистачає, соціалісти УНР нездари, молодь не розуміє загрози Росії, втрачаємо Крим, до Києва з’їхалось забагато росіян, Брест-Литовські угоди не виконуються, німці за спинами українців ведуть перемовини з Росією.

Як видно з попереднього абзацу, це остання книга, яку би я порадив вам зараз читати, хіба що маєте великий запас брому.