What do you think?
Rate this book
Літопис Сірого Ордену #1
Аркан вовків
Рік 1845. Держава Хмельницького вистояла. Майже двісті років тут правлять виборні гетьмани та двопалатний парламент, Червона та Чорна ради, співіснують католицька та православна церкви, мова перейшла на latynku, у небі пливуть цепеліни, а серед людей живуть відьми.
На захисті Українського Гетьманату стоять військо Січове, Таємна Варта і химерні лицарі Сірого Ордену, що володіють потойбічними силами…
На захисті Українського Гетьманату стоять військо Січове, Таємна Варта і химерні лицарі Сірого Ордену, що володіють потойбічними силами…
448 pages, Hardcover
First published January 1, 2019
156 people are currently reading
2382 people want to read
About the author
Павло Дерев'янко
6 books372 followersUkrainian writer Pavlo Derevianko currently serves in the Special Forces Brigade Azov.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 464 reviews
September 4, 2024
Як же шикарно це написано ❤️
Готовий сценарій до серіалу Нетфлікс, який покорив би серця тисяч глядачів, я просто впевнена.
Сюжет захопливий, постійно нові пригоди, а герої які 💔 вони ростуть і розвиваються, їхні стосунки змінюються.
Цікавезна альтернативна історія з домішкою магії.
Тільки от сумую, що про цю серію говорять не так багато. Вважаю, що вона заслуговує на вашу увагу!
Готовий сценарій до серіалу Нетфлікс, який покорив би серця тисяч глядачів, я просто впевнена.
Сюжет захопливий, постійно нові пригоди, а герої які 💔 вони ростуть і розвиваються, їхні стосунки змінюються.
Цікавезна альтернативна історія з домішкою магії.
Тільки от сумую, що про цю серію говорять не так багато. Вважаю, що вона заслуговує на вашу увагу!
April 26, 2023
UPD: друге прочитання виявилося не гіршим за перше, дуже люблю цю історію.
Починаючи читати, геть нічого не чекала від цієї книги, хоча, здається, очікувала на неї все життя. Серйозно, ще зі школи після зустрічі з "Чорною радою" я почала думати, що добре було б мати книжку про характерників. Минув час, я перечитала купу класнючого закородонного фентезі, змирилася з майже випаленим полем /трохи виключень є/ на місці цього жанру в Україні, забула про наївні мрії, як раптом вони здійснилися. Овва.
Найгірша річ в "Аркані..." - передмова. Її варто прогортати, заплющивши очі. Я не знайома з творчістю Лесі Мудрак, можливо, вона справді хороша письменниця, але передмова - це щось максимально дивне. Спочатку вона анонсує суперечку щодо жанру книги, потім кидає цю безглузду справу, пояснюючи, що на це не вистачить ні часу, ні уваги; додає кілька абзаців, схожим за стилем на критику в шкільному підручнику, приплітає Гаррі Поттера, а потім робить несподіваний висновок, що "література не може існувати без справжнього письменника". Шкодую, що не пропустила ці три сторінки, бо мені вони зіпсували весь настрій на твір.
Головним героєм роману "Аркан..." є хлопець, на ім'я Северин Чорнововк. Саме разом з ним ми проходимо шлях від джури-учня до молодого характерника, і ніхто не зможе сказати, що цей шлях був легким і приємним. Северин вважає, що мусить стати характерником, аби продовжити боротьбу своїх батьків, але впродовж книги думка про це еволюціонує разом з персонажем.
Першим, що хотілося б виділити, є деталізованість вигаданого світу. Це альтернативна історія, 1845 рік, де після Хмельниччини на теренах України повстав Український Гетьманат, російській території були захоплені Смарагдовою Ордою, технології пішли шляхом розвитку парових механізмів /стімпанк у своїх еститичних проявах: механічні вози, цепеліни і все таке/, латинка безповоротно витіснила кирилицю. І от причиною такої альтернативщини стало утворення Сірого Ордену, зачинателем котрого став Мамай.
Структура та особливості Сірого Ордену прописані максимально добре. Читачі дізнаються про його структуру, очільників, правила, традиції, систему зв'язку, одяг. Бодай заради інформації про Орден книга варта прочитання.
Наступний важливий пункт - це, безумовно, персонажі. Окрім Северина, ми близько зіштовхуємося з ще чотирма молодими характерниками, кожен з яких займає місце в серденьку. Всі вони з різних регіонів країни, з різних прошарків суспільства: галицький шляхтич, слобожанська біднота, таврієць гебрейського походження, київський безпритульник - і регіональні та "кастові" особливості цілком витримані. Упродовж книги кожен з цих персонажів отримує свій розвиток паралельно з витриманням характеру.
Не можу оминути жіночих персонажок "Аркану...". Їм тут відводиться небагато часу, але при цьому ми бачимо жінок у лавах Ордену, вони нічим не поступаються своїм побратимам, не грають роль об'єкту порятунку і здатні на рішучі кроки.
В "Аркані..." зустрічаються знайомі мотиви з закордонного фентезі, але це не виглядає вторинно, бо це радше данина жанру, а не запозичення. Врешті-решт у фентезі є якісь ключові мотиви, якими не гріх користуватися усім бажаючим. До речі, що до заявленого дарк фентезі, то свою "темність" роман виправдовує.
Роман планується першим у трилогії - і це особливо відчутно в довгому епілозі, бо там на читача чекає ціла вира подій, котрі, вочевидь, є зачіпками на наступні частини.
Це було добре. Це було так добре, що я навіть не сподівалася. Оригінальний всесвіт, повноцінне розкриття персонажів, несподівані повороти, психологізм, увага до деталей, смішні жарти, відсутність сексизму, мотив обраної стежки, котрою треба йти, - все це робить "Аркан... " гідним уваги. Це роман, за який не відчуваєш іспанського сорому. Ба більше, видавництво "Дім химер" варто було заснувати бодай для того, аби видати цю книгу. Рекомендую.
Починаючи читати, геть нічого не чекала від цієї книги, хоча, здається, очікувала на неї все життя. Серйозно, ще зі школи після зустрічі з "Чорною радою" я почала думати, що добре було б мати книжку про характерників. Минув час, я перечитала купу класнючого закородонного фентезі, змирилася з майже випаленим полем /трохи виключень є/ на місці цього жанру в Україні, забула про наївні мрії, як раптом вони здійснилися. Овва.
Найгірша річ в "Аркані..." - передмова. Її варто прогортати, заплющивши очі. Я не знайома з творчістю Лесі Мудрак, можливо, вона справді хороша письменниця, але передмова - це щось максимально дивне. Спочатку вона анонсує суперечку щодо жанру книги, потім кидає цю безглузду справу, пояснюючи, що на це не вистачить ні часу, ні уваги; додає кілька абзаців, схожим за стилем на критику в шкільному підручнику, приплітає Гаррі Поттера, а потім робить несподіваний висновок, що "література не може існувати без справжнього письменника". Шкодую, що не пропустила ці три сторінки, бо мені вони зіпсували весь настрій на твір.
Головним героєм роману "Аркан..." є хлопець, на ім'я Северин Чорнововк. Саме разом з ним ми проходимо шлях від джури-учня до молодого характерника, і ніхто не зможе сказати, що цей шлях був легким і приємним. Северин вважає, що мусить стати характерником, аби продовжити боротьбу своїх батьків, але впродовж книги думка про це еволюціонує разом з персонажем.
Першим, що хотілося б виділити, є деталізованість вигаданого світу. Це альтернативна історія, 1845 рік, де після Хмельниччини на теренах України повстав Український Гетьманат, російській території були захоплені Смарагдовою Ордою, технології пішли шляхом розвитку парових механізмів /стімпанк у своїх еститичних проявах: механічні вози, цепеліни і все таке/, латинка безповоротно витіснила кирилицю. І от причиною такої альтернативщини стало утворення Сірого Ордену, зачинателем котрого став Мамай.
Структура та особливості Сірого Ордену прописані максимально добре. Читачі дізнаються про його структуру, очільників, правила, традиції, систему зв'язку, одяг. Бодай заради інформації про Орден книга варта прочитання.
Наступний важливий пункт - це, безумовно, персонажі. Окрім Северина, ми близько зіштовхуємося з ще чотирма молодими характерниками, кожен з яких займає місце в серденьку. Всі вони з різних регіонів країни, з різних прошарків суспільства: галицький шляхтич, слобожанська біднота, таврієць гебрейського походження, київський безпритульник - і регіональні та "кастові" особливості цілком витримані. Упродовж книги кожен з цих персонажів отримує свій розвиток паралельно з витриманням характеру.
Не можу оминути жіночих персонажок "Аркану...". Їм тут відводиться небагато часу, але при цьому ми бачимо жінок у лавах Ордену, вони нічим не поступаються своїм побратимам, не грають роль об'єкту порятунку і здатні на рішучі кроки.
В "Аркані..." зустрічаються знайомі мотиви з закордонного фентезі, але це не виглядає вторинно, бо це радше данина жанру, а не запозичення. Врешті-решт у фентезі є якісь ключові мотиви, якими не гріх користуватися усім бажаючим. До речі, що до заявленого дарк фентезі, то свою "темність" роман виправдовує.
Роман планується першим у трилогії - і це особливо відчутно в довгому епілозі, бо там на читача чекає ціла вира подій, котрі, вочевидь, є зачіпками на наступні частини.
Це було добре. Це було так добре, що я навіть не сподівалася. Оригінальний всесвіт, повноцінне розкриття персонажів, несподівані повороти, психологізм, увага до деталей, смішні жарти, відсутність сексизму, мотив обраної стежки, котрою треба йти, - все це робить "Аркан... " гідним уваги. Це роман, за який не відчуваєш іспанського сорому. Ба більше, видавництво "Дім химер" варто було заснувати бодай для того, аби видати цю книгу. Рекомендую.
October 17, 2020
я міг би почати рецензію словами "як для українського автора...", але це було б помилкою. Перша річ, яку потрібно знати про цей твір, - він цілком на рівні західних стандартів. Можна задати інше питання - щодо рівня новаторства автора. Але цю задачу необхідно розділити на дві частини: новаторство на рівні принципів фентезі та новаторство на рівні наповнення. Щодо принципів, то так - автор нічого нового не пропонує. Але на рівні наповнення. О, я впевнений, що цей роман варто було б перекласти й іноземними мовами. Адже Дерев'янко бере українські казки, фольклор та легенди, додає до цього дрібку історії, трохи інтертекстуальних відсилок - і маємо цікавий продукт!
До речі, бачив відгуки, де пишуть: "От характерники раніше були шаблонно-шароварними, а тут все не так!" Одразу попереджу: в кожного свої "шаблони шароварів". Для мене все було з точністю до навпаки: автор тонко відчув стандарт опису характерників в літературі ХІХ ст. - і відтворив його. Це назагал позитивні хлопці, але укутані таємничістю та похмурістю. Тобто якраз тут Дерев'янко наче подає руку Андрію Чайковському і каже: ваші здобутки не будуть втрачені, я продовжую вашу справу - в нових умовах новими засобами.
Переказувати сюжет чи зав'язку наче немає сенсу, так? Україна ХІХ ст., Гетьманат вистояв, а от Московське царство захоплене монголами і стало частиною Смарагдової орди. В Гетьманату набір інститутів типової держави ХІХ ст., от тільки одне з силових відомств - козаки-характерники. Магія існує, характерники в ній і вправляються. І як служба безпеки чи контророзвідка захищають Гетьманат. Але читачі та читачки з цим всім знайомляться крізь призму біографії Северина Чорнововка, який з простого хлопця (насправді не простого) стає характерником. Тобто сюжет - це процес "навчання" новобранця Северина.
Тому твір можна було б охарактеризувати як "Гаррі Поттер з оселедцем". В плані зачіски, а не риби. Але, як я писав вище, автор не ставив собі за мету вигадувати нові прийоми чи сюжетні ходи. Тому і паралельні з Гаррі Поттером, і "фірмовий" гумор в стилі Сапковського, і стімпанк, і відсилки до реалій нашого світу - все це затягує, змушує твір читати швидко. Відірватися складно. Персонажі, які мають впізнавані характери - це взагалі найсильніша риса цього роману. Спершу думаєш: та як їх тут запам'ятати, як в них по два імені - мирське та таємне козацьке, а до них додати прізвиська в стилі "галичанин", "слобожанець" тощо. Але через декілька сторінок раптом розумієш: а всі так відрізняються, що легко запам'ятовується.
Структура Сірого ордену, тобто організації характерників, описана дуже добре. Тут і достатньо пояснень, і немає постановочних експозиційних діалогів. Все органічно, цікаво, захоплююче.
І все ж, в творі є недоліки.
1. Структура. Наче й pageturner, але немає головного "ах!" Роман насправді нагадує комп'ютерну гру - в стилі "Відьмака", мабуть. Герої поступово проходять "місії". Посвята в характерники - пройдено, отримано срібну клямру. Наступна місія - приєднання до Сірого ордену, артфеакт - золота клямра. Місію пройдено - наступна місія... Деколи герой відволікається на додаткові місії, але вони впливають на "проходження" головних. І це не є погано: всі сюжетні частини динамічні, захоплюючі. Але їм бракує ось цього "ах!". Немає головного конфлікту чи загадки, яку б герої розгадували весь роман. Насправді, він розпадається на низку підісторій, де є зав'язка, розгортання дії, кульмінація, розв'язка. Така собі емоційна синусоїда. Після чергового циклу трохи починаєш дратуватися: цікаво, слів нема, але можна не мотатися "вгору-вниз", а рухатися вгору по наростаючій?
2. Другорядні персонажі. Ось їх мені дуже бракувало. Адже твір гарно використовує прийоми Сапковського з вплітання казок та легенд в темне фентезі, але в Сапковського це все супроводжується цілим натовпом колоритних персонажів. (У "Відьмаку", бо в інших циклах та творах Сапковським розівчився це робити). Але тут їх бракує. Якщо на початку роману вони ще є, то далі... Далі якась пустота.
3. Декорації. Деколи роману бракує атмосферності, а са��е - нагнітання загадки, загрози чи ще чогось, що пасувало б до сюжету. Хоча визнаю, що це вже мої особисті смаки - нагнітай наче тобі повільний горор в стилі Лавкрафта. Роман трохи з іншого жанру.
Але от продуманість світу деколи викликає запитання.
По-перше, всі посполиті не люблятьвідьмаків характерників. Але за що? Ті ж і благородні, і посполитих поважають. Мали б, точніше, бо цього вимагають правила Ордену. Але загалом так і є - всі герої, переважно, адекватні люди без "панських" замашок щодо решти українців. То звідки ця нелюбов? Ясно, що вона потрібна для сюжету, але в її "природність" не віриться. Швидше виглядає, що автор взяв - та й просто її додав.
По-друге, соціальна організація Гетьманату. Чи соціальна структура. От є в тексті відьми. А є православна церква. Як вони вживаються? Відьми ж наче легальні - і зустрічаються зі священиками в одному просторі. Гаразд, характерники - силовики, яких терпить Церква, бо вони - частина державного апарату. А з відьмами що? Вони звідки? Вони куди? Але нехай відьми таке. А звідки в характерників такі гроші? Відьмаки вбивають потвор - і луплять за це гроші з селян. Нема грошей - потвора далі живе. От селяни і недолюблюють відьмаків. А тут Орден фінансує Гетьманат? Тоді їх мали б на руках носити: плотять гроші, наче їх в них кури клюють? Чи селяни знають, що платять страшні податки на цих от ледарів-пияків? Тобто ось цих речей дійсно бракувало. Втім, є другий том!
По-третє, ХІХ ст. та стімпанк. Останній автор явно включав заради моди чи хайпу. В тексті стімпанку є аж два фрагменти (формально три, але один просто розірваний на дві частини). І як їх викинути - то нічого страшного не буде. Дирижаблі та парові фіри додані для колориту, але більше в тексті їх ви не побачите. Зустрілися раз - і бувайте. На сюжет це не впливає. Але це дурниця. А от ХІХ ст. творить більше проблем. Це вже індустріалізація, а також розвиток науки. І в тексті це є. Так, є хлопець, який пішов не в характерники, а вчитися на інженера в університет. Але тут і проблема: якщо є наука, то вона почне вивчати і характерників! Тобто наука почне порпатися в магії. Яка на це реакція магії? Що робитимуть науковці? Цього немає в тексті, хоча якраз це і робить ХІХ ст. проблематичним. І я говорю не про довільно вибраний автором час. Тобто міг написати і 1784 р. Але в нього дійсно реалії з ХІХ ст. - сцієнтизм, централізована держава. Вони є, але наче декоративні прикраси на зовсім іншому механізмі. Тобто сам роман має реалії XVII ст.: безлад в державному управлінні, злочинці на дорогах, низький рівень технологій. Чому автор обрав саме ХІХ ст., де поєднування магії та науки таке проблематичне?! Та й бійка студентів в романі - це більше потасовка спудеїв XVII ст., ніж ХІХ ст. Чому ж вибрано останнє?
Втім, одразу додам - ці мої критичні слова насправді означають, що роман класний. Бо йдеться про доволі продуману світобудову, де є окремі "дірки" чи супереності. Але є світ, якому дійсно віриш! Просто не на 100%.
До речі, є ще географія. Герої з Києва їдуть на Вінничину, де довго шастають, а далі два дні дороги - і вони на території Смарагдової орди. Якщо Орда - на сході від України, то як герої з Вінничини за два дні туди заїхали? І як вони так непомітно перетнули Дніпро? Чи Білорусь є також частиною Смарагдової орди? Хм, дуже вже очевидні паралелі з існуючими державами. Але я міг пропустити щось з переміщень - так швидко читав роман. Бо він, холєра, затягує!
Тому результат дуже добрий. Це українське фентезі, яке б я радив перекласти іноземними мовами - і воно зацікавило б західних читачів. На слов’янські міфології запит є!
П.С. Але от одну річ авторові я не пробачу. Це сині мундири сердюків, які є поліцією / правоохоронними органами. Синю форму в ХІХ ст. мала жандармерія царської Росії. І сердюки функції жандармерії в творі й виконують! Чому українські козаки мають носити царську форму? Якось прикро... Можливо, синя форма була більш універсальною в Європі, ніж я собі думаю. Але от тут моє знання історії Російської імперії зіграло зі мною злий жарт. І шкода бачити незрозумілі паралелі між Гетьманатом 1845 р. та реальною царською Росією...
До речі, бачив відгуки, де пишуть: "От характерники раніше були шаблонно-шароварними, а тут все не так!" Одразу попереджу: в кожного свої "шаблони шароварів". Для мене все було з точністю до навпаки: автор тонко відчув стандарт опису характерників в літературі ХІХ ст. - і відтворив його. Це назагал позитивні хлопці, але укутані таємничістю та похмурістю. Тобто якраз тут Дерев'янко наче подає руку Андрію Чайковському і каже: ваші здобутки не будуть втрачені, я продовжую вашу справу - в нових умовах новими засобами.
Переказувати сюжет чи зав'язку наче немає сенсу, так? Україна ХІХ ст., Гетьманат вистояв, а от Московське царство захоплене монголами і стало частиною Смарагдової орди. В Гетьманату набір інститутів типової держави ХІХ ст., от тільки одне з силових відомств - козаки-характерники. Магія існує, характерники в ній і вправляються. І як служба безпеки чи контророзвідка захищають Гетьманат. Але читачі та читачки з цим всім знайомляться крізь призму біографії Северина Чорнововка, який з простого хлопця (насправді не простого) стає характерником. Тобто сюжет - це процес "навчання" новобранця Северина.
Тому твір можна було б охарактеризувати як "Гаррі Поттер з оселедцем". В плані зачіски, а не риби. Але, як я писав вище, автор не ставив собі за мету вигадувати нові прийоми чи сюжетні ходи. Тому і паралельні з Гаррі Поттером, і "фірмовий" гумор в стилі Сапковського, і стімпанк, і відсилки до реалій нашого світу - все це затягує, змушує твір читати швидко. Відірватися складно. Персонажі, які мають впізнавані характери - це взагалі найсильніша риса цього роману. Спершу думаєш: та як їх тут запам'ятати, як в них по два імені - мирське та таємне козацьке, а до них додати прізвиська в стилі "галичанин", "слобожанець" тощо. Але через декілька сторінок раптом розумієш: а всі так відрізняються, що легко запам'ятовується.
Структура Сірого ордену, тобто організації характерників, описана дуже добре. Тут і достатньо пояснень, і немає постановочних експозиційних діалогів. Все органічно, цікаво, захоплююче.
І все ж, в творі є недоліки.
1. Структура. Наче й pageturner, але немає головного "ах!" Роман насправді нагадує комп'ютерну гру - в стилі "Відьмака", мабуть. Герої поступово проходять "місії". Посвята в характерники - пройдено, отримано срібну клямру. Наступна місія - приєднання до Сірого ордену, артфеакт - золота клямра. Місію пройдено - наступна місія... Деколи герой відволікається на додаткові місії, але вони впливають на "проходження" головних. І це не є погано: всі сюжетні частини динамічні, захоплюючі. Але їм бракує ось цього "ах!". Немає головного конфлікту чи загадки, яку б герої розгадували весь роман. Насправді, він розпадається на низку підісторій, де є зав'язка, розгортання дії, кульмінація, розв'язка. Така собі емоційна синусоїда. Після чергового циклу трохи починаєш дратуватися: цікаво, слів нема, але можна не мотатися "вгору-вниз", а рухатися вгору по наростаючій?
2. Другорядні персонажі. Ось їх мені дуже бракувало. Адже твір гарно використовує прийоми Сапковського з вплітання казок та легенд в темне фентезі, але в Сапковського це все супроводжується цілим натовпом колоритних персонажів. (У "Відьмаку", бо в інших циклах та творах Сапковським розівчився це робити). Але тут їх бракує. Якщо на початку роману вони ще є, то далі... Далі якась пустота.
3. Декорації. Деколи роману бракує атмосферності, а са��е - нагнітання загадки, загрози чи ще чогось, що пасувало б до сюжету. Хоча визнаю, що це вже мої особисті смаки - нагнітай наче тобі повільний горор в стилі Лавкрафта. Роман трохи з іншого жанру.
Але от продуманість світу деколи викликає запитання.
По-перше, всі посполиті не люблять
По-друге, соціальна організація Гетьманату. Чи соціальна структура. От є в тексті відьми. А є православна церква. Як вони вживаються? Відьми ж наче легальні - і зустрічаються зі священиками в одному просторі. Гаразд, характерники - силовики, яких терпить Церква, бо вони - частина державного апарату. А з відьмами що? Вони звідки? Вони куди? Але нехай відьми таке. А звідки в характерників такі гроші? Відьмаки вбивають потвор - і луплять за це гроші з селян. Нема грошей - потвора далі живе. От селяни і недолюблюють відьмаків. А тут Орден фінансує Гетьманат? Тоді їх мали б на руках носити: плотять гроші, наче їх в них кури клюють? Чи селяни знають, що платять страшні податки на цих от ледарів-пияків? Тобто ось цих речей дійсно бракувало. Втім, є другий том!
По-третє, ХІХ ст. та стімпанк. Останній автор явно включав заради моди чи хайпу. В тексті стімпанку є аж два фрагменти (формально три, але один просто розірваний на дві частини). І як їх викинути - то нічого страшного не буде. Дирижаблі та парові фіри додані для колориту, але більше в тексті їх ви не побачите. Зустрілися раз - і бувайте. На сюжет це не впливає. Але це дурниця. А от ХІХ ст. творить більше проблем. Це вже індустріалізація, а також розвиток науки. І в тексті це є. Так, є хлопець, який пішов не в характерники, а вчитися на інженера в університет. Але тут і проблема: якщо є наука, то вона почне вивчати і характерників! Тобто наука почне порпатися в магії. Яка на це реакція магії? Що робитимуть науковці? Цього немає в тексті, хоча якраз це і робить ХІХ ст. проблематичним. І я говорю не про довільно вибраний автором час. Тобто міг написати і 1784 р. Але в нього дійсно реалії з ХІХ ст. - сцієнтизм, централізована держава. Вони є, але наче декоративні прикраси на зовсім іншому механізмі. Тобто сам роман має реалії XVII ст.: безлад в державному управлінні, злочинці на дорогах, низький рівень технологій. Чому автор обрав саме ХІХ ст., де поєднування магії та науки таке проблематичне?! Та й бійка студентів в романі - це більше потасовка спудеїв XVII ст., ніж ХІХ ст. Чому ж вибрано останнє?
Втім, одразу додам - ці мої критичні слова насправді означають, що роман класний. Бо йдеться про доволі продуману світобудову, де є окремі "дірки" чи супереності. Але є світ, якому дійсно віриш! Просто не на 100%.
До речі, є ще географія. Герої з Києва їдуть на Вінничину, де довго шастають, а далі два дні дороги - і вони на території Смарагдової орди. Якщо Орда - на сході від України, то як герої з Вінничини за два дні туди заїхали? І як вони так непомітно перетнули Дніпро? Чи Білорусь є також частиною Смарагдової орди? Хм, дуже вже очевидні паралелі з існуючими державами. Але я міг пропустити щось з переміщень - так швидко читав роман. Бо він, холєра, затягує!
Тому результат дуже добрий. Це українське фентезі, яке б я радив перекласти іноземними мовами - і воно зацікавило б західних читачів. На слов’янські міфології запит є!
П.С. Але от одну річ авторові я не пробачу. Це сині мундири сердюків, які є поліцією / правоохоронними органами. Синю форму в ХІХ ст. мала жандармерія царської Росії. І сердюки функції жандармерії в творі й виконують! Чому українські козаки мають носити царську форму? Якось прикро... Можливо, синя форма була більш універсальною в Європі, ніж я собі думаю. Але от тут моє знання історії Російської імперії зіграло зі мною злий жарт. І шкода бачити незрозумілі паралелі між Гетьманатом 1845 р. та реальною царською Росією...
March 2, 2023
Оцінки 5 мало, щоб описати мій захват. Насправді важко і словами описати, бо мені сподобалось абсолютно ВСЕ! Я десятки разів ловила себе на думці: вау, як круто продумано, ухти! Мені дуже сподобались герої, вони такі колоритні і до них відразу прикіпаєш. Також дуже сподобалось все, що пов'язано з Потойбіччям: Мавка, яка дуже інтригує, Ґаад і Ґадра, лісовик, щезник і мені дуже цікаво, кого ми ще зустрінемо в наступних книгах. Взагалі структура Ордену круто продумана, і правила, за якими живуть сіроманці. Та що я вам тут говорю? Це шедевр, який треба читати всім і я готова всім розказувати про цю книгу. Вона точно буде в мене в топі улюблених.
August 21, 2025
1000000⭐️
Перечитав вдруге, перечитаю точно втретє.
Радий, що серія має нове оформлення, і ще більше людей прочитають цю трилогію. Це однозначно колись має бути фільмом, або й міні-серіалом. Катря та Пилип мої краші, сподіваюсь до кінця серії (бо призабулись всі деталі) вони житимуть. Ця частина дуже добре занурює у світ, та розкриває основних Гг, далі ще цікавіше і історія буде нещаднішою до читача.
Якщо ви ще ніколи не читали (це супер) бо перші емоції та враження найкращі, проте я знову кайфанув і по-новому на все глянув.
Однозначно читати всім.
Для мене це номер 1 українське фентезі евер!
Перечитав вдруге, перечитаю точно втретє.
Радий, що серія має нове оформлення, і ще більше людей прочитають цю трилогію. Це однозначно колись має бути фільмом, або й міні-серіалом. Катря та Пилип мої краші, сподіваюсь до кінця серії (бо призабулись всі деталі) вони житимуть. Ця частина дуже добре занурює у світ, та розкриває основних Гг, далі ще цікавіше і історія буде нещаднішою до читача.
Якщо ви ще ніколи не читали (це супер) бо перші емоції та враження найкращі, проте я знову кайфанув і по-новому на все глянув.
Однозначно читати всім.
Для мене це номер 1 українське фентезі евер!
April 15, 2023
Ставлю їй не 5 зірок, а 1 моє серденько. Бо ця історія забрала його на віки вічні)
Дуже хочу дожити до дня, коли якийсь абстрактний Нетфлікс зробить екранізацію. Щоб молоді і прекрасні українські хлопці в головних ролях, музика ДахиБрахи і графон на всі гроші світу. Щоб Відьмак сумно поїхав в сторону заходу сонця, разом з вовками з Гри Престолів. І щоб потім з нього наробили мільйон сиквелів, приквелів, спіноффів, коміксів, футболок, стікерів і ростових ляльок.
Неймовірно радію, що попереду ще дві книги.
Дуже хочу дожити до дня, коли якийсь абстрактний Нетфлікс зробить екранізацію. Щоб молоді і прекрасні українські хлопці в головних ролях, музика ДахиБрахи і графон на всі гроші світу. Щоб Відьмак сумно поїхав в сторону заходу сонця, разом з вовками з Гри Престолів. І щоб потім з нього наробили мільйон сиквелів, приквелів, спіноффів, коміксів, футболок, стікерів і ростових ляльок.
Неймовірно радію, що попереду ще дві книги.
July 19, 2025
Чудова книга, дуже сподобалася, чим дальше читала, тим цікавіше ставало дізнаватися про шляхи, якими йшли друзі-характерники, їхні поєдинки, пригоди, побут, розмови... Багато української міфології, фольклору зустріла на сторінках роману. Обов'язково буду читати 2-гу і 3-ю частини трилогії "Літопису Сірого Ордену"!
Read
October 3, 2020Україна, альтернативний 1845 рік. Злегка стімпанкова естетика: на Подолі - порт для цепелінів, які літають аж у Америку, чумаки возять свій крам валками механічних возів (тобто авто), розвивається й військова техніка. І серед цього естетичного ретро-футуризму стримить релікт минулого: орден характерників - наділених надприродними здібностями козаків, які свого часу порятували Україну, запобігши Переяславській угоді, але станом на середину ХІХ ст. їхні коні й шаблі проти автівок і артилерії виглядають, в цілому, живим викопним. Здатність перетворюватися на вовка - це круто, але часи, коли це було вирішальним аргументом, минулися, тож тепер вони перебувають у статусі просто одного з силових відомств, чубляться з сусідніми силовими відомствами, допомагають підтримувати порядок, але в цілому, судячи з першого тому, більше воюють між собою, ніж впливають на ситуацію в країні.
Головні герої - свіжоприйняті в характерники підлітки: юні лобуряки й дурбелики, які протягом першого тому екстренно дорослішатимуть і ставатимуть справжньою командою. (У другому томі, наскільки можу судити з перших розділів, з історії дорослішання це рвучко перескочить у фентезі про політичні інтриги, тож бідні-бідні лобуряки, на них чекає багато випробувань). Персонажі по-коміксовому яскраві й виразні, сюжет цілком динамічний, екшн цілком кінематографічний, в якихось місцях сміялася, в якихось натурально плакала, бо з-під усіх витівок і авантюр прозирають якісь дуже пронизливі штуки, скажімо, про співіснування мирного населення і людей із військовим досвідом.
До world-building є якісь питання (скажімо, проходячи ініціацію, характерники відмовляються від спасіння душі, але це - тема з християнства, тим часом як там насправді діє цілий язичницький пантеон(и?), і як ці всі різні потойбіччя співіснують між собою - геть неочевидно), але це дуже симпатичне і читабельне фентезі, я шалено тішуся, що таке є на локальному матеріалі, одразу сіла читати другий том, з нетерпінням чекаю на третій.
Головні герої - свіжоприйняті в характерники підлітки: юні лобуряки й дурбелики, які протягом першого тому екстренно дорослішатимуть і ставатимуть справжньою командою. (У другому томі, наскільки можу судити з перших розділів, з історії дорослішання це рвучко перескочить у фентезі про політичні інтриги, тож бідні-бідні лобуряки, на них чекає багато випробувань). Персонажі по-коміксовому яскраві й виразні, сюжет цілком динамічний, екшн цілком кінематографічний, в якихось місцях сміялася, в якихось натурально плакала, бо з-під усіх витівок і авантюр прозирають якісь дуже пронизливі штуки, скажімо, про співіснування мирного населення і людей із військовим досвідом.
До world-building є якісь питання (скажімо, проходячи ініціацію, характерники відмовляються від спасіння душі, але це - тема з християнства, тим часом як там насправді діє цілий язичницький пантеон(и?), і як ці всі різні потойбіччя співіснують між собою - геть неочевидно), але це дуже симпатичне і читабельне фентезі, я шалено тішуся, що таке є на локальному матеріалі, одразу сіла читати другий том, з нетерпінням чекаю на третій.
May 30, 2020
Захоплива і така самобутня історія. Без занадтого популізму, з історични�� контекстом та крутим сюжетом! Пра. Хай би побільше такої літератури.
November 10, 2025
поки блядська русня лишила без світла, взялась за подарований «аркан», і стало соромно, шо я так довго її відкладала.
темне фентезі не зовсім мій жанр. та й настрій не той, але я її відкрила і закривала тільки щоб спать і працювать
єдине, шо варто було б її вичитати, багато одруківок, але менше з тим. 5/5
темне фентезі не зовсім мій жанр. та й настрій не той, але я її відкрила і закривала тільки щоб спать і працювать
єдине, шо варто було б її вичитати, багато одруківок, але менше з тим. 5/5
March 13, 2024
Оскільки пан Джордж Мартін вже вісім років пише і ніяк не напише продовження "Гри престолів" безутішні поціновувачі фентезі змушені вишуковувати жанрові перлини там, де їх зроду-віку не водилося.
Давно, ох давно я не читав поміж фентезі нічого настільки довершеного і захопливого, як романи Павла Дерев'янка "Аркан вовків" та" Тенета війни".
Там прекрасне все: світ, міфологія, атмосфера, персонажі, діалоги, мова, імена, сюжет, динаміка подій.
Навіть якби мені дуже закортіло, я не знайшов би, до чого в цих текстах причепитися.
Я не можу порадити читати це усім і кожному, але тих, хто цінує цікаве і якісне похмуре фентезі, на сторінках якого звично бракує місця для перемоги добра, "Літопис Сірого Ордену" – точно не розчарує.
Сіроманці Дерев'янка, козаки-вовкулаки Сірого Ордену – це справжні безславні виродки, але ви обов'язково полюбите їх усіх, навіть всратого гультіпаку Гната, бодай би йому срака по шву розійшлася.
Бо така наша стежка.
Давно, ох давно я не читав поміж фентезі нічого настільки довершеного і захопливого, як романи Павла Дерев'янка "Аркан вовків" та" Тенета війни".
Там прекрасне все: світ, міфологія, атмосфера, персонажі, діалоги, мова, імена, сюжет, динаміка подій.
Навіть якби мені дуже закортіло, я не знайшов би, до чого в цих текстах причепитися.
Я не можу порадити читати це усім і кожному, але тих, хто цінує цікаве і якісне похмуре фентезі, на сторінках якого звично бракує місця для перемоги добра, "Літопис Сірого Ордену" – точно не розчарує.
Сіроманці Дерев'янка, козаки-вовкулаки Сірого Ордену – це справжні безславні виродки, але ви обов'язково полюбите їх усіх, навіть всратого гультіпаку Гната, бодай би йому срака по шву розійшлася.
Бо така наша стежка.
November 18, 2021
Шикарне українське фентезі, на яке ми справді довго чекали.
Багато коментарів написано щодо книги, і я з ними цілком погоджусь. Цікава міфологія світу книги, персонажі, за якими не нудно спостерігати і не банальний розвиток подій не дають можливості випустити книгу із рук.
Єдина річ, в якій трохи розчарувався, це власне, в стилі. Я чомусь очікував серйозного фентезі (не питайте чому) типу Відьмака, а ця книга більше розрахована на young-adult. Однак, це проблема суто в особистих очікуваннях, а книга справді варта уваги!
Багато коментарів написано щодо книги, і я з ними цілком погоджусь. Цікава міфологія світу книги, персонажі, за якими не нудно спостерігати і не банальний розвиток подій не дають можливості випустити книгу із рук.
Єдина річ, в якій трохи розчарувався, це власне, в стилі. Я чомусь очікував серйозного фентезі (не питайте чому) типу Відьмака, а ця книга більше розрахована на young-adult. Однак, це проблема суто в особистих очікуваннях, а книга справді варта уваги!
February 17, 2021
Ми нарешті дочекалися! Це воно! Якісне круте фентезі, написане на основі нашого: історії, географії, вірувань! Тут є відьми, тут є мавки, тут є козаки-характерники)
Що означає стати характерником? Підписати угоду з Нечистим і стати на обороні Українського Гетьманату, гордо носити черес з трьома клямрами і вміти обертатися на вовка, бути гордістю держави і водночас лякати громадян своєї країни, стати на службі Сірого Ордену і завжди боятися не втримати Звіра в собі.
Головного героя звуть Северин. Северин Чорнововк, що мріє стати характерником, як і його батько.
Зазначу, що імена в романі мені дуже подобаються: не архаїчні, але в той же момент і не мейнстрімні. Майже кожного разу коли натрапляла на нового персонажа в тексті, відзначала, яке гарне у нього (так, частіше у нього) ім’я.
Северин стане не єдиним головним героєм розповіді. В різноманітті регіонів наша родзинка і автор також грає на цьому: львівський шляхтич, таврієць, безпритульний з Києва, слобожанець - чудова основа як для дружби, так і для розбратів.
Дуби як метод спілкування характерників також чудова знахідка. Такі собі смс між дубами, коли важливо знати кому надсилати повідомлення і тоді воно завжди знайде адресата.
Мені хотілося б мати більше інформації про те, як утворився саме такий устрій, такі силові групи в межах держави, але про це автор говорить зовсім трохи. Хочеться вірити, що наступні дві частини цієї трилогії розкриють нам цей світ повніше.
п.с. Автор згадав у тексті “Трьох мушкетерів” і я полізла гуглити, чи вийшов на той момент роман у світ. Вийшов за рік до подій у книзі. Ну,вважатимемо, що з перекладами зарубіжних новинок в Українському Гетьманаті ХІХ століття все було ок)))
Що означає стати характерником? Підписати угоду з Нечистим і стати на обороні Українського Гетьманату, гордо носити черес з трьома клямрами і вміти обертатися на вовка, бути гордістю держави і водночас лякати громадян своєї країни, стати на службі Сірого Ордену і завжди боятися не втримати Звіра в собі.
Головного героя звуть Северин. Северин Чорнововк, що мріє стати характерником, як і його батько.
Зазначу, що імена в романі мені дуже подобаються: не архаїчні, але в той же момент і не мейнстрімні. Майже кожного разу коли натрапляла на нового персонажа в тексті, відзначала, яке гарне у нього (так, частіше у нього) ім’я.
Северин стане не єдиним головним героєм розповіді. В різноманітті регіонів наша родзинка і автор також грає на цьому: львівський шляхтич, таврієць, безпритульний з Києва, слобожанець - чудова основа як для дружби, так і для розбратів.
Дуби як метод спілкування характерників також чудова знахідка. Такі собі смс між дубами, коли важливо знати кому надсилати повідомлення і тоді воно завжди знайде адресата.
Мені хотілося б мати більше інформації про те, як утворився саме такий устрій, такі силові групи в межах держави, але про це автор говорить зовсім трохи. Хочеться вірити, що наступні дві частини цієї трилогії розкриють нам цей світ повніше.
п.с. Автор згадав у тексті “Трьох мушкетерів” і я полізла гуглити, чи вийшов на той момент роман у світ. Вийшов за рік до подій у книзі. Ну,вважатимемо, що з перекладами зарубіжних новинок в Українському Гетьманаті ХІХ століття все було ок)))
August 11, 2025
Коли нещодавно я підписувала "Аркан Вовків" у пана Павла, то між іншим сказала, що почала читати і вже маю улюблених героїв, за яких дуже переживаю, бо чула від інших читачів, що тут з персонажами стається різне погане, на що пан Павло заспокійливо відповів "Ну, не в першій же частині" і я радісно засміялася, ну бо дійсно - не в першій же частині.
Пройшов час, я дочитала першу частину і в голові у мене крутиться тільки одна думка:
Якщо чесно, то я майже два місяці сиділа в намаганні сформулювати свої враження у відгук і нарешті офіційно здаюся. Мені сподобалося, я кайфую від світу, від персонажів, від таємниць, точно буду читати продовження, чого б це не вартувало моєму серцю. Просто так вже сталося, що буквально з перших сторінок Савка став для мене найдорожчим персонажем і наслідки цього мені ще доведеться вигрібати 💔
Пройшов час, я дочитала першу частину і в голові у мене крутиться тільки одна думка:
Якщо чесно, то я майже два місяці сиділа в намаганні сформулювати свої враження у відгук і нарешті офіційно здаюся. Мені сподобалося, я кайфую від світу, від персонажів, від таємниць, точно буду читати продовження, чого б це не вартувало моєму серцю. Просто так вже сталося, що буквально з перших сторінок Савка став для мене найдорожчим персонажем і наслідки цього мені ще доведеться вигрібати 💔
June 7, 2025
10/10
Хіба б не знайшлося іншого захисника?
Якщо так думатиме кожен, захисників не стане.
Одна з найкращих книжок в цьому році. Мені тут сподобалось абсолютно все:
🔖 світ
1845-й рік. Там, де раніше стояло Московитське царство, тепер пустка, а от Гетьманат не лише вистояв, а й процвітає.
Молоді відчайдухи вступають до лав характерників, щоб захищати свій народ, і отримують здатність перетворюватись на вовків, усвідомлюючи, що ніколи вже не зможуть зійти з цієї стежки.
Тут прописана кожна деталь: суспільно-політичний лад, історія, культура і релігія, правила та звичаї, і навіть потойбічні істоти, які з’являються у свій час і на своєму місці.
✏️ сюжет та стиль написання
По-перше, тут є все - і пригоди, і подорожі, і екшн, і гумор, і несподівані сюжетні повороти, і трагічні події, і любовна лінія.
По-друге, за рахунок того, що у головну часову лінію вплітаються спогади, історія виходить дуже динамічною.
І по-третє, сам текст дуже добре написаний. І автору, і редактору велика подяка, бо я не пригадую, коли я востаннє свідомо розтягувала книжку на декілька днів, бо хотіла насолодитись кожним словом - тут гарні описи, насправді смішні жарти та багато дрібниць, які легко не помітити, але які змушують відчувати історію на смак, запах і дотик.
🧥 ватага
П’ятеро хлопців з різних куточків країни, з різних прошарків суспільства, з різними поглядами, віруваннями та досвідом. Кожного з них привело на вовчу стежку щось своє, але тепер їм треба забути про розбіжності та згуртуватись (спойлер: і виходить в них не дуже).
Мені сподобався абсолютно кожен з них (Пилипе, ніхто з тобою не зрівняється, моє серце належить тобі, але не кажи іншим).
Попри юний вік, вони знають, що таке честь, гідність та братерство. Ніхто з них мене не бісив (що буває рідко), і вони в цілому вийшли дуже зрілими та адекватними (навіть коли частина їхнього шляху нагадувала нову частину «Похмілля у Вегасі»).
Це книжка і про намагання отримати батьківське схвалення, і про страх зрадити пам’ять тих, кого вже немає з нами, і про рішення ніколи більше не проходити повз кривду, і про те, що буремні часи приходять завжди, коли здається, ніби запанував довгий мир.
Люблю цю історію кожним шматочком свого українського серця. З нетерпінням чекаю другу частину🤍
Хіба б не знайшлося іншого захисника?
Якщо так думатиме кожен, захисників не стане.
Одна з найкращих книжок в цьому році. Мені тут сподобалось абсолютно все:
🔖 світ
1845-й рік. Там, де раніше стояло Московитське царство, тепер пустка, а от Гетьманат не лише вистояв, а й процвітає.
Молоді відчайдухи вступають до лав характерників, щоб захищати свій народ, і отримують здатність перетворюватись на вовків, усвідомлюючи, що ніколи вже не зможуть зійти з цієї стежки.
Тут прописана кожна деталь: суспільно-політичний лад, історія, культура і релігія, правила та звичаї, і навіть потойбічні істоти, які з’являються у свій час і на своєму місці.
✏️ сюжет та стиль написання
По-перше, тут є все - і пригоди, і подорожі, і екшн, і гумор, і несподівані сюжетні повороти, і трагічні події, і любовна лінія.
По-друге, за рахунок того, що у головну часову лінію вплітаються спогади, історія виходить дуже динамічною.
І по-третє, сам текст дуже добре написаний. І автору, і редактору велика подяка, бо я не пригадую, коли я востаннє свідомо розтягувала книжку на декілька днів, бо хотіла насолодитись кожним словом - тут гарні описи, насправді смішні жарти та багато дрібниць, які легко не помітити, але які змушують відчувати історію на смак, запах і дотик.
🧥 ватага
П’ятеро хлопців з різних куточків країни, з різних прошарків суспільства, з різними поглядами, віруваннями та досвідом. Кожного з них привело на вовчу стежку щось своє, але тепер їм треба забути про розбіжності та згуртуватись (спойлер: і виходить в них не дуже).
Мені сподобався абсолютно кожен з них (Пилипе, ніхто з тобою не зрівняється, моє серце належить тобі, але не кажи іншим).
Попри юний вік, вони знають, що таке честь, гідність та братерство. Ніхто з них мене не бісив (що буває рідко), і вони в цілому вийшли дуже зрілими та адекватними (навіть коли частина їхнього шляху нагадувала нову частину «Похмілля у Вегасі»).
Це книжка і про намагання отримати батьківське схвалення, і про страх зрадити пам’ять тих, кого вже немає з нами, і про рішення ніколи більше не проходити повз кривду, і про те, що буремні часи приходять завжди, коли здається, ніби запанував довгий мир.
Люблю цю історію кожним шматочком свого українського серця. З нетерпінням чекаю другу частину🤍
November 8, 2023
— Навіщо ти зробив це, Северине?
— Аби… захищати їх.
— Хіба не знайшлося би іншого захисника?
— Якщо так думатиме кожен, захисників не стане.
чесно кажучи, все, що мені хочеться тут написати — це те, що я в абсолютному захваті 😍
мені сподобалося, як прописаний альтернативний світ з його правилами та порядками. сподобалися характерники-перевертні, подорожі Потойбіччям, клятви на крові, Мамай у р��лі бога і дуби могили-месенджери. було прикольно розуміти локації, в яких відбуваються події (особливо живо уявлялися події в Буді, бо я там колись була, і дуб Залізняка обіймала).
мені сподобалися герої і те, що з ними відбувалося. буквально, тільки я складала якесь своє враження про героя, як він розвивався і змінювався. можливо десь занадто «ідеально», але чорт із ним, там такий екшн, що не було часу доскіпуватися до якихось дрібниць. зрештою, я завжди стараюся прийняти героїв такими, як їх бачить і зображує автор, а не проводити сеансекзорцизму психотерапії.
чесно скажу, що якби була якась можливість просувати цю історію для зйомок фільму — я би скористалася нею, тому ще це навіть не серіальний сюжет: тут потужний повний метр, що легко переплюнув би Довбуша. сподіваюся, колись це станеться, і трилогія не пройде непоміченою.
коротше кажучи, мене Аркан Вовків повернув у той стан, який я неймовірно люблю і бережу з самого дитинства: коли не можеш лягти спати, тому що так цікаво, що просто не зможеш заснути. і це безцінно. не можу дочекатися завершення робочого дня, аби почати другу книгу🥹❤️
— Аби… захищати їх.
— Хіба не знайшлося би іншого захисника?
— Якщо так думатиме кожен, захисників не стане.
чесно кажучи, все, що мені хочеться тут написати — це те, що я в абсолютному захваті 😍
мені сподобалося, як прописаний альтернативний світ з його правилами та порядками. сподобалися характерники-перевертні, подорожі Потойбіччям, клятви на крові, Мамай у р��лі бога і дуби могили-месенджери. було прикольно розуміти локації, в яких відбуваються події (особливо живо уявлялися події в Буді, бо я там колись була, і дуб Залізняка обіймала).
мені сподобалися герої і те, що з ними відбувалося. буквально, тільки я складала якесь своє враження про героя, як він розвивався і змінювався. можливо десь занадто «ідеально», але чорт із ним, там такий екшн, що не було часу доскіпуватися до якихось дрібниць. зрештою, я завжди стараюся прийняти героїв такими, як їх бачить і зображує автор, а не проводити сеанс
чесно скажу, що якби була якась можливість просувати цю історію для зйомок фільму — я би скористалася нею, тому ще це навіть не серіальний сюжет: тут потужний повний метр, що легко переплюнув би Довбуша. сподіваюся, колись це станеться, і трилогія не пройде непоміченою.
коротше кажучи, мене Аркан Вовків повернув у той стан, який я неймовірно люблю і бережу з самого дитинства: коли не можеш лягти спати, тому що так цікаво, що просто не зможеш заснути. і це безцінно. не можу дочекатися завершення робочого дня, аби почати другу книгу🥹❤️
April 23, 2023
Перечитала! Як приємно було зустріти своїх улюблених персонажів і пережити з ними знову перші випробування на вовчій стежці. Все ще вважаю це найкращим українським фентезі.
July 16, 2025
Агов, люди. Якщо бачите цей відгук і думаєте, чи читати книгу — то читайте швиденько! Я серйозно!Щиро не розумію, чому «Аркан вовків» досі не у топах продажу.
Це те фентезі, про яке ми могли лише мріяти: про Україну, козаків, нашу історію і традиції. Ну, і з одним приємним бонусом: це альтернативна історія 1845 року, де після Хмельниччини на теренах України повстав Український Гетьманат і влада, а російські території були захоплені Смарагдовою Ордою. Жодної тобі росіі, а територію України захищають хоробрі козаки.
Шикарно прописане все: міфологія, переплетення історії з вигадками, персонажі, діалоги між ними і внутрішні почуття головного героя, атмосфера, імена. Навіть образи тварин.
Окремо про персонажі, які реально прекрасні! Головний герой — молодий характерник Северин Чорнововк. Автор багато працює з його внутрішнім світом, страхами, думками і зростанням. Також у книзі є про інших характерників, які репрезентують не просто різні групи суспільства, а ще й різні регіони країни, з різних прошарків суспільства: галицький шляхтич, київський безпритульник, таврієць, слобожанська біднота. Кожен з персонажів повільно і глибоко розкривається.
Тут навіть у книзі ж свій Ілон Маск😅 і все для нього цікаво закінчується. І його слуги та опис толерування зла - окрема цікава лінія на роздуми.
Знала, що книга хороша. Але не очікувала, що аж настільки. Вона потужно-прекрасна. Чекаю на другу частину у серпні.
Це те фентезі, про яке ми могли лише мріяти: про Україну, козаків, нашу історію і традиції. Ну, і з одним приємним бонусом: це альтернативна історія 1845 року, де після Хмельниччини на теренах України повстав Український Гетьманат і влада, а російські території були захоплені Смарагдовою Ордою. Жодної тобі росіі, а територію України захищають хоробрі козаки.
Шикарно прописане все: міфологія, переплетення історії з вигадками, персонажі, діалоги між ними і внутрішні почуття головного героя, атмосфера, імена. Навіть образи тварин.
Окремо про персонажі, які реально прекрасні! Головний герой — молодий характерник Северин Чорнововк. Автор багато працює з його внутрішнім світом, страхами, думками і зростанням. Також у книзі є про інших характерників, які репрезентують не просто різні групи суспільства, а ще й різні регіони країни, з різних прошарків суспільства: галицький шляхтич, київський безпритульник, таврієць, слобожанська біднота. Кожен з персонажів повільно і глибоко розкривається.
Тут навіть у книзі ж свій Ілон Маск😅 і все для нього цікаво закінчується. І його слуги та опис толерування зла - окрема цікава лінія на роздуми.
Знала, що книга хороша. Але не очікувала, що аж настільки. Вона потужно-прекрасна. Чекаю на другу частину у серпні.
June 3, 2025
Я не побоюсь сказати наперед, що це буде одна з моїх найулюбленіших серій. Затягує з першої сторінки, веде манівцями вовчих доріг, розчулює та надихає, болюче ранить та дає надію.
Так майстерно використані слова, щоб описати містичний світ, що існує на теренах українських земель, де Український Гетьманат зберіг незалежність, тут літають цепеліни та панує магія, живуть відьми, лісовики, мавки та щезники. А на захист стають красиві та юні козаки - характерники. Атмосфера створює відчуття занурення у давню, але водночас фантастичну Україну.
Мій спраглий мозок змушений був згадати все, що я чула на уроках історії, інтуїтивно розуміти діалектизми та архаїзми, назви старих професій, посад, зброї, одягу тощо.
Що по сюжету: 1845 рік, землі Українського Гетьманату, незалежної держави від часів Богдана Хмельницького. Юний Северин Чорнововк ступає на вовчу стежку і готується, як його батьки, стати характерником та вступити до Сірого Ордену. Він ще не знає, кого зустріне на своєму шляху, які випробування йому випадуть на вовчу шкуру та чи буде милостивою до нього доля.
Персонажі, мов реальні, сходять зі сторінок, розповідаючи свою історію, переживання, біль і ведуть за собою, долаючи шлях, що для себе обрали. А ще, закохують в себе до нестями так, що переймаєшся за кожного, як за себе.
Тут вам і пригоди, від яких мурахи по спині, і якісний гумор - кладязь для мемчиків, і підняті важливі та болючі теми, від яких серце розривається.
Це було гарно. Хочеться ще ❤️
Так майстерно використані слова, щоб описати містичний світ, що існує на теренах українських земель, де Український Гетьманат зберіг незалежність, тут літають цепеліни та панує магія, живуть відьми, лісовики, мавки та щезники. А на захист стають красиві та юні козаки - характерники. Атмосфера створює відчуття занурення у давню, але водночас фантастичну Україну.
Мій спраглий мозок змушений був згадати все, що я чула на уроках історії, інтуїтивно розуміти діалектизми та архаїзми, назви старих професій, посад, зброї, одягу тощо.
Що по сюжету: 1845 рік, землі Українського Гетьманату, незалежної держави від часів Богдана Хмельницького. Юний Северин Чорнововк ступає на вовчу стежку і готується, як його батьки, стати характерником та вступити до Сірого Ордену. Він ще не знає, кого зустріне на своєму шляху, які випробування йому випадуть на вовчу шкуру та чи буде милостивою до нього доля.
Персонажі, мов реальні, сходять зі сторінок, розповідаючи свою історію, переживання, біль і ведуть за собою, долаючи шлях, що для себе обрали. А ще, закохують в себе до нестями так, що переймаєшся за кожного, як за себе.
Тут вам і пригоди, від яких мурахи по спині, і якісний гумор - кладязь для мемчиків, і підняті важливі та болючі теми, від яких серце розривається.
Це було гарно. Хочеться ще ❤️
November 7, 2025
Чудовий приклад українського темного фентезі, я новачок у цьому жанрі, але книга має дуже хорошу сюжетну задумку й цікавий світоустрій, поставив 4 так як для мене це все ж не книга, яку я міг би поставити у список улюблених, для мене вона більше відчувалась ніби переглядаю динамічний фільм
July 20, 2025
«Коли я соромився сліз, Захар казав, що почуття суму — частина нашої природи, якої не позбутися. Горювати, кохати, ненавидіти, сумніватися, боятися, відчувати... Це не може бути соромом!
Ми ж люди. Хоч і прокляті...»
Я не знаю, з чого почати. Ви точно чули про трилогію Літопис Сірого Ордену, якщо ні, то це наше українське фентезі, яке, на мою думку, варто перекладати І ЦЕ МАЄ БУТИ ВСЮДИ.
У нас 19 сторіччя, Український Гетьманат — незалежна держава з часів Богдана Хмельницького.
Маємо головного героя Северина, який вирішує вступати на Вовчу стежку і стати характерником. Сірий Орден має своїх осавул, навіть своє місто, де проводять усі ці збори і посвяти і є таким елітарним (а інколи і ні) підрозділом у Гетьманаті.
Взагалі у Сірого Ордену дуууже крута історія, яка завʼязана на Мамаї. Але про концепцію світу поговоримо пізніше, бо це окреме божество у цій книзі.
Северин має легендарного батька і очевидно, що все життя його переслідує: «я хочу бути як він», «а що, як він відмовиться від мене такого безталанного?», «а я хочу йому довести», ну і ви зрозуміли. Чи розібʼється його ідол, чи переросте він цю травму і подолає її — дізнаємось. А поки Северин разом з іншими намагається пізнати. Як це бути Вовком.
Павло Деревʼянко, наврядчи Ви читаєте цей відгук, але якщо так, то Ви геній. Я казав це разів 50 протягом всієї книги.
Від концепції, яка тут закладена в мене відвисла щелепа і 500 сторінок вона не змикалась. Починаючи від історичної складової, закінчуючи такими дрібничками, як поштова ворона, яка не відстане, поки ти не даси відповідь.
Просто як же все продумано, як все КРАСИВО І ШИКАРНО ПРОДУМАНО! Особливо усі моменти з дубами 🤌🏻
Відчуваю, що наступні частини покажуть Український Гетьман з ще більше сторін і я ще більше разів буду казати про геніальність автора.
Дуже боявся, що якщо це історичне фентезі тут будуть архаїзми і загалом тон діалогів і того подібного буде важкуватий для читання. Але як же я помилявся! Діалоги живі, хлопці-характерники наче твої друзі і це читається настіііільки легко, що просто!
Ах, про хлопців-характерників як твої друзі. Северин на своєму шляху до пізнання, що таке Сірий Орден зустрічає ще 4 хлопців. Вони настільки різні, але настільки кайфушні! Усі! І я люблю книги, коли перегортаючи сторінку в тебе новий персонаж, оскільки кожен з них відкривається з якоїсь іншої сторони.
Мені так хотілось з ними у Київ і Палац! Випити разом, прогулятись по Контрактовій площі. Навіть сфотографуватись (💔).
І важливий момент. Московське царство не встояло.
«Колись тут стояло Московитське царство, та не встояло під навалами відродженої Орди, перетворившись на черговий улус».
Не могло не потішити
Тепер ДУЖЕ сумую, що в мене не підписаний примірник. Бо хочеться мати щось від генія, щоб через років 50 хизуватись перед усім сві
Ми ж люди. Хоч і прокляті...»
Я не знаю, з чого почати. Ви точно чули про трилогію Літопис Сірого Ордену, якщо ні, то це наше українське фентезі, яке, на мою думку, варто перекладати І ЦЕ МАЄ БУТИ ВСЮДИ.
У нас 19 сторіччя, Український Гетьманат — незалежна держава з часів Богдана Хмельницького.
Маємо головного героя Северина, який вирішує вступати на Вовчу стежку і стати характерником. Сірий Орден має своїх осавул, навіть своє місто, де проводять усі ці збори і посвяти і є таким елітарним (а інколи і ні) підрозділом у Гетьманаті.
Взагалі у Сірого Ордену дуууже крута історія, яка завʼязана на Мамаї. Але про концепцію світу поговоримо пізніше, бо це окреме божество у цій книзі.
Северин має легендарного батька і очевидно, що все життя його переслідує: «я хочу бути як він», «а що, як він відмовиться від мене такого безталанного?», «а я хочу йому довести», ну і ви зрозуміли. Чи розібʼється його ідол, чи переросте він цю травму і подолає її — дізнаємось. А поки Северин разом з іншими намагається пізнати. Як це бути Вовком.
Павло Деревʼянко, наврядчи Ви читаєте цей відгук, але якщо так, то Ви геній. Я казав це разів 50 протягом всієї книги.
Від концепції, яка тут закладена в мене відвисла щелепа і 500 сторінок вона не змикалась. Починаючи від історичної складової, закінчуючи такими дрібничками, як поштова ворона, яка не відстане, поки ти не даси відповідь.
Просто як же все продумано, як все КРАСИВО І ШИКАРНО ПРОДУМАНО! Особливо усі моменти з дубами 🤌🏻
Відчуваю, що наступні частини покажуть Український Гетьман з ще більше сторін і я ще більше разів буду казати про геніальність автора.
Дуже боявся, що якщо це історичне фентезі тут будуть архаїзми і загалом тон діалогів і того подібного буде важкуватий для читання. Але як же я помилявся! Діалоги живі, хлопці-характерники наче твої друзі і це читається настіііільки легко, що просто!
Ах, про хлопців-характерників як твої друзі. Северин на своєму шляху до пізнання, що таке Сірий Орден зустрічає ще 4 хлопців. Вони настільки різні, але настільки кайфушні! Усі! І я люблю книги, коли перегортаючи сторінку в тебе новий персонаж, оскільки кожен з них відкривається з якоїсь іншої сторони.
Мені так хотілось з ними у Київ і Палац! Випити разом, прогулятись по Контрактовій площі. Навіть сфотографуватись (💔).
І важливий момент. Московське царство не встояло.
«Колись тут стояло Московитське царство, та не встояло під навалами відродженої Орди, перетворившись на черговий улус».
Не могло не потішити
Тепер ДУЖЕ сумую, що в мене не підписаний примірник. Бо хочеться мати щось від генія, щоб через років 50 хизуватись перед усім сві
February 17, 2023
Сумував коли дочитав, що так швидко закінчилася, радію що ще дві попереду.
Дуже якісне фентезі з елементами альтернативної історії та стімпанку.
Тверда 10/10.
Автору велика повага та очікування на нові твори а ще краще серії!
Дуже якісне фентезі з елементами альтернативної історії та стімпанку.
Тверда 10/10.
Автору велика повага та очікування на нові твори а ще краще серії!
July 15, 2025
15.07.2025
Перечитано вдруге🖤 Це одне з найкращих українських фентезі і ви не переконаєте мене в зворотньому🖤
Перечитано вдруге🖤 Це одне з найкращих українських фентезі і ви не переконаєте мене в зворотньому🖤
September 18, 2023
Це було дуже сильно. Я в захваті. Дуже круте фентезі, динамічне і цікаве. Особливо приємно читати саме про наші землі, наші традиції і легенди
October 31, 2022
Чудове українське фентезі. Просто ВАУ! Від книги я отримала море емоції, вона повністю виправдала мої очікування і навіть більше. Я дуже радію, що наша сучасна українська література зараз поповнюється такими ,не побоюсь цього слова, шедеврами. Чудова історія, яка дарує найкрутіші враження та море емоцій, а також занурює в автентичний світ української культури доби козаччини. А ще тут відьми, характерники, щезники, злі духи, лісовики та мавки - це ж до біса цікаво!
🐺Головні герої це молоді лицарі- характерники. Просто неймовірні парубки, які стають на вовчу стежку для захисту своєї країни, свого народу. Приймають прокляття і вже до кінця днів житимуть зі своїм внутрішнім звіром, з яким намагатимуться знайти спільну мову. Головне- не дати вовку заволодіти своїм розумом, і це завдання не з найпростіших. Вони мужні воїни, лицарі Сірого Ордену, характерники, сіроманці, перевертні, прокляті... Северин Чорнововк разом зі своїми братами по ордену лиш навчаються йти вовчою стежкою. Зовсім юні і не досвідчені, але на їхні долі падає неймовірно складне випробування. На сторінках книги вони опановують ремесло характерника, а разом з тим вчаться що таке справжня дружба, відвага, витримка, сила, мудрість, виконавчість.
💞Не обійшлось і без любовних ліній...перше кохання, відмова, закоханість, забуття, прощення, сумніви... повірте, у Северина на любовному фронті статус "все складно".
🔥Химерна і відважна історія, яка приправлена прекрасним гумором, під соусом з відбірної української лайки. "Бон апеті" пані та панове, однозначно проситимете добавки. І вона буде, адже це перша частина трилогії «Litopys Siroho Ordenu».
✅️Роман пролітає перед очима сторінка за сторінкою. Не обтяжений складними діалогами чи нудними роздумами. Описи природи лаконічні але дуже атмосферні, діалоги прості та невимушені. Емоції та переживання героїв дуже вдало змальовані і цілком зрозумілі.
⭐️🔝Про те що мені книга неймовірно сподобалась я вже присала на початку, тож лишилось тільки щиро її рекомендувати і виставити найвищі бали!
🐺Головні герої це молоді лицарі- характерники. Просто неймовірні парубки, які стають на вовчу стежку для захисту своєї країни, свого народу. Приймають прокляття і вже до кінця днів житимуть зі своїм внутрішнім звіром, з яким намагатимуться знайти спільну мову. Головне- не дати вовку заволодіти своїм розумом, і це завдання не з найпростіших. Вони мужні воїни, лицарі Сірого Ордену, характерники, сіроманці, перевертні, прокляті... Северин Чорнововк разом зі своїми братами по ордену лиш навчаються йти вовчою стежкою. Зовсім юні і не досвідчені, але на їхні долі падає неймовірно складне випробування. На сторінках книги вони опановують ремесло характерника, а разом з тим вчаться що таке справжня дружба, відвага, витримка, сила, мудрість, виконавчість.
💞Не обійшлось і без любовних ліній...перше кохання, відмова, закоханість, забуття, прощення, сумніви... повірте, у Северина на любовному фронті статус "все складно".
🔥Химерна і відважна історія, яка приправлена прекрасним гумором, під соусом з відбірної української лайки. "Бон апеті" пані та панове, однозначно проситимете добавки. І вона буде, адже це перша частина трилогії «Litopys Siroho Ordenu».
✅️Роман пролітає перед очима сторінка за сторінкою. Не обтяжений складними діалогами чи нудними роздумами. Описи природи лаконічні але дуже атмосферні, діалоги прості та невимушені. Емоції та переживання героїв дуже вдало змальовані і цілком зрозумілі.
⭐️🔝Про те що мені книга неймовірно сподобалась я вже присала на початку, тож лишилось тільки щиро її рекомендувати і виставити найвищі бали!
April 17, 2021
Я довго відкладав своє знайомство з цією книгою. XIX століття — «не мій» період. Альтернативна історія? Ну такє. Козаки-характерники — то ж буде з пафосом про оселедці, вуса і шаровари. «Прочитати уривок» - не зацікавило.
Але...
Як же я помилявся...
Почав читати тому що за роки пошуків так і не знайшов Dark Fantasy, яке б залишило рубця в читацькому серці. А потім ще нагадувало б про себе відлунням в спогадах: «Пам’ятаєш мене?». Знайде той, хто шукає.
Якби для тексту існували фільтри (автоматичні налаштування), то «Аркан вовків» виглядав так: XIX століття — це прекрасно; альтернативна історія — це цікаво; козаки-характерники — це як відьмаки Сапковського, але з українським серцем. І НІЯКИХ ШАРОВАРІВ!
Мій скепсис вимкнувся десь з середини прологу, далі просто не було часу його врубати (і не хотілося). Гладенький, витончений текст, в якому немає нічого зайвого. Я таке називаю «Красиво». Навіть в пасажах з «кровіщєй» і кишками (не так багато, але є. І тільки в тих місцях, де цьому місце!).
Історія влетіла. Загін молодих, різношерстних, нетипових вояк з особистими тарганами. Події приземлені: ніяких армагеддонів, «обраних» та іншого пафосу. КМБ, юнацький максималізм, лайтові завдання, в яких новачки косячать з цікавими наслідками. Ще раз: тут все на своєму місці та в тієї мірі, яку потребує контекст! Є драма, є напруга, є сіра мораль. Можна тихесенько порюмсати в окремих місцях, а можна й посміятись.
Моя оцінка — п’ять козаків з п’яти.
А ось щодо продовження, «Тенета війни», думка вже не така однозначна. Але то буде інший відгук, коли дочитаю...
Але...
Як же я помилявся...
Почав читати тому що за роки пошуків так і не знайшов Dark Fantasy, яке б залишило рубця в читацькому серці. А потім ще нагадувало б про себе відлунням в спогадах: «Пам’ятаєш мене?». Знайде той, хто шукає.
Якби для тексту існували фільтри (автоматичні налаштування), то «Аркан вовків» виглядав так: XIX століття — це прекрасно; альтернативна історія — це цікаво; козаки-характерники — це як відьмаки Сапковського, але з українським серцем. І НІЯКИХ ШАРОВАРІВ!
Мій скепсис вимкнувся десь з середини прологу, далі просто не було часу його врубати (і не хотілося). Гладенький, витончений текст, в якому немає нічого зайвого. Я таке називаю «Красиво». Навіть в пасажах з «кровіщєй» і кишками (не так багато, але є. І тільки в тих місцях, де цьому місце!).
Історія влетіла. Загін молодих, різношерстних, нетипових вояк з особистими тарганами. Події приземлені: ніяких армагеддонів, «обраних» та іншого пафосу. КМБ, юнацький максималізм, лайтові завдання, в яких новачки косячать з цікавими наслідками. Ще раз: тут все на своєму місці та в тієї мірі, яку потребує контекст! Є драма, є напруга, є сіра мораль. Можна тихесенько порюмсати в окремих місцях, а можна й посміятись.
Моя оцінка — п’ять козаків з п’яти.
А ось щодо продовження, «Тенета війни», думка вже не така однозначна. Але то буде інший відгук, коли дочитаю...
May 16, 2022
«Аркан вовків» Павло Дерев'янко
@pavlo_derevianko
Видавництво: «Дім Химер», 2019
@chimeraspublisher
⠀
Я планувала читати цю книжку вже у 2020, але після відгуку @innspirit просто не стрималася!
⠀
Писати щось читабельне 01.01 досить складно... але потрібно починати новий рік з улюблених справ!
⠀
Дуже смачна і жива книга!
⠀
Оригінально створений фентезійний світ характерників, ніби нічого нового, але затягує авторськими ідеями й деталями! Переплетення правди та вигадки, історії й сучасності, постійний сумнів - чи це фентезі, чи реальність? Навколо вірні друзі чи нова зрадонька?
⠀
Обожнюю, коли автор дивує мене!
⠀
Як приклад: месенджер для характерників - це вау!
⠀
Коли згадує моменти, книги й фільми, які я люблю!
⠀
Герої книжки непересічні й не шаблонні! Дуже подобається, коли вони теж «люди»! В кожному можна впізнати трішки себе й своїх рідних і друзів!
⠀
Сюжет досить непередбачуваний, заплутаний! Цікаві події та гарно прописані! Багатьох моментів не очікувала!
⠀
Сучасне українське фентезі може бути цікавим, темним, емоційним і навіть еротичним!
⠀
Авторський стиль легкий і автентичний!
⠀
Щиро раджу!
⠀
Цитати:
⠀
«Невже отак закінчиться життя?
Чомусь він завжди думав, що відрізняється від інших. Загибель мами, відчуженість батька, зустріч із мавкою... У власних очах це робило його особливим. Здавалося, що попереду чекає велика славетна доля, багато пригод та звершень, а вінцем стане героїчна загибель через багато-багато років. І ось він із похмілля, безславно полонений, через кілька тижнів після отримання золотої клямри лежить без чересу та чобіт у якомусь сараї... Де розпачлива месниця обірве його життя. Хіба так усе мало бути?»
⠀
Анотація:
⠀
Рік 1845. Держава Хмельницького вистояла. Майже двісті років тут правлять виборні гетьмани та двопалатний парламент, Червона та Чорна ради, співіснують католицька та православна церкви, мова перейшла на latynku, у небі пливуть цепеліни, а серед людей живуть відьми. На захисті Українського Гетьманату стоять військо Січове, Таємна Варта і химерні лицарі Сірого Ордену, що володіють потойбічними силами…
⠀
#примхливачитака
@pavlo_derevianko
Видавництво: «Дім Химер», 2019
@chimeraspublisher
⠀
Я планувала читати цю книжку вже у 2020, але після відгуку @innspirit просто не стрималася!
⠀
Писати щось читабельне 01.01 досить складно... але потрібно починати новий рік з улюблених справ!
⠀
Дуже смачна і жива книга!
⠀
Оригінально створений фентезійний світ характерників, ніби нічого нового, але затягує авторськими ідеями й деталями! Переплетення правди та вигадки, історії й сучасності, постійний сумнів - чи це фентезі, чи реальність? Навколо вірні друзі чи нова зрадонька?
⠀
Обожнюю, коли автор дивує мене!
⠀
Як приклад: месенджер для характерників - це вау!
⠀
Коли згадує моменти, книги й фільми, які я люблю!
⠀
Герої книжки непересічні й не шаблонні! Дуже подобається, коли вони теж «люди»! В кожному можна впізнати трішки себе й своїх рідних і друзів!
⠀
Сюжет досить непередбачуваний, заплутаний! Цікаві події та гарно прописані! Багатьох моментів не очікувала!
⠀
Сучасне українське фентезі може бути цікавим, темним, емоційним і навіть еротичним!
⠀
Авторський стиль легкий і автентичний!
⠀
Щиро раджу!
⠀
Цитати:
⠀
«Невже отак закінчиться життя?
Чомусь він завжди думав, що відрізняється від інших. Загибель мами, відчуженість батька, зустріч із мавкою... У власних очах це робило його особливим. Здавалося, що попереду чекає велика славетна доля, багато пригод та звершень, а вінцем стане героїчна загибель через багато-багато років. І ось він із похмілля, безславно полонений, через кілька тижнів після отримання золотої клямри лежить без чересу та чобіт у якомусь сараї... Де розпачлива месниця обірве його життя. Хіба так усе мало бути?»
⠀
Анотація:
⠀
Рік 1845. Держава Хмельницького вистояла. Майже двісті років тут правлять виборні гетьмани та двопалатний парламент, Червона та Чорна ради, співіснують католицька та православна церкви, мова перейшла на latynku, у небі пливуть цепеліни, а серед людей живуть відьми. На захисті Українського Гетьманату стоять військо Січове, Таємна Варта і химерні лицарі Сірого Ордену, що володіють потойбічними силами…
⠀
#примхливачитака
July 4, 2019
Довелося якось поспілкуватися з істориком та викладачем в місцевому ВНЗ, який протягом останніх років 10 знаходиться у складі комісії, що займається відбором творів на історичну тематику на різноманітні Всеукраїнські олімпіади серед учнів старших класів.
За його словами, твори на тему козацтва, а особливо козаків-характерників, чи не найпопулярніша тема на всі роки, і якби йому давали гривню за кожен прочитаний твір про характерників, то на новий автомобіль вже б точно зібрав. Так от, за його словами, в уявленні більшості дітей козак-характерник це такий стандартний набір кліше та стереотипів, до того ж часто таких взаємосуперечливих, що позаздрять і червоні шаровари.
Тож купуючи «Аркан вовків», дебютний роман Павла Дерев’янка, я був налаштований доволі скептично. Живило мою цікавість хіба те, що це має бути темне фентезі з елементами альтернативної української історії та стімпанку. Погодьтеся, доволі незвичний коктейль для українського фентезі.
Події відбуваються у 1845 році на території Українського гетьманату, який в свою чергу входить у Двоморський союз (Український гетьманат, Кримське ханство, Польське королівство та Велика держава Литовська), що протистоїть Смарагдовій орді на півночі та сході. Московія як держава впала під натиском орди (от тут мені сильно не вистачало мапи на форзаці). Майже двісті років гетьманатом правлять виборні гетьмани та двопалатний парламент - Червона та Чорна ради, співіснують католицька та православна церкви, мова перейшла на latynku, до Берліну чи навіть Гамерики можна дістатися цепеліном, а ліси та водойми повняться міфічними та фольклорними створіннями. А простий люд захищають химерні лицарі Сірого Ордену, що володіють потойбічними силами.
Тож із сетингом розібралися, щодо сюжету маємо по суті класичне road story з п’ятьма характерними героями «мушкетерського» типу. Передує історії доволі прозаїчне знайомство з головним героєм Северином Чорнововком. Все за класикою: непросте дитинство, юнацтво і шість років у якості джури, а на додачу — родинна трагедія.
На перший погляд, усе нагадує присмак теплого пива липневого вечора, але є декілька потужних АЛЕ:
Ритуали, факти та повсякдення характерників-перевертнів виписані з любов’ю та ретельністю, що не може не викликати поваги, а свіжість та інтерпретація деяких ідей видалися мені дуже цікавими.
Декілька сюжетних ліній, які за динамікою та амплітудою не поступаються основному сюжету та залишають доволі потужні «рушниці», що повинні вистрілити в наступних частинах роману.
Характери героїв хоч і є доволі класичними чи навіть банальними, але прописані достатньо глибоко і цікавих взаємодій між ними досить щоб змусити співпереживати та хвилюватися за кожного з героїв.
Чого особисто мені не вистачило / не сподобалося:
Поки що не зовсім зрозуміло, де саме в першому томі темне фентезі, може воно десь маячить там у наступних книгах? Але ж хотілося хоча б трішки його помацати вже зараз.
Та ж ситуація зі стімпанком. Ок — зустрілося декілька згадок, але де хоч якась взаємодія з сюжетом? Просто антураж, нахіба він? Це ж козир, можливість перетворити на годний лор серії.
Лінія кохання, як часто буває у таких творах, — це така собі данина жанру, тож, як це ще частіше буває, вона тут потрібна як їжаку бронежилет. Так я розумію, що це в подальшому дасть нам якусь там зав’язку в наступній частині, але, трясця, ну це шаблоніще.
Скоріше дойобка походу. Пишите, згадуєте про матюки, секс то напишіть про матюки та секс. Бо начебто і зародки в сюжеті та характерах є, а дій катма. Ну ж бо люди 2019 на дворі, дематюкація і все таке.
«Аркан вовків» — перший роман із трилогії «Litopys Siroho Ordenu», дійсно непогана історія, достатньо динамічна без значних повітряних ям, із цікавими персонажами та незвичним сетингом. Точно зайде неборакам які продерлися через «Чигиринського сотника», сміялися, плакали і хотіли ще, читаючи «Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і Чужа Молодиця». Хтось точно зверне увагу в корчмі на біловолосого дядька з мечем за спиною та дивним цеховим знаком, що так схожий на клярму сіроманця. А якщо книга втрапить до рук тру RPG-шника, то має всі шанси стати однією з найулюбленіших.
За його словами, твори на тему козацтва, а особливо козаків-характерників, чи не найпопулярніша тема на всі роки, і якби йому давали гривню за кожен прочитаний твір про характерників, то на новий автомобіль вже б точно зібрав. Так от, за його словами, в уявленні більшості дітей козак-характерник це такий стандартний набір кліше та стереотипів, до того ж часто таких взаємосуперечливих, що позаздрять і червоні шаровари.
Тож купуючи «Аркан вовків», дебютний роман Павла Дерев’янка, я був налаштований доволі скептично. Живило мою цікавість хіба те, що це має бути темне фентезі з елементами альтернативної української історії та стімпанку. Погодьтеся, доволі незвичний коктейль для українського фентезі.
Події відбуваються у 1845 році на території Українського гетьманату, який в свою чергу входить у Двоморський союз (Український гетьманат, Кримське ханство, Польське королівство та Велика держава Литовська), що протистоїть Смарагдовій орді на півночі та сході. Московія як держава впала під натиском орди (от тут мені сильно не вистачало мапи на форзаці). Майже двісті років гетьманатом правлять виборні гетьмани та двопалатний парламент - Червона та Чорна ради, співіснують католицька та православна церкви, мова перейшла на latynku, до Берліну чи навіть Гамерики можна дістатися цепеліном, а ліси та водойми повняться міфічними та фольклорними створіннями. А простий люд захищають химерні лицарі Сірого Ордену, що володіють потойбічними силами.
Тож із сетингом розібралися, щодо сюжету маємо по суті класичне road story з п’ятьма характерними героями «мушкетерського» типу. Передує історії доволі прозаїчне знайомство з головним героєм Северином Чорнововком. Все за класикою: непросте дитинство, юнацтво і шість років у якості джури, а на додачу — родинна трагедія.
На перший погляд, усе нагадує присмак теплого пива липневого вечора, але є декілька потужних АЛЕ:
Ритуали, факти та повсякдення характерників-перевертнів виписані з любов’ю та ретельністю, що не може не викликати поваги, а свіжість та інтерпретація деяких ідей видалися мені дуже цікавими.
Декілька сюжетних ліній, які за динамікою та амплітудою не поступаються основному сюжету та залишають доволі потужні «рушниці», що повинні вистрілити в наступних частинах роману.
Характери героїв хоч і є доволі класичними чи навіть банальними, але прописані достатньо глибоко і цікавих взаємодій між ними досить щоб змусити співпереживати та хвилюватися за кожного з героїв.
Чого особисто мені не вистачило / не сподобалося:
Поки що не зовсім зрозуміло, де саме в першому томі темне фентезі, може воно десь маячить там у наступних книгах? Але ж хотілося хоча б трішки його помацати вже зараз.
Та ж ситуація зі стімпанком. Ок — зустрілося декілька згадок, але де хоч якась взаємодія з сюжетом? Просто антураж, нахіба він? Це ж козир, можливість перетворити на годний лор серії.
Лінія кохання, як часто буває у таких творах, — це така собі данина жанру, тож, як це ще частіше буває, вона тут потрібна як їжаку бронежилет. Так я розумію, що це в подальшому дасть нам якусь там зав’язку в наступній частині, але, трясця, ну це шаблоніще.
Скоріше дойобка походу. Пишите, згадуєте про матюки, секс то напишіть про матюки та секс. Бо начебто і зародки в сюжеті та характерах є, а дій катма. Ну ж бо люди 2019 на дворі, дематюкація і все таке.
«Аркан вовків» — перший роман із трилогії «Litopys Siroho Ordenu», дійсно непогана історія, достатньо динамічна без значних повітряних ям, із цікавими персонажами та незвичним сетингом. Точно зайде неборакам які продерлися через «Чигиринського сотника», сміялися, плакали і хотіли ще, читаючи «Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і Чужа Молодиця». Хтось точно зверне увагу в корчмі на біловолосого дядька з мечем за спиною та дивним цеховим знаком, що так схожий на клярму сіроманця. А якщо книга втрапить до рук тру RPG-шника, то має всі шанси стати однією з найулюбленіших.
December 3, 2024
Це найкраще, що я читала з сучасного українського. Історія дуже захопила, руки сверблять забути всі свої книжкові плани та відразу взятись за наступну частину.
December 11, 2025
В яку захопливу подорож я вписалась!
П.С. Начитка від Абук - топ.
П.С. Начитка від Абук - топ.
Displaying 1 - 30 of 464 reviews