Молодість. Любовна проза 20-х років

Наші 20-ті

by Ярина Цимбал (упорядниця), Василь Вражливий, Олександр Мізерницький

Це друга антологія любовної прози 1920-х років у проекті «Наші 20-ті», до якої ввійшли твори чотирьох авторів. У центрі їхньої уваги зазвичай чоловік. У центрі його уваги – жінка. Це драматичні історії про жінку, яка обирає між блискучою театральною кар’єрою і життям на Уралі з коханим чоловіком; про дівчину, яка помститься розбещеному самцеві за подругу; про почуття чоловіка й жінки, котрі стоять по різні боки барикад, тих божевільних барикад столітньої давнини. Це історії пристрасті, страждання, любові й ненависті – кращі зразки любовної прози 1920-х років.

496 pages, Hardcover

First published January 1, 2019

Reviews

[Roman · Rating 4 out of 5]

Збірка "Молодість. Любовна проза 20-х років" із серії "Наші 20-ті" складається із творів чотирьох українських письменників, в яких тією чи іншою мірою мова йде про кохання. Твори різні, від оповідань до роману, і враження також дещо різні:

Василь Вражливий - три оповідання: "Дівчина" (про те як одружений хлопець на заробітках залицяється до іншої дівчини), "Молодість" (про трьох друзів та про кримінал) та "Лист до друга" (про двох знайомих, один з яких намагається постійно жити за рахунок іншого, та про нерівність в стосунках) - 4/5

Олександр Мізерницький - повість "Ганнуся". Тут розгортається любовна лінія на тлі політичних подій, від лютневої революції 1917 року до встановлення радянської влади, причому герої мають різні ідеологічні переконання - Сашко виступає за боротьбу із панами та поміщиками, а Ганнуся - за самостійність України, і ніхто не хоче поступатись своїми поглядами. Так вони і живуть - інколи зустрічаються, але ненадовго, щоби знову розбігтись по різні боки барикад. Політичного фону тут навіть більше, ніж цієї куценької любовної лінії, до того ж оповідь йде від Сашка, тобто тут все ж таки автор намагається обережно стати на бік прорадянської точки зору, це не так щоби і помітно, але ж все-таки є, тому якийсь не зовсім приємний присмак залишається - 4/5

Євген Плужник - роман "Недуга". В цьому найвідомішому із всіх творів, представлених в збірці, мова йде про несподівану зустріч головного героя, директора заводу, із оперною співачкою, в якій він впізнає дівчину із свого рідного містечка, і в яку закохується, точніше навіть не в неї, а в спогади про неї, а ще точніше - в спогади про її колінки, які він побачив, гойдаючись разом на гойдалці багато років тому. Власне, ця закоханість перетворилась на жагуче бажання бути із нею, від чого сам герой втратив спокій та нормальний вигляд, і він та його друзі почали пояснювати це "недугою". Ця недуга ще підсилювалась таким протиріччям - з одного боку його тягнуло до неї, з іншого - він не міг собі дозволити бути із нею, адже вона належала до іншого соціального стану, і тому повз всю книгу проходять діалоги та його внутрішні роздуми на тему "чи може робітник покохати міщанку, чи це лише статєвий потяг?" - 4/5

Юрій Шовкопляс - оповідання "Геній". Це найкращий твір із всіх, які складають цю збірку, до того ж найперший твір автора, який потім писатиме одні з перших українських детективів (а ще згодом - переключиться на побутову тематику про будівників соціалізму, що дозволить йому уникнути сумної долі багатьох письменників 20-х і бути надрукованим за радянської України, але то вже геть інша історія). Це оповідання - про студентку, яка потрапила, як і багато інших її попередниць, в любовне поле зору секретаря деканату -

Всьому інституту відомо, як він носиться із своєю неповторністю. Всі розмови до цього зводить. Кожній, більш-менш нічогенькій, студентці демонструє свій надзвичайний розум. Це ж його випробуваний метод залицяння. На жаль, він мало не завжди приводить до мети. По собі можеш судити... Свого часу він і переді мною вихвалявся...

- але на цей раз чіткий та стабільний план "запудрити голову - закохати в себе - затягти в ліжко - розірвати стосунки, коли набридне" у молодого генія не спрацював, і цей сюжет та розв'язка були досить напруженими, прям майже трилер - заслужені 5/5.

[Maryna · Rating 3 out of 5]

З усієї збірки дуже сподобалось мені тільки останнє — оповідання Геній Шовкопляса, прям аж захопило і не відпускало до кінця.

Недугу Плужника і Ганнусю Мізерницького читати було цікаво, але й важко, бо весь сюжет крутився навколо питання, чи можуть комуністи любити некомуністок і політоти та страждань на цю тему.

Плужник, звісно, і в прозі поет, бо хоч і писав про радянських інженерів, та й це робив красиво, а текст Мізерницького цінний згадкою всіх політичних режимів в Києві в 1917-1922 роках, я навіть була здивована побачити це в радянському романі, ну але тому й не була здивована побачити автора в списках репресованих.

Втім, дзинь у мене з цією збіркою не сталося, на жаль.

[Alla Komarova · Rating 3 out of 5]

Наскільки мене захопила перша книга з серії «Наші 20-ті», настільки ж розчарувала друга. Уточнення – перша-друга не у сенсі дати виходу, а за порядк��м потрапляння мені у руки. «Жанна-батальйонерка» легко й граючись зім’яла моє уявлення про літературу 20-х, а «Молодість» вєрнула всьо взад. «Жанна» аж пахтить свіжістю, сучасністю та оригінальністю, натомість «Молодість» абсолютно нічим не відрізняється від нескінченого ряду сірої та невиразної літератури, вік якої дуже легко вгадати – це позачасова одноманітність.

Збірка складена з творів 4-х авторів, тут є й коротка проза, є й роман. Визначити за стилем, де закінчується один автор і починається інший практично неможливо. Все воно тягнеться й тягнеться, не залишаючи по собі жодних відчуттів, окрім скуки та нудьги. Згадати через тиждень, що там було у сюжеті, можна лише у останньому творі збірки – у повісті «Геній» Юрія Шовкопляса. І це виключно тому, що абсолютно ідіотська мотивація вчинку однієї з героїнь ще довго потім сидить у голові, наче той вірус. І ти такий міркуєш над цим і постійно рефреном собі думаєш «Галя, Галя, горе, горе. Нашо ж тебе, таку тупу курку, мати родила?».

Основну літеромасу збірки займають два романи: «Недуга» Євгена Плужника та «Ганнуся» Олександра Мізерницького. І якщо «Ганнуся» - це такий традиційно гостро-соціяльний революційно-агітовий роман, де страждання любовні постійно перериваються подіями політично-громадськими. То «Недуга» - це якесь тоскне полотнище про пихвостраждання Івана Семеновича за колінками оперної діви Завадської. Сама Завадська у цей час страждає за інженером Сквирським і так його тим дістає, що той тікає за Урал, бо там нема театру, а це гарантує йому спокій від діви. Між ними ще носяться туди-сюди різні персонажі, хтось також за Завадською, хтось мімакрокоділ, на столі не закінчується карафка із горілкою, у віконці діви постійно горить світло та лунають вибухи сміху. Протягом 215 сторінок дрібнесеньким 8 кеглєм вся ці люди розхитують качєлі «чи є життя на Марсі», у сенсі – чи може пролєтарьят полюбити буржуйку чи це тільки секс, а коли секс – то і є любов, і що робити за Уралом, коли тобі за 30 і ти – діва. Але кохання перемогло, це без сумніву. Адже нещасному Сквирському і за Уралом життя не буде, бо Завадська на останніх сторінках цих пекельних страждань дає останній концерт і вйо за гори, у пошуках чоловіка.

Здається, я собі сплюндрувала перше свідоме враження від Плужника, і це пічяль-пічяль, бо якісь уламки спогадів із шкільної літератури за враження у моєму випадку рахуватися не можуть апріорі.

Щодо самої серії «Наші 20-ті» Видавництво «Темпора», то я ще дам шанс їм виправитися :) – збірки фантастики (йо, українська література сто год тому писала фантастику!) та детективи ще чекають у книгарні, коли я по них прийду.